Рішення № 90669324, 29.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2020Справа № 910/1591/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

(87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 00191129)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

(03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)

про стягнення 68 686,78 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 68 686,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов`язання щодо збереження вантажу під час його перевезення, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді недостачі вантажу в розмірі 68 686,78 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

27.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження вартості втраченого вантажу, розміру збитків. Крім того, відповідач вважає завищеними понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката, просить суд покласти вказані судові витрати на позивача. Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про поновлення строку на його подання та прийняття відзиву до розгляду.

11.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, вказує, що ним було надано належні докази на підтвердження вартості втраченого вантажу, оскільки ТОВ "Метінвест-Шіппінг" є експедитором за укладеним з позивачем Договором № МШ 1-01/13 ЖД/180 від 01.01.2013, а при визначенні розміру збитків позивач керувався ринковою ціною для проведення розрахунків євро щодо гривні відповідно до статті 225 Господарського кодексу України та статті 623 Цивільного кодексу України. Крім того, позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано відповідні докази, позивач заперечує проти доводів відповідача щодо завищення вказаних витрат. Разом з відповіддю на відзив позивачем подано клопотання про визнання причини пропуску строку на подання відповіді на відзив поважною та прийняття відповіді на відзив до розгляду.

Розглянувши заявлені сторонами клопотання щодо поновлення строків на подання ними відповідних заяв по суті справи, суд вважає їх обґрунтованими, відтак, в порядку ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, пропущені сторонами процесуальні строки судом поновлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - відповідач, перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - позивач, платник, замовник) було укладено Договір №00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - Договір №00039/ЦТЛ-2018), предметом якого відповідно до п. 1.1 Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору № 00039/ЦТЛ-2018 замовник зобов`язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан".

В свою чергу, згідно з підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 Договору № 00039/ЦТЛ-2018 перевізник зобов`язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до цього договору.

У розділі 4 Договору № 00039/ЦТЛ-2018 сторони передбачили порядок проведення розрахунків за надані виконавцем послуги.

Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або в АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору та діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 Договору № 00039/ЦТЛ-2018).

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 03.07.2019 між ним (покупець) та Basis Trade AG (продавець) було укладено Контракт № Basis-ILYICH 01-19, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти поставку та оплатити товар, зокрема, вугілля антрацит марки АС (6-13), у відповідності до умов даного Контракту.

За твердженнями позивача, на підставі договору перевезення, оформленого залізничною накладною № 41493131 від 07.08.2019 (досилкові накладні № 45847233 від 08.08.2019 та № 45835865 від 08.08.2019), на адресу позивача (вантажоодержувач) надійшов вантаж - антрацит марки АС (6-13), відправником вантажу є ТОВ "Метінвест-Шіппінг" (експедитор за Договором № МШ 1-01/13 ЖД/180 від 01.01.2013).

09.08.2019 на станції Асланове Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 62065875 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з вагою, зазначеною в накладній № 41493131 від 07.08.2019, про що складено комерційний акт №485002/838 від 09.08.2019.

09.08.2019 на станції Асланове Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 63869010 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з вагою, зазначеною в накладній № 41493131 від 07.08.2019, про що складено комерційний акт №485002/839 від 09.08.2019.

10.08.2019 на станції Волноваха Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 56161979 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з вагою, зазначеною в накладній № 41493131 від 07.08.2019 (досилкова накладна № 45847233 від 08.08.2019), про що складено комерційний акт №485604/855 від 10.08.2019.

10.08.2019 на станції Волноваха Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 60034584 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з вагою, зазначеною в накладній № 41493131 від 07.08.2019 (досилкова накладна № 45847233 від 08.08.2019), про що складено комерційний акт №485604/856 від 10.08.2019.

13.08.2019 на станції Волноваха Донецької залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 61920013 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з вагою, зазначеною в накладній № 41493131 від 07.08.2019 (досилкова накладна № 45835865 від 08.08.2019), про що складено комерційний акт №485002/899 від 13.08.2019.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що відповідач, як перевізник вантажу, належним чином не виконав зобов`язання щодо збереження вантажу під час його перевезення, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у вигляді вартості недостачі вантажу, яка, за розрахунком позивача, становить 68 686,78 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідач зобов`язався перевезти вантаж на підставі залізничної накладної № 41493131 від 07.08.2019 (досилкові накладні №45847233 від 08.08.2019 та №45835865 від 08.08.2019).

Пунктами 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Згідно з п. 37 Статуту тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Суд встановив факт відправлення ТОВ "Метінвест-Шіппінг" позивачу за залізничною накладною № 41493131 від 07.08.2019 (досилкові накладні №45847233 від 08.08.2019 та №45835865 від 08.08.2019) вантажу - вугілля антрацит марки АС (6-13), насипом, а саме у вагонах: №62065875 - 68 050 кг, №63869010 - 68 500 кг, №56161979 - 68 050 кг, №60034584 - 68 250 кг, №61920013 - 67 750 кг.

Відповідно до п. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Згідно з п. 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

За приписами статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку.

Порядок і терміни складання актів, пред`явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності до пункту 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до пунктів 2, 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Як вказано вище, при прибутті вагонів на станції Асланове, Волноваха Донецької залізниці, відповідачем було проведено комісійне переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вказаних вище вагонах не відповідає масі, вказаній у залізничних накладних.

Факт недостачі вантажу підтверджений комерційними актами, а саме:

- у розділі Ґ Комерційного акту №485002/838 від 09.08.2019 зазначено, що на підставі акту з/ф № 4 -1988 від 09.08.2019 ст. Асланове Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону № 62065875 по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж вугілля антрацит, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т), брутто - не вказано, тара - 23 500 кг, нетто - 68 050 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 89 300 кг, тара - 23 500 кг, нетто - 65 800 кг, що менше документа на 2 250 кг;

- у розділі Ґ Комерційного акту №485002/839 від 09.08.2019 зазначено, що на підставі акту з/ф № 4 -1988 від 09.08.2019 ст. Асланове Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону № 63869010 по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж вугілля антрацит, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т), брутто - не вказано, тара - 23 500 кг, нетто - 68 500 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 90 900 кг, тара - 23 500 кг, нетто - 67 400 кг, що менше документа на 1 100 кг;

- у розділі Ґ Комерційного акту №485604/855 від 10.08.2019 зазначено, що на підставі акту з/ф № 35823 від 10.08.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону № 56161979 по відправці - досилка № 45847233 до основної №41493131. По документу значиться вантаж вугілля антрацит, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т), брутто - не вказано, тара - 22 300 кг, нетто - 68 050 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 84 000 кг, тара - 22 300 кг, нетто - 61 700 кг, що менше документа на 6 350 кг;

- у розділі Ґ Комерційного акту №485604/856 від 10.08.2019 зазначено, що на підставі акту з/ф № 35822 від 10.08.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону № 60034584 по відправці - досилка № 45847233 до основної №41493131. По документу значиться вантаж вугілля антрацит, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т), брутто - не вказано, тара - 23 600 кг, нетто - 68 250 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 81 800 кг, тара - 23 600 кг, нетто - 58 200 кг, що менше документа на 10 050 кг;

- у розділі Ґ Комерційного акту №485002/899 від 13.08.2019 зазначено, що на підставі акту з/ф № 35862 від 13.08.2019 ст. Волноваха Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону № 61920013 по відправці - дос. № 45835865 до осн. № 41493131. По документу значиться вантаж вугілля антрацит, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150 т), брутто - не вказано, тара - 23 500 кг, нетто - 67 750 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 90 200 кг, тара - 23 500 кг, нетто - 66 700 кг, що менше документа на 1 050 кг.

Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту та Правилам складення актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, а тому приймаються судом як належні та допустимі докази на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у залізничній накладній № 41493131 від 07.08.2019 (досилкові накладні № 45847233 від 08.08.2019 та № 45835865 від 08.08.2019), фактичній масі вантажу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства, тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

За змістом п. 2.7 роз`яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.02 № 04-5/601, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов`язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Відповідно до Комерційного інвойсу № 1207-1 від 12.07.2019 до Контракту №Basis-ILYICH 01-19 від 03.07.2019 вартість товару становить 1 601 826,77 євро та, як зазначає позивач, вартість товару ним було оплачено, свідченням чого є наявні у матеріалах справи платіжні доручення та реєстри оплачуваних рахунків до платіжних доручень.

Згідно з підпунктом б) пункту 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (п. 115 Статуту).

Враховуючи вищенаведене, оскільки ТОВ "Метінвест-Шіппінг" є експедитором за укладеним з позивачем Договором № МШ 1-01/13 ЖД/180 від 01.01.2013, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача щодо ненадання позивачем належних доказів на підтвердження вартості втраченого вантажу.

Згідно з підпунктом а) пункту 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Частиною 3 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Аналогічні положення містяться в ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та пунктів 114, 115 Статуту суд приймає надані позивачем Комерційний інвойс №1207-1 від 12.07.2019 до Контракту №Basis-ILYICH 01-19 від 03.07.2019 разом з платіжними дорученнями та реєстрами оплачуваних рахунків до платіжних доручень як належні та допустимі докази на підтвердження визначення вартості вантажу.

Відповідачем, усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства України, не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу для перевезення.

Відповідно до абз. 4 п. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для мінерального палива, до якого відноситься вугілля антрацит - 1 % маси, зазначеної у перевізних документах.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок розміру збитків та встановлено його відповідність наведеним вище нормам законодавства України, а також арифметичну вірність.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем контррозрахунку заявленого до стягнення розміру збитків не надано, належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищенаведене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають збитки, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 68 686,78 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2018 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (Адвокатське об`єднання) було укладено Договір № 845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) (далі - Договір № 845), відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до укладеної позивачем та Адвокатським об`єднанням Додаткової угоди №26 від 09.2019 сторони дійшли згоди про продовження дії Договору № 845 до 31.12.2020.

21.01.2020 між позивачем та Адвокатським об`єднанням було укладено Додаткову угоду № 53 до Договору № 845, за умовами якої сторони погодили порядок оплати юридичних послуг Адвокатського об`єднання у даному спорі щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 66 686,78 грн, завданих внаслідок незбереження вантажу при перевезенні за залізничними накладними № 41493131 від 07.08.2019 (досилкові накладні № 45847233 від 08.08.2019 та № 45835865 від 08.08.2019).

Крім того, позивачем надано розрахунок розміру винагороди за Договором № 845, відповідно до якого загальна вартість послуг адвоката становить 2 263,37 грн.

Згідно з наявним у матеріалах справи Актом № 1 приймання-передачі наданих послуг до Додаткової угоди № 53 від 21.01.2020 до Договору № 845, Адвокатське об`єднання надало, а позивач прийняв юридичні послуги (правову допомогу), відповідно до вказаної Додаткової угоди, вартість послуг Адвокатського об`єднання за цим актом становить 2 263,37 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було перераховано на рахунок Адвокатського об`єднання грошові кошти в сумі 2 263,37 грн в рахунок оплати вартості наданих юридичних послуг.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, у зв`язку з чим клопотання відповідача щодо покладення вказаних витрат на позивача не підлягає задоволенню та, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 263,37 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код: 00191129) 68 686 (шістдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн 78 коп. збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору та 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн 37 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.07.2020

Суддя О.В. Нечай