Рішення № 90705160, 31.07.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2020 р. № 400/4314/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідачів:Відділу реєстрації громадян управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 треті особи:Служба у справах дітей Інгульського району Миколаївської міської ради, пр-т Богоявленський, 1, м. Миколаїв, 54003 про:скасування рішень від 13.11.2019 та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу реєстрації громадян управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, в якій просить скасувати рішення відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 13.11.2019 та відмови в знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 13.11.2019; скасувати рішення відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 13.11.2019 та відмови у знятті з реєстрації місця реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 13.11.2019; зобов`язати відповідача зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зареєструвати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати відповідача зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зареєструвати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, позивач зазначає службу у справах дітей Інгульського району Миколаївської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необхідність зважати на забезпечення справедливого балансу між обмеженнями, встановленими законодавством, та необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів особи. Позивач зазначає, що відповідач, відмовляючи у здійсненні реєстрації місця проживання та зняття з місця реєстрації дітей, хоча й діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений пунктами 11, 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 (далі - Правила № 207), однак без урахування інтересів дітей, чим не дотримався вимог Конвенції про права дітей та Закону України «Про охорону дитинства».

Відділ реєстрації громадян управління державної реєстрації громадян Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради не надав відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву надійшов від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі - Департамент), в якому останній проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на те, що відділ реєстрації громадян управління державної реєстрації є структурним підрозділом виконавчого органу місцевого самоврядування - Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради та не наділений процесуальними правами та обов`язками. По суті позовних вимог Департамент зазначає, що відповідач діяв відповідно до статті 19 Конституції України, статті 9-1 Закону України 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), пункту 11 Правил № 207. Департамент мотивує відмову у знятті з реєстрації / реєстрації дітей позивача ненаданням позивачем усіх необхідних для цього документів, зокрема, згоди батька дітей.

Третя особа пояснень до позову не подавала.

Ухвалою від 30.07.2020 суд залучив до участі у справі як другого відповідача Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

Ураховуючи відсутність заяв учасників справи про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач є матір`ю малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дітей позивача є ОСОБА_1 . Зазначені обставини підтверджуються копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_1 від 13.03.2014 та серії НОМЕР_2 від 16.12.2010 (а. с. 18, 19).

Рішенням від 23.05.2017 у справі № 489/1322/17 Ленінський районний суд м. Миколаєва задовольнив позов позивача та розірвав шлюб між позивачем та ОСОБА_1 (а. с. 20).

Місце проживання позивача та її дітей зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 4812-1545409-2018 від 19.04.2018 (а. с. 16), копією відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні / будинку від 15.11.2019 № 19.03.03-25/І/5874/19 (а. с. 21), копією довідки про реєстрацію місця проживання особи від 13.11.2019 (а. с. 22).

Позивач є власником квартири АДРЕСА_4 , про що свідчать копії договору купівлі-продажу квартири від 07.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грудницькою І. М. та зареєстрованого у реєстрі за № 1307 (а. с. 23-24), та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 25).

13.11.2019 позивач звернулася до Департаменту з заявами (а. с. 26-29) про зняття з реєстрації її дітей за адресою: АДРЕСА_3 та про реєстрацію їх місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з відмітками державного реєстратора на зазначених заявах, у знятті з реєстрації місця проживання позивачу відмовлено у зв`язку з тим, що «особа не надала необхідних документів, відсутня згода другого законного представника малолітньої особи, що передбачено пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання та пунктом 26» та відмовлено у реєстрації місця проживання, оскільки «особа не надала необхідних документів, відсутня згода другого законного представника малолітньої особи, що передбачено пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання».

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону № 1382-IV, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

письмову заяву;

документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

квитанцію про сплату адміністративного збору;

документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подання заяви представником особи додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Згідно з частиною восьмою статті 6 Закону № 1382-IV, забороняється вимагати для реєстрації місцепроживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Стаття 9-1 Закону № 1382-IV передбачає, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Пункт 18 Правил № 207 установлює, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

- право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

- право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Відповідно до пункту 4 Правил № 207, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Пункт 11 Правил № 207 передбачає, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить, що для реєстрації місця проживання особа подає, зокрема, свідоцтво про народження дітей або дані щодо реєстрації малолітніх дітей за місцем проживання одного із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування), також заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи, (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання) (пункт 18 Правил).

Підставою відмови у прийнятті спірного рішення є пункт 11 Правил у зв`язку з ненаданням відповідних документів або інформації, а саме: згоди батька.

Перелік документів, необхідних для здійснення реєстрації малолітньої дитини, визначений у пункті 18 Правил, у тому числі і частині четвертій вказаного пункту, отже, другий з батьків повинен надати свою письмову згоду у присутності особи, яка приймає заяву, або така згода підтверджується на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 296/8597/16-а.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У постанові від 27.04.2020 у справі № 642/5375/17 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позивач не подав до органу реєстрації документи або інформації, передбачені пунктом 18 Правил № 207 щодо згоди батька на проведення реєстрації місця проживання дитини, то відповідач обґрунтовано відмовив у здійсненні реєстрації місця проживання малолітньої дитини.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з вищенаведеним суд вважає, що відповідач діяв з дотриманням вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки підставою відмови є ненадання позивачем повного переліку документів, які вимагаються законодавством.

Щодо посилання позивача на те, що зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 та реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 відповідає інтересам дітей, що не узяв до уваги відповідач, суд зазначає таке.

Стаття 9 Конвенції про права дитини визначає, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплений основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Рішенням у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинутина інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не надала доказів того, що реєстрація за іншою адресою відповідатиме найкращим інтересам дитини. Зокрема, позивач зазначає про необхідність возз`єднання дітей з нею, але матеріали справи підтверджують, що місце проживання позивача та її дітей зареєстроване за однією і тією самою адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач також не надала жодних доказів її фактичного проживання разом з дітьми за адресою належного їй об`єкта нерухомості ( АДРЕСА_2 ).

Крім того, позивач за текстом позовної заяви посилається на те, що між нею та батьком дітей немає спору про визначення місця проживання дітей.

Одночасно позивач посилається також на те, що «батько дітей - ОСОБА_1 є неконтактним та відмовляється від перереєстрації місця проживання дітей».

Зазначені аргументи є суперечливими.

У разі якщо батько дітей відмовляється надати таку згоду, про що зазначає позивач у позовній заяві, це повинно бути підтверджене доказами та свідчить про наявність спору про право саме між позивачем та ОСОБА_1 як батьком дітей та, відповідно, про цивільно-правовий характер спірних правовідносин.

Суд не має підстав для установлення в межах розгляду цієї справи таких обставин, як підстави відмови батька від реєстрації місця проживання дітей за іншою адресою, його участь у вихованні та утриманні дітей, ступінь емоційного зв`язку дітей з батьком, наявність зв`язків із новим місцем проживання та обставини, що свідчать про кращі можливості реалізації прав дітей за новою адресою, а також інші аспекти сімейних правовідносин, тим більше того, за відсутності жодних доказів щодо обставин відповідності перереєстрації місця проживання найкращим інтересам дитини.

У межах справи, що розглядається, суд досліджує докази та надає оцінку безпосередньо діям відповідача як органу реєстрації місця проживання.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відмову в позові.

Крім того, суд зауважив, що Правилами № 207 передбачено альтернативу згоді другого з батьків - це рішення суду або органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) до відділу реєстрації громадян управління державної реєстрації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської иіської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ відсутній) , Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 41210422) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна