Рішення № 90582154, 23.07.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 року Чернігів Справа № 620/3270/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лобана Д.В.,

за участі секретаря - Вершняк Л.Л.,

представника позивача - Дмитришина А.В.,

представника відповідача - Шило Т.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження, з урахуванням правил для розгляду окремих категорій термінових справ, у судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

07.11.2019 ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі – відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення виконавчого збору від 10.10.2019 ВП № 59828628.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що сума виконавчого збору, яка зазначена у спірній постанові, не відповідає законодавчо визначеному розміру. Крім того, відповідачем на боржника двічі покладено обов`язок по сплаті виконавчого збору.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 30.06.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 620/3270/19 скасовано. Справу № 620/3270/19 направлено на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

15.07.2020 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями дану справі передано на розгляд судді Лобану Д.В.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.07.2020, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ на 23 липня 2020 року та витребувано докази вчинення або не вчинення держаним виконавцем заходів примусового виконання по виконавчому провадженню ВП № 59828628, передбачених Законом України ''Про виконавче провадження'' у редакції, яка стосується спірних правовідносин.

Ухвалою суду від 23.07.2020, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача, проти якого представник позивача не заперечував, змінено назву відповідача на Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, з огляду на те, що умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Також заначив, що у разі стягнення виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, тому вважає, що стягнення виконавчого збору можливе лише у разі фактичного виконання виконавчого документа.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, та зазначив, що спірна постанова винесена державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України “Про виконавче провадження” у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на таке.

Судом встановлено, що 26.09.2019 на примусове виконання до Деснянського ВДВС із Славутицького міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області надійшло виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №749/813/15-ц, виданого 09.07.2019 Славутицьким міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриватБанк” боргу у сумі 2 252 462,46 грн (ВП №59828628) (а.с. 29, 36-38).

10.10.2019 стягувач звернувся до виконавчої служби із заявою про повернення виконавчого документу, у зв`язку із чим, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37, 40 Закону України “Про виконавче провадження”, Деснянським ВДВС винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с. 33-35).

Також 10.10.2019 головним державним виконавцем винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 225 246,24 грн (а.с. 11), зі змістом якої ОСОБА_1 ознайомився 01.11.2019 із автоматизованої системи виконавчого провадження.

Вважаючи вказану постанову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 30.06.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 620/3270/19 скасовано, справу № 620/3270/19 направлено на новий судовий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Підставами для скасування рішень попередніх інстанції Верховний Суд у своїй поставові зазначив той факт, що судами попередніх інстанцій не встановлювались та не досліджувались обставини щодо вчинення або не вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, що не узгоджується з мотивами ухвалення оскаржуваних судових рішень, відтак зазначені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та ґрунтуються на не в повній мірі досліджених фактичних обставинах справи.

Також, у зазначеній постанові колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що застосування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду не узгоджуються з обставинами саме цієї справи, оскільки відносини, що виникли між сторонами регулюються різними редакціями Закону України “Про виконавче провадження”, що суттєво впливає на застосування таких позицій.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує такі норми права.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження”, у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, (далі – Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 вказаного Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII передбачається, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Згідно з п. 9 розд. ІІІ Інструкції встановлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.

Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Щодо надходження на депозитний рахунок Деснянського ВДВС від позивача коштів в розмірі 500,00 грн, суд, зазначає то вказана сума коштів не може вважатися сплаченою в рахунок основного боргу, оскільки на момент їх надходження виконавче провадження було завершено, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Отже, умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Вказана позиція повністю співпадає з позицією Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 640/8425/19 (№К/9901/26264/19) щодо застосування вищезазначених норм Закону № 1404-VIII саме у тій редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин.

З досліджених судом матеріалів виконавчого провадження, наданих відповідачем на вимогу суду, та пояснень сторін вбачається, що держаним виконавцем винесена постанова держаного виконавця по ВП 59828628 від 30.09.2019 про накладення арешту на майно боржника, але ж суд зазначає, що вказана постанова не призвела до виконання рішення, до того ж рішенням Держаного реєстратора від 10.10.2019 про держану реєстрація прав та обтяжень (а.с. 199) проведено держану реєстрацію припинення обтяжень, зняття арешту з нерухомого майна позивача, що підтверджується витягом з Держаного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 10.10.2019 (а.с. 200).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 10.10.2019 ВП № 59828628, винесену Деснянським відділом державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (код ЄДРПОУ 35029719, вул. Шевченка, буд. 118, м. Чернігів, 14030).

Повний текст рішення виготовлено 23 липня 2020 року.

Суддя Д.В. Лобан