Ухвала суду № 905577, 31.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-19966/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                         31 травня 2007 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Бойченко Ю.П.,

за участю:

представників позивача – Вакуленка Є.В., Ющенка О.М.,

представників відповідача – Семілєтової Ю.В., Уржунцевої Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

на постанову господарського суду міста Києва від 14 березня 2006 року

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року

у справі№ 29/407

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Н.К. – груп, ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2005 року ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» звернулось до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень № 1557/23-3/31351532/2 від 16 травня 2005 року, № 1558/23-3/31351532/2 від 16 травня 2005 року, № 1557/23-3/31351532/3 від 28 вересня 2005 року та № 1558/23-3/313511532/3 від 28 вересня 2005 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14 грудня 2005 року здійснено заміну відповідача - ДПІ у Печерському районі м. Києва на ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Постановою господарського суду м. Києва від 14 березня 2006 року позов задоволено.

Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1557/23-3/31351532/2 від 16 травня 2005 року, № 1557/23-3/31351532/3 від 28 вересня 2005 року.

Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1558/23-3/31351532/2 від 16 травня 2005 року, № 1558/23-3/31351532/3 від 28 вересня 2005 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД»203, 00 грн. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року постанову господарського суду м. Києва від 14 березня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 14 березня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи касаційної скарги та просили її задовольнити.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД»за період з 01 квітня 2001 року по 01 січня 2004 року, за результатами якої складено акт № 700/23-3/3135/532 від 20 грудня 2004 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняла податкові повідомлення – рішення № 1559/23-10/31351532 від 20 грудня 2004 року про визначення суми стягненої з винних осіб за шкоду заподіяну підприємству в розмірі 167, 20 грн., № 1558/23-3/31351532 від 20 грудня 2004 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3340110, 00 грн. та № 1557/23-3/31351532 від 20 грудня 2004 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8008218, 00 грн.

В акті перевірки були встановлені порушення, зокрема, п. 1.32 ст. 1, підпункту 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено в ІІІ кварталі 2002 року податок на прибуток на 20109, 00 грн., в ІІ кварталі 2003 року податок на прибуток на 2549960, 00 грн., в ІІІ кварталі 2003 року податок на прибуток на 1434040, 00 грн., та порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було збільшено від’ємне значення податку на додану вартість на 13406, 00 грн. та зменшено суму податку на додану вартість на 2213333, 00 грн., а саме: за травень 2003 року на 1416667, 00 грн., за липень 2003 року на 796667, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржив їх в адміністративному порядку.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва рішенням № 47/23-00/22/23-3 від 24 лютого 2005 року залишила скаргу ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» без задоволення, а податкові повідомлення – рішення № 1559/23-10/31351532 від 20 грудня 2004 року, № 1558/23-3/31351532 від 20 грудня 2004 року та № 1557/23-3/31351532 від 20 грудня 2004 року – без змін.

Рішенням № 1245/10/25-014 від 04 травня 2005 року ДПА у м. Києві скаргу позивача задовольнила частково, скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1557/23-3/31351532 від 20 грудня 2004 року в частині донарахованого податку на прибуток у розмірі 664000, 00 грн., фінансові санкції на зазначену суму та у відповідній частині рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24 лютого 2005 року № 47/23-00/22/23-3 про результати розгляду скарги, а податкове повідомлення-рішення № 1558/23-3/31351532 від 20 грудня 2004 року та у відповідній частині рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 47/23-00/22/23-3 від 24 лютого 2005 року про результати розгляду скарги залишила без змін

За результатами розгляду скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення – рішення № 1557/23-3/31351532/2 від 16 травня 2005 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 6680218, 00 грн., у тому числі 3340109, 00 грн. основний платіж та 3340109, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення – рішення № 1558/23-3/31351532/2 від 16 травня 2005 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 3340110, 00 грн., у тому числі 2226740, 00 грн. основний платіж та 1113370, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками апеляційного узгодження податкових повідомлень – рішень до ДПА України, яка залишила скаргу ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення – рішення – без змін, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення – рішення № 1557/23-3/31351532/3 від 28 вересня 2005 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 6680218, 00 грн., у тому числі 3340109, 00 грн. основний платіж та 3340109, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення – рішення № 1558/23-3/31351532/3 від 28 вересня 2005 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 3340110, 00 грн., у тому числі 2226740, 00 грн. основний платіж та 1113370, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Судами також було встановлено, що 27 червня 2002 року між ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» та ТОВ «Променерго-Україна» було укладено Договір купівлі – продажу № 207, відповідно до умов якого ТОВ «Променерго-Україна» (продавець) продає, ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» (покупець) придбає вугільний концентрат для коксування.

Відповідно до Акту прийому-передачі від 31 липня 2002 року, сторони погодилися, що умови Договору № 207 від 27 червня 2002 року виконані в повному обсязі, а саме: Продавець передав, а Покупець прийняв у власність вугілля марки Ж-концентрат в кількості 4021 тонн на загальну суму 852 468, 08 грн. На виконання даного Договору ТОВ «Променерго-Україна» виписало податкову накладну № 3107-1 від 31 липня 2002 року.

15 липня 2002 року між ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» та ДП «Кларксон» компанії з обмеженою відповідальністю «Кларксон Інвестментс» було укладено Договір купівлі – продажу № 9, згідно якого ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» (продавець) продає, а ДП «Кларксон» компанії з обмеженою відповідальністю «Кларксон Інвестментс» придбає вугільний концентрат для коксування.

Згідно Специфікації, що є невід'ємною частиною до Договору № 9 від 15 липня 2002 року, предметом договору є вугілля марки Ж-концентрат в кількості 4000 тонн на загальну суму 780 000, 00 грн.

Відповідно до Акту прийому-передачі № 1 від 31 липня 2002 року сторони погодились, що умови Договору № 9 від 15 липня 2002 року виконані повністю, а саме: ДП «Кларксон» компанії з обмеженою відповідальністю «Кларксон Інвестментс» прийняло від ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» вугілля марки Ж-концентрат в кількості 4021,00 тонн на суму 772 032, 00 грн. На виконання даного Договору позивач виписав податкову накладну № 31 від 31 липня 2002 року.

Спростовуючи висновок, викладений в акті перевірки, відповідно до якого ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» придбавши товар (вугілля марки Ж-концентрат) та реалізувавши його за ціною, яка була нижче ціни придбання, не використовувало товар для отримання прибутку, тобто не здійснювало господарську діяльність, а тому не має право віднести до складу валових витрат суму збитку, отриманого в результаті такої діяльності, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, здійснюючи операції купівлі – продажу, здійснював статутну господарську діяльність, метою якої було отримання прибутку. При цьому суди в своїх рішеннях посилались на те, що господарська операція не обов’язково повинна досягати результат – прибуток, а отримання збитку по окремим господарським операціям не свідчить про відсутність господарської діяльності взагалі.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

01 квітня 2003 року між ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» (постачальник) та Підприємством з іноземними інвестиціями «Торговий Дім ТНК – Україна» (покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 4ТД-03/1-П.

В подальшому до Договору поставки нафтопродуктів № 4ТД-03/1-П було укладено ряд Додаткових угод, а саме: Додаткова угода № 1 від 23 квітня 2003 року про зміну реквізитів Покупця - Підприємства з іноземними інвестиціями «Торговий Дім ТНК – Україна»; Додаткова угода №2 від 01 травня 2003 року про зміну пункту 4.1 Договору стосовно попередньої вартості товару; Додаткова угода №3 від 01 серпня 2003 року про зміну пункту 4.1 Договору стосовно попередньої вартості товару, п. 5.1 Договору щодо умов поставки, п. 12.4 Договору щодо терміну дії Договору; Додаткова угода № 4 від 01 січня 2004 року про зміну пункту 4.1 Договору стосовно попередньої вартості товару та статті 12 Договору щодо терміну дії та порядку внесення змін до Договору. Крім того, до Договору поставки нафтопродуктів № 4ТД-03/1-П було укладено чотирнадцять Додатків (специфікацій) щодо найменування, кількості та вартості товару, що постачається.

25 квітня 2003 року між ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» та ТОВ «Юмана» було укладено Договір посередницьких послуг № 25/04-1. Предметом даного договору є виконання ТОВ «Юмана» посередницьких послуг шляхом здійснення маркетингових досліджень, кон’юнктури ринку, проведення переговорів з рядом можливих покупців.

В результаті виконання ТОВ «Юмана» зазначеного договору позивач отримав можливість вигідно для підприємства підписати Додаток № 5 від 01 травня 2003 року до Договору поставки нафтопродуктів № 4ТД-03/1-П від 01 квітня 2003 року з Підприємством з іноземними інвестиціями «Торговий Дім ТНК – Україна», у зв’язку з чим 01 травня 2003 року між ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» та ТОВ «Юмана» було підписано Акт прийому – передачі виконаних робіт, де сторони погодили, що умови Договору виконані якісно і в строк, претензій одна до одної не мають.

Крім того, в результаті виконання ТОВ «Юмана» умов Договору посередницьких послуг № 25/04-1 від 25 квітня 2003 року ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» мало змогу підписати Додаток № 6 від 01 травня 2003 року, Додаток № 7 від 01 липня 2003 року, Додаток №8 від 02 липня 2003 року до Договору поставки нафтопродуктів № 4ТД-03/1-П від 01 квітня 2003 року з Підприємством з іноземними інвестиціями «Торговий Дім ТНК – Україна», у зв’язку з чим 29 травня 2003 року, 01 липня 2003 року та 02 липня 2003 року між ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» та ТОВ «Юмана» було підписано Акти прийому – передачі виконаних робіт, де сторони погодили, що умови Договору виконані якісно і в строк, претензій одна до одної не мають.

Висновок, викладений в акті перевірки, відповідно до якого позивач, уклавши Договір поставки нафтопродуктів № 4ТД-03/1-П від 01 квітня 2003 року з Підприємством з іноземними інвестиціями «Торговий Дім ТНК – Україна», безпідставно відніс до складу валових витрат витрати за посередницькі послуги, надані ТОВ «Юмана» за Договором посередницьких послуг № 25/04-1 від 25 квітня 2003 року за знаходження вищезазначеного покупця, згідно актів виконаних робіт № 1 від 01 травня 2003 року на суму 7000000, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 1166666, 67 грн.), № 2 від 29 травня 2003 року на суму 1500000, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 250000, 00 грн.), № 3 від 01 липня 2003 року на суму 1780000, 00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 296666, 67 грн.), № 4 від 02 липня 2003 року на суму 3000000, 00 грн. ( в тому числі податок на додану вартість 500000, 00 грн.), всього на загальну суму 13280000, 00 грн. (в тому числі 2213333, 34 грн.), оскільки ці витрати не можуть бути віднесені до валових витрат згідно з вимогами підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди попередніх інстанцій спростували з посиланням на те, що при укладанні та виконанні Договору посередницьких послуг № 25/04-1 від 25 квітня 2003 року позивач правомірно сплачував посереднику за надані послуги, оскільки в результаті цього отримав вигідні для підприємства умови виконання Договору № 4ТД-03/1-П від 01 квітня 2003 року, і, як наслідок, прибуток. При цьому суди в своїх рішеннях посилались на те, що відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, а вищезазначений Закон України не містить обмежень щодо віднесення до складу валових витрат витрати на придбання посередницький послуг.

Суди попередніх інстанцій, спростовуючи висновок акту перевірки, відповідно до якого ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» безпідставно віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену за липень 2003 року у складі видатків по операціях, які згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підпадають під визначення господарської діяльності, виходили з того, що позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати пов’язані з придбанням та реалізацією вугільного концентрату за договорами № 9 від 15 липня 2002 року та № 207 від 27 червня 2002 року, а тому відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 13406, 00 грн., сплачену у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Спростовуючи висновок, викладений в акті перевірки, відповідно до якого позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у складі видатків по операціях, які не відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу), по податкових накладних № 270 від 01 травня 2003 року на суму 7000000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1166666, 67 грн., № 283 від 29 травня 2003 року на суму 1500000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 250000, 00 грн., № 305 від 01 липня 2003 року на суму 1780000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 296666, 67 грн., № 308 від 02 липня 2003 року на суму 3000000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 500000, 00 грн., які були вписані ТОВ «Юмана», свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого було анульовано, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент складення акту рішення Фастівського районного суду від 26 березня 2004 року, яким було визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Юмана», було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2004 року. Крім того, суди в своїх рішеннях посилались на те, що суми податку на додану вартість, сплачені за Договором посередницьких послуг № 25/04-1 від 25 квітня 2003 року з ТОВ «Юмана», правомірно були віднесені до податкового кредиту, оскільки дані витрати підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, які зареєстровані в Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), та нараховані у зв’язку з придбанням посередницьких послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з рішеннями суддів попередніх інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32. ст. 1 вищезгаданого Закону визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх зв’язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарський операцій, які відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капталі підприємства.

Враховуючи вищевикладене, господарська операція не передбачає обов’язкове отримання прибутку і може призвести до отримання збитку, але це не свідчить про те, що діяльність платника податку в цілому не була направлена на отримання доходу і не є господарською в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, встановивши, що діяльність позивача за 2002 рік є прибутковою, а збитки були задекларовані ним лише в ІІІ кварталі 2003 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, відповідно до якого ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД», придбавши вугільний концентрат за Договором купівлі – продажу № 207 від 27 червня 2002 року у ТОВ «Променерго-Україна» та реалізувавши його за Договором купівлі – продажу № 9 від 15 липня 2002 року ДП «Кларксон» компанії з обмеженою відповідальністю «Кларксон Інвестментс» за ціною, яка була нижче ціни придбання, здійснило збиткову господарську операцію, яка не свідчить про те, що діяльність позивача взагалі не була направлена на отримання прибутку і не була господарською в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати в сумі 67030, 00 грн., отримані в результаті цієї господарської операції. Правомірність віднесення до складу валових витрат позивачем витрат в сумі 67030, 00 грн., отриманих в результаті цієї господарської операції, в свою чергу відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обґрунтовує правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 13406, 00 грн., сплачену за цією господарською операцією.

Крім того, спростовуючи порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відповідно до положень підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Встановивши, що в результаті виконання ТОВ «Юмана» Договору посередницьких послуг № 25/04-1 від 25 квітня 2003 року позивач отримав вигідні умови виконання Договору поставки нафтопродуктів № 4ТД-03/1-П від 01 квітня 2003 року і в результаті цього - прибуток, суди зробили обґрунтований висновок, відповідно до якого ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» правомірно віднесло до складу валових витрат витрати, сплачені ТОВ «Юмана» за Договором посередницьких послуг № 25/04-1 від 25 квітня 2003 року, що, в свою чергу, відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підтверджує правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену за цим Договором. При цьому висновки акту перевірки щодо неправомірності віднесення ТОВ «А.Н.К. – груп, ЛТД» до податкового кредиту сум податку на додану по податкових накладних ТОВ «Юмана» № 270 від 01 травня 2003 року на суму 7000000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1166666, 67 грн., № 283 від 29 травня 2003 року на суму 1500000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 250000, 00 грн., № 305 від 01 липня 2003 року на суму 1780000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 296666, 67 грн., № 308 від 02 липня 2003 року на суму 3000000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 500000, 00 грн., були обґрунтовано спростовані судами попередніх інстанцій з посиланням на те, що витрати по сплаті податку на додану вартість підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, які зареєстровані в Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг), та які були виписані зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду м. Києва від 14 березня 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року – без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 14 березня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий:  (підпис)      Л.І. Бившева

                                Судді:               (підпис)      М.І. Костенко

                                                          (підпис)      Н.Є. Маринчак

                                                          (підпис)      Є.А. Усенко

                                                          (підпис)      Т.М. Шипуліна

                      З оригіналом згідно

                               Суддя                                                                Л.І. Бившева