Ухвала суду № 905587, 17.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“17” квітня 2007 р. Справа № АС 42/423-05

к/с № К-19914/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача:не зявились

відповідача: не зявились

розглянувши касаційну скаргу Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року

та постанову Господарського суду Харківської області від 08.12.2005 року

у справі№ АС 42/423-05

за позовом Балаклійського районного виробничого управління житлово комунального господарства

доБалаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Балаклійське районне виробниче управління житлово комунального господарства (далі позивач, Управління) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання незаконним рішення Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі відповідач, Балаклійська МДПІ) від 12.10.2004 року №0003612301/1, яким нараховано податкове зобовязання у вигляді штрафних санкцій в сумі 20269,60 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 08.12.2005 року скасовано податкове повідомлення-рішення Балаклійської МДПІ Харківської області №0003612301/1 від 12.10.2004 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року постанову Господарського суду Харківської області від 08.12.2005 року залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач правомірно здійснив виплату заборгованості по заробітній платі в натуральній формі без письмового узгодження з податковим органом та не порушив абз. «а» пп. 8.6.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року та постанову Господарського суду Харківської області від 08.12.2005 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: пп. 8.6.1 «а» п. 8.6 ст. 8 Закону України №2181, Листа ДПА України від 11.11.2003 р. №17579/7/24-117 «Щодо відповідальності платника податків за відчуження активів, які перебувають в податковій заставі, без згоди податкового органу».

Представники сторін в судове засідання не зявились. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Працівниками Балаклійської МДПІ було проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2002 року по 31.12.2003 року. В результаті даної перевірки відповідачем складено акт від 31.08.2004 року №215/23-104/03358989, в якому зазначено порушення позивачем пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України №2181 під час податкової застави активів за період 0з 01.10.2002 р. по 31.12.2003 року проведено операції з відчуження рухомого майна (відпущено не за грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі робітникам матеріалів та товарів на загальну суму 20269,60 грн.) а також проведено операції по списанню основних засобів, та передано в оренду нежитлові приміщення без попереднього письмового узгодження з податковою інспекцією.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 03.09.2004 року №0003002301/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 20269, 60 грн.

В результаті адміністративного оскарження позивачем вказаного повідомлення рішення, відповідач прийняв податкове повідомлення рішення від 12.10.2004 року №0003002301/1, яким залишив без змін попереднє повідомлення рішення.

Податкове повідомлення рішення від 21.10.2004 року №0003002301/1 є предметом розгляду даної справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій підставою для виникнення даного спору є визначення відповідачем бартерною операцією факт видачі позивачем заробітної плати своїм працівникам в натуральній формі.

Законом України №2103 від 21.10.04р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" внесено зміни до нижченаведених норм законів, а саме:

Відповідно до ст.94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.97 цього ж Кодексу, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про оплату праці", колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 50 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 24 цього ж Закону, своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст. 36 цього ж Закону, за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Відповідно до ч.7 ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Тому безпідставна невиплата заробітної плати чи інших установлених законом виплат громадянам вважається злочином.

За ст. 175 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність у разі невиплати громадянам заробітної плати більш ніж за один місяць.

Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" забороняв примусову реалізацію майна підприємств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, але Законом №2103 також внесено зміни в абз.2 ст.2 даного Закону, яким дозволяється реалізація майна для виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами.

Аналіз наведених норм законів свідчить про те, що виплата заробітної плати працівникам є першочергове завдання керівництва підприємств та обовязок держави взагалі.

Відповідно до п.2 прикінцевих положень Закону №2103, закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України №2103 від 21.10.04р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати" прийнятий пізніше ніж Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином Законом 2103 усунуті всі обмеження щодо виплати заробітної плати працівникам.

Крім того, видачу заробітної плати у вигляді натуроплати не можна рахувати як товарообмінну операцію, оскільки відповідно до п. 1.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", продавець -підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які реалізують товари за договором купівлі-продажу.

Згідно чинного законодавства заробітна плата це винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, а при бартері відбувається відчуження товару з передачею на нього права власності покупцю.

П.п.8.6.1 "а" п.8.6 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає узгодження операцій із заставленими активами у випадку купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Вказана норма закону забороняє відчуження основних засобів, майнових чи немайнових прав без узгодження з податковим органом. Припис щодо реалізації готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, стосується щодо відчуження таких товарів за умовами підприємницької діяльності, тобто за угодами купівлі-продажу.

Суди дійшли правильного висновку, що виплата заробітної плати не є видом підприємницької діяльності, тому обмеження даної норми закону не стосується щодо виплат заробітної плати.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року та постанова Господарського суду Харківської області від 08.12.2005 року у справі № АС 42/423-05 прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суди дали правильну оцінку обставинам справи, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі № АС 42/423-05.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 року та постанову Господарського суду Харківської області від 08.12.2005 року у справі № АС 42/423-05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Голубєва Г.К.