Постанова № 9073160, 06.04.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2010 р. справа № 2а-2256/10/0570

час прийняття постанови: 11-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Смагар С.В.

при секретаріКуранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин», м. Ясинувата

до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19 січня 2010 року

за участю представників:

від позивача: Ольвинської Є.О., Якимової Н.А. за дов.

від відповідача: Хандогіної О.Ю., Чебишевої Н.Г. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» заявлено позов до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19 січня 2010 року № 0000012320/0 та № 0000022320/0, прийнятих на підставі акту перевірки від 29 грудня 2009 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2009 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними рішеннями.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 35146941, перебуває на податковому обліку в Ясинуватській обєднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість з 11 липня 2007 року, свідоцтво № 100052321.

З 11 листопада по 22 грудня 2009 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 29 грудня 2009 року № 777/23-2/35146941 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 19 січня 2010 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181):

№ 0000012320/0, яким визначені податкові зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 240601 грн. 20 коп., з яких за основним платежем 162948 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 77653 грн. 20 коп.;

№ 0000022320/0, яким визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 39927 грн., з яких за основним платежем 26618 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13309 грн.

Правовою підставою визначення податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168).

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем завищено валові витрати за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2009 року на 651792 грн. у зв'язку із придбанням пшениці у повязаної особи ТОВ «Бета-Агро-Інвест» за цінами більшими, ніж звичайні.

Згідно статуту позивача одним із засновників його є МПВКП «Бета»; згідно статуту ТОВ «Бета-Агро-Інвест» одним із його є також МПВКП «Бета». Таким чином, позивач та ТОВ «Бета-Агро-Інвест» перебувають під спільним контролем МПВКП «Бета» та є пов'язаними особами.

Перевіркою встановлено, що позивачем укладено договір про постачання пшениці від 1 липня 2007 року № 001-пш із додатковою угодою від 4 квітня 2008 року №1, згідно яких постачальник ТОВ «Бета-Агро-Інвест» зобовязується поставити покупцю (позивачу у справі) пшеницю врожаю 2008 року на умовах СРТ Млинний комплекс «Бета-Млин» ст. Донецьк-Північний. Згідно договору оплата за поставлений товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу до 60 календарних днів. Загальна сума договору 5000 тис. грн. Ціна пшениці згідно з договором складає 1166,67 +/- 83,33 грн. за 1 тн. без ПДВ. На виконання умов договору постачальником був поставлений товар на адресу позивача:

у вересні 2008 року пшениця 3 класу у кількості 532,351 тн. за ціною 1250 грн. за 1 тн. згідно видаткової накладної та податкової накладної від 30 вересня 2008 року. Однак, у вересні 2008 року позивач також придбавав пшеницю 3 класу у постачальників ТОВ «ТК «Грейн-корн» за ціною 1000 грн., СПД ОСОБА_1 за ціною 1000 грн., ТОВ «Тігріс» за ціною 1000 грн.;

у жовтні 2008 року пшеницю 3 класу у кількості 1387,42 тн. за ціною 1166,67 грн. без ПДВ згідно видаткової та податкової накладних від 31 жовтня 2008 року. Однак, у жовтні 2008 року позивач також придбавав пшеницю 3 класу у наступних постачальників ТОВ «ТК «Грейн-корн» за ціною 1000 грн., СПД ОСОБА_1 за ціною 1000 грн., ТОВ «Тігріс» за ціною 1000 грн., ТОВ «ТК «Гермес» за ціною 1000 грн.;

у листопаді 2008 року пшеницю 3 класу у кількості 310 тн. за ціною 1166, 67 грн. без ПДВ згідно видаткової та податкової накладної від 28 листопада 2008 року. Однак, у листопаді 2008 року позивач також придбавав пшеницю 3 класу у СПД ОСОБА_1 за ціною 1000 грн.;

у березні 2009 року пшеницю 3 класу у кількості 1310,6 тн. за ціною 1250 грн. без ПДВ згідно видаткової та податкової накладної від 31 березня 2009 року. Однак, у березні 2009 року позивач також придбавав пшеницю 3 класу у наступних постачальників СТОВ «Тарасівське» за ціною 1108,33 грн., ТОВ «Авангард» за ціною 1108,33 грн., СПД ОСОБА_2 за ціною 1108,33 грн.;

у червні 2009 року пшеницю 3 класу у кількості 546,776 тн. за ціною 1250 грн. без ПДВ згідно видаткової та податкової накладних від 30 червня 2009 року. Однак, у червні 2009 року позивач також придбавав пшеницю 3 класу у ТОВ «Філ-Фор» за ціною 1158,33 грн.

Таким чином, відповідачем в акті перевірки здійснений висновок, що позивач у перевіряємому періоді придбавав ідентичний товар пшениця 3 класу як у повязаної особи ТОВ «Бета-Агро-Інвест», так і у інших постачальників у співставних умовах, а саме терміни поставки та умови поставки. Відповідач також зазначає, що умовою оплати, звичайною для таких операцій є оплата на розрахунковий рахунок продавця протягом 3, 5 або 10 банківських днів з моменту приймання товару або попередньою оплатою, що підтверджується договорами на постачання пшениці, укладеними позивачем з іншими постачальниками. З урахуванням викладеного, відповідач здійснив висновок, що звичайною ціною пшениці 3 класу є у вересні, жовтні, листопаді 2008 року 1000 грн., у березні 2009 року 1108 грн. 33 коп., у червні 2009 року 1158 грн. 33 коп. за 1 тн. без ПДВ, внаслідок чого позивачем в порушення норм підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334 до складу валових витрат віднесено витрати на придбання пшениці 3 класу у повязаної особи ТОВ «Бета-Агро-Інвест» за цінами, вищими ніж звичайні ціни.

За період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2009 року завищення валових витрат за висновками відповідача склало у вересні 2008 року 133087 грн. 75 коп., у жовтні 2008 року 231241 грн. 29 коп., у листопаді 2008 року 51667 грн. 70 коп., у березні 2009 року 185672 грн. 70 коп., у червні 2009 року 50122 грн. 96 коп.

Дане порушення вплинуло на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, внаслідок чого відповідачем за одним порушенням був донарахований податок на прибуток та податок на додану вартість, та відповідно застосовані штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334 якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Ідентичні товари (роботи, послуги) згідно з даним підпунктом це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334 обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач здійснив запит до позивача листом від 7 грудня 2009 року № 17362/10/23-213 щодо обґрунтування рівня договірних цін на придбання пшениці від ТОВ «Бета-Агро-Інвест» згідно договору від 1 липня 2007 року № 001-пш. Листом від 8 грудня 2009 року № 140 позивач надав пояснення, що при формуванні цін на пшеницю врожаю 2008 року враховувалися наступні фактори: умови поставки, умови оплати та порядок розрахунків, дані закупівельних цін на зерновому ринку України за останні три місяці, що передували складанню договору.

Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 334 витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Наявність обставини укладення договору позивачем із повязаною особою ТОВ «Бета-Агро-Інвест» 1 липня 2007 року № 001-пш не є спірною обставиною у справі.

Проблемою даного спору є, зокрема, правомірність визначення відповідачем звичайної ціни у спірних правовідносинах.

Під час судового розгляду судом були досліджені за спірний період договори позивача з його контрагентами, предметом яких була купівлі-продаж пшениці 3 класу, як ті договори, що були враховані відповідачем при визначенні звичайної ціни, так і ті договори, які не були враховані відповідачем. Зокрема, договори від 4 червня 2008 року № СРТ-04/06/2008 між позивачем та ПП «Донтрек» про купівлю-продаж пшениці 3 класу за ціною 1250 грн.; від 2 червня 2008 року б/н між позивачем та ПП ОСОБА_1 про купівлю-продаж пшениці 3 класу за ціною 1250 грн., тобто ціна договору є такою самою, що визначена у договорі між позивачем та ТОВ «Бета-Агро-Інвест» від 1 липня 2008 року. Як встановлено судом під час судового розгляду з пояснень представників відповідача, дані договори не приймалися до уваги, оскільки на час здійснення перевірки не були виконані, однак зазначені пояснення суперечать підпункту 1.20.2, згідно з яким для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Крім цього, суд зазначає, що у договорі від 1 липня 2007 року між позивачем та ТОВ «Бета-Агро-Інвест» є різні умови та порядок платежів (розрахунку) за товар, а саме оплата товару здійснюється позивачем на рахунок продавця з відстрочкою платежу до 60 календарних днів, а не протягом 3, 5, 10 календарних днів, як зазначено в інших договорах, які прийняті відповідачем до визначення звичайної ціни, внаслідок чого у спірних правовідносинах відповідачем визначена звичайна ціна за договорами позивача з контрагентами не у співставних умовах.

Підпункт 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334 визначає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Аналізуючи дану норму, суд зазначає, що Закон № 334 передбачає порядок визначення звичайних цін, однак порядок визначення податкового зобовязання внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, яка на день розгляду справи не передбачена діючим законодавством, тобто відсутня методика нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Як вже зазначалося судом, порушення, за наслідками якого відповідачем донарахований податок на прибуток, вплинуло на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, внаслідок чого відповідачем за одним порушенням був донарахований податок на прибуток та податок на додану вартість, та відповідно застосовані штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19 січня 2010 року № 0000012320/0 та № 0000022320/0, прийнятих на підставі акту перевірки від 29 грудня 2009 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2009 року задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від 19 січня 2010 року № 0000012320/0, яким визначені податкові зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 240601 грн. 20 коп., з яких за основним платежем 162948 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 77653 грн. 20 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції від 19 січня 2010 року № 0000022320/0, яким визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 39927 грн., з яких за основним платежем 26618 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13309 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 6 квітня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 9 квітня 2010 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Смагар С.В.