Ухвала суду № 907372, 05.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-11364/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“05”червня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

Суддів Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 05.06.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на рішення господарського суду м. Києва від 07.12.2004 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2005р.

у справі № 28/275

за позовом ТОВ з іноземним капіталом «Лондон дизайн Інтеріоз»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ТОВ з іноземним капіталом «Лондон дизайн Інтеріоз» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №001652626/0 від 30.07.2004.

Рішенням господарського м. Києва від 07.12.2004, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2005, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 07.12.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2005р. у справі № 28/275.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішені спору у даній справі порушено норми матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу, відповідач наголошує на тому, що позивачем було включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 15951,00 грн. по придбаному у ТОВ «Техметалсервіс» товару згідно укладених договорів. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28.07.2004 р визнано недійсними: установчий договір ТОВ "Техметалсерввс" від 05.09.2000р. з моменту його укладання; статут ТОВ "Техметалсервіс" від 05.09.2000р. з моменту його укладання; свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Техметалсервіс" платника податку на додану вартість (свідоцтво № 36709446 з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість. А відтак, права віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивач не мав.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачеві оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням податкового зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 15951,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 7975,50 грн. стало зменшення ДПІ у Голосієвському районі за результатами перевірки позивача ( акт перевірки від 28.07.2004р. № 62/26-21/25634786 "Про результати позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ ІК "Лондон Дизайн Інтеріорз ЛТД" по взаємовідносинам з ТОВ "Техметалсервіс" за період жовтень - листопад 2001р.) суми податкового зобов'язання у розмірі 15951,00 грн. по податку на додану вартість за період жовтень - листопад 2001р.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №001652626/0 від 30.07.2004р., суди виходили з того, що в період укладення між позивачем та ТОВ "Техметалсервіс" договорів та їх виконання позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та збільшення валових витрат на суму сплачених за товар коштів, оскільки ТОВ "Техметалсервіс" було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, ним були виписані на надані позивачеві належним чином оформлені податкові накладні, а позивачем було оплачено товар у повному розмірі, суми податку на додану вартість були сплачені ним у складі вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такий висновок обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-Вр від 03.04.1997р. податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.п.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам , зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, договори № 72 від 11.10.2001р. та № 28 від 22.11.2001р. , укладені між позивачем та ТОВ "Техметалсервіс", фактично виконані обома сторонами договору, що підтверджується актами виконаних робіт № 72 від 11.10.2001р. та № 28 від 22.11.20001р., податковими накладними від 16.10.20001р. б/н та від 28.11.2001р. б/н. Факт оплати позивачем виконаних робіт (в тому числі ПДВ у їх вартості) підтверджується платіжними дорученнями № 198 від 16.10.2001р. та № 259 від 29.11.2001р. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що укладені позивачем з ТОВ "Техметалсервіс" договори є чинними на час розгляду справи.

З наданої облікової картки ТОВ "Техметалсервіс" як платника ПДВ за 2001 рік вбачається, що підприємство по деклараціях відображало податкові зобов'язання по ПДВ та сплачувало цей податок.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суми податку на додану вартість, які віднесені позивачем до податкового кредиту, були сплачені позивачем у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ "Техметалсервіс". Крім того, у податкових періодах, коли між позивачем та ТОВ "Техметалсервіс" здійснювались господарські операції, останній подавав до податкового органу податкові декларації з ПДВ, в яких відображав свої податкові зобов'язання по цьому податку та сплачував їх.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи листа Дарницького районного суду м. Києва від 15.11.2004р. № Р-19, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28.04.2004р. по справі за позовом ДПА у м. Києві до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-я особа - ТОВ "Техметалсервіс", про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію платника податку на додану вартість ухвалою від 16.08.2004р. скасовано у звязку з нововиявленими обставинами та до участі у справі в якості З -ї особи притягнуто ТОВ "Торгово - промислова компанія "Метком".

Отже, посилання відповідача на факт наявності рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28.04.2004р. є безпідставним.

З огляду на зазначене вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно дійшли висновку, що податкові накладні, видані на підставі договорів № 72 від 11.10.2001р. та № 28 від 22.11.2001р., виписані особою, яка на момент складання цих податкових накладних була зареєстрована як платник ПДВ, а, отже, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту у жовтні та листопаді 2001р. податок на додану вартість у сумі 15951,50 грн., сплачений у вартості отриманих робіт.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва від 07.12.2004 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2005р. у справі № 28/275- залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 07.12.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2005р. у справі № 28/275 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)Федоров М.О.Судді(підпис)Брайко А.І.(підпис)Голубєва Г.К.(підпис)Карась О.В.(підпис)Рибченко А.О.

З оригіналом згідно

Суддя

Вищого адміністративного суду М.О.Федоров