Рішення № 90656574, 29.07.2020, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/11/20

Провадження № 2/565/295/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

29 липня 2020 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

суддіДемчини Т.Ю.з участю секретаря судового засіданняКовальчук В.С., представника позивачаПозднякова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» (надалі по тексту - ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла») в особі директора Скуртул К.А. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач набув право власності на цю квартиру, у даному житлі зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , який тривалий час, більше одного року, у цій квартирі не проживає без поважних причин, а реєстрація місця його проживання у даному житлі порушує право власності позивача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги, просив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування вказаною у позовній заяві квартирою на підставі ст.406 ЦК України, оскільки таке право відповідача, який не є та не був власником цього житла, припинилось одночасно з припиненням права власності на це житло особи, якою таке право йому було надано. Представник позивача пояснив також, що ОСОБА_1 не є членом сім`ї попереднього власника ОСОБА_4 , право власності якої на цю квартиру припинилось в порядку звернення стягнення на це нерухоме майно за її кредитними зобов`язаннями. За наявною у позивача інформацією, відповідач у цьому житлі на момент пред`явлення позву та розгляду справи не проживає.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, був належним чином у передбаченому ЦПК України порядку повідомленим про час, дати і місце розгляду справи, про причини неявки суд не інформував, відзив на позов не подав. З урахуванням думки представника позивача, на підставі ст.280 ЦПК України судом ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. Підставами для такого висновку суду є наступне.

Як вбачається з Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 175099673 від 25.07.2019, сформованого державним реєстратором КП «Реєстраційна служба» Маломощанської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла».

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 207674770 від 28.04.2020, 25.07.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. було зареєстровано обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 у виді іпотеки, при цьому боржником у цих правовідносинах зазначено ОСОБА_4 , іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла».

Як вбачається з наданих суду документів, 25.07.2007 між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_4 укладено та нотаріально посвідчено іпотечний договір № 7184-83 «з», за умовами якого ОСОБА_4 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , у забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № Ф1-07/7184-83 від 25.07.2007. Із змісту іпотечного договору вбачається також, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю ( ОСОБА_4 ) на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 25.07.2007 приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Сусь Л.У.

З договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 02.03.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., вбачається, що ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» уклали договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого Банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні Банку права вимоги до позичальників, іпотекодавців та поручителів, зазначених у додатках до договору, а новий кредитор (ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія») набуває усі права кредитора за цими договорами.

З додатків до вказаного договору вбачається, що відповідно до його умов до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», разом з іншими вимогами, перейшло право вимоги за кредитним договором № Ф1-07/7184-83, а також за іпотечним договором №7184-83 «з» від 25.07.2007, укладеними з ОСОБА_4 (п.52 Реєстру кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами; п.59 Реєстру договорів іпотеки та застави, права вимоги за якими відступаються).

Як вбачається з договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.03.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В., ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» уклали договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» відступило шляхом продажу новому кредитору (ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла») належні права вимоги до позичальників, іпотекодавців та поручителів, зазначених у додатках до договору, а новий кредитор набув усі права кредитора за цими договорами.

Відповідно до ст.ст.512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок настання ряду обставин, у тому числі передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що на підставі вищезазначених норм законодавства, а також умов договорів про відступлення прав вимоги, до ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» перейшло право вимоги за кредитним договором №Ф1-07/7184-83 від 25.07.2007, а також за іпотечним договором № 7184-83 «з» від 25.07.2007, укладеними ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» з власником житла ОСОБА_4 , у тому числі і права іпотекодержателя.

Однією із зазначених у ст.346 ЦК України підстав припинення права власності є звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника.

Як вбачається зі змісту ст.575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст.589 ЦК України, ст.33 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Як вбачається з п.11 Іпотечного договору № 7184-83 «з» від 25.07.2007, укладеного ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» з ОСОБА_4 , за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у п.п.13.1.1 та 13.1.2 цього договору.

Згідно з п.13.1.1 вказаного договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

З Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 175099673 від 25.07.2019 вбачається, що підставою реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» став іпотечний договір № 7184-83 «з» від 25.07.2007, вимога про усунення порушень від 15.07.2015, а також рекомендоване повідомлення про її вручення від 24.07.2015.

Таким чином, судом встановлено, що право власності на вищезазначене нерухоме майно набуте позивачем в порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Довідкою відділу реєстрації виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області № 6101/05 від 17.11.2019 підтверджується, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 . З наданої на запит суду в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України довідки відділу реєстрації виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області № 25/15-06 від 09.01.2020 вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 у вказаному житлі зареєстроване з 14.09.2016.

Згідно з п.8.1.10 Іпотечного договору № 7184-83 «з» від 25.07.2007, укладеного ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» з ОСОБА_4 , іпотекодержатель зобов`язаний не реєструвати у квартирі, що є предметом іпотеки, будь-яких осіб без письмового дозволу іпотекодержателя.

З пояснень представника позивача судом встановлено і відповідачем не спростовано, що письмовий дозвіл власнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на реєстрацію у квартирі місця проживання інших осіб, у тому числі і ОСОБА_1 , іпотекодержателями - ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла» не надавався. За таких обставин суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 набув право на проживання у вказаній квартирі з порушенням умов іпотечного договору.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК УРСР, особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 18.03.2015 у справі № 6-39цс15, 24.06.2015 у справі № 6-447цс15, від 01.07.2015 у справі № 6-875цс15, від 16.12.2015 у справі № 6-1469цс15, від 03.02.2016 у справі № 6-1449цс15, у справі №6-197цс16 від 22.06.2016.

Із змісту кредитного договору № Ф1-07/7184-83 від 25.07.2007 вбачається, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_4 за рахунок кредитних коштів, наданих на підставі вищезазначеного договору (п.2.3 кредитного договору). Відтак, у разі звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки, виходячи з положень ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК УРСР, виселення мешканців квартири можливе без надання їм іншого жилого приміщення.

Суд виходить з того, що виселення є наслідком втрати особою права користування житловим приміщенням. Вимога про визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, є складовою та може охоплюватись вимогою про виселення.

Зі змісту досліджених судом укладених з ОСОБА_4 договорів вбачається, що ОСОБА_1 не є та не був власником вищезазначеної квартири. Правова підстава набуття ним права користування вказаним житлом в суді не встановлена.

Відповідно до ст.395 ЦК України, серед речових прав на чуже майно цивільним законодавством визначено право користування (сервітут), інші встановлені законом речові права на чуже майно.

Право користування чужим майном регламентовано у Главі 32 ЦК України. Відповідно до ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно зі ст.402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Статтею 406 ЦК України передбачено, що сервітут припиняється, крім інших випадків, у разі: спливу строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Наявності обставин, відповідно до яких на підставі ч.6 ст.403 ЦК України право користування ОСОБА_1 спірною квартирою зберігало би чинність у разі переходу до інших осіб права власності на неї, в суді не встановлено, доказів у підтвердження їх існування суду не надано.

Як слідує з висновків Верховного Суду України, що містяться в у справах №№ 6-10723св08, 6-2778св08, 6-55662св10, право члена сім`ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім`ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а, отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім`ї на користування цим будинком. Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов`язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім`ї колишнього власника у випадку зміни власника.

Отже, незалежно від правової підстави набуття ОСОБА_1 права користування квартирою АДРЕСА_1 , таке його право припинилось з припиненням права власності ОСОБА_4 на це житло.

На час розгляду справи суду не подано будь-яких доказів у підтвердження існування у ОСОБА_1 будь-яких речових прав, у тому числі і права користування, щодо квартири АДРЕСА_1 , належної на момент розгляду справи на праві приватної власності ТОВ «Фінансова компанія «Амбрелла».

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним пава користування та розпорядження своїм майном. Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 206, 258-259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст.ст.109, 155, 156 ЖК України, ст.ст.321, 346, 391, 395, 401-406, 512, 514, 575, 589 ЦК України, ст.ст.1, 33, 37, 40 Закону України «Про іпотеку», суд -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» (місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 77, код ЄДРПОУ: 42855051) задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла» 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. понесених позивачем судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Головуючий суддя: Т.Ю.Демчина