Ухвала суду № 906138, 17.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ПП « ВДВ-Бізнес» на постанову господарського суду Запорізької області від 30.08.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07.12.2006р. у справі за позовом ПП «ВДВ-Бізнес» до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Справа № К-37878/06

Доповідач Фадєєва Н.М.

Позивач Приватне підприємство «ВДВ-Бізнес» подало позов до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.07.2006р. № 0000312304/0/23417, посилаючись на те, що відповідачем шляхом направлення спірного рішення були застосовані адміністративно-господарські санкції ( у вигляді пені) за порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а тому податковим органом неправомірно не взято до уваги ст. 250 ГК України, якою передбачено застосування до суб»єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб»єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом. Позивач вважає, що з моменту встановлення факту порушення минуло більше шести місяців, тобто закінчився строк давності, передбачений ст.. 250 ГК України для застосування штрафу згідно ст. 241 ГК України, а тому у податкового органу не існувало правових підстав для застосування штрафної санкції.

Постановою господарського суду Запорізької області від 30.08.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ПП «ВДВ-Бізнес».

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.12.2006р. апеляційна скарга ПП «ВДВ-Бізнес» залишена без задоволення, а постанова господарського суду Запорізької області від 30.08.2006р. без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ПП «ВДВ-Бізнес» звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи в період з 13.06.2006р. по 22.06.2006р., на підставі наказу начальника ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та направлення № 445 від 13.06.2006р., ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведена виїзна позапланова документальна перевірка Приватного підприємства «ВДВ-Бізнес» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 20.10.2004р. по 22.06.2006р.

За результатами перевірки складений акт від 22.06.2006р. № 105/22-18/23880506.

Перевіркою дотримання вимог валютного та іншого законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в Іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР - прострочені терміни розрахунків в іноземній валюті по 6-ти контрактах.

На підставі акту документальної перевірки від 22.06.2006р. № 105/22-18/23880506, заступником начальника ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 04.07.2006р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» № 0000312304/0/23417.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР, Приватному підприємству «ВДВ-Бізнес» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 446.156,79 грн.

Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.

Відповідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб»єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб»єктом господарювання та ліквідацію його наслідків.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб»єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Державним класифікатором України, затвердженим Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004р. № 97, чинний від 01.06.2004р., господарська діяльність визначена як діяльність суб»єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконування робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Виходячи зі змісту статті 1 Господарського кодексу України - цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання відповідно до статті 2 Господарського кодексу України поряд з суб'єктами господарювання є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ, в редакції Закону № 3813-ХІІ від 24.12.1993р., державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції виконують такі функції;

1) здійснюють контроль за додержанням законодавства про податки, інші платежі.

Таким чином, в даних правовідносинах ДПІ не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією. Безпосередньо не здійснює організаційно -господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Крім того, згідно зі ст. 4 не є предметом регулювання цього Кодексу: адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно - господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відповідно ж до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відтак, термін «податкове зобов'язання», вживаний Законом ( 2181-14 ), має більш широке значення, ніж зобов'язання зі сплати податків і зборів, види яких визначені Законом України «Про систему оподаткування», в редакції Закону № 77/97-ВР від 18.02.1997р.

Згідно зі статтею 15 пп. 15.1.1 Закону ( 2181-14 ) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, (або іншими Законами України) не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до вимог п. 17.3 Закону № 2181 -IIIсплата (стягнення) штрафних прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про те, що посилання в апеляційній скарзі на статтю 250 Господарського кодексу України « Строки застосування адміністративно-господарських санкцій» є помилковим.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.. 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу скаргою ПП « ВДВ-Бізнес» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 30.08.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 07.12.2006р. у справі № 23/396/06-АП без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді :