Ухвала суду № 907211, 05.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Ліпського Д.В.

судді-доповідача Гуріна М.І.

суддів Амєліна С.Є.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

секретар судового засідання Міненко І.М.

за участю представника відповідача Колесниченко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Збиранка” до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Збиранка” звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001182330/0 від 29.11.2004 року, яким визначено суму податкових зобовязань у розмірі 263018615 грн. по податку на додану вартість, в тому числі основний платіж 175345743 грн., штрафні (фінансові санкції) 87672872 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2005 року позов товариства з обмеженою відповідальністю “Збиранка” задоволено, податкове повідомлення-рішення № 0001182330/0 від 29.11.2004 року визнано недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі рішення, посилаючись на порушення судовими інстанціями норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Оболонському районі міста Києва в період з 14.06.2004 року по 24.11.2004 року було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Збиранка” за період 01.01.2003 року по 31.01.2004 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 1917/23-305-31749583 від 26.11.2004 року, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001182330/0 від 29.11.2004 року, яким позивачу визначено суму податкових зобовязань у розмірі 263018615 грн. по податку на додану вартість, в тому числі основний платіж 175345743 грн., штрафні (фінансові санкції) 87672872 грн.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів оскільки порушено норми підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з якою не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Зазначений висновок мотивований тим, що постачальник позивача - ТОВ “Ніфея” звільнене від оподаткування згідно зі статтею 7 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про спеціальну економічну зону “Славутич”, а отже усі операції з продажу ТОВ “Ніфея” товарів (робіт, послуг) звільнені від оподаткування.

Однак ТОВ “Ніфея” в порушення цих норм Закону та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 безпідставно заповнювало податкові накладні з вказанням суми податку на додану вартість, замість того, щоб у графі 10 у розділі ІVподаткової накладної робити помітку “Без податку на додану вартість”.

У касаційній скарзі зазначено, що оскільки ТОВ “Ніфея” порушило вищезазначений Порядок і безпідставно заповнювало податкові накладні з зазначенням суми податку на додану вартість, то покупцем, ТОВ “Збиранка” порушено норми підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” оскільки не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Відповідач вважає, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені у звязку з придбанням товару на підставі податкових накладних, наданих йому ТОВ “Ніфея”.

З обґрунтуванням такого висновку відповідача погодитися не можна.

Відповідно до пункту 1.7. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судами встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, яки не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав чинному законодавству.

Помилковим є твердження відповідача в касаційній скарзі про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на те, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи.

Чинне законодавство України не зобовязує та не уповноважує покупця товарів (робіт, послуг) контролювати дотримання продавцем товарів (робіт, послуг) вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, у тому числі щодо сплати податкових зобовязань, та не встановлює будь-якої відповідальності покупців за порушення податкового законодавства, які вчинені їх контрагентами.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність, як за несплату податків продавцями, так і за можливу недобросовісність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Враховуючи те, що фактичні обставини справи судами встановлені повно, та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2005 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Збиранка” до державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)Д.В. ЛіпськийСудді(підпис)С.Є. Амєлін(підпис)М.І. Гурін (підпис)М.Г. Кобилянський(підпис)В.В. Юрченко

З оригіналом згідно

Суддя М.І. Гурін