Рішення № 90705159, 31.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

31 липня 2020 р.справа № 400/1950/20

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаБаштанської міської ради, вул. Героїв небесної сотні, 38, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100

проскасування п. 4 рішення від 04.03.20 р. № 32 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність"; зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Баштанської міської ради (надалі - відповідач або Міськрада), в якому просить суд:

1) скасувати п. 4 рішення Міськради від 4 березня 2020 р. № 32 "Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність" (надалі - Рішення № 32), в частині відмови в надані позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою;

2) зобов`язати Міськраду розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 13 лютого 2020 р. відповідно до ст. ст. 118, 122 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: в лютому 2020 р. позивач подав до Міськради заяву про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою. Розглянувши заяву, Міськрада прийняла спірне Рішення № 32, яким відмовила в наданні такого дозволу з мотивів відсутності погодження місця розташування земельної ділянки. На переконання позивача, відмова в наданні дозволу з таких підстав не передбачена ст. 118 ЗК України.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як стверджує відповідач, заява ОСОБА_1 була своєчасно розглянута на пленарному засіданні Міськради та за результатами розгляду прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підставою для відмови послугувала відсутність документа, який підтверджує погодження місця розташування земельної ділянки з містобудівною документацією. На думку відповідача, позивач повинен був звернутись до відділу містобудування виконавчого комітету Міськради та отримати викопіювання з містобудівної документації (Генерального плану, топозйомки) та надати його відповідачу (а. с. 45-46).

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В судове засідання представники сторін не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Згідно з ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі цієї норми, суд розглядає справу за відсутності представників сторін, в письмовому провадженні, на підставі поданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

13 лютого 2020 р. ОСОБА_1 подав до Міськради заяву, в який просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,25 га (а. с. 34).

4 березня 2020 р. Міськрада прийняла Рішення № 32, яким відмовила позивачу в наданні дозволу (а. с. 35).

Відмовляючи в наданні позивачу дозволу, відповідач послався на відсутність погодження місця розташування земельної ділянки, прийнятого відповідно до нормативно-правових актів у відділі з питань містобудування, архітектури, містобудівного кадастру та цивільного захисту.

Як визначено ст. 118 ч. 6, 7 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; робочий проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів з використання та охорони земель, що включає розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом строку, встановленого цим проектом.

Отже, проект землеустрою - це суто технічна документація і надання дозволу на його розробку не тягне для особи-заявника виникнення будь-яких прав на земельну ділянку, так як дозвіл на розробку проекту землеустрою - це лише один з етапів процесу отримання земельної ділянки у власність.

Згідно з ст. 118 ч. 7 абз. 2, 3 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За приписами ст. 118 ч. 9 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ст. 118 ч. 10 ЗК України).

Слід відмітити, що ЗК України не передбачає можливості оскарження бездіяльності відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність - в такому випадку особа наділяється правом самостійно замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без попереднього отримання такого дозволу.

Так само закон не передбачає можливості оскарження і відмови в наданні такого дозволу - ЗК України закріплює тільки можливість оскарження відмови у передачі земельної ділянки у власність, що можливо лише на етапі затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 242 ч. 5 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 р. у справі № 420/5288/18 висловлена така правова позиція: "Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

54. Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Таким чином, у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

60. З метою ефективного захисту прав людини у сфері земельних правовідносин та усунення необґрунтованих перешкод, Суд вважає, що зазначений підхід повинен застосовуватися і у випадку ухвалення протиправного рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

61. Аналогічний висновок правозастосування наведених норм матеріального права сформульовано й у постанові Верховного Суду від 11.04.2018, прийнятою за наслідками касаційного розгляду справи № 806/2208/17.".

В п. 41 постанови Верховного Суду від 11 квітня 2018 р. у справі № 806/2208/17 також зазначено: "Оскільки протиправна бездіяльність у вигляді ненадання дозволу не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то, на думку Суду, і протиправне рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу, теж не повинно бути перешкодою.".

З наведеної правової позиції Верховного Суду вбачається, що особа, зацікавлена в отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою, навіть після отримання негативного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, яке вона вважає протиправним, вправі самостійно замовити проект землеустрою та подати його на затвердження до відповідного суб`єкта і саме відмова в затвердженні проекту землеустрою, що фактично є відмовою в наданні у власність (користування) земельної ділянки, можуть бути предметом судового розгляду.

Суд не вбачає підстав для відступлення від послідовної правової позиції Верховного Суду, яка неодноразово висловлювалась ним у своїх постановах.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Баштанської міської ради (вул. Героїв небесної сотні, 38, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100, ЄДРПОУ 04376469) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз