Рішення № 90578275, 20.07.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.07.2020 Справа №607/4193/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

учасників справи

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 А ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 А ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено, що 14 березня 2019 року приблизно о 07 годині 00 хвилин в селі Нагірянка Чортківського району Тернопільської області, керуючи автомобілем МАН, 8, 153 номерний знак НОМЕР_1 , не порушуючи ПДР, працівники поліції безпідставно зупинили його, не повідомляючи причину зупинки. Ставлячись до нього зухвало та висловлюючись у грубій формі повідомили, що він нібито у стані алкогольного сп`яніння керує транспортним засобом. Про що начальником СРПП Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області Токарем В.М. було складено протиправний протокол про адміністративне правопорушення серія ОБ № 007646, що він нібито порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. 26 липня 2019 року постановою суду провадження у справі про адміністративне правопорушення, за цим фактом по ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно нього закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

15 жовтня 2019 року, він отримав рекомендованого листа із Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. З якого дізнався, що 13 вересня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60050263 на підставі постанови серії ДПО 18 № 231371, винесеної 14 березня 2019 року начальником СРПП Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області Токаром В.М. 16 жовтня 2019 року ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження № 60050263 в результаті чого вперше дізнався про постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 № 231371 від І4 березня 2019 року, якою його необґрунтовано та невмотивовано притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 гривня. Під час протиправної зупинки транспортного засобу, яким він керував 14 березня 2019 року. Біля 07 години 00 хвилин, працівниками поліції в порушення вимог ч. 6 ст. 258 КУпАП на місці події постанова зовсім не складалася, а повинна була би складатися у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Постанова складалася зовсім без моєї участі. Підпис у пункті 10 вказаної постанови не мій, а іншої особи.

21 січня 2020 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, у справі № 607/25318/19 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 № 231371 від 14 березня 2019 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розмірі 51 грн. скасовано а провадження у справі закрито.

Відповідач є його кривдником який неодноразово вчинив щодо нього протиправну поведінку (прийняв щодо мене протиправні рішення, а також вчинив щодо мене протиправні дії щоб прийняти ці протиправні рішення). Спричинення йому моральної шкоди є протиправна поведінка відповідача - делікт. Така протиправна поведінка тягне виникнення зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди, змістом якої є його право на відшкодування завданої йому шкоди і обов`язок відповідача, що завдав шкоду, відшкодувати її. В їх випадку для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків наявний повний складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача (дія чи бездіяльність), шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; а також вина правопорушника. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною йому моральною шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка передує шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Він має більше тридцяти років водійського стажу до роботи ставлюся з повагою за час водіння автомобілем ніколи не порушував ПДР. Закріпленні за відповідачами обов`язки дають мені всі підстави розраховувати на порядне та правомірне ставлення до нього з боку відповідача і не обманювати його.

У зв`язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати в розмірі 92 000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивач зміст позовних вимог підтримав з підстав та обґрунтувань викладених у позові та просить його задовольнити.

Представником відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області подано відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що сам факт наявності рішення суду яким закрито провадження в адміністративній справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди та беззаперечною підставою для її відшкодування. На дані правовідносини жодним чином не розповсюджується презумпція моральної шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди та чіткого розрахунку суми відшкодування.

Необхідно звернути увагу і на той факт, що в рамках розгляду адміністративних справ за ч.5 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області не встановлено жодного факту протиправної чи незаконної дії чи бездіяльності зі сторони поліцейського у відношенні особи позивачки. У випадку ж наявності такої дії чи бездіяльності судом було б ініційовано передачу відповідних матеріалів до органів ДБР, прокуратури чи інших компетентних органів для проведення подальшого розслідування по факту. З наведеного випливає, що зі сторони органу поліції відсутні будь - які протиправні дії. Тому твердження позивача висловлене в тексті позову про те, що розмір відшкодування моральної шкоди визначено ступенем вини відповідача, а саме вчиненням ним протиправної поведінки умисно є абсолютно безпідставним та жодним чином не підтвердженим.

Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності працівника поліції в межах адміністративного проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням його прав. Стосовно складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП яке не являється кінцевим рішенням по справі то воно жодним чином не могло спричинити завдання позивачеві моральної шкоди. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.01.2020 про задоволення позову ОСОБА_6 та скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, свідчить про реалізацію ним передбаченого КУпАП та Кодексом адміністративного судочинства України права на оскарження процесуальних рішень уповноваженого органу і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України

При розгляді даної справи необхідно зосередитись на не співмірності негативних наслідків для позивача у вигляді штрафу у розмірі 51 гривні та заявленої ним суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 гри. Даний факт не співмірності стосується також і поданого позивачем попереднього розрахунку суми судових витрат. В якому вказано витрати на правову допомогу в сумі 26 000 грн., витрати пов`язані із залучення свідків 30000 грн., витрати пов`язані із витребуванням доказів 16 000 грн. і інші. Вказані суми не мають нічого спільного з об`єктивною реальністю. Тому просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позов і просить з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.

Представником відповідача Державної казначейської служби України подано відзив на позов у якому позовні вимоги не визнав повністю і заперечує щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Виходячи з того, що Державна казначейська служба України вважає заявлені позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, слід відмовити у їх задоволенні, оскільки вказані вимоги є не обґрунтованими, факт понесення моральної шкоди, на яку посилається позивач у позовній заяві не підтверджений жодними доказами, не підтверджено наявність причинно-наслідкового зв`язку із життєвими обставинами, які сталися у Позивача за його твердженням із діями посадових осіб поліції.

У судове засідання представник відповідача підтримав відзив на позов і просить з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов, відмовити у задоволенні позову.

Позивачем подано відповідь на відзиви відповідачів в якому зазначив, що моральна шкода, яка заподіяна позивачу полягала у душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зневазі його вчинення образливого, протиправного рішення та протиправної бездіяльності, кривдженні позивача протиправним рішенням та протиправною бездіяльністю. Державна казначейська служба виступає відповідачем, оскільки це пов`язано з виплатою з Державного бюджету України певних коштів, як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов`язань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії та рішення поліції.

Відповідачем Державною казначейською службою України подано заперечення на відповідь на відзив, в якому заперечив солідарне завдання моральних страждань позивачу, а тому відсутні підставі для стягнення коштів.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що на ОСОБА_6 складено протокол про адміністративне правопорушення серія ОБ № 007646 від 14.03.2019 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2019 року, справа №607/8583/19, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_6 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 № 231371 від 14 березня 2019 року, ОСОБА_6 14 березня 2019 року о 07 год. 05 хв., в с.Нагірянка, Чортківського району, керував транспортним засобом MAN д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху автомобіля не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п. 2.3 В ПДР України.

Вказаною постановою ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2019 року, справа №607/25318/19, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 № 231371 від 14 березня 2019 року, якою ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу скасовано, а провадження у справі закрито.

Суд погоджується з аргументами позивача про заподіяну йому шкоду, виходячи з наступних норм права, які підлягають застосуванню та мотиви їх застосування.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Шкода, завдана фізичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 3 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом

Відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2019 року, справа №607/8583/19, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_6 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Також рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2019 року, справа №607/25318/19, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 № 231371 від 14 березня 2019 року, якою ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу скасовано, а провадження у справі закрито.

Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є встановлення чинною постановою суду та рішенням суду порушення законного порядку притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого йому були завдані душевні страждання, у цьому випадку застосовуються визначені статтею 1174 ЦК України загальні підстави цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану посадовою або службовою особою органу державної влади, та положення статті 1167 ЦК України.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)».

Такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 10 січня 2019 року в справі № 532/1243/16-ц (провадження № 61-34251св18), від 26 лютого 2020 року в справі № 142/143/17 (провадження № 61-5739св19), від 01 липня 2020 в справі № 347/1977/17 (провадження № 61-10582св18).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, взявши до уваги засади розумності, виваженості й справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача у розмірі 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, які підлягають стягнення з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів протиправності діянь працівників поліції не спростовують висновку суду, оскільки постановою суду та рішенням суду закрито за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що свідчить про право особи на отримання відшкодування.

Щодо розподілу судових витрат пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У матеріалах цієї цивільної справи містяться докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, договір про надання правової допомоги від 02 березня 2020 року, укладений між позивачем та адвокатом; акт від 10 червня 2020 року обсягу наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги, який містить розрахунок понесених витрат на правову допомогу, та квитанція від 12 червня 2020 року на суду 3015,08 грн.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначене узгоджується із практикою, запровадженою у Касаційному адміністративному судді у складі Верховного Суду (зокрема, постанова від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17 (провадження № К/9901/54324/18), та із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Ураховуючи викладене, оскільки позивач просив суд стягнути витрати на правову допомогу і матеріали цієї цивільної справи містять докази їх понесення зазначена вимога також підлягає задоволенню.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Таким чином, враховуючи, що відповідачі заперечували проти розміру витрат на правову допомогу, оскільки кількість витрачених годин для надання правової допомоги не відповідає складності справи, суд приходить до висновку, що сума гонорару в розмірі 3015,08 грн. є не співмірною із складністю справи та ціною позову, а тому є наявність правових підстав, передбачених ч. 5 ст. 137 ЦПК України для зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити частково позов ОСОБА_6 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 3 000 (три тисячі гривень 00 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, буд. 10, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108720.

Відповідач: Державна казначейська служба України,місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.

Повний текст рішення суду складено та підписано 24 липня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко