Постанова № 9075456, 18.01.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6000/09/1770

18 січня 2010 р. 16год. 24хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Шевчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3

до Дубровицька міжрайонна державна податкова інспекція

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ :

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_3 (далі - СПД ОСОБА_3) звернувся в суд з позовом доДубровицької міжрайонної державної податкової інспекції (далі Дубровицька МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000031751/2 від 19.06.2009 року. В подальшому, змінивши позовні вимоги, просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000031751/3 від 21.08.2009 року, як останнє прийняте в процедурі адміністративного узгодження.

В судовому засіданніпредставник позивача позов підтримала, обґрунтувала вимоги положеннями пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.2.3., пп.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Висновки податкового органу, які покладено в основу спірного рішення, щодо відсутності у фізичної особи-підприємця підстав відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого в ціні товарів придбаних у ПП "Аспленіум", вважає неправомірними, позаяк сума ПДВ підтверджена податковими накладними, виписаними суб'єктом господарювання, який, на момент їх оформлення був зареєстрованим платником ПДВ. Ствердила, що висновки податкового органу зроблені лише на підставі аналізу матеріалів кримінальної справи, тобто інформації, одержаної з джерел інших, ніж первинні документи, що є протиправним заходом. На таких підставах просила позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав. Зазначив, що під час проведення перевірки, позивачем не було надано усіх первинних документів, які б підтвердили факт поставки ПП "Аспленіум" товарів для СПД ОСОБА_3, як і документів, які б доводили факт їх подальшого використання у власній господарській діяльності даного підприємця. Крім того, вказав, що сукупністю зібраних в ході розслідування кримінальної справи, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України - за фактом використання завідомо підробленого документа та за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України - за фактом фіктивного підприємництва, а саме створення ПП "Аспленіум" з метою прикриття незаконної діяльності, доведено факт підробки паспорту гр.ОСОБА_4, шляхом вклеювання до нього фотокартки гр.ОСОБА_5, та використання останнім цього паспорту для підтвердження його особи, як керівника ПП "Аспленіум", створеного з метою конвертації безготівкових коштів в готівку. Вказав, що жодною господарською діяльністю ПП "Аспленіум" не займалося. Відтак, ствердив, що операції з вказаним контрагентом є такими, які відбувалися лише на папері, а правочин укладений з позивачем не був спрямований на реальне настання наслідків передбачених ним, а відтак, в силу приписів ст.ст.203, 215 ЦК України, є нікчемним. На таких підставах, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що позапланова виїзна документальна перевірка позивача була призначена, як перевірка по кримінальній справі №20-47-07, постановою Рівненського міського суду №4-305/09 від 12.02.2009 року (а.с.52), яка скерована ДПА у Рівненській області на виконання Дубровицькій МДПІ 19.02.2009 року (а.с.53).

Перевірка була проведена Дубровицькою МДПІ з 23.02.2009 року по 03.03.2009 року відповідно до наказу №71 від 23.02.2009 року (а.с.54) та направлення №65 від 23.02.2009 року (а.с.55). ЇЇ результати оформлені актом "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки субєкта господарювання фізичної особи ОСОБА_3 і.к.НОМЕР_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Приватним підприємством "Аспленіум" і.к.34703892 за період з 27.10.2006 року по 03.03.2009 року" (а.с.5-8, 56-63).

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000031751/0 від 19.03.2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 18687 грн., в тому числі за основним платежем - 12458 грн. та за штрафними санкціями - 6229 грн. (а.с.61).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувались СПД ОСОБА_3 в адміністративному порядку до начальника Дубровицької МДПІ, голови ДПА в Рівненській області та голови ДПА України, рішеннями яких, скарги позивача залишено без задоволення та винесено податкові повідомлення-рішення з дробами "1", "2" та "3" (а.с.62-74). Податкове повідомлення-рішення з дробом "3", яке винесене з тих же підстав, що й попередні, на їх заміну, з огляду на визначення нового граничного терміну сплати, оскаржуються позивачем, як останнє, винесене в ході процедури адміністративного узгодження (а.с.15-17).

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого, позивачем у перевіряємому періоді завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказані висновки, в свою чергу, зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП "Аспленіум" і оформлені первинною документацією позивача, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом, а саме: видатковими накладними та податковими накладними (а.с.18-41). Факт використання отриманих від ПП "Аспленіум" товарів у власній господарській діяльності позивачем не підтверджено з посиланням на перебування на спрощеній системі обліку та звітності.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобовязань слугував висновок податкового органу про завищення податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 12458 грн., а саме: за листопад 2006 року в сумі 3644 грн., за грудень 2006 року в сумі 6386 грн. та за січень 2007 року в сумі 2428 грн. Вказаний висновок, в свою чергу, ґрунтується на тому, що операція з придбання товарів у ПП "Аспленіум" згідно з усною угодою є нікчемною та фактично не здійснювалась.

Про виконання усної угоди сторони оформили видаткові накладні №06/11-03 від 20.11.2006 року, №06/11-06 від 24.11.2006 року, №06/11-05 від 23.11.2006 року, №06/11-07 від 28.11.2006 року, №06/12-10 від 04.12.2006 року, №06/12-09 від 01.12.2006 року, №06/12-11 від 15.12.2006 року, №06/12-13 від 25.12.2006 року (а.с.26-33), №07/01-01 від 03.01.2007 року, №07/01-03 від 16.01.2007 року, №07/01-04 від 22.01.2007 року, №07/01-05 від 29.01.2007 року (а.с.38-41). Відповідно до вказаних накладних ПП "Аспленіум" поставило СПД ОСОБА_3 електротовари на загальну суму 74751,33 грн., в т.ч. ПДВ 12458,57 грн. На вказану суму ПДВ ПП "Аспленіум" виписано податкові накладні №06/11-03 від 20.11.2006 року, №06/11-05 від 23.11.2006 року, №06/11-07 від 28.11.2006 року, №06/11-06 від 24.11.2006 року, №06/12-09 від 01.12.2006 року, №06/12-10 від 04.12.2006 року, №06/12-11 від 15.12.2006 року, №06/12-13 від 25.12.2006 року (а.с.18-25), №07/01-04 від 22.01.2007 року, №07/01-05 від 29.01.2007 року, №07/01-01 від 03.01.2007 року, №07/01-03 від 16.01.2007 року, (а.с.34-37). І видаткові і податкові накладні оформлені за підписом керівника ПП "Аспленіум" ОСОБА_4

Перевіркою встановлено (ст.4 акту), що позивач здійснював оплату товарів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Аспленіум" на загальну суму 74751,33 грн., в т.ч. ПДВ 12458,57 грн. Вказані операції відображені позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних, а суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту у відповідних періодах на загальну суму 12458,57 грн. (а.с.7)

Долученими відповідачем до справи матеріалами кримінальної справи №20/47-07, дозвіл на використання яких надано податковому органу начальником слідчого відділу ПМ ДПА в Рівненській області (а.с.106), підтверджено, що з 26.12.2006 року керівником ПП "Аспленіум" призначено ОСОБА_4 (а.с.79), який фактично не підписував жодних установчих та реєстраційних документів та не являвся ні керівником, ні засновником даного субєкта підприємницької діяльності, натомість восени 2006 року втратив свій паспорт біля "Будинку одягу" в м. Рівне (а.с.114). Вказаний паспорт був використаний ОСОБА_5, який спільно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, після його підробки, шляхом вклеювання туди фотокартки ОСОБА_5, використовувався для одержання банківських та товарних кредитів. Наведені обставини підтверджені вироком Рівненського міського суду від 09.10.2007 року в кримінальній справі №1-554/07 про обвинувачення в тому числі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за ст.358 КК України (а.с.83-93), який змінений ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16.06.2009 року лише в частині відшкодування засудженими судових витрат (а.с.80-82). Факт підробки паспорту шляхом заміни фотокартки ОСОБА_4 фотокарткою ОСОБА_5 доведено також висновками технічної експертизи та експертизи ототожнення особи за рисами обличчя (а.с.108-111).

Матеріали кримінальної справи, в частині використання підробленого паспорту для внесення змін до відомостей про юридичну особу ПП "Аспленіум" щодо призначення керівником ОСОБА_4 були виділені в окреме провадження. 30.05.2007 року прокуратурою Рівненської області було порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва ПП "Аспленіум" за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України. 23.06.2007 року вказані справи обєднано в одне провадження, присвоєно номер №20-47-07 (а.с.112-113). Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 27.06.2007 року, який проводився працівниками ОВС УБОЗ УМВС України в Рівненській області (а.с.76-78) він використав втрачений паспорт ОСОБА_4, у який попередньо вклеїв свою фотокартку, не для ведення господарської діяльності ПП "Аспленіум" від імені ОСОБА_4, а для конвертації безготівкових коштів у готівку, за що отримував відсоток від знятої з розрахункового рахунку ПП "Аспленіум" суми.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок №154 від 13.02.2008 року судово- почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №20-47-07 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України в Рівненській області, предметом дослідження якої були первинні документи (видаткові та податкові накладні), якими оформлено господарські операцій ПП "Аспленіум" з СПД ОСОБА_3 (а.с.117-118), яким встановлено, що підписи в графі «відвантажив»в податкових та видаткових накладних №06/11-03 від 20.11.2006 року, №06/11-06 від 24.11.2006 року, №06/11-05 від 23.11.2006 року, №06/11-07 від 28.11.2006 року, №06/12-10 від 04.12.2006 року, №06/12-09 від 01.12.2006 року, №06/12-11 від 15.12.2006 року, №06/12-13 від 25.12.2006 року (а.с.26-33) виконані ОСОБА_5, а в видаткових і податкових накладних №07/01-01 від 03.01.2007 року, №07/01-03 від 16.01.2007 року, №07/01-04 від 22.01.2007 року, №07/01-05 від 29.01.2007 року не ОСОБА_5, а іншою особою.

Наведені обставини, наряду з відсутністю в документообігу позивача доказів отримання від ПП "Аспленіум" товарів та їх подальшого використання у власній господарській діяльності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції СПД ОСОБА_3 з ПП "Аспленіум" мали фіктивний характер.

Об'єктом оподаткування ПДВ, в силу вимог п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Матеріалами справи доведено, що податковий кредит позивача за листопад-грудень 2006 року та січень 2007 року сформовано в тому числі і на підставі виписаних ПП "Аспленіум" податкових накладних. На момент видачі податкових накладних, вказаний суб'єкт являвся зареєстрованим платником ПДВ, і за даними відповідача, свідоцтво платника ПДВ, видане ПП "Аспленіум" 16.11.2006 року, було анульовано 29.10.2008 року у зв'язку з неподанням звітності вказаним субєктом (а.с.125).

В той же час, сама по собі наявність у позивача податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту, позаяк вищевказані документи не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх обовязкового підписання уповноваженою особою.

Так, відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Для письмових правочинів, які вчиняє юридична особа, в ч.2 ст.207 ЦК України встановлені спеціальні вимоги - вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплені печаткою. Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсності їх взаємних обов'язків та вимог. У відповідності із Законами України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999 року, "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997 року, первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Відповідно до п. 2, п. 5, п. 6.2 та п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року: податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість; податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість; податкова накладна вважається недійсною у разі іі заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку; всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

В ч.3 ст.206 ЦК України передбачено поняття правочину на виконання договору. Таким правочином є складання первинних документів та податкових накладних, які підтверджують виконання укладеного господарського договору, так як їх складання породжує для сторін обов'язки щодо відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, коригування своїх податкових зобов'язань тощо.

Оскільки матеріалами справи доведено, що підписи від імені ПП "Аспленіум", зокрема на податкових накладних, виданих СПД ОСОБА_3, виконані в одних випадках ОСОБА_5, а в інших - невстановленою особою, це дає підстави вважати, що податкові накладні складені і підписані від імені ПП "Аспленіум", особами, які небулинаділені відповідними правами та обов'язками, тобто не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення правочинів. Отже, під час вчинення правочинів на виконання усних угод (виписування податкових накладних), не були додержані вимоги ч.2 ст.203 ЦК України, а відтак означені правочини є нікчемними в силу закону.

Позивачем не надано суду жодних інших, крім видаткових накладних, які також складені і підписані від імені ПП "Аспленіум", особами, які не були наділені відповідними правами та обов'язками, тобто не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, документів, які б підтвердили факт отримання від ПП "Аспленіум" товарів (документи, що підтверджують перевезення товару, його приймання, оприбуткування тощо).

Крім того, позивачем не надано і жодних первинних документів, які б відповідали вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року і які б підтверджували використання отриманих у ПП "Аспленіум" товарів у власній господарській діяльності, а тому його право на включення відповідної суми витрат зі сплати ПДВ до податкового кредиту не підтверджено, і з огляду на вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Доводи позивача про те, що господарські операції з ПП "Аспленіум" не визнані недійним в судовому порядку не заслуговують на увагу, позаяк господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому відповідно до ст.229 ЦК України вважаються й такими, що порушують публічний порядок. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

З огляду на викладене, оспорювань податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом правомірно.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особй ОСОБА_3 в задоволенні позову до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000031751/3 від 21.08.2009 року, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 25.01.10р.