Рішення № 90704391, 30.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/10493/19

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Бердичівської районної державної адміністрація Житомирської області, Відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Бердичівської районної державної адміністрація Житомирської області, Відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації у якому просить:

- визнати неправомірними дії Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру щодо відмови у виправленні технічних помилок у Державному земельному кадастрі про земельні ділянки з кадастровими номерами 1820885002:08:002:0037 та 1820885002:08:002:0052 в АДРЕСА_1 .Бенедівка Бердичівського району Житомирської області АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Відділ у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру виправити технічні помилки у Державному земельному кадастрі: у відомостях про земельну ділянку з кадастровим номером 1820885002:08:002:0037 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га в графі "документ, який є підставою для виникнення права" зазначити свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.04.2004 ВСС322677. реєстр № 1-686; в графі "документ, що посвідчує право" зазначити - Державний акт від 27.10.2006 ЯА 888994;

у відомостях про земельну ділянку з кадастровим номером 1820885002:08:002:0052 в графі "цільове призначення" зазначити - для ведення особистого селянського господарства; в графі "площа земельної ділянки, гектарів" зазначити - 0,2413; в графі "документ, який є підставою для виникнення права" зазначити свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.04.2004 року ВСС322677, реєстр № 1-686: в графі "документ, що посвідчує право" зазначити - Державний акт від 27.10.2006 ЯА 888995; в розділі "Експлікація земельних угідь": в графі "площа земельної ділянки, гектарів" зазначити - 0,2413.

Зобов`язати Відділ з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області провести державну реєстрацію права власності та іншого речового права за мною ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 1820885002:08:002:0037 та 1820885002:08:002:0052 в АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позову вказано, що у відомостях Державного земельного кадастру також містяться технічні помилки, зокрема невірно вказано документ, який є підставою для виникнення права та документ, що посвідчує право. Отже, в Державному земельному кадастрі зазначено як документ, який є підставою для виникнення права, неіснуючий договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.04.2004 ВВС322677 , замість свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.04.2004 року ВСС322677, а документ, що посвідчує право - державні акти від 09.12.2003, замість державних актів від 27.10.2006 року. Вона звернулася до Відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бердичівської РДА Житомирської області з заявою про проведення державної реєстрації речового права на земельні ділянки по вул. АДРЕСА_2 , однак їй було відмовлено у прийнятті документів через наявні в них помилки. Такі рішення позивач вважає протиправними, оскільки у технічній документації вірно відображені всі дані про земельні ділянки.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду відзив на адміністративний позов не надіслав.

Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 09.04.2004 року ОСОБА_1 отримала Державний акт серії ЯА № 888994 на земельну ділянку площею 0,2500 га в АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд та Державний акт серії ЯА № 888995 на земельну ділянку площею 0,2413 га за цією ж адресою для ведення особистого селянського господарства. Загальна площа двох земельних ділянок - 0,4913 га.

Державні акти видані мені 27.10.2006 Радянською сільською радою Бердичівського району та зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010620400044 та № 010620400043 відповідно.

Технічна документація з землеустрою на земельні ділянки та державні акти були виготовлені ТОВ "Поліській край" 10.07.2006, кадастровий номер земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд 1820885002:08:002:0037, для ведення особистого селянського господарства - 1820885002:08:002:0052.

Згідно технічної документації земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства має площу 0,2413 га та кадастровий номер 1820885002:08:002:0052, площа земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд - 0,2500 га, кадастровий номер 1820885002:08:002:0037.

Земельні ділянки зареєстровані в Державному земельному кадастрі, про що свідчать витяги з Державного земельного кадастру від 01.02.2019 та від 30.05.2019.

Відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 1820885002:08:002:0052 та 1820885002:08:002:0037 були внесені електронними документами уніфікованої форми(обмінними файлами), які формували виконавці робіт ТОВ "Поліській край".

У витягах з Державного земельного кадастру мною виявлені помилки щодо реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Зокрема, у витязі № НВ-18063010032019 від 01.02.2019 на земельну ділянку з кадастровим номером 1820885002 08:002:0037 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га в графі "документ, який є підставою для виникнення права" невірно зазначено: Цивільно-правовий договір купівлі-продажу земельної ділянки 29.04.2004 ВВС322677 замість свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.04.2004 року, спадкова справа № 206, зареєстровано в реєстрі за № 1-686.

В графі "документ, що посвідчує право" невірно вказано: Державний акт від 09.12.2003 ЯА 888995, замість - Державний акт від 27.10.2006 ЯА 888994.

У витязі № НВ-1808576042019 від 30.05.2019 року на земельну ділянку з кадастровим номером 1820885002:08:002:0052 в графі "цільове призначення" невірно зазначено: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, замість - для ведення особистого селянського господарства; в графі "площа земельної ділянки, гектарів" невірно зазначено: 0,2500 замість - 0,2413; в графі "документ, який є підставою для виникнення права" невірно зазначено: Цивільно-правовий договір купівлі-продажу земельної ділянки 29.04.2004 ВВС322677, замість свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.04.2004 року, спадкова справа № 206, зареєстровано в реєстрі за N9 1- 686; в графі "документ, що посвідчує право" невірно вказано Державний акт від 09.12.2003 ЯА 888994, замість - Державний акт від 27.10.2006 ЯА 888995; в розділі "Експлікація земельних угідь": в графі "площа земельної ділянки, гектарів" невірно вказано: 0,2500, замість - 0,2413.

ОСОБА_1 звернулась до відповідачів із заявами щодо виправлення виявлених помилок, проте їй було відмовлено у внесенні виправлень.

У листі відділу Держгеокадастру у Бердичівському районі від 29.07.2019 К- 79/0-0 16-78/142-19 виправлення помилки у Державному земельному кадастрі, згідно статті 37 п. З Закону України "Про Державний земельний кадастр" - "виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах". Відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 1820885002:08:002:0052 та 1820885002:08:002:0037 були внесені електронними документами уніфікованої форми (обмінними файлами), які формували виконавці робіт ТОВ "Поліський край".

Надаючи правову оцінку вказаним рішенням відповідача суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно з частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Законом України "Про державний земельний кадастр" встановлено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Статтею 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державний земельний кадастр", державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Частинами 1, 5 статті 5 Закону України "Про державний земельний кадастр" встановлено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про державний земельний кадастр", внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про державний земельний кадастр", державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про державний земельний кадастр", відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Статтею 37 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.

Також частиною 4 Розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Згідно з пунктом 138 Порядку № 10513, помилками у Державному земельному кадастрі є:

технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01.01.2013 до Державного фонду документації із землеустрою);

помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 01 січня 2013 року та перенесені до Державного земельного кадастру.

Наведеними правовими нормами передбачена можливість виправлення помилок у відомостях, внесених до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру. Такі помилки можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою.

З наявних у матеріалах справи копій технічної документації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 1820885002:08:002:0037 та 1820885002:08:002:0052 в с.Бенедівка Бердичівського району Житомирської області по вул. Першотравневій, 42 вбачається, що уній вірно відображені всі дані про земельні ділянки та жодних помилок допущено не було.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 згаданого Кодексу, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

З цього слідує, що у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту порушення прав особи, яка звернулась за їх захистом, зобов`язання судом суб`єкта вчинити дії конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на відновлення порушених прав.

Суд вважає, що судове рішення має бути таким, яке б гарантувало дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, що звертається, від порушень з боку відповідача та забезпечувало його виконання й унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне вказані позовні вимоги задовольнити шляхом зобов`язання відповідача внести відповідні відомості.

Під час розгляду даної справи відповідачами, як суб`єктами владних повноважень не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх дій та рішень.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачі як суб`єкти владних повноважень діяли необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо зобов`язання Відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області провести державну реєстрацію права власності та іншого речового права за мною ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 1820885002:08:002:0037 та 1820885002:08:002:0052 в АДРЕСА_2 , оскільки позивачу не було Відділом з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області відмовлено у проведенні такої реєстрації, то дана позовна вимога є передчасною, оскільки судовому захисту підлягає лише порушене право позивача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 77, 243-246, 250, 255, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Європейська, 54,Бердичів,Житомирська область,13300, код ЄДРПОУ 39765513), Бердичівської районнної державної адміністрації Житомирської області, Відділ з надання адміністративних послуг та державної реєстрації (пл. Соборна, 23, м.Бердичів, Житомирська область,13300, код ЄДРПОУ 04053619) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру щодо відмови ОСОБА_1 у виправленні технічних помилок у Державному земельному кадастрі про земельні ділянки з кадастровими номерами 1820885002:08:002:0037 та 1820885002:08:002:0052 в АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Відділ у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру виправити технічні помилки у Державному земельному кадастрі: у відомостях про земельну ділянку з кадастровим номером 1820885002:08:002:0037 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га в графі "документ, який є підставою для виникнення права" зазначити свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.04.2004 ВСС322677. реєстр № 1-686; в графі "документ, що посвідчує право" зазначити - Державний акт від 27.10.2006 ЯА 888994; у відомостях про земельну ділянку з кадастровим номером 1820885002:08:002:0052 в графі "цільове призначення" зазначити - для ведення особистого селянського господарства; в графі "площа земельної ділянки, гектарів" зазначити - 0,2413; в графі "документ, який є підставою для виникнення права" зазначити свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.04.2004 року ВСС322677, реєстр № 1-686: в графі "документ, що посвідчує право" зазначити - Державний акт від 27.10.2006 ЯА 888995; в розділі "Експлікація земельних угідь": в графі "площа земельної ділянки, гектарів" зазначити - 0,2413.

У задоволенні позову в частині зобов`язати Відділ з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області провести державну реєстрацію права власності та іншого речового права за мною ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 1820885002:08:002:0037 та 1820885002:08:002:0052 в АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева