Рішення № 90703773, 23.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 липня 2020 р. Справа № 120/316/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово за правилами загального позовного провадження справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Красне-Агроінвест" (код ЄДРПОУ - 34988571, вул. Д.Нечая, буд. 36, с. Красне, Тиврівський район, Вінницька область, 23342) до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21036) про: визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Красне-Агроінвест" (код ЄДРПОУ - 34988571, вул. Д. Нечая, буд. 36, с. Красне, Тиврівський район, Вінницька область, 23342) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21036) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 120/4204/18-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у Вінницькій області від 09.10.2018 за №304245-50. В даному судовому рішенні зроблено висновок, що оскаржувана податкова вимога №304245-50 від 09.10.2018 містить вимоги щодо сплати пені, безпідставно нарахованої відповідачем за період з квітня 2015 року по жовтень 2016 року у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання з податку на додану вартість, первинно визначеного податковим повідомленням-рішенням №0003121401 від 26.09.2016. Відповідно, судом встановлено надмірне нарахування пені за 530 (з 30.04.2015р. по 10.10.2016р.) календарних днів.

Тому, у вересні 2019 позивач звернувся до відповідача із заявою №113 "Щодо повернення товариству надміру сплаченої суми пені" у розмірі 42 720,90 грн, яка була погашена/сплачена в тому числі згідно платіжних доручень: №16894923 від 05.10.2018 на суму 61 072,71 грн; №17558725 від 13.12.2018 на суму 20 651,85 грн.

Листом від 09.10.2019 за №1822/10/02-32-50-04 надано відмову, зі змісту якої вбачається, що контролюючий орган на підставі викладених у заяві №113 фактів, не вважає за можливе скасування будь-якої частини пені, визначеної в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість після узгодження податкового повідомлення-рішення №0009042200 від 07.09.2018.

Позивач не погоджується із відмовою відповідача, у зв`язку із чим звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення коштів.

Ухвалою від 03.02.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.

28.02.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, з якого слідує, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, заперечуючи щодо позову відповідач вказує, що 07.09.2016 податковим органом складено Акт перевірки №140/1401/34988571 (далі – Акт перевірки), за наслідками якого прийнято податкове повідомлення-рішення.

Вказане рішення позивач оскаржив до суду. За результатами розгляду адміністративного позову, нарахування ПДВ за березень 2015 року в сумі 66 661грн. скасовано не було.

З урахуванням рішень суду податковий орган прийняв нове податкове повідомлення-рішення за №009042200 в сумі 66 661грн. із застосуванням 25 відсотків штрафу до визначеної суми податкового зобов`язання в розмірі 16 165грн.

Дана сума погашена позивачем 24.09.2018 згідно платіжного доручення. Отже, оскільки борг виник саме в 2015 році, податковим органом застосовано 120 відсотків річних облікової ставки Нацбанку, діючої на день виникнення такого податкового боргу.

05.10.2018 позивач сплатив частину визначеної пені, а саме 61072,71грн, а іншу частину в розмірі 20 651,85грн сплачено не було.

09.10.2018 податковий орган направив вимогу щодо сплати податкового боргу, який виник в зв`язку з неповною сплатою пені. 13.12.2018 позивач сплатив іншу частину пені у розмірі 20 651,85грн.

Щодо посилань позивача на рішення суду від 06.03.2019 по справі №120/4204/18-а, яким визнано протиправною та скасовано податкову вимогу, то відповідач зазначає, що в результативній частині рішення суду не йдеться про скасування частини пені, донарахованої в ІКП підприємства. Більше того, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення не визначено суми пені, яка підлягає скасуванню. Відтак, на думку відповідача, оскільки позивачем 12.12.2018 року було у повній мірі погашено суму податкового боргу, визначеному у податковій вимозі від 09.10.2018, відповідна податкова вимога на момент винесення рішення по справі №120/4204/18-а була відкликана.

За наведеного, відповідач, на підставі викладених фактів, не вважає за можливе скасувати будь-яку частину пені, визначеної в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість, після узгодження ППР №0009042200 від 07.09.2018 року.

03.03.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Ухвалою суду від 03.03.2020, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, витребувано у відповідача витяг з інтегрованої картки платника податків за 2016-2017 роки та розрахунок пені, обчисленої на виявлені суми занижень податкових зобов`язань.

10.03.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення із аргументами щодо наведених позивачем пояснень та мотиви їх відхилення разом із витребуваними документами.

Ухвалою суду від 02.04.2020 клопотання представника позивача задоволено та відкладено підготовче засідання на іншу дату, у зв`язку із запровадженням карантинних заходів відповідно до Постанови КМУ від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19" та Постанови КМУ від 25.03.2020 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", якою продовжено карантин на усій території України до 24.04.2020. Додатково вказано, що про дату наступного судового засідання буде повідомлено після завершення запроваджених у державі комплексів обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою суду від 27.05.2020 призначено підготовче засідання на 02 червня 2020 р. о 13:00 год.

02.06.2020 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 02.06.2020, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи додаткові пояснення представника позивача.

Ухвалою від 02 червня 2020 закрито підготовче провадження, судовий розгляд справи по суті призначено на 23 липня 2020.

В судове засідання учасники справи не з"явились. Натомість від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із тим, що відповідальний працівник, який супроводжує дану справу, знаходиться у відпустці до 31.07.2020. До клопотання долучено витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вирішуючи питання щодо відкладення суд керується наступним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З аналізу вищенаведеної статті убачається, що відкласти справу суд може лише у разі наявності причин визначених статтею.

Поважність причини неприбуття є оціночною категорією, яка залежить від конкретних обставин, тому при вирішення цього питання суд оцінює мотиви у кожному конкретному випадку.

Надаючи оцінку заяві стороні відповідача, суд зважає на те, що знаходження одного працівника у відпустці не є поважною причиною, оскільки відповідач є юридичною особою, та відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наведено щонайменше 18 осіб, які в порядку самопредставництва можуть без окремого доручення керівника представляти інтереси суб"єкта владних повноважень.

При цьому, в ході підготовчого засідання судом, в порядку ч. 5 статті 183 КАС України, з"ясовано думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті. Заперечень та зауважень зі сторони відповідача щодо дати призначення справи до суду не надходило.

Крім того суд зазначає, що свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору учасники справи викладають письмово виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до матеріалів справи 28.02.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, 10.03.2020 - надійшли заперечення із витребуваними документами.

За наведеного вище, суд не вбачає підстав для відкладення судового розгляду, а тому в задоволені клопотання відмовляє.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, суд вважає за можливе вирішувати справу в письмовому провадженні за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В період з 20.06.2016 року по 31.08.2016 року ГУ ДФС у Вінницькій області здійснено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Красне-Агроінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2015р. За результатом перевірки складено Акт від 07.09.2016р. №140/1401/34988571, а також винесено податкове повідомлення-рішення від 26.09.2016р. №90003121401, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 390 246 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 97 562 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеним ППР, ТОВ «КРАСНЕ-АГРОІНВЕСТ» було подано адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення в частині визначення основного грошового зобов`язання у розмірі 323 585 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 80 897 грн. З донарахуванням ПДВ за березень 2015р. у сумі 66 661 грн. платник податку погодився.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 р. по справі №802/1666/16-а, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018р., адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано ППР №0003121401 від 26.09.2016р. в частині визначення основного грошового зобов`язання у розмірі 323 585 грн. та за штрафну (фінансовими) санкціями у розмірі 80 897 грн.

Отже, відповідно з загальної суми донарахованого ПДВ згідно із ППР від 26.09.2016р. №90003121401, частина ПДВ у сумі 66 661,00 грн. та сума штрафної санкції у розмірі 16 665,00 грн. мала бути погашена ТОВ «КРАСНЕ-АГРОІНВЕСТ» шляхом перерахування вищенаведеної суми до бюджету.

Враховуючи, що частина донарахованого грошового зобов`язання скасована судом по справі №802/1666/16-а, Головним управління ДФС у Вінницькій області з врахуванням вимог ст. 60 Податкового кодексу України було винесено нове ППР від 07.09.2018р. №0009042200, яким визначено 66 661,00 грн. (основний платіж) та 16 665,00 грн. (штрафна санкція). Дана сума погашена позивачем 24.09.2018р. відповідно до платіжного доручення №16894855, що не заперечується жодною із сторін та підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, Головним управління ДФС у Вінницькій області на суму грошового зобов`язання 66 661 грн. було нараховано 81 724, 56 грн. пені, розрахунок якої контролюючим органом проведено за період з 30.04.2015р. по 23.09.2018р., що сукупно становить 1243 дні прострочення.

05.10.2018р. позивачем згідно із платіжним дорученням №16894923, погашено розмір пені на суму 61072,71грн.

На іншу частину пені у розмірі 20 651,85 грн. Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області було винесено податкову вимогу від 09.10.2018р. №304245-50, яка позивачем оскаржена до Вінницького окружного адміністративного суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі № 120/4204/18-а адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 09.10.2018 року №304245-50. Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до вказаного судового рішення судом зроблено висновок, що оскаржувана у даній справі податкова вимога №304245-50 від 09.10.2018р. містить вимоги щодо сплати пені, безпідставно нарахованої відповідачем за період з квітня 2015 року по жовтень 2016 року у зв`язку з несплатою грошового зобов`язання з податку на додану вартість, первинно визначеного податковим повідомленням-рішенням №0003121401 від 26.09.2016 року. Відповідно судом у вказаній справі встановлено надмірне нарахування пені за 530 календарних дні, а саме за період з 30.04.2015р. по 10.10.2016р.

Відповідно до платіжного доручення за №16894923 від 05.10.2018р. позивачем сплачено в рахунок погашення пені кошти на суму 61 072,71 грн., та відповідно до платіжного доручення №17558725 від 13.12.2018р. - на суму 20 651,85 грн.

Позивач вважає, що оскільки судом у справі № 120/4204/18-а встановлено, що ГУ ДФС у Вінницькій області розрахунок пені за період з 30.04.2015р. по 10.10.2016р. проведено в супереч вимог п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, відповідно сплачена за згаданий період пеня є надміру сплаченим грошовим зобов`язанням.

За наведеного, у вересні 2019 року товариство звернулося до ГУ ДФС у Вінницькій області з заявою №113 «Щодо повернення товариству надміру сплаченої суми пені» у розмірі 42 720,90 гри., яка була погашена/сплачена в тому числі згідно платіжних доручень.

Згідно із листом від 09.10.2019р. за №1822/10/02-32-50-04 "Про надання інформації, відповідач вказує, що контролюючий орган на підставі викладених у заяві №113 фактів, не вважає за можливе скасування будь-якої частини пені, визначеної в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість після узгодження податкового повідомлення-рішення №90009042200 від 07.09.2018р.

Пеня нарахована за весь період заниження платником грошового зобов"язання, тобто за період з 30.04.2015 по 23.09.2018, що склало 1243 дня.

Рішенням суду від 06.03.2019 по справі №120/4204/18-а, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу. В резолютивній частині рішення суду не йдеться про скасування частини пені, донарахованої в ІКП підприємства. При цьому, ні в мотивувальній, ні в результативній частині судового рішення не визначено суми пені, яка підлягає скасуванню. Жодних вимог щодо повернення платнику надміру сплачених коштів рішення не містить.

Позивач вважає відмову податкового органу щодо повернення надміру сплаченої суми пені безпідставною та необгрунтованою, тому звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд керується наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК).

Згідно з пунктом 14.1.115 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені у статті 43 ПК України, згідно якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 ПК України).

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3 статті 43 ПК України).

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пункт 43.4 статті 43 ПК України).

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (пункт 43.5 статті 43 ПК України).

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (пункт 43.6 статті 43 ПК України).

Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі - Порядок), визначено алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань.

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Пунктом 4 Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до державного бюджету платежів в іноземній валюті здійснюється у валюті платежу з валютних рахунків Державної казначейської служби України (далі - Казначейство України), відкритих на ім`я Казначейства України в банках, або у гривневому еквіваленті іноземної валюти, розрахованому за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату повернення коштів з бюджету, з відповідних рахунків за надходженнями, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, про що платник зазначає у своїй заяві.

Згідно з пунктом 5 Порядку подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124

Таким чином, обов`язковими умовами для повернення сум грошового зобов`язання є: подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, але за умови наявності надміру сплачених грошових зобов`язань та відсутності податкового боргу.

Відповідно до матеріалів справи відповідач не посилається на наявність у позивача податкового боргу. Крім того, матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачем пені, нарахованої за період з жовтня 2016 року по день фактичної сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Натомість відповідач не визнає сплачені відповідно до платіжних доручень за №16894923 від 05.10.2018р., №17558725 від 13.12.2018р. кошти як надміру сплачену суму.

Так, згідно із листом від 09.10.2019р. за №1822/10/02-32-50-04 "Про надання інформації, відповідач вказує, що контролюючий орган не вважає за можливе скасування будь-якої частини пені, визначеної в інтегрованій картці платника з податку на додану вартість після узгодження податкового повідомлення-рішення №90009042200 від 07.09.2018р.

Пеня нарахована за весь період заниження платником грошового зобов"язання, тобто за період з 30.04.2015 по 23.09.2018, що склало 1243 дня.

З таким твердження відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до рішення ВОАС від 06.03.2019 по справі №120/4204/18-а встановлено, що нарахування позивачу пені з квітня 2015 року за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0003121401 від 26.09.2016 року, свідчить про те, що таке нарахування пені фактично розпочато контролюючим органом ще до виникнення самого грошового зобов`язання у ТОВ "Красне-Агроінвест".

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про безпідставно нарахованої відповідачем пені за період з квітня 2015 року по жовтень 2016 року за несплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість, первинно визначеного податковим повідомленням-рішенням №0003121401 від 26.09.2016 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, у справі №120/4204/18-а, Вінницький окружний адміністративний суд встановив, що нарахована відповідачем пеня за період з квітня 2015 року по жовтень 2016 року є такою, що суперечить вимогам ст. 129 Податкового кодексу України.

Встановлення судом даної обставини, спонукає податковий орган привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування помилкових даних у ІКП, оскільки така дія прямо передбачена Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422).

Згідно п. 2 вказаного порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами, а оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Разом з цим, перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Пунктом 3 Порядку №422 встановлено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (п. 4 Порядку № 422).

При цьому, п. 5 Порядку № 422 вказує, що контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Відповідно до термінів, вживаних до цього порядку, первинні показники - показники, що містяться у первинних документах та є визначальними для характеристики процесів адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску;

первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

З аналізу наведених вище норм слідує, що рішення суду є первинним документом, на підставі якого працівниками структурних підрозділів здійснюється зміна первинних показників.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №826/9288/18 від 25.03.2020р. суд зробив висновок, що аналіз наведених положень Порядку № 422 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).

З урахуванням позиції Верховного Суд, у даній справі суд робить висновок, що за наслідками скасування податкової вимоги №304245-50 від 09.10.2018р., податковий орган мав провести коригування даних ІКП шляхом зменшення нарахування пені визначеної у період з 30.04.2015р. по 10.10.2016р.

За наведеного вище висновку, суд вважає безпідставними твердження відповідача щодо відсутності у останнього обов"язку провести коригування в ІКП платника податку.

Щодо тверджень відповідача, що у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 р. у справі № 120/4204/18-а, а точніше в його мотивувальній та резолютивній частині не визначено суми пені, яка підлягає скасуванню та не йдеться про скасування частини пені донарахованої в ІКП (інтегрована картка платника ) підприємства, то суд їх відхиляє з огляду на те, що податковий орган як суб`єкт владних повноважень, безпосереднім обов`язком якого є контроль за правильністю нарахування та сплати податків і зборів суб`єктами господарювання, зобов"язаний коригувати дані в картці особового рахунку платника податків самостійно, що в даному випадку не було зроблено.

Платник податку має право також очікувати від контролюючого органу дій щодо визначення чіткої суми пені та переплати, яка в подальшому має за заявою платника або бути повернутою, або зарахована в майбутні звітні періоди.

Відповідно до рішення суду у справі №120/4204/18-а встановлено період за який безпідставно нараховано позивачу пеню, а саме з 30.04.2015 по перший робочий день, що є наступним після 10 календарних днів з дня отримання даного рішення.

Тобто нарахування пені розпочинається не з періоду заниження грошового зобов"язання, а з періоду закінчення 10-го дня після отримання ППР та закінчується датою погашення грошового зобов"язання, визначеного у ППР.

Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 по справі №520/3060/19.

Відтак, оскільки обов"язок щодо встановлення розміру пені, та за умови безпідставного не коригування даних в інформаційній системі органів ДФС, суд вважає що права позивача порушені, оскільки це впливає на дійсний стан зобов`язань позивача перед бюджетом.

Суд погоджується із твердженням позивача, що у даному спірному питанні має місце надмірне нарахування пені за період з 30.04.2015 по 10.10.2016, що становить 530 календарних дні.

Згідно із матеріалами справи позивач відповідно до платіжних доручень за №16894923 від 05.10.2018р., №17558725 від 13.12.2018р. перерахував кошти у розмірі 81724,56грн. частина із них, яка є надміру сплаченою сумою.

Відповідно до розрахунку пені, обчисленої на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов"язань зазначено, що застосовано облікову ставку НБУ, яка діяла на граничний день сплати за звітний податковий період, кількість календарних днів заниження податкового зобов"язання становить 1243, сума нарахованої пені становить 81724,56 грн.

Сумою, яка заявлена позивачем як надміру сплачена є 34 846 грн., іншого розрахунку на спростування даному відповідачем суду не надано.

Перевіряючи розмір надміру сплаченої суми, суд виходить з того, що як установлено вище відповідачем нараховано надмірне нарахування пені за 530 календарних днів. Відтак, сума надміру сплаченої пені становить 34 846 грн (81724,56/1243*530).

Отже, оскільки право позивача на повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань на підставі його заяви від 23.12.2019 року було порушено, суд вважає, що позов є обгрунтованим, та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо невжиття заходів, передбачених ст. 43 ПКУ з повернення ТОВ "Красне-Агроінвест" надміру сплаченої пені у розмірі 34 846 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача підготувати та подати для виконання до відповідального органу ДКС висновок про повернення на розрахунковий рахунок ТОВ "Крамне-Агроінвест" надміру сплачену суму пені у розмірі 34 846 грн, то така вимога є похідною від першої (основної) вимоги про визнання протиправною бездіяльності, а тому підлягає задоволенню в силу ч.1 п. 23 ст. 4 КАС України.

Верховним Судом у постанові від 12 листопада 2019 р. у справі №640/21330/18 висловлена правова позиція про те, що якщо одна позовна вимога є передумовою для застосування іншого способу судового захисту, то в такому випадку вони є пов`язаними і їх слід розглядати як єдиний спосіб судового захисту.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Красне-Агроінвест" - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо невжиття заходів, передбачених ст. 43 Податкового кодексу України з повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Красне-Агроінвест" надміру сплаченої суми пені у розмірі 34 846,00 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області підготувати та подати для виконання до відповідного органу Державної Казначейської служби висновок про повернення на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Красне-Агроінвест" надміру сплачену суму пені у розмірі 34 846,00 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Красне-Агроінвест" за рахунок бюджетних асигнувань ДПС у Вінницькій області судовий збір, що був сплачений при зверненні до суду в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: товариство з обмеженою відповідальністю "Красне-Агроінвест" (код ЄДРПОУ - 34988571, вул. Д.Нечая, буд. 36, с. Красне, Тиврівський район, Вінницька область, 23342); Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, 21036)

Повний текст рішення складений: 31.07.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна