Рішення № 90736684, 03.08.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/1485/20

Провадження № 2/712/1142/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина 9932), третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

17.02.2020 року адвокат Руденко Юлія Вікторівна звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина 9932), третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал - майора Ігоря Момота (військова частина 9930).

Згідно витягу з наказу начальника Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота № 250-ос від 26.06.2018 старшого прапорщика ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас у зв`язку з закінченням строку контракту.

Вислуга років станом на 26.06 2018 становить: календарна: 27 років 02 місяці 06 днів; пільгова: 00 років 04 місяці 20 днів; всього 27 років 06 місяців 26 днів.

В період з 07.04.2014 по 17.06.2014 ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.03.2015, виданого адміністрацією Державної прикордонної служби України та ветераном ДПСУ,отримує пенсію по вислузі років.

Вислуга позивача на військовій службі становить більше 20 років, власного житла він, та члени його сім`ї не має, а тому має право на одержання житла для постійного проживання, у зв`язку з чим перебуває на квартирному обліку у Головному центрі особового складу ДПСУ ім. генерал - майора І. Момота, у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень, як учасник бойових дій.

Забезпечення військовослужбовців належним житлом за безперервну військову службу є певною соціальною допомогою, підтримкою, додатком до основних джерел існування і спрямовані на реалізацію конституційного права кожного громадянина на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України). Таким чином, при вступі на службу позивачу було державою гарантоване певне забезпечення і компенсації, які фінансуються із бюджету. Зупинення або звуження змісту і обсягу гарантованих Конституційних соціальних прав є недопустимим і не повинні погіршувати становище особи.

Наприкінці листопада 2019 року відповідачем проінформовано позивача про настання його черги на отримання житлового приміщення у поточному році, а також про право на отримання компенсації та її орієнтовний розмір.

02.12.2019 позивач звернувся з заявою до голови житлової комісії щодо надання згоди на отримання грошової компенсації за житло.

Згідно спільного рішення командування та житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал - майора Ігоря Момота від 04 грудня 2019 року розглядалася заява старшого прапорщика ОСОБА_1 від 02.12.2019 року вх. 1/8074, за його особистою присутністю, щодо надання згоди на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім ї для отримання жиле приміщення, відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2015 року №728.

При розгляді його заяви комісія наголосила, що: «Порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2015 року №728 установлює механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.

Цей Порядок відповідно до п. 2 поширюється на осіб, звільнених з військової служби в запар або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі, та членів їх сімей.

Відповідно до витягу з наказу начальника Головного центру підготовки особового складу від 26 червня 2019 року № 250-ос старший прапорщик ОСОБА_1 , звільнений з військової служби за пунктом «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту).»

Одноголосно комісією було прийнято рішення про направлення облікової житлової справи старшого прапорщика ОСОБА_1 зі списками виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення та розрахунком виплати компенсації на розгляд до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п. 12 Порядку № 728 житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в наданні, після чого в порядку визначеному Адміністрацією Держприкордонслужби, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження Голові Держприкордонслужби.

Згідно відповіді з Адміністрації Державної прикордонної служби України (0.704-12876/0/6-19-Вих від 24.12.2019) з`ясувалося, що рішення про виплату ОСОБА_1 , як військовослужбовцю запасу, грошової компенсації за належне йому для отримання житло житловою комісією Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал - майора Ігоря Момота від 04.12.2019 - не приймалося, та враховуючи вимоги п.2, 12, Порядку, рішення щодо виплати грошової компенсації військовослужбовцю запасу ОСОБА_2 в Адміністрації Держприкордонслужби не затверджувалось.

У зв`язку з чим, 17.01.2020 року було направлено адвокатський запит на адресу Головного центру підготовки особового складу, в якому адвокат, просила повідомити про рішення, яке прийняте житловою комісією Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал - майора Ігоря Момота від 04.12.2019, з метою його можливого оскарження в судовому порядку.

Як з`ясувалося, після розгляду рапорту позивача, житловою комісією в супереч п. 12 Порядку № 728, не було прийнято рішення ані про надання, ані про відмову в наданні грошової компенсації. Житлова комісія вирішила делегувати свої повноваження Адміністрації Державної прикордонної служби України, та направила облікову житлову справу ОСОБА_1 їм на розгляд, що взагалі суперечить Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне ш для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністри» України від 09.09.2015 року №728, який установлює механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.

Отже, після розгляду заяви ОСОБА_1 , від 02.12.2019 щодо надання згоди на отримання грошової компенсації за належне йому для отримання житло, житловою комісією Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал - майора Ігоря Момота жодного рішення про виплату чи не виплату ОСОБА_2 не приймалося. Тому позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.

Просить визнати протиправними дії житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал - майора Ігоря Момота (військова частина 9930) щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 02.12.2019 у відповідності до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2015 року №728.

Зобов`язати житлову комісію Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал - майора Ігоря Момота (військова частина 9930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2019, щодо надання згоди на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення, відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2015 року №728 та прийняти відповідне рішення.

Судові витрати покласти на відповідача.

10.04.2020 року представник позивача скерувала до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал - майора Ігоря Момота (військова частина 9930) оформлене протоколом № 8 від 04.12.2019 щодо відмови старшому прапорщику запасу ОСОБА_2 у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення, відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №728.

Визнати за старшим прапорщиком запасу ОСОБА_1 право на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення, відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №728.

Зобов`язати житлову комісію Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал - майора Ігоря Момота (військова частина 9930) здійснити нарахування та виплату старшому прапорщику запасу ОСОБА_2 грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї для отримання жиле приміщення, відповідно до Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року №728.

Судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в позові відмовити. Надав відзив, в якому зазначає, що згідно статті 28 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних сил України» єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

наданні командирові права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 38 Типової Інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 (із змінами)- резолюція є основною формою реалізації управлінських доручень у письмовій формі, що передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи, що викладена у вигляді напису на документі. Резолюція має такі обов`язкові складові: прізвище, власне ім`я виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно статті 5 Закону України «Про звернення громадян» у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

В змісті статті 8 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Підсумовуючи вищезазначене, проаналізувавши матеріали позовної заяви встановлено, що заява позивача не містить прізвище, ім`я, по батькові, дату написання заяви, місце проживання та зворотну адресу, а також суть порушеного питання, яке повинен вирішити суб`єкт владних повноважень або прийняти відповідне рішення.

Житлова комісія Головного центру створена наказом начальника Головного центру від 27 грудня 2019 року з метою розгляду питань військовослужбовців та працівників за трудовим договором Головного центру, які потребують поліпшення житлових умов, а також організації надання службового житла та житла для постійного проживання. Рішення житлової комісії оформлюється протоколом, який подається на затвердження для прийняття остаточного рішення начальнику Головного центру.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви представника позивача, ОСОБА_1 02 грудня 2019 року звернувся до Голови житлової комісії Головного центру (не як до суб`єкта владних повноважень, керівника органу, а як до особи, яка представляє власника майна житлового фонду) із заявою про надання згоди на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї житло. Заявник у своїй заяві не просив суб`єкта владних повноважень розглянути його питання про надання компенсації та прийняти відповідне рішення, про що його повідомити встановленим порядком, а лише надав згоду на її отримання. Згода - термін, який має декілька значень: позитивна відповідь, дозвіл на що-небудь, взаємна домовленість, порозуміння, компроміс, спільність поглядів, думок, одностайність, взаємна дружба, мирні стосунки.

Посилання представника позивача в своїй позовній заяві на те, що у позивача виникло право на отримання компенсації відповідно до Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 728 «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян» (далі - Порядок) є невірним, непідтверджене документально та таким яке не ґрунтується на законі з огляду на наступне.

Вищезазначений Порядок установлює механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах, а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.

Відповідно до пункту 2 Порядку дія його поширюється на: військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, та членів їх сімей; осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі, та членів їх сімей; сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; сім`ї померлих осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів.

ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку із закінченням строку контракту відповідно до наказу начальника Головного центру від 26 червня 2018 року № 250 - ОС.

Також хотілося б звернути увагу суду на те, що пунктом 10 Порядку зазначено, що житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання компенсації за належне їм для отримання житло та про її орієнтовний розмір. В матеріалах справи відсутні відомості щодо письмового інформування Головним центром позивача про настання його черги для отримання компенсації за належне йому житлове приміщення та про її орієнтований розмір відповідно до Порядку.

Отже враховуючи вищезазначене, Порядок не поширюється на осіб звільнених у зв`язку із закінченням строку контракту, а тому у позивача право на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї житло - відсутнє.

Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії відмовити в

повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не звертався. Скерував до суду пояснення, яке приєднано до матеріалів справи, та в якому просить в позові відмовити.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал - майора Ігоря Момота (військова частина 9930).

Згідно витягу з наказу начальника Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота № 250-ос від 26.06.2018 старшого прапорщика ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас у зв`язку з закінченням строку контракту.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В позовній заяві позивач зазначає, що наприкінці листопада 2019 року відповідачем проінформовано позивача про настання його черги на отримання житлового приміщення у поточному році, а також про право на отримання компенсації та її орієнтовний розмір.

02.12.2019 позивач звернувся з заявою до голови житлової комісії щодо надання згоди на отримання грошової компенсації за житло.

Згідно спільного рішення командування та житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал - майора Ігоря Момота від 04 грудня 2019 року одноголосно комісією було прийнято рішення про направлення облікової житлової справи старшого прапорщика ОСОБА_1 зі списками виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення та розрахунком виплати компенсації на розгляд до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Голови житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота із заявою про надання згоди на отримання грошової компенсації за належне йому та членам його сім`ї житло. Заявник у своїй заяві не просив суб`єкта владних повноважень розглянути його питання про надання компенсації та прийняти відповідне рішення, про що його повідомити встановленим порядком, а лише надав згоду на її отримання.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 9 статті 12 Закону передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

На виконання статті 12 Закону було затверджено Порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728 (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що цей Порядок установлює механізм визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей, що перебувають разом з ними на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах, органах, підрозділах, загонах, військових навчальних закладах, установах, а у разі їх розформування - у військових комісаріатах та квартирно-експлуатаційних установах (організаціях), за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.

Пунктом 2 Порядку закріплено виключний перелік осіб на яких поширюється даний Порядок, до них відноситься: військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, та членів їх сімей; особи, звільнені з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості використання на військовій службі, та членів їх сімей; сім`ї військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; сім`ї померлих осіб, звільнених з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на дату звільнення позивача) передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Частиною 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: а) у зв`язку із закінченням строку контракту; б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби; в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; г) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, граничний вік перебування на військовій службі встановлюється - до досягнення граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві.

Частиною 4 статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. Згідно частини 2 вказаної статті військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком другий розряд - до 60 років.

З доданого до позовної заяви витягу з наказу Начальника Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота від 26 червня 2018 року № 250-ос, вбачається, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у запас по закінченню строку контракту.

Відповідно до вищезазначених норм та враховуючи вік позивача (50 років - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) він міг бути звільнений з військової служби в запас або у відставку за віком лише у 2028 році.

У переліку осіб що мають право на грошову компенсацію відповідно до Порядку відсутня така категорія осіб, як звільнені з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, тому правові підстави для здійснення виплати таким особам позивачу грошової компенсації за належне їм для отримання житло - відсутні.

Таким чином, у житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина 9932) були відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо виплати грошової компенсації військовослужбовцю запасу ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з протоколу № 8 спільного рішення командування та житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота від 04 грудня 2019 року вирішили направити облікову житлову справу старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 зі списками виплати грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення та розрахунком виплати компенсації на розгляд до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Відповідно до відповіді Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.12.2019 року зазначено: «Відповідно до наявних в житловій справі військовослужбовця запасу ОСОБА_1 матеріалів (витягу з протоколу № 8 спільного рішення командування та житлової комісії Головного центру підготовки особового складу державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота від 04.12.2019, рішення про виплату вказаному військовослужбовцю запасу грошової компенсації за належне йому для отримання житло житловою комісією не приймалося.»

Пунктом 10 Порядку зазначено, що житлові комісії військових частин, військових комісаріатів та квартирно-експлуатаційних установ (організацій) письмово інформують військовослужбовців та членів їх сімей, у яких настала черга на отримання компенсації за належне їм для отримання житло та про її орієнтовний розмір.

Однак, в матеріалах справи відсутні відомості щодо письмового інформування Головним центром позивача про настання його черги для отримання компенсації за належне йому житлове приміщення та про її орієнтовний розмір відповідно до Порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, після детального з`ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позивачем в судовому засіданні не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому суд вважає що позов до задоволення не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивача звільнено від сплати судового збору, відсутні сторони, які понесли судові витрати при вирішенні справи, отже судові витрати компенсуються за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 13, 18, 141, 263, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до житлової комісії Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби імені генерал-майора Ігоря Момота (військова частина 9932), третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий: Романенко В.А.

Повний текст рішення суду виготовлений 03.08.2020 року.