Ухвала суду № 90622541, 28.07.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛА

28 липня 2020 року м. Мукачево Справа №303/3071/20 2/303/1278/20

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі : головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кость В.В. по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кальміус 1»

до відповідачів: (1) ОСОБА_1 ;

(2) приватного виконавця Павлюка Назара Васильовича

треті особи, яка що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

1)Державне підприємство «Сетам»;

2)Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРТ ОЙЛ»

про зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2020 від відповідача (1) на електронну адресу суду надійшла заява (вх. № ЕП-4382), яка зареєстрована 28.07.2020 про відвід судді у справі з посиланням на фактичну наявність обставин щодо заінтересованості у результаті справи та інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Аналогічна за змістом заява подана представником відповідача (1) – ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи необхідність відводу судді, Луців Р.Я. посилається на:

- порушення норм процесуального права, недотримання вимог щодо змісту ухвали, порушення прав людини при винесення ухвали про забезпечення позову від 18 червня 2020 року;

- не направлення матеріалів апеляційного оскарження до Закарпатського апеляційного суду;

- прийняття рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження;

- відмова в задоволенні заяви про відвід від 17.07.2020.

Оскільки заява про відвід судді надійшла на електронну адресу суду з використанням електронного цифрового підпису 27.07.2020 о 16:42 (зареєстрована 28.07.2020 ЕП-4382), тому така підлягає вирішенню у порядку, передбаченому абзацом першим чистини третьої ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України.

Розглянувши заяву відповідача (1) про відвід судді та дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Приписами ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України визначені окремі підстави для відводу судді. Зокрема до таких законодавець відніс пряму чи побічну заінтересованість судді у результаті розгляду справи, наявність інших обставин, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді (пункти 3, 5 частини першої), на що і посилається відповідач (1).

Так, за доводами ОСОБА_1 , суд грубо порушив процесуальний порядок, постановляючи ухвалу від 18 червня 2020 року про забезпечення позову, відверто суб`єктивно зайнявши позицію позивача, чим порушив права людини та основоположні свободи, у внутрішньому описі відсутня заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та не передання матеріалів апеляційного оскарження до Закарпатського апеляційного суду. Крім того, суд безпідставно відмовив в задоволенні заяви про відвід від 17.07.2020.

Приймаючи до уваги вищевказані доводи відповідача (1) щодо відводу судді по справі не предмет їх відповідності вищевказаним приписам цивільного процесуального закону слід констатувати відсутність передбачених законом підстав для відводу судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Як на підставу для відводу судді позивач посилається на приписи статті 36 ЦПК України, нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.

При цьому, суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді слід врахувати те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України ).

У спірній по справі ситуації фактичну наявність має саме незгода ОСОБА_1 з процесуальним рішеннями суді у межах розгляду даної цивільної справи (а саме: ухвали про забезпечення позову від 18.06.2020, ухвали про відкриття провадження у справі від 23.06.2020, ухвали про повернення без розгляду заяви про відвід судді від 17.07.2020) та його особистісне сприйняття окремих обставин судового розгляду справи, які не є свідченням необ`єктивності та неупередженості судді.

Мотиви та аргументи, з урахуванням яких суд дійшов до висновків:

- про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, наведені в ухвалі від 18.06.2020;

- про прийняття до свого провадження та призначення судового розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, наведені в ухвалі від 23.06.2020

- про повернення заяви про відвід без розгляду в хвалі суду від 17.07.2020

- про відмову в задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження від 01.07.2020 Вх.№ 12856 в ухвалі суду від 21.07.2020.

Також суд зазначає, що апеляційна скарга на ухвалу від 18.06.2020 надійшла до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 17.07.2020 та 21.07.2020 матеріали апеляційного оскарження скеровані до Закарпатського апеляційного суду.

Інших об`єктивних та доказово підтверджених даних, які б свідчили про необ`єктивність та упередженість судді, чи про наявність будь-якого іншого суб`єктивного та об`єктивного критерію для відводу судді, відповідачем (1) не зазначено.

Також слід врахувати те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38). 29. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 43).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідності передачі справи для вирішення питання про відвід на розгляд іншого судді.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36, 37, 39, 40, 41, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

1. Заявлений ОСОБА_1 відвід судді Кость В.В. – визнати необґрунтованим.

2. Вирішення питання про відвід судді передати на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 Цивільного процесуального кодексу України.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Кость