Рішення № 90736683, 03.08.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/3924/20

Провадження № 2/712/1472/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега», ОСОБА_2 про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега», ОСОБА_2 про відшкодування збитків, посилаючись на те, що 17.12.2019 року о 10 год. 15 хв. в м. Черкаси по вул. Оборонній, відбулася ДТП за участю ТЗ Тойота Пріус д.н.з. НОМЕР_1 (власник Департамент патрульної поліції), під керуванням ОСОБА_2 та ТЗ Шкода д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.01.20 року по справі № 712/129/20 винним у вищезазначеній ДТП визнано ОСОБА_2 - працівника УПП в Черкаській області ДПП (18023, м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21), яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до Висновку № 26 Автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту, та матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ, SKODA OCTAVIA, Реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок пошкодження при ДТП 17.12.2019 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля SKODA OCTAVIA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок пошкодження останнього під час ДТП, що мало місце 17.12.2019 року складає 227436 (двісті двадцять сім тисяч чотириста тридцять шість) грн.. 56 коп.

Відповідно до Полісу АМ/8661806 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (АСК «ОМЕГА») ліміт страхової відповідальності ТЗ Тойота Пріус д.н .з. 11 3396 за шкоду заподіяну майну становить 100 000 гри., франшиза 0 грн. Таким чином, страховик відповідача (АСК «ОМЕГА») здійснить виплату в межах ліміту - 100000 грн. Решта суми збитків - 127436 грн. (227436 грн. 56 коп. - 100 000 грн.) має бути стягнута із відповідача.

Сума коштів, що підлягає виплаті ОСОБА_1 як відшкодування збитків, завданих працівником відповідача становить 127436,56 грн. (227436 грн. 56 коп. - 100000 грн.).

01.04.2020 року на адресу відповідача позивачем направлена вимога про відшкодування збитків у розмірі 127436 грн. 56 коп., вказана вимога отримана відповідачем 03.04.2020 року (за даними сайту https://track.ukrposhta.ua/tracking UA.html) однак на час написання цього позову, відповіді не отримано.

Просить стягнути з Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи 40108646; м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 , гурт.) 127436 (сто двадцять сім тисяч чотириста тридцять шість) грн. 56 коп. збитків як різницю між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Судові витрати покласти на Відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд в позові відмовити. В обґрунтування своїх заперечень представником відповідача надано відзив, в якому зазначає, що 17.12.2019 року в м. Черкаси по вул. Оборонній сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «SKODA OKTAVIA», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Департаменту патрульної поліції «TOYOTA PRIUS», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням командиру взводу № 2 роти № 4 батальйону УПП в Черкаській області ДПП ОСОБА_2., в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.01.2019 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач зазначає, що відповідно до Висновку № 26 Автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту, та матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ, SKODA OCTAVIA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок пошкодження при ДТП 17.12.2019, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля SKODA OCTAVIA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок пошкодження останнього під час ДТП, що мало місце 17.12.2019 складає 227436 (двісті двадцять сім тисяч чотириста тридцять шість) грн. 56 коп.

Відповідно до Полісу АМ/8661806 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (АСК «Омега») ліміт страхової відповідальності ТЗ TOYOTA PRIUS д.н.з. НОМЕР_1 за шкоду заподіяну майну становить 100000 (сто тисяч) грн., франшиза 0 грн.

Тому, на думку позивача, Страховик відповідача (АСК «Омега») має здійснити виплату в межах ліміту 100000 грн., а решту суми збитків -127 436 грн. має бути стягнута з Відповідача.

При цьому Позивач посилається на ч. 1 ст. 1172 та на ч. 1 ст. 1194 ЦК України.

Втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовніщній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону № 1961-IV, статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166,1187,1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Наказу № 142/5/2092 дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДНІ транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювана шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Цивільно-правова відповідальність винуватця була застрахована в ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» відповідно до полісу АМ / 8661806, зі строком дії з 28.02.2019 до 27.02.2020 включно, тобто діючого на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 17.12.2019 року.

Для правильного вирішення справи необхідним є встановлення суми страхового відшкодування, яке сплачено на користь позивача ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега», проте відповідні докази у матеріалах справи відсутні.

В позовній заяві позивач не навів аргументів та не надав доказів на підтвердження обставини сплати ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» на його користь страхової виплати, що унеможливлює встановлення обставин, за яких у потерпілої особи виникло право на пред`явлення вимог до відповідача.

Департамент патрульної поліції не є належним відповідачем за вимогою про стягнення коштів у рахунок відшкодування завданого внаслідок ДТІІ матеріального збитку.

Враховуючи зазначені вище обставини події, зважаючи на викладене, можна дійти наступних висновків:

шкоду було заподіяно спеціальним суб`єктом - поліцейським ОСОБА_2 , який є державним (публічним) службовцем та проходить службу в державному органі;

шкоду було заподіяно під час виконання поліцейським ОСОБА_2 службових обов`язків, тобто у момент заподіяння шкоди зазначений поліцейський діяв як представник держави;

шкоду було заподіяно внаслідок вчинення протиправних дій поліцейським ОСОБА_2 - порушенням Правил дорожнього руху, що спричинило ДТП;

протиправність дій поліцейського ОСОБА_2 встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» Департамент патрульної поліції утворено як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України.

Отже, Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права - територіальним органом центрального органу виконавчої влади (Національної поліції України), фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже є державним органом.

Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною першою статті 62 цього Закону встановлено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.

Відповідно до спеціального правила, закріпленого у частині третій статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Отже, за змістом статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень втілює не юридичну особу публічного права - державний орган, в якому він проходить публічну службу, а державу. Саме тому відшкодування шкоди, завданої поліцейським особі, покладається на державу, а не на державний орган, в якому він проходить публічну службу. Іншими словами, джерелом відшкодування завданої шкоди мають бути кошти Державного бюджету України, а не кошти, передбачені на утримання державного органу.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Статтею 170 ЦК України визначено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частиною другою статті 25 Бюджетного кодексу України визначено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (частина перша). Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (частина друга).

Згідно з частиною другою статті 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Зважаючи на наведені норми Бюджетного і Цивільного кодексів, необхідно відзначити, що саме Державній казначейській службі України, згідно з додатком № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», передбачено 50 000 000 грн. видатків, зокрема, на відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504030, код функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету 1070).

Відтак, саме Казначейство є головним розпорядником бюджетних коштів на зазначені цілі, а тому воно є учасником спірних правовідносин, оскільки представляє в них державу, на яку відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» і статті 1174 ЦК України покладається обов`язок відшкодувати шкоду, завдану особі, зокрема, незаконними діями посадової особи державного органу.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з Департаменту патрульної поліції коштів у рахунок відшкодування матеріального збитку, завданого поліцейським при виконанні ним службових обов`язків, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки пред`явлена до неналежного відповідача.

До позовної заяви Позивач не приєднав копію заяви про виплату страхового відшкодування, не надавши суду та учасникам справи докази її надіслання (особистого вручення) страховику.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

На адресу управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції надійшла вимога Позивача від 01.04.2020 про відшкодування збитків у розмірі 127 436 грн. 56 коп.

У відповідь управлінням патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції було направлено позивачу лист від 05.05.2020 за № 5831/41/24/01-2020 про відсутність можливості встановити різницю між розміром збитків, які мають бути відшкодовані ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» та реальними збитками, так як ним не надано доказів на підтвердження здійснення страхової виплати страховиком.

12.05.2020 на адресу управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції надійшла відповідь позивача на лист № 5831/41/24/01-2020 від 05.05.2020, в якому було зазначено, що страховик, на момент написання відповіді, не здійснив страхову виплату.

Водночас, оскільки Позивачем не доведена обставина, що заява про виплату страхового відшкодування дійсно надсилалася (вручалася, передавалася) страховику, підстав вважати, що боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання відсутні.

Цивільна палата ВСУ у постанові від 05.09.2019, справа 234/16272/15-ц зазначила, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішніми переконаннями суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності.

Представник ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в позові відмовити, повністю підтримує думку представника відповідача. Відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.12.2019 року о 10 год. 15 хв. в м. Черкаси по вул. Оборонній, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Тойота Пріус д.н.з. НОМЕР_1 (власник Департамент патрульної поліції), під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Шкода д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.01.20 року по справі № 712/129/20 винним у вищезазначеній ДТП визнано ОСОБА_2 - працівника УПП в Черкаській області ДПП (18023, м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21), яке є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції. Застосовано до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.

Вказана постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась та вступила в законну силу 21.01.2020 року.

Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_2 17.12.2019 року о 10 год. 15 хв., в м. Черкаси по вул. Оборонній, керуючи автомобілем Toйота Пріус д.н.з. НОМЕР_1 ( власник Департамент патрульної поліції), не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням, та допустив зіткнення з автомобілем Шкода д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку, чим порушив п.2.3б, 12.1 ПДР України. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а водій ОСОБА_2 та пасажир ОСОБА_4 , а також водій ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 17.12.2019 року, за участю ОСОБА_2 , автомобіль Шкода, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Висновку № 26 Автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту, та матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ, SKODA OCTAVIA, Реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок пошкодження при ДТП 17.12.2019 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля SKODA OCTAVIA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок пошкодження останнього під час ДТП, що мало місце 17.12.2019 року складає 227436 (двісті двадцять сім тисяч чотириста тридцять шість) грн.. 56 коп.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не безпосередньо на особу, яка заподіяла таку шкоду, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини особи, яка завдала шкоди.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 ЦК України.

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

На момент ДТП, водій транспортного засобу «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем та керував транспортним засобом на відповідній правовій підставі, що не заперечувалося представником Департаменту патрульної поліції в судовому засіданні.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність при використанні автомобіля «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 , на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», була застрахована у АСК «ОМЕГА» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8661806, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 100 000 грн., франшиза 0 грн.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача Департаменту патрульної поліції вказав на те, що згідно з п. 22.1. ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Таким чином, обов`язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Тойота Пріус», д.н.з. НОМЕР_1 , покладається на АСК «ОМЕГА», а Департамент патрульної поліції є неналежним відповідачем за заявленими позовними вимогами.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відноси, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Таким чином, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Як встановлено судом, відповідно до страхового полісу № АМ /8661806 страховиком відповідача зі страховим лімітом 100000,00 грн. на момент вчинення ДТП була ПАТ «АСК «Омега».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

В судовому засіданні встановлено, що 18.05.2020 року АСК «ОМЕГА» виконало зобов`язання та здійснило відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_1 у загальному розмірі 100000 грн., що підтверджується принтскринами мобільного інтернет-банкінгу « Приват 24», які містяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз ст. 22 ЦК України у її взаємозв`язку з ч. 2 ст. 1192 та ст. 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу. Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.

Поряд з цим, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Встановлено, що сума відшкодування майнової шкоди потерпілому, яка здійснена ПАТ «АСК «Омега», становить 1000000 грн. та відповідно не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що висновок № 26, судового експерта автотоварознавця Березовського А.А., автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ, SKODA OCTAVIA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок пошкодження при ДТП 17.12.2019 року, складеного 30.01.2020 року, містить докладний опис проведених дій, відповідає Методиці автотоварознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, є обґрунтованим, та таким, що може бути взятим судом до уваги при вирішенні даної справи по суті.

Згідно зазначеного висновку № 26 від 30.01.2020 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля SKODA OCTAVIA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок пошкодження останнього під час ДТП, що мало місце 17.12.2019 року складає: 227436, 56 грн.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» всі транспортні засоби органів поліції використовуються виключно в службових цілях, для забезпечення оперативної і господарської діяльності (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України07 вересня 2017 року № 757).

Патрульна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення належної охорони громадського порядку, громадської безпеки та контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки. У разі необхідності здійснює регулювання дорожнього руху (підпункт 1 пункту 1 Розділу ІІІ Положення про патрульну службу МВС, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України 02 липня 2015 року № 796).

Частиною третьою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідальність роботодавця за шкоду завдану її працівником врегульовано статтею 1172 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Джерело підвищеної небезпеки (службовий транспортний засіб) експлуатується працівником патрульної поліції виключно в службових цілях. Працівник поліції наділений правами здійснювати експлуатацію службового транспортного засобу (об`єкт державної власності), застосовувати передбачені законом заходи примусу з використанням автомобіля, в результаті чого може бути завдана шкода.

При цьому страхувальником цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що уклав із страховиками договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, напевно, виступає орган Національної поліції України - Департамент патрульної поліції.

У справах про відшкодування шкоди завданої поліцейським внаслідок ДТП визначальне значення має саме кваліфікація відповідних конкретних дій посадових осіб, а не характер загальної діяльності організації в якій працює завдавач шкоди.

Співробітник поліції, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони пошкодження та знищення майна будь-якої особи.

Відповідно, у справах про відшкодування шкоди, завданої поліцейським в результаті ДТП, є та юридична особа, у якій працевлаштований такий співробітник, а спеціальними нормами, що регулюють такі правовідносини є статті 1187, 1172 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 р. у справі №203/3237/16 (провадження №61-10121св19).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 27.11.2019 року (справа 242/4741/16-ц, провадження № 14-515цс19) з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав…

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, та стягнення з відповідача Департаменту патрульної поліції на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що складає 127 436,56 грн. (227436,56 грн. (вартість матеріальних збитків) - 100000 грн. (відшкодовано ПАТ «АСК «Омега»).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з Департаменту патрульної поліції підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 1274,37 грн.

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 22, 999, 1166, 1187. 1188, 1172, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Омега», ОСОБА_2 про відшкодування збитків задоволити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду у розмірі 127 436,56 грн., судовий збір у розмірі 1 274,37 грн., а всього 128 710,93 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/sud2316/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 03.08.2020 року.