Ухвала суду № 907356, 20.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           К/С  № К-10889/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             

20.06.2007 р.                                                                                    м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів                       Сергейчука О.А.

             Ланченко Л.В.

                                  Нечитайла О.М.                       

                                Степашка О.І.              

при секретарі:       Ільченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2004 р.  

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2004 р.

у справі № А-42/308-04

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                     ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.09.2004 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2004 р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 10.08.2004 р. за № 592350/0. Стягнуто з податкової інспекції на користь ТОВ "Гранат" 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат суму процентів по товарному кредиту як вартость наданої послуги з товарного кредиту, та, відповідно, правомірно віднесено до складу податкового кредиту звітного періоду суму нарахованого податку на додану вартість згідно наданої податкової накладної.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у позові. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а саме: п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вважає, що відсотки за користування товарним кредитом не включаються до складу валових витрат, оскільки це є витратами на сплату неустойки за рішенням сторін договору. Крім того, ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачає об’єктом оподаткування операції по сплаті процентів.

Податкова інспекція, належним чином повідомлена про день, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направила.

ТОВ "Гранат" про день, час та місце касаційного розгляду справи повідомлялося шляхом надсилання повістки – повідомлення за адресою для листування, зазначеної позивачем у позовній заяві, клопотанні за вх. № 5022 від 24.07.2006 р. про вирішення справи за участю сторін у судовому засіданні. Повістка-повідомлення повернута до суду касаційної інстанції з відміткою пошти про те, що підприємство вибуло. Суд касаційної інстанції не вважає перешкодою для здійснення касаційного розгляду справи відсутність представників сторін. 

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

          Судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачеві зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 6317,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3159,00 грн. прийняте за наслідками позапланової документальної перевірки позивача з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.11.2003 р. по 01.12.2003 р.

          Згідно висновків, викладених у довідці від 05.03.2004 р., податковим органом визначено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 4902847,00 грн. та запропоновано позивачеві спосіб відшкодування, інший, ніж перерахування на поточний рахунок, зокрема шляхом проведення взаємозаліку, проведення відшкодування шляхом придбання заставного майна.

          В доповненні до акту перевірки від 10.08.2004 р. № 378/232/31234981 відповідач зазначив про неправомірне включення сум податку на додану вартість, нарахованих на проценти за товарним кредитом, до складу податкового кредиту ТОВ "Гранат", у зв’язку з чим відповідачем зменшено суму ПДВ, заявленого до відшкодування згідно податкової декларації за листопад 2003 року в розмірі 4902847,00 грн. та донараховано податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 6317,00 грн.

03.11.2003 року згідно із договором купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту від 30.10.2003 р. № Кт-Т/К-11-07 ТОВ "Комтек" (продавець) передало ТОВ "Гранат" (покупець) товар (згідно специфікації) на загальну суму 40896352,80 грн., в т.ч. ПДВ – 6816058,80 грн., та видало податкову накладну №368 від 03.11.2003 р., згідно з якою ТОВ "Гранат" включило до складу податкового кредиту у листопаді 2003 року суму ПДВ у розмірі 6816058,80 грн.

Пунктом 2.3 договору № Кт-Т/К-11-07 купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту передбачено, що позивач повинен був сплатити ТОВ "Комтек" вартість товару протягом одного банківського дня з моменту його отримання шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця його вартість з урахуванням ПДВ. У разі, якщо покупець не здійснить сплату у вказаний строк, товар підлягає сплаті на умовах товарного кредиту: відсоток за користування послугами товарного кредиту нараховується з 05.11.2003 р. та складає 3 % (з урахуванням ПДВ) за кожен день від суми, що належить перерахуванню.

Згідно із п.п. "в" п. 2.4 договору кінцевий розрахунок за товар та користування послугою  товарного кредиту позивач повинен був здійснити до 28.11.2003 р.

Відповідно до протоколу-угоди № 1 від 28.11.2003 р. до договору від 30.10.2003 р. за 24 дні загальна сума відсотків, що підлягає сплаті складає 29445374,02 грн., у т.ч. ПДВ – 4907562,34 грн.

На вказану суму відсотків ТОВ "Комтек" видало позивачеві податкову накладну № 369, в т.ч. ПДВ - 4907562,34 грн., на підставі якої позивач сформував податковий кредит у вказаному розмірі ПДВ.

Суди попередніх інстанцій, визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення, виходили з того, що сума ПДВ, нарахована на проценти за користування товарним кредитом  включена позивачем до складу податкового кредиту на підставі п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" по одній із передбачених перших подій, у даному випадку  з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованим судові рішення судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 5.1. Закону України "Про оподаткування  прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, до валових витрат можна відносити лише ті витрати, які визнаються компенсацією вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акту перевірки, у періоді, що перевірявся податковою інспекцією, ТОВ "Гранат" розраховувалося з постачальниками товарно-матеріальних цінностей та послуг векселем № 643049771359 (векселедавець ТОВ "Альфа-Трейд") номінальною вартістю 65444981,28 грн..

Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили вказану обставину, не встановили, коли і яким чином позивач здійснював розрахунки за отриманий товар та погашав відсотки за користування товарним кредитом.

Дослідження цього питання має важливе значення для розгляду даного спору з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.19. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Таким чином, здійснення розрахунків векселями є ознакою бартерної операції.

Особливості оподаткування товарообмінних (бартерних) операцій встановлені пунктом 7.1 ст. 7 Закону № 334/94-ВР.   

Підпунктом 7.1.1. пункту 7.1 статті 7 Закону № 334/94-ВР визначено, що доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються платником податку виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Враховуючи те, що умовами надання товарного кредиту була сплата 3 % в день (1095 % за рік), то такий розмір відсотків не можна визнати економічно обґрунтованим і який є звичайною ціною послуги з товарного кредиту. При цьому, необхідно враховувати, що порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано Законом № 334/94-ВР.

З огляду на викладене, висновок судів про обґрунтованість віднесення платником податку до валових витрат вартості нарахованих послуг з продажу товарів на умовах товарного кредиту без перевірки обставин щодо звичайної ціни послуги комерційного кредитування, не можна визнати правильним. Обґрунтованим може бути віднесення до валових витрат лише тих витрат, які відповідають звичайній ціні відповідної послуги.     

За наявності таких недоліків ухвалені судові рішення не можуть залишатися в силі  і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, та належно оцінити докази,  і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.  

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                      УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова  задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2004 р. та  постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2004 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя        підпис         Н.Г. Пилипчук

судді                             підпис         О.А. Сергейчук

підпис         Л.В. Ланченко

підпис         О.М. Нечитайло

підпис         О.І.  Степашко

          Згідно з оригіналом.

          Суддя                            Н.Г. Пилипчук