Ухвала суду № 90706064, 30.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1087

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін

30 липня 2020 року м. Київ № 640/15903/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши клопотання представника дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в адміністративній справі № 640/15903/20 за позовом

Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд»

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання протиправними та скасування рішень

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» (надалі - позивач), адреса: 01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 19-21А до Головного управління Держпраці у Київській області (надалі - відповідач), адреса: 04060, місто Київ, вулиця Вавілових, 10, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Київській області № 50 від 09 січня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Київській області про усунення виявлених порушень № КВ17/65/АВ/П від 30 січня 2020 року.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття уповноваженим органом оскаржуваних рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року у задоволенні заяви дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» про забезпечення позову відмовлено.

28 липня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування поданого клопотання представник дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» послався на те, що спір у даній справі не стосується питань, передбачених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, позивач звертає увагу, що цей спір не можна охарактеризувати як спір незначної складності, оскільки останній навів значний перелік аргументів на свою користь, а також детально розписав суть порушень відповідача. При цьому, сама позовна заява містить 56 додатків, які позивач зібрав на підтвердження своєї позиції у справі, а відтак, позивач вважає за необхідне взяти участь у розгляді справи та навести додаткові аргументи, які дадуть змогу суду всебічно, повно та об`єктивно оцінити докази та аргументи у їх сукупності, а також прийняти законне та виважене рішення за результатами розгляду даної справи.

Розглянувши клопотання представника дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: «Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...».

Суд погоджується з такою позицією щодо Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції.

Характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею у позовній заяві або можуть бути висловлені у відзиві на позовну заяву, не зумовлює необхідність призначення до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що позивач сам зазначає та погоджується, що він надав значний перелік аргументів на свою користь, а також детально розписав суть порушень відповідача, що в свою чергу дає підстави суду для висновку про те, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не є важливою необхідністю для повного та всебічного вирішення спору в даній адміністративній справі

За таких підстав, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що представником позивача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність призначення судового засідання та вирішення справи в порядку загального провадження, а доводи, на які представник посилається у своїй заяві є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви та призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження. В разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об`єктивного розгляду, в т.ч. з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду в порядку загального провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241 - 243, 248, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Сантрейд» про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Клочкова