Постанова № 9073128, 09.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2010 р.                                                                       справа № 2а-3591/10/0570

час прийняття постанови: 10.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретарі                                                  Окрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом           Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького»

до                     Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі

м. Донецька

про визнання недійсним рішення №123 від 12.02.2010р. про застосування

фінансових санкцій у розмірі 40798,25 грн. та нарахування пені у розмірі

144492,74грн.

за участі представників позивача Онопрієнко Т.М.

          представника відповідача Зеленська О.О.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахта імені Максима Горького» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька у якому просить визнати недійсним рішення №123 від 12.02.2010р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 40798,25 грн. та нарахування пені у розмірі 144492,74грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився, в обґрунтування своїх вимог посилається не те, що ним своєчасно сплачувалися до Пенсійного фонду України страхові внески. Наполягає на відсутності у відповідача права змінювати самостійно визначені позивачем у платіжних дорученнях періоди, за які здійснюється сплата страхових внесків. Визначені у розрахунку штрафних санкцій страхові внески за жовтень 2008р. (33,2%) та (2%) були ним своєчасно сплачені, що підтверджується наданими копіями платіжних доручень.

Щодо передбачених ч.5 ст. 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повноважень відповідача по зарахуванню сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення позивач вказує, що вони передбачають спочатку погашення недоїмки в порядку календарної черговості її виникнення, потім штрафних санкцій, а вже потім пені. В порушення такої черговості відповідач при наявності недоїмки зараховував поточні платежі в рахунок погашення штрафних санкцій, внаслідок чого розмір недоїмки збільшувався.

За таких підстав позивач просить визнати недійсним рішення відповідача №123 від 12.02.2010р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 40798,28 грн. та нарахування пені у розмірі 144492,74грн.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, адміністративний позов не визнав, надав заперечення від 15.03.2010р. в яких зазначає, що відповідно до вимог ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, та незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Несвоєчасна сплата страхових внесків призводить до неповного формування бюджету Пенсійного фонду України, оскільки основним джерелом формування бюджету є страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. За порушення строків сплати страхових внесків до страхувальників відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовуються штрафні санкції. За рахунок сум, які надходять від страхувальників відповідно до ч.5 ст.106 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у випадках коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню і фінансові санкції та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені і фінансових санкцій в календарному порядку їх виникнення. Тому, відповідач вважає, що правомірно зараховував грошові кошти, які були призначені в рахунок сплати поточних сум страхових внесків, в рахунок погашення несплаченої недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Позивач, Державне підприємство «Шахта імені Максима Горького», зареєстрований як юридична особа, код ЄДРПОУ 33371807 є платником страхових внесків.

12 лютого 2010 року відповідачем було прийняте рішення № 123 про застосування до Державного підприємства «Шахта імені Максима Горського» штрафу у розмірі 40798,25грн. грн. та нарахування пені у розмірі 144492,74грн. за період з 28.11.2008р. по 29.12.2009р. Підставою для цього визначений п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-IVвід 9 липня 2003 року (надалі – Закон 1058).

При вирішення спору щодо законності даного рішення суд виходить з наступного.

Закон 1058 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Відповідно до ч.1 ст. 5 цього Закону дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Страхувальниками згідно з ч.1 ст. 14 Закону 1058 є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством Відповідно до ч.1 ст. 15 вказаного Закону вони є платниками страхових внесків до солідарної системи.

Пунктом 6 ч.2 ст. 17 Закону 1058 встановлений обов’язок страхувальників нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому частиною 14 прикінцевих положень установлено, що гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Частиною 2 ст. 106 Закону 1058 передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 9 тієї самої статті встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції які складають (п. 2) за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків - штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 13 ст. 106 Закону 1058 про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Такий порядок встановлений пунктом 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663) (надалі – Інструкція 21-1).

Згідно положень п.п. 9.3.2 п. 9 цієї Інструкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за жовтень 2008 року за ставкою 33,2% нараховані страхові внески у сумі 383827,41 грн. З аналогічних розрахунків за період жовтень 2008 року за ставкою 2% нараховані страхові внески у сумі 24155,01грн. Дані нарахування відображені у картці особового рахунку позивача.

Позивачем на підтвердження своєчасності сплати цих страхових внесків надані копії платіжних доручень, у графі „призначення платежу” яких зазначені відповідні звітні періоди. Відповідачем сплачені за цими платіжними документами суми зараховані в погашення інших зобов’язань, оскільки на той час позивач мав недоїмку, що підтверджується карткою особового рахунку.

При цьому відповідач керувався частиною 5 статті 106 Закону 1058, згідно з якою за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

З даної норми випливає, що за наявності недоїмки (пені та фінансових санкцій) суми сплачених поточних платежів мають зараховуватися як сплата недоїмки (пені та фінансових санкцій). У свою чергу, механізм погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій за рахунок цих сум передбачає таке погашення в порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на неприпустимість зарахування сплачених ним сум в рахунок погашення штрафних санкцій та пені за умови наявності у нього недоїмки.

Таке твердження не відповідає приписам норми, яка міститься у першому реченні частини 5 ст. 106 Закону 1058. Синтаксичне її тлумачення свідчить про те, що словосполучення „календарна черговість їх виникнення” відноситься як до сум недоїмки, так і до сум пені та фінансових санкцій. Тобто черговість їх виникнення визначає черговість їх погашення.

Правила, за яким встановлювалася б інша черговість, як то сплата спочатку недоїмки, потім штрафних санкцій, а потім пені, згадана норма не містить.

Суд звертає увагу на ту обставину, що порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками може бути визначений виключно Законом 1058, що прямо випливає з приписів ч.2 ст. 5 цього Закону.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 5 Закону 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на відносини що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Однак позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 255 КАС України встановлено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2010р. по справі №2а-7068/09/0570 встановлений факт погашення позивачем зобов’язань по сплаті страхових внесків за жовтень 2008р. за ставкою 33,2 % у розмірі 383827,41 грн. та за ставкою 2% у розмірі 24155,01 грн. поточними рахунками за вказаний період.

Згідно до п. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини” та практику Суду як джерело права.

Згідно до п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини Справа «Брумареску проти Румунії» від 28 листопада 1999 року, встановлено, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Рішення Донецького апеляційного адміністративного суду адресоване у тому числі і відповідачу та є обов’язковим для нього. Обставини, що встановлені у цьому рішенні спростовують дані розрахунку санкцій та пені за спірним рішенням про погашення недоїмки за жовтень 2008р. за рахунок сплачених у листопаді 2009р. коштів у сумі 383827,41грн.

Таким чином, в даному випадку, зарахування відповідачем сплачених позивачем поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій за минулі періоди здійснено з порушенням чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення №123 від 12.02.2010р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 40798,25 грн. та нарахування пені у розмірі 144492,74грн. підлягають задоволенню.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

          Зважаючи на викладене, керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення №123 від 12.02.2010р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 40798,25 грн. та нарахування пені у розмірі 144492,74грн. задовольнити.

Визнати недійсним Рішення Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька №123 від 12.12.2010р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 40798,25 грн. та нарахування пені у розмірі 144492,74грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Шахта імені Максима Горького» (м. Донецьк, вул. Стадіонна,1, ЗКПО 33371807) судові витрати з судового збору в розмірі 3 (три)грн.40коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 09 квітня 2010р. Постанова складена у повному обсязі 14 квітня 2010р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.           Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.           Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.           Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                       Бєломєстнов О. Ю.