Ухвала суду № 906776, 21.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-1905/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        21 червня 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Гончаренко Р.С.,

за участю:

представника позивача – Макухи М.В.,

представників відповідача – Шевчука О.М., Туровської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Складні сплави»

та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

на постановугосподарського суду міста Києва від 29 вересня 2006 року

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року

у справі№ 11/368-А

за позовом Приватного підприємства «Складні сплави»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2006 року ПП «Складні сплави» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення – рішення № 0000022340/0 від 13 січня 2006 року.

Заявою від 10 серпня 2006 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинним податкове повідомлення – рішення № 0000022340/0 від 13 січня 2006 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 29 вересня 2006 року позов задоволено частково.

Визнано нечинним податкове повідомлення – рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 13 січня 2006 року № 0000022340/0 в частині визначення ПП «Складні сплави» до сплати штрафних санкцій в розмірі 378267, 71 грн.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Складні сплави» судові витрати в сумі 1, 70 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року постанову господарського суду м. Києва від 29 вересня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ПП «Складні сплави», посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 29 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року скасувати, а постанову господарського суду м. Києва від 29 вересня 2006 року змінити шляхом прийняття постанови, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник ПП «Складні сплави» підтримав доводи своєї касаційної скарги та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представники ДПІ у Святошинському районі м. Києва підтримали доводи своєї касаційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ПП «Складні сплави» та касаційна скарга ДПІ у Святошинському районі м. Києва задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва провела додаткову позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ПП «Складні сплави» з питань відшкодування податку на додану вартість за жовтень – листопад 2004 року.

В акті перевірки зроблено висновок про те, що за результатами виконання договору від 30 вересня 2004 року, який був укладений з ТОВ «Феррит», ПП «Складні сплави» в порушення п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно заявило до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 756535, 42 грн., в тому числі за жовтень 2004 року – 292867, 38 грн., за листопад 2004 року – 463668, 04 грн., оскільки вказана сума податку на додану вартість не була фактично сплачена до бюджету постачальниками другої ланки, тобто постачальником ТОВ «Феррит» - ТОВ «Тамра».

На підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000022340/0 від 13 січня 2006 року, яким ПП «Складні сплави» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 756 535, 42 грн. та застосовано до ПП «Складні сплави» штрафні (фінансові) санкції 378267, 71 грн. у зв’язку з тим, що заявлена до відшкодування сума податку на додану вартість була відшкодована в розмірі 756535, 42 грн.

Крім того, судами було встановлено, що 30 вересня 2004 року між ТОВ «Феррит» та ПП «Складні сплави» було укладено угоду на придбання продукції з титану.

На виконання зазначеної угоди ТОВ «Феррит» реалізувало позивачу в жовтні – листопаді 2004 року металопродукцію на загальну суму 5362338, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 893723, 00 грн.

Згідно додаткових угод від 24 січня 2005 року, від 20 січня 2005 року, від 17 січня 2005 року, від 10 січня 2005 року, від 24 грудня 2004 року, від 10 грудня 2004 року, від 15 листопада 2004 року, від 08 листопада 2004 року, від 21 жовтня 2004 року позивач розрахувалось з ТОВ «Феррит» простими векселями, емітентами яких є ПП «Складні сплави» та ТОВ «ОНВІ», що підтверджується актами прийому – передачі від 24 січня 2005 року, від 20 січня 2005 року, від 17 січня 2005 року, від 10 січня 2005 року, від 24 грудня 2004 року, від 10 грудня 2004 року, від 15 листопада 2004 року, від 08 листопада 2004 року, від 21 жовтня 2004 року. Зазначені векселі залишились непогашеними.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25 листопада 2005 року ТОВ «Феррит» ліквідовано у зв’язку з банкрутством.

Судами також було встановлено, що ТОВ «Феррит» не є виробником товару реалізованого позивачу за угодою від 30 вересня 2004 року. Цей товар був придбаний ТОВ «Феррит» у ТОВ «Тамра» на загальну суму 5357400, 78 грн., в тому числі 892900, 13 грн. податок на додану вартість відповідно до податкової накладної від 01 жовтня 2004 року № 10126 на суму 363449, 00 грн. податку на додану вартість, податкової накладної від 17 листопада 2004 року № 11072 на 184760, 00 грн. податку на додану вартість, податкової накладної від 01 листопада 2004 року № 11021 на 269571, 33 грн. податку на додану вартість, податкової накладної від 03 листопада 2004 року № 11040 на 145584, 00 грн. податку на додану вартість.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва провела документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питання відшкодування податку на додану вартість ПП «Складні сплави» за період з 01 вересня 2004 року по 01 січня 2005 року, за результатами якої було складено довідку № 158/23-50/30487748 від 03 червня 2005 року.

Під час проведення зазначеної перевірки з метою недопущення безпідставного відшкодування податку на додану вартість було направлено запит до ДПІ у м. Херсон для проведення зустрічної перевірки ТОВ «Тамра».

На момент складання ДПІ у Святошинському районі м. Києва довідки від 03 червня 2005 року № 158/23-50/30487748 відповідь на запит отримано не було.

Сума податку на додану вартість в розмірі 1004615, 00 грн. станом на 19 вересня 2005 року була повністю відшкодована на банківський рахунок ПП «Складні сплави».

28 грудня 2005 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва отримала від ДПІ у м. Херсон матеріали зустрічної перевірки ТОВ «Тамра», з яких вбачається, що ТОВ «Тамра» останню податкову декларацію з податку на додану вартість подало до ДПІ у м. Херсон 20 грудня 2004 року, підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Крім того, матеріали зустрічної перевірки свідчать про те, що сума податку на додану вартість, яка не була сплачена ТОВ «Тамра» при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Феррит», складає 892900, 13 грн., в тому числі 292984, 80 грн. за жовтень 2004 року, 599915, 33 грн. за листопад 2004 року.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що сума податку на додану вартість в розмірі 756535, 42 грн. була безпідставно заявлена до відшкодування позивачем, оскільки в порушення вимог п. 1.8 ст. 1, п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» ця сума податку на додану вартість не була фактично сплачена позивачем грошовими коштами ТОВ «Феррит» та не була сплачена до бюджету постачальником другої ланки – ТОВ «Тамра», тобто надмірної сплати податку на додану вартість не відбулось. При цьому суди в своїх рішеннях посилались на безпідставність застосування до ПП «Складні сплави» штрафних санкцій в розмірі 378267, 71 грн. на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», мотивуючи це тим, що відповідачем не було донараховано позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розумінні підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вищезгаданого Закону, а фактично визначено до сплати суму податку на додану вартість в розмірі 756535, 42 грн., яка була помилково відшкодована позивачу та підлягає поверненню до Державного бюджету України у зв’язку з безпідставністю її відшкодування, а не у зв’язку з несплатою позивачем податкових зобов’язань з урахуванням того, що в основі спірного повідомлення - рішення лежить зменшення податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до положень підпункту 7.7.1 та підпункту 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка діяла на час формування позивачем податкового кредиту за жовтень та листопад 2004 року, у разі коли за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

В той же час, податковий кредит, в залежності від якого визначається сума бюджетного відшкодування, складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Згідно з підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з події:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, відповідно до вищевикладених положень до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому платник податку, який придбає товар, має право віднести до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару, яка підтверджується податковою накладною, а в разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість. Таким чином, однією із обов’язкових умов для формування податкового кредиту платником податку, який придбає товар, є сплата ним цієї суми податку на додану вартість в складі ціни придбання товару. Такий висновок також кореспондується із загальним визначенням платника податку, яке міститься в п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Отже, встановивши, що позивач згідно договору від 30 вересня 2004 року придбавав у ТОВ «Феррит» металопродукцію, за яку розрахувався векселями, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про безпідставність формування ним податкового кредиту за цими операціями, і, як наслідок, отримання бюджетного відшкодування, оскільки суми податку на додану вартість за цими операціями не були сплачені ПП «Складні сплави», тобто витрати по сплаті податку не були понесені і не можуть включатись до податкового кредиту.

В той же час, колегія суддів частково не погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, які посилались в своїх рішеннях на несплату постачальником другої ланки ТОВ «Тамра» до бюджету суми податку на додану вартість, як на підставу позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість, оскільки невиконання постачальником другої ланки свого обов’язку по сплаті податку на додану вартість тягне відповідальність і негативні наслідки саме для цієї особи, як платника податку на додану вартість, і не є підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконано усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що податковим повідомлення – рішенням № 0000022340/0 від 13 січня 2006 року ПП «Складні сплави» було зменшено суму бюджетного відшкодування на 756535, 42 грн., що не є донарахуванням податкового зобов’язання в розумінні підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вищезгаданого Закону.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність податкового повідомлення – рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 13 січня 2006 року № 0000022340/0 лише в частині визначення ПП «Складні сплави» до сплати штрафних санкцій в розмірі 378267, 71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ПП «Складні сплави» та касаційна скарга ДПІ у Святошинському районі м. Києва підлягають залишенню без задоволення, а постанова господарського суду міста Києва від 29 вересня 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Складні сплави» та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 29 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий:  (підпис)      Л.І. Бившева

                                Судді:               (підпис)      М.І. Костенко

                                                          (підпис)      Н.Є. Маринчак

                                                          (підпис)      Є.А. Усенко

                                                          (підпис)      Т.М. Шипуліна

                      З оригіналом згідно

                               Суддя                                                                Л.І. Бившева