Рішення № 90703774, 30.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 липня 2020 р. Справа № 120/547/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Київської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (місцезнаходження: вул. Терещенківська, буд. 11-А, м. Київ, 01601) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 18.02.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали, 11.03.2020 позивачем подано до суду матеріали на усунення недоліків та клопотання про залучення третьої особи до участі у справі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 21.02.2019 ФОП Кучером в інтересах позивача подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA100030/2019 на придбаний нею автомобіль Volkswagen Multivan, номер кузова НОМЕР_1 . При заповненні вказаної декларації, декларант зазнаючи митну вартість автомобіля застосував основний - за ціною договору (контракту) метод митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, відповідно до митного режиму імпорту та вказав в графі 45 митну вартість у валюті України - 439 334,81 грн, яка базується на ціні, що фактично сплачена за автомобіль. Крім того, позивачем було надано усі необхідні документи, що підтверджують вказану договірну (контрактну) вартість автомобіля.

Однак, в ході проведення консультацій, посадові особи Київської митниці ДФС вказали декларанту про необхідність негайного відкликання митної декларації №UA100030/2019 та негайне подання нової митної декларації у якій при визначенні митної вартості автомобіля слід застосувати останній (6) резервний метод. Тому, з метою розмитнення належного позивачу автомобіля, декларант вимушений був подати митну декларацію №UA100030/2019/399022 у якій на виконання вимог Київської митниці ДФС, в графі 45 зазначено митну вартість вказаного автомобіля у валюті України, з коригуванням її у сторону збільшення за резервним методом.

Так, як вбачається з різниці нарахувань позивачу платежів зазначених у графі 47 вказаних митних декларацій, у зв`язку з викладеними обставинами, автомобіль обкладено митними платежами на суму 54 927,29 грн, які були сплачені позивачем, що підтверджується квитанціями, доданими до матеріалів позову.

27.12.2019 позивачем подано до Київської митниці ДФС претензію від 26.12.2019, якою остання просила перерахувати надмірно сплачені митні платежі в сумі 54 927,29 грн, якими було обкладено вказаний автомобіль, з огляду на те, що під час консультацій твердження митного органу про неможливість застосування обраного методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) є безпідставними та необґрунтованими, а документи подані декларантом відповідають нормам чинного законодавства. Листом від 11.01.2020 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для повернення коштів.

Відтак, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нескладенні та неподанні до Головного управління ДКС України у м. Києві висновку про повернення надміру сплачених митних платежів за результатами розгляду претензії позивача, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 26.03.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Третій особі запропоновано подати письмові пояснення.

На виконання вимог ухвали суду та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

До підрозділу митного оформлення митниці 21.02.2019 представником позивача подано митну декларацію №UA100030/2019/398893 з метою здійснення митного оформлення легкового автомобіля - VW Multivan. Декларанту засобами електронного зв`язку було відправлено письмове повідомлення, яке носить рекомендаційний характер, та повідомлено, що ціна даного транспортного засобу є нижчою наявної цінової інформації. В подальшому, від представника позивача в електронному вигляді надійшла заява про відкликання вказаної митної декларації, що відповідає ч. 1 ст. 269 Митного кодексу України. 21.02.2019 представником позивача в електронному вигляді самостійно подано нову митну декларацію №UA100030/2019/399022, в якій митна вартість товару була заявлена за 6-тим резервним методом. Таким чином, позивачем самостійно визначено та заявлено митну вартість товару та розраховано митні платежі, а митним органом випущено товар у вільний обіг.

Водночас, відповідач звертає увагу суду на те, оскільки митний орган, за результатами митного оформлення товару за певною митною декларацією, самостійно не приймав рішення про коригування митної вартості і погодився із вартістю заявленою декларантом, підстав вважати таку суму митних платежів надмірно сплаченою, як і право імпортера на їх повернення, на думку відповідача, відсутні.

15.05.2020 на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, які полягають у наступному.

Головним управлінням Казначейства встановлено, що на депозитний рахунок №37344110020026 (далі - депозитний рахунок 3734), відкритий на ім`я Київської міської митниці ДФС (код банку 820019) для зарахування авансових платежів (передоплати), що вносяться громадянами до/або під час митного оформлення, згідно електронних меморіальних ордерів від 19.02.2019 №Е852791(#236251153) та від 21.02.2019 №Е869231(#236347575) зараховано кошти в сумі 152 000, 00 грн та 54 400, 00 грн, сплачених ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) через Вінницьке ББВ №3 АТ "Мегабанк" з рахунку № 2902903015 (код банку 351629) як попередня оплата за митне оформлення МД. Відповідно до п. 9 розділу ІІІ порядку №898 повернення громадянам коштів авансових платежів (передоплати), що зараховані на депозитні рахунки 3734 митниць ДФС, здійснюється Головним управлінням Казначейства у м. Києві шляхом перерахування коштів на банківські рахунки громадян, відкриті в банках, або на банківський рахунок 2603 митниці ДФС (якщо кошти вносились готівкою та громадянин виявив бажання отримати кошти готівкою) на підставі платіжних доручень митниць ДФС, оформлених у встановленому порядку. Втім, до Головного управління Казначейства від Київської міської митниці ДФС з депозитного рахунку 3734 платіжне доручення на повернення позивачу коштів у сумі 54 927, 29 грн. не надходило.

Повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів врегульовано розділом III Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за №643. Відповідно до пункту 8 розділу III Порядку №643, митниця ДФС передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України. На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернений платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у визначеному законодавством порядку. Втім, висновок та/або платіжне доручення від Київської митниці Держмитслужби на повернення коштів в сумі 54 927, 29 грн позивачу до Головного управління Казначейства не надходили, кошти платнику не повертались.

Крім того, повідомлено, що у разі надходження висновку/платіжного доручення від органу, що контролює справляння надходжень бюджету, Головне управління Казначейства здійснить повернення коштів позивачу відповідно до діючого законодавства.

В силу положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас, відповідно до п.п. 2 п. 9 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

При цьому, в період з 15.06.2020 по 14.07.2020 суддя Дмитришена Р.М. перебувала у відпустці, у зв`язку з цим справа вирішується після виходу її з відпустки.

Враховуючи, що інших заяв по суті та документів у строк встановлений судом не надходило, клопотань щодо неможливості подання заяв у строк чи продовження встановлених строків також, суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

21.02.2019 ФОП ОСОБА_2 (декларант), що діяла в інтересах ОСОБА_1 (одержувач), подано митну декларацію за №UA100030/2019/398893 з метою митного оформлення товару - автомобіля легкового бувшого у використанні, марки Volkswagen, моделі Multivan, номера кузова НОМЕР_3 . Відповідно до вказаної митної декларації, в графі 45 вказано митну вартість зазначеного автомобіля у розмірі 439 334,81 грн. Також, декларантом було надано ряд документів, що підтверджують вказану договірну (контрактну) вартість автомобіля Volkswagen Multivan.

В подальшому, митним органом, шляхом консультацій, повідомлено позивача, що ціна даного транспортного засобу є нижчою наявної цінової інформації.

За результатами консультацій з митницею щодо митної вартості, позивачем 21.02.2019 було подано заяву за №3, в якій вона просила відкликати митну декларацію №UA100030/2019/398893, відповідно до ст. 269 Митного кодексу України.

21.02.2019 ФОП ОСОБА_2 (декларант), що діяла в інтересах ОСОБА_1 (одержувач), подано нову митну декларацію за №UA100030/2019/399022 з метою митного оформлення товару - Volkswagen Multivan, номер кузова НОМЕР_3 . Відповідно до нової митної декларації, в графі 45 вказано митну вартість зазначеного автомобіля у розмірі 610 982,61 грн.

Згідно із квитанцією №99_32 від 19.02.2019 ОСОБА_1 сплачено кошти в сумі 152 000,00 грн на рахунок Київської митниці ДФС за призначенням: попередня оплата за митне оформлення МД.

Згідно із квитанцією №100_5 від 19.02.2019 ОСОБА_1 сплачено кошти в сумі 760,00 грн на рахунок Київської митниці ДФС за призначенням: комісійна винагорода відділення Вінницьке №3 ПАТ "Мегабанк".

Згідно із квитанцією №10_32 від 21.02.2019 ОСОБА_1 сплачено кошти в сумі 54 400,00 грн на рахунок Київської митниці ДФС за призначенням: попередня оплата за митне оформлення МД.

26.12.2019 позивачем подано претензію, якою вона просила перерахувати надмірно сплачені митні платежі в сумі 54 927,29 грн, якими було обкладено вказаний автомобіль - Volkswagen Multivan, з огляду на те, що під час консультацій твердження митного органу про неможливість застосування обраного методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються є безпідставними та необґрунтованими, а документи подані до відповідача відповідають вимогам чинного законодавства.

Листом за №78-15/1-12/419 від 11.01.2020 відповідачем розглянуто звернення позивача та вказано щодо відсутності підстав для повернення коштів. Крім того вказано, що митницею не приймалось рішення про коригування митної вартості на товар - легковий автомобіль, що був у використанні, рік виробництва 2014, рік модельний 2014, марка Volkswagen, модель Multivan, номер НОМЕР_4 : НОМЕР_3 , а митна вартість визначена самостійно за резервним методом визначення митної вартості з урахуванням вимог статті 64 Митного кодексу України. Разом з тим, товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 21.02.2019 за №UA100030/2019/399022 без застосування ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нескладенні та неподанні до Головного управління ДКС України у м. Києві висновку про повернення надміру сплачених митних платежів за результатами розгляду претензії позивача.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд керується наступним.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

За змістом статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ст. 264 МК України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Стаття 295 МК України визначає, що митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи.

Згідно ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано митному органу документи, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку визначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

На час виникнення спірних правовідносин послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць при поверненні суб`єктам господарювання платежів внормовано Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 18 липня 2017 року №643.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Верховним Судом висловлено правову позицію щодо застосування положень статті 301 Митного Кодексу України та статі 43 Податкового Кодексу України під час розгляду митними органами заяв платників податку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Так в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №814/1980/16 зазначено, що у разі якщо митний орган за результатами митного оформлення товару за окремою митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, самостійно не приймав рішення про коригування митної вартості і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК України, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надмірно сплаченими. Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості заявленої декларантом, сума надмірно сплачених митних та інших платежів повертається декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком №618.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №813/347/18.

З огляду на те, що під час митного оформлення товару у відповідних деклараціях митну вартість товару визначено самим позивачем, митний орган не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам Митного кодексу України.

З огляду на вищевказане, відсутні підстави визнавати сплачені позивачем суми митних платежів надміру сплаченими.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ); Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ - 43337359, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124); Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ - 37993783, вул. Терещенківська, буд. 11-А, м. Київ, 01601).

Повний текст рішення складено: 30.07.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна