Ухвала суду № 90735059, 03.08.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

03.08.2020 ЄУН 334/7552/16-к

1-кп/337/5/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 серпня 2020 року Головуючий у суді присяжних Хортицького районного суду м. Запоріжжя суддя Салтан Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Ішланову Сергію Сильбайовичу, Яловому Олександру Олександровичу, Бєліку Артуру Борисовичу, та домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 05.10.2014р. за №12014080060004419, яке розглядається судом присяжних Хортицького районного суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г., судді – Гнатик Г.Є , присяжних - Поліщук Г.О., Сидоренко О.М., Чернікової О.А., запасних присяжних - Синьогіної О.В., Фоміної С.В., секретаря – Шаповалової А.В., прокурора – Корха Д.О. В.О. , захисників – Гуцала Т.О., Сенька С.М., Запорожця О.В., Жовніренко І.В., Шостак А.П. , Жданова М.О.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.257, ч.3,4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_2 за ст.257, ч.3,4 ст.187 КК України, ОСОБА_3 за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_5 за ст.257, ч.3,4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.15, п.9,13 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_6 за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_7 за ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_4 за ст.257, ч.4 ст.187 КК України.

В межах даного кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_4 – домашній арешт, строк яких останнього разу було продовжено до 14 серпня 2020 року, включно.

Наразі триває дослідження письмових доказів , свідки, потерпілі та обвинувачені не допитувалися, до зазначеної дати у зв`язку з великим обсягом доказів, що підлягають дослідженню, розгляд кримінального провадження не завершиться.

За змістом ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку дії запобіжного заходу, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Відповідно до ч.3 ст.331КПК України під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачені цією частиною, вирішує головуючий

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 строку тримання під вартою, а ОСОБА_4 – домашнього арешту на строк до 60 днів, посилаючись на ті обставини, що ризики, встановлені судом у вигляді можливості переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків та вчинити інші кримінальні провадження не відпали та продовжують існувати, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх захисники Запорожець О.В., Сенько С.М. та захисник Матсалаєва В.В. -письмово заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт вважають, що підстави продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який діє тривалий час - відсутні, клопотання прокурора є необґрунтованим, та викладене з порушенням вимог ст. 184 КПК України , прокурор фактично лише констатував, але не обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, а тому клопотання задоволенню не підлягає, оскільки наявність ризиків та обґрунтованість обвинувачення є недоведеними, ризики, які були підставою для обрання та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час нівельовані. Вважають, що до клопотання прокурора не додано жодного доказу на підтвердження наявності ризиків, про намір переховуватись від суду. Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих взагалі нічим не підтверджується, за час судового провадження будь-яких заяв з їх боку про тиск і спроби впливати на них не надходило. Всі ризики, на які посилається сторона обвинувачення є надуманими та нічим не підтверджуються, і за цей час вже втратили свою актуальність. Час перебування під вартою, з урахуванням положень ч.2 ст.75 КК України (в редакції Закону № 838-VIII, який діяв на час вчинення злочину) становить понад вісім років п`яти місяців позбавлення волі, саме продовження строку тримання під вартою є надмірним, просять змінити запобіжний захід на домашній арешт, який цілком забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених .

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та їх захисники Гуцал Т.О., Жовніренко І.В., Жданов М.О. проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів відносно них, не заперечували, клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 підтримали.

Захисник Шостак А.П. вважає, що підстави для продовження дії запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_7 відсутні, наявність відповідних ризиків прокурором не доведена, а покладання на останнього обов`язку щодо носіння засобу електронного контролю цілком забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Прокурор за клопотанням про зміну обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 заперечує.

Потерпілі у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Вислухавши думку учасників розгляду, суд приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою – наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Зокрема клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК України).

Частина 5 ст. 199 КПК України зобов`язує суд відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (надалі – ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» разом із Конвенцію про права людини і основоположних свобод застосовується судами як джерело права, стосовно підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою, яке ґрунтується на презумпції, що після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням позбавлення волі, а тому судовим органам потрібно надати інші пояснення продовження тримання особи під вартою. Більше того, підстави подальшого тримання під вартою повинні бути чітко вказані національними судами («Єлоєв проти України», «Харченко проти України», п. 99).

Тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (справа «Боротюк проти України», п. 61).

У п. 62 зазначеного рішення ЄСПЛ вказав, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Отже, наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, суд повинний зазначити конкретні, а не абстрактні підстави для тримання особи під вартою, розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, та обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту був обраний та в подальшому продовжений з урахуванням даних про особи обвинувачених, тяжкості інкримінованих їм злочинів та на підставі наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Стійкість соціальних зв`язків обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 суду не доведена, відповідні докази (свідоцтва про укладення шлюбу, свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання , тощо) до теперішнього часу суду не надані.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні ряду особливо тяжких кримінальних правопорушень – бандитизм, розбій, а ОСОБА_5 – ще в закінченому замаху на умисне вбивство за обтяжуючих обставин; крім того, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення – незаконне носіння, зберігання, придбання, передача вогнепальної зброї, бойових припасів - тобто тяжкого злочину, що дає достатні підстави вважати, що останні, перебуваючи на волі, не маючи стійких соціальних зв`язків, можуть з метою уникнення від покарання, уникати явки до суду, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченим, позбавляє останніх можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, перешкоджанню кримінальному провадженню.

При вирішенні клопотання захисників Матсалаєвої В.В. та Запорожця О.В. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд також враховує ступінь інкримінованої участі як організатора ОСОБА_1 у вчиненні тяжких злочинів та наявність у ОСОБА_2 непогашених судимостей, кількість епізодів інкримінованих злочинів, що на думку суду свідчить про певну суспільну небезпеку останніх.

Отже, доводи захисників Матсалаєвої В.В., Запорожця О.В. щодо зміни застосованого запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на домашній арешт суд вважає необґрунтованими, оскільки на даній стадії розгляду справи, на думку суду, при недоведеності стійкості соціальних зв`язків, він не забезпечить у повній мірі виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків.

Обставин, які є перешкодою для продовження застосованого до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, також судом не встановлено.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не виправдовує такий ступінь втручання у їхні права та свободи, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

При вирішенні клопотання захисника Сенька С.М. суд враховує, що ОСОБА_3 раніше не судимий, до взяття під варту мав постійне місце роботи, де характеризувався позитивно, має стійкі соціальні зв`язки, зокрема, з повнолітнім ОСОБА_3 , та матір`ю ОСОБА_8 , яка страждає на ряд хронічних захворювань, згідно довідки голови ОСББ постійно мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , з гр. ОСОБА_9 , з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах, право власності на зазначене житло належить останній що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суду надана заява власника житла ОСОБА_9 , в якій він надав згоду щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за зазначеною адресою.

Також суд враховує, що ризик впливу на свідків та потерпілих прокурором обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , будучи обізнаним із їх показаннями під час розгляду справи попереднім складом суду, зможе впливати на них.

Однак на даному етапі кримінального провадження такий ризик може бути усунений шляхом застосування обвинуваченому ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з покладанням відповідної заборони спілкуватися із зазначеними особами.

Таким чином, суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, які існували при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , так як інші заходи, на думку суду, в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, та зваживши всі обставини у їх сукупності, головуючий приходить до висновку, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , можливо шляхом застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який просить застосувати сторона захисту, з покладенням на останнього обов`язку носити електронний засіб контролю.Застосування домашнього арешту за адресою місця реєстрації із забороною обвинуваченому залишати житло цілодобово, є достатнім для запобігання встановленим ризикам, у тому числі можливості тиску на потерпілих та свідків, перешкоджання правосуддю шляхом уникнення явки до суду.

Доводи сторони обвинувачення щодо існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України – у вигляді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у скоєні якого вони обвинувачуються, на думку суду є неспроможними, до зазначених висновків суд вже приходив при вирішенні питання щодо продовження дії запобіжних заходів.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 , суд виходить із того, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому усвідомлюючи тяжкість обвинувачення, він може переховуватися від суду, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.331КПК України суд вважає необхідним строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та домашнього арешту ОСОБА_10 продовжити, в задоволенні клопотання захисників Матсалаєвої В.В., Запорожця О.В. про зміну запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на домашній арешт – відмовити, стосовно ОСОБА_3 – задовольнити клопотання захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, відмовивши у задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.177,178,183,331 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання, заявлене прокурором про продовження запобіжних заходів ОСОБА_1 , Козирю Ярославу Миколайовичу, Ішланову Сергію Сильбайовичу, Яловому Олександру Олександровичу, Бєліку Артуру Борисовичу, Мартищенку Олександру Анталіовичу – задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Яловому Олександру ОСОБА_11 , Бєліку Артуру Борисовичу, у вигляді тримання під вартою в Запорізькому СІЗО - продовжити до 2 жовтня 2020 року, включно.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту з покладанням обов`язків: не залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 з 22.00 год до 08.00 год наступного дня, прибувати за першою вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту за місцем проживанням без дозволу суду, утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими - продовжити 2 жовтня 2020 року, включно.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити, клопотання захисника Сенька С.М. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт-задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , на строк до 2 жовтня 2020 року, включно, звільнивши його з-під варти у залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; цілодобово не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими обвинуваченими в даному кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити засіб електронного контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом, в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків, визначених судом, обвинуваченому ОСОБА_3 встановити до 2 жовтня 2020 року, включно.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає виконанню з дня її проголошення.

Здійснення контролю за виконанням домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_3 покласти на начальника Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, якого зобов`язати негайно поставити ОСОБА_3 на облік та повідомити про це суд.

Копію ухвали надіслати відповідному відділу національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 та начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» - для виконання; прокурору, захисникам та обвинуваченим вручити для відома.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво за зазначеним кримінальним провадженням

В задоволенні клопотання захисників Матсалаєвої В.В., Запорожця О.В., про зміну запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на домашній арешт - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя : Салтан Л.Г.