Ухвала суду № 907370, 21.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-10850/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21травня2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р.

у справі №А-27/138-05 господарського суду Харківської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Балагропромсервіс»

до Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківського області від 07.06.2005р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р., позов з урахуванням заяви від 10.05.2005р. про збільшення позовних вимог задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ у Харківській області від 17.03.2005р. № 0001762301/0 про визначення ТОВ «Балагропромсервіс» податкового зобовязання за платежем з єдиного податку з юридичних осіб у загальній сумі 3615,00 грн. /2 410,00 грн. основний платіж, 1205,00 грн. штрафні санкції/; від 17.03.2005р. № 0001742301/0 про визначення цьому ж товариству податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 3832,50 грн. /2 555,00 грн. основний платіж, 1277,00 грн. штрафні санкції / та № 0001752301/0 про завищення бюджетного відшкодування з зазначеного платежу за жовтень 2004 року у сумі 19700,00 грн.; від 17.03.2005р. № 0001792301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 32,70 грн. основного платежу та 170,00 грн. штрафних санкцій; від 17.03.2005р. № 0001802301/0 про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій у сумі 10347,65 грн., накладених на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення встановленого порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Судові рішення в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.03.2005р. № 0001762301/0 вмотивовані посиланням на наявні в матеріалах справи рішення засновників ТОВ «Балагропромсервіс» від 26.02.2002 р., протокол зборів учасників товариства № 4 від 26.02.2002р. про збільшення статутного фонду позивача на 40200,00 грн. та підпункт 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункти 1, 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», якими спростовується висновок податкової інспекції про те, що спрямовані засновниками товариства грошові кошти у сумі 40200,00 грн. згідно платіжних доручень від 26.02.2002р. №№ 39, 774 на збільшення статутного фонду позивача до реєстрації 04.02.2005р. відповідних змін до статуту, є наданням товариству безповоротної фінансової допомоги; щодо висновку судів про безпідставне визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ у загальній сумі 3832,50 грн. та зменшення в картці особового рахунку бюджетного відшкодування за жовтень 2004 року у сумі 19700,00 грн. судові рішення обґрунтовані наявністю у позивача встановленої підпунктом 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктом 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» правової підстави для коригування податкових зобовязань з ПДВ в сторону зменшення шляхом застосування нульової ставки замість ставки 20% до операцій з продажу переробним підприємствам молока та мяса живою вагою незалежно від тієї обставини, що оподаткування податком на додану вартість за нульовою ставкою не передбачено ні договорами, укладеними з Вовчанським та Харківським мясокомбінатами, як переробними підприємствами, ні виписаними на користь останніх податковими накладними, та тим, що підставами для ведення окремого обліку з продажу та придбання товарів, робіт, послуг підпункт 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає здійснення операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнених від оподаткування, та операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва /обігу/ або не підлягає амортизації, тоді як позивач здійснював операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; задовольняючи позов в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.03.2005р. № 0001792301/0, суд виходив з того, що позивач не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів як в силу пункту 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва», так і виходячи з фактичних обставин справи, відповідно до яких позивачем договір на постачання води не укладався ні з орендодавцем приміщення /ВАТ «Вербівське/, ні з будь-якою водопостачальною організацією; встановивши в судовому процесі факт ненадання позивачу вмотивованої відповіді на скаргу ТОВ «Балагропромсервіс» на податкове повідомлення-рішення від 17.03.2005р. № 0001802301/0 у встановлений підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строк в порядку адміністративного узгодження податкового зобовязання, суди дійшли висновку, що така скарга позивача вважається задоволеною на користь платника податку, у звязку з чим зазначене податкове повідомлення-рішення є недійсним в силу закону.

В касаційній скарзі Балаклійська МДПІ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до положень пункту 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» обєктом оподаткування єдиним податком у субєкта підприємницької діяльності-юридичної особи є виручка від реалізації продукції /товарів, робіт, послуг/, тобто сума, фактичноотримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). /

За змістом наведеної норми єдиним джерелом грошових коштів в цілях оподаткування єдиним податком виступає виручка від реалізації продукції /товарів, робіт, послуг/.

Оскільки внесення на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів у розмірі 40200,00 грн. мало на меті збільшення статутного фонду позивача на зазначену суму, що підтверджується рішенням засновників ТОВ «Балагропромсервіс» від 26.02.2002 р., протоколом зборів учасників товариства № 4 від 26.02.2002р., платіжними дорученнями від 26.02.2002р. № 39, 774 з призначенням платежу «додатковий внесок до статутного фонду», судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 15.03.2005р. № 189/23-104-31834411, про заниження товариством єдиного податку на суму 2410,00 грн. є таким, що не відповідає правильному застосуванню вищевказаної норми матеріального права.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за 2003, 2004 роки та зменшення бюджетного відшкодування за жовтень 2004 року у спірних сумах слугував висновок контролюючого органу про неправомірну зміну позивачем ставки 20 відсотків на нульову ставку оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу переробним підприємствам молока та мяса живою вагою та відтворення в податковому обліку операцій з продажу переробним підприємствам продукції не власного виробництва на пільгових умовах, тобто включення до показників окремої податкової декларації /скороченої/ обсягів реалізації всієї продукції, як власного виробництва, так і придбаної у постачальників.

Відповідно до підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону, що діяла в момент виникнення спірного правовідношення, податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що факт здійснення позивачем операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сторонами не заперечується.

Право на уточнення показників своєї фінансово-господарської діяльності надано платнику податку нормами пункту 5.1 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами », при цьому застереження щодо зміни ставки оподаткування дана норма не містить.

Враховуючи викладене, висновок судів про наявність у позивача законних підстав для коригування податкових зобовязань з ПДВ в сторону зменшення в результаті зміни ставки оподаткування цим податком слід визнати обґрунтованим.

Довід податкового органу про те, що сплачений переробними підприємствами в ціні придбання продукції податок на додану вартість не повернутий цим підприємствам, не спростовує правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що за змістом абзаців 3 та 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі» переробні підприємства зобовязані перерахувати сільськогосподарським товаровиробникам суми податку на додану вартість, нараховані на обсяги реалізованої готової продукції, виготовленої із сировини, закупленої без податку на додану вартість, у міру надходження коштів за неї чи її відвантаження залежно від того, що раніше здійснено.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач здійснював операції з продажу товарів, що оподатковуються за нульовою ставкою.

З огляду на це, правових підстав для застосування положень підпункту 7.4.2 зазначеної статті у ТОВ «Балагропромсервіс» не було.

Правильним є і висновок судів щодо безпідставного визначення позивачу податкового зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів, оскільки платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів згідно пункту 3 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999р. № 1494,є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси, в той час як позивач договір на постачання води в орендоване ним у ВАТ «Вербівське» нежитлове приміщення не укладав. Не встановлений судом і факт здійснення позивачем спеціального водокористування.

Судом встановлено, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних /фінансових/ санкцій в сумі 10347,65 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 17.03.2005р. № 0001802301/0 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 15.03.2005р., про порушення позивачем статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» при здійсненні 17.05.2002р. розрахунку готівкою на суму 2069,53 грн. за продані будівельні матеріали, що не є продукцією власного виробництва позивача, ВАТ «Вербівське» згідно накладної № 4 від 07.05.2002р. з оприбуткуванням цієї суми готівки в касу з оформленням прибуткового касового ордеру без проведення розрахунку через реєстратор розрахункових операцій.

Застосовані до позивача фінансові санкції в зазначеній сумі за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 238 Господарського кодексу України, оскільки встановлені пунктом 1 статті 17 Закону України ««Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»» за порушення встановлених пунктом 1 статті 3 цього Закону правил здійснення господарської діяльності, застосовуються уповноваженим органом державної влади та спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що фінансові санкції застосовані до позивача згідно податкового повідомлення-рішення від 17.03.2005р. № 0001802301/0 за порушення, що мало місце 17.05.2002р., тобто поза межами річного терміну з дня порушення, висновок суду про недійсність зазначеного податкового повідомлення-рішення є правильним безвідносно до підстав, з яких це податкове повідомлення-рішення визнане судом недійсним.

Наведеним не спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2005р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

Усенко Є.А.Судді

Бившева Л.І.

Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Суддя Усенко Є.А.