Рішення № 90581956, 23.07.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року справа № 580/1486/20

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРГГУО 21366538) від 14.04.2020 по справі №971010136626 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на пенсію на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції чинній на момент виникнення права на пенсію);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м, Черкаси, 18000, ЄДРПУО 21366538) з 13.04.2020 перевести ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на пенсію на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції чинній на момент виникнення права на пенсію) у розмірі 80 відсотків від суми його заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Черкаської області від 01.04.2020 №18-354вих20 без обмеження граничного розміру заробітної плати і без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 13.04.2020 до моменту здійснення переведення без обмеження граничного розміру заробітної плати та без обмежень граничного розміру пенсії.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 22.02.2002 до теперішнього часу перебуває на публічній службі в органах прокуратури. Станом на 19.04.2014 стаж його роботи в органах прокуратури на прокурорських посадах складав 12 років 01 місяць 28 днів, а загальний – 21 рік 06 місяців та 01 день. Чинна на той час редакція статті ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (від 05.11.1991 №1789-XII) визначала, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців. Частиною 2 цією статті визначено, що пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати.

Позивач вважає, що з 19.04.2014 досяг права на призначення пенсії за вислугу років у розмірі 80 % від його місячної (чинної) заробітної плати. При цьому, реалізація права на звернення за даним видом пенсії не обмежена будь-яким строком. Проте, рішенням відповідача від 14.04.2020 по справі №971010136626 відмовлено у переведенні ОСОБА_1 , на пенсію на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції чинній на момент виникнення права на пенсію). У зв`язку з чим позивача вважає вказане рішення протиправним, таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Відповідачем подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).

У позивача виникло право на перерахунок пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ зі змінами, що передбачала умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Довідка про розмір заробітної плати від 01.04.2020 № 18-354 вих-20, видана відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» станом на 06.09.2017. Отже, у Головного управління немає законних підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 01.04.2020 № 18-354 вих-20, виданої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», оскільки вона визначає розмір заробітної плати працівників прокуратури станом на 06.09.2017, а не на момент виникнення права на перерахунок пенсії у позивача.

Також відповідач наголосив на передчасності вимог позивача про становлення розміру пенсії позивача без обмеження максимального розміру та вказав, що вимоги позивача щодо перерахунку його пенсії саме з 01.10.2017 суперечать закону.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач з 22.02.2002 перебуває на публічній службі в органах прокуратури. Доказів його звільнення з органів прокуратури матеріали справи не містять. У червні 2010 року позивачу призначено пенсію по інвалідності як інваліду ІІІ групи загального захворювання на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.03.2018 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі №711/8142/17 з вересня 2017 позивача переведено на пенсію по інвалідності, згідно з положеннями ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, у зв`язку зі встановленням йому ІІ групу інвалідності.

Згідно з довідкою прокуратури Черкаської області від 01.04.2020 №11-205вих20 у відповідності до статті 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (від 05.11.1991 № 1789-XII) станом на 19.04.2014 стаж роботи позивача в органах прокуратури на прокурорських посадах складав 12 років 01 місяць 28 днів, а загальний – 21 рік 06 місяців та 01 день.

Згідно з довідкою Прокуратури Черкаської області від 01.04.2020 №18-354вих20 чинна місячна заробітна плата позивача складає 64 555, 12 грн.

13.04.2020 та 22.04.2020 позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській з заявою про призначення/перерахунок пенсії, згідно з якою просив призначити пенсію шляхом переходу на інший вид пенсії, згідно зі ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (від 05.11.1991 № 1789-XII).

Листом від 16.04.2020 №2300-0303-8/15352 відповідач повідомив позивача, що згідно з рішенням від 14.04.2020 у справі №971010136626 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії, відповідно до поданої заяви, з тих підстав, що право на перерахунок пенсії виникає за зверненнями, що надходять починаючи з 13.12.2019, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настає не раніше 13.12.2019, а індивідуальних змін, які впливають на збільшення заробітної плати в оплаті праці після цієї дати не відбулось.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно зі статтею 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; організація і діяльність прокуратури (п.п. 6, 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Станом на квітень 2014 року питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури врегульовано положеннями ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (від 05.11.1991 № 1789-XII), частина перша якої визначала, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців.

Частиною 2 цією статті визначено, що пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати.

Як зазначено у довідці прокуратури Черкаської області від 01.04.2020 №11-205вих20 у відповідності до статті 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (від 05.11.1991 № 1789-XII) станом на 19.04.2014 стаж роботи позивача в органах прокуратури на прокурорських посадах складав 12 років 01 місяць 28 днів, а загальний – 21 рік 06 місяців та 01 день.

Таким чином, з 19.04.2014 позивач досяг права на призначення пенсії за вислугу років у розмірі 80 % від його місячної (чинної заробітної плати).

У відповідності до п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 ( в редакції станом на 19.04.2014) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (далі – Порядок № 22-1).

Аналогічне положення передбачено і чинній редакції Пордяку №22-1 (п. 1.6. цього Порядку).

Частина 10 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (у редакції чинній на квітень 2014 року) передбачала, що прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, у тому числі на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» №3723-12. Аналогічне положення передбачено у ч. 11 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» № 1697-VII (чинної на даний час).

15.07.2015 частково набув чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII, статтею 86 якого урегульовано відносини щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури. Зокрема, частина 1 цієї статті визначає, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати.

У відповідності до п. 3 Прикінцевих положень цього Закону, визнано такими, що втратили чинність, в тому числі ЗУ «Про прокуратуру» (від 05.11.1991 № 1789-XII) окрім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Цій нормі надане офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 у справі № 1-рп/99.

Так, у вказаному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з вказаного розуміння принципу дії законів у часі, під фактом, який обумовлює визначення конкретного джерела правового регулювання, слід розуміти обставину (або їх сукупність), з якою пов`язане виникнення, зміна, припинення права.

Положення Закону України «Про прокуратуру» як в редакції від 05.11.1991 № 1789-XII, так і в редакції 14.10.2014 № 1697-VII (чинні на даний час), право на призначення пенсії за вислугу років пов`язували з однаковим юридичним фактом – наявністю відповідного трудового стажу роботи в органах прокуратури та загального трудового стажу. Змін, згідно з пізнішою редакцією Закону, зазнав тільки строк такого стажу.

Відтак, фактом, наявність якого визначає право працівників прокуратури на призначення пенсії за вислугу років, є досягнення особою відповідного строку трудового стажу. А отже для урегулювання таких правовідносин застосовується Закон, який був чинний на момент досягнення особою необхідного трудового стажу. Тобто, закон під час дії якого настав відповідний факт.

Такий же висновок у подібних правовідносинах сформував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 № 336/2660/17. У вказаній справі Верховний Суд вирішуючи спір про виплату особі одноразової допомоги на підставі ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначив, що до спірних правовідносин застосовується редакція Закону, чинна на момент встановлення у позивача інвалідності, а не його звільнення зі служби.

Натомість, згідно з оскаржуваним рішення відповідача, до позивача застосовано положення Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, які набули чинності з 15.07.2015, а тому не поширюються на спірні правовідносини, що виникли в квітні 2014 року. Оскільки зворотня дія законів у часі за загальним правилом не допускається.

В свою чергу, як чинна на момент виникнення права на пенсію норма ч. 10 ст. 50-1 Закону №1789-XII так і чинна на даний час норма ч. 11 ст. 86 Закону № 1697-VII вибір конкретного виду пенсійного забезпечення надавали пенсіонеру. При цьому, відповідні положення Порядку № 22-1 не обмежують можливість звернення за призначенням пенсії будь-яких строком, після досягнення відповідного права. З цих міркувань, сам лише факт не звернення позивача за переведенням на інший вид пенсійного забезпечення одразу після виникнення такого права, не утворює підстав для відмови у такого переведенні в майбутньому.

Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа - це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету.

Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Застосування до позивача зворотної дії у часі положень ЗУ «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII не відповідає критерію «законності». Оскільки на час виникнення у позивача права на пенсію за вислугу років вказаний закон не був чинним.

Також суд вважає, що відмова у переведенні позивача на інший вид пенсійного забезпечення не має об`єктивного і обґрунтованого виправдання. Враховуючи, що законодавство не обмежує можливість звернення за призначенням пенсії будь-яким строком після виникнення відповідного права.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не на підставі, що визначена законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном порушено.

Тому, суд приходить до переконання, що позивач має право бути переведеним на пенсію за вислугу років на підставі положень ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (в редакції чинній на 19.04.2014) – тобто у розмірі 80 % від розміру його чинної (місячної) заробітної плати.

Окрім того, на думку суду, пенсія позивача не підлягає обмеженню максимальним розміром. Оскільки згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 введено в дію нову норму, якою встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказана норма набула чинності 01.10.2011. В подальшому, вказана стаття змінювалась, Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016. Відповідні редакції якої визначали у різний період різний граничний розмір пенсій, в тому числі, для працівників прокуратури.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону № 3668-VI від 08.07.2011 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсія позивачу призначена вперше у червні 2010 року, натомість спірні правовідносини стосуються зміни одного виду пенсійного забезпечення іншим. А отже, введені норми щодо обмеження розміру пенсій, що призначаються після набрання чинності вказаним законом, спірні правовідносини не регулюють.

Крім того, положення про встановлення тимчасового обмеження пенсії граничним розміром визначено Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Однак, у п. 1 та 2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ від 24.12.2015 року аналогічно визначено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, згідно з п. 1 Прикінцевих Положень Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

Отже, пенсія, на яку просить перевести його позивач, не підлягає обмеженню максимальним розміром.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 12 листопада 2019 року в справі № 360/1428/17.

Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, крім іншого, враховує, що конституційність норм щодо обмеження пенсії (грошового утримання) граничним розміром висвітлювалось Конституційним Судом України у рішеннях від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016. Висновки Конституційного Суду України у зазначених справах зводяться до того, що певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, оскільки їх служба спрямована на захист основоположних для держави інтересів. Та затрачені на це зусилля вимагають компенсації. Зважаючи на це Конституційний Суд України дійшов до висновку про неможливість застосування до таких осіб положень законодавчих актів щодо обмеження та зменшення розміру пенсійних виплат.

Відсутність підстав для обмеження призначеної позивачу пенсії граничним розміром встановлена також рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.03.2018, залишеним в цій частині без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018, справа №711/8142/17.

Окрім того, відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у тому числі компенсаційні та інші грошові матеріальні виплати, суми виплат, пов`язані з індексацією заробітної плати, матеріальна допомога, яка надається всім або більшості працівників та виплати соціального характеру. А тому документально підтверджений розмір заробітної плати позивача повинен враховуватись для призначення пенсії без обмеження її граничного розміру. Аналогічним чином, відсутність підстав для обмеження розміру заробітної плати позивача встановлена рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.03.2018, залишеним в цій частині без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі №711/8142/17.

Згідно з ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви. З відповідною заявою позивач звернувся до відповідача 13.04.2020. А отже, в силу вимог вказаною правової норми, останній має бути переведений на відповідний вид пенсії з 13.04.2020.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПУО 21366538) від 14.04.2020 у справі №971010136626 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції чинній на момент виникнення права на пенсію).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, буд. 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПУО 21366538) з 13.04.2020 перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (у редакції чинній на момент виникнення права на пенсію) у розмірі 80 відсотків від суми його заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Черкаської області від 01.04.2020 №18-354вих20 без обмеження граничного розміру заробітної плати і без обмежень граничного розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 13.04.2020 до моменту здійснення переведення без обмеження граничного розміру заробітної плати та без обмежень граничного розміру пенсії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко