Ухвала суду № 905594, 20.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                               К-19877/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“19” червня  2007 року                                                                                        м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Конюшка К.В.,

Суддів:  Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.

при секретарі:  Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача:  Чумакової Н.Е.

відповідача: Заболотного О.А.

розглянувши касаційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»

на  постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29 березня 2006 року

 у справі  №23/436-АП

за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Оріхівський комбінат хлібопродуктів»

доДержавної податкової інспекції в Оріхівському районі Запорізької області

провизнання недійсними податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оріхівському районі Запорізької області №0000292302/0 від 04.04.2005р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 199470,00грн. в тому числі 108790,00грн. основного платежу та 90680,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою господарського суду Запорізької області від 15 листопада 2005 року позов ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів» було задоволено: визнано нечинним оскаржуване податкове повідомлення-рішення; судові витрати на користь позивача стягнуто з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції вмотивована тим, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми, які були ним сплачені контрагенту – АТЗТ «ФК «Дніпро-96» на виконання договору купівлі-продажу №15/03-Ф від 26.03.2003р..

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29 березня 2006 року було скасовано постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог – відмовлено та стягнуто з позивача на користь Державного бюджету України судові витрати за перегляд справи апеляційною інстанцією в сумі 1,70грн..

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції від 15 листопада 2005 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів  дійшла висновку, що  касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Податковим органом було проведено  планову документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003р. по 30.06.2004р., за результатами якої складено акт №8/23-00951579 від 31.03.2005р..

Зазначеним актом перевірки вказано на порушення ВАТ «Оріхівський комбінат хлібопродуктів» п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.32 ст1, п.п.1 ст.5, п.16.1, п.16.2 ст.16 п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до завищення підприємством позитивного значення об’єкта оподаткування в сумі 362633,00грн. в зв’язку з чим було зниженно позивачем податкові зобов’язань по податку на прибуток за 2003р.  по терміну сплати 19.02.2004р. на загальну суму 108790,00грн. (362633,00х30%).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке за результатами апеляційного оскарження було залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та АТЗТ «ФК «Дніпро-96» було укладено договір купівлі-продажу №15/03-Ф від 26.03.2003р. згідно якого позивач придбав дизельне паливо на умовах зазначених в договорі.

Про виконання вказаного договору свідчать:

- платіжне доручення №330 від 27.06.2003р. про передплату позивачем 200000,00грн. у т.ч. ПДВ – 33333,33грн. за дизпаливо в кількості 121,655тн. за ціною 1370,00грн. за 1тн. та податкова накладна №1205 від 27.06.2003р. на суму отриманої передплати що виписана АТЗТ «ФК «Дніпро-96»;

- платіжне доручення №392 від 31.07.2003р. про передплату позивачем 3416000,00грн. у т.ч. ПДВ – 569333,33грн. за дизпаливо в кількості 2148,430тн. за ціною 1325,00грн. за 1тн. та податкова накладна №1491 від 31.07.2003р. на суму отриманої передплати що виписана АТЗТ «ФК «Дніпро-96»;

- платіжне доручення №456 від 29.08.2003р. про передплату позивачем 420000,00грн. у т.ч. ПДВ – 70000,00грн. за дизпаливо в кількості 264,151тн. за ціною 1325,00грн. за 1тн. та податкова накладна №1818 від 29.08.2003р. на суму отриманої передплати що виписана АТЗТ «ФК «Дніпро-96»;

- виписка банку по рахунковому рахунку позивача за 31.10.2003р. з якої вбачається здійснення позивачем передоплати в сумі 1320000,00грн. в т.ч. ПДВ – 220000грн. за  дизпаливо в кількості 830,189тн. за ціною 1325,00грн. за 1тн. та податкова накладна №2085 від 31.10.2003р. на суму отриманої передплати що виписана АТЗТ «ФК «Дніпро-96»;

- виписка банку по рахунковому рахунку позивача за 28.11.2003р. з якої вбачається здійснення позивачем передоплати в сумі 1470000,00грн. в т.ч. ПДВ – 245000грн. за  дизпаливо в кількості 865,676тн. за ціною 1420,00грн. за 1тн. та податкова накладна №2406 від 28.11.2003р. на суму отриманої передплати що виписана АТЗТ «ФК «Дніпро-96».

У серпні 2005 року відбулась поставка дизельного палива в кількості 2484,234тн. на загальну суму 8819032,19грн..

Колегія суду апеляційної інстанції погодилась з висновками відповідача, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вказані суми передоплати за дизпаливо, яке було оплачено, але фактично не отримано і яке не було використано позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суду касаційної інстанції  погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо тлумачення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо віднесення до валових витрат виробництва та обігу  - сум будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності у зв’язку з підготовкою, організацією та веденням виробництва.

Згідно з підпунктом 11.2.1. пункту 11.2. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, яка сталася раніше – або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата оприбуткування платником податку товарів, робіт, послуг (дата фактичного отримання результатів робіт, послуг).

Єдине обмеження щодо включення до складу валових витрат даної попередньої оплати було б застосовано, якщо б АТЗТ «ФК «Дніпро-96» було нерезидентом, або резидентом але з ставкою податку на прибуток, що вказана нижчою за ту, що зазначена у ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», або було б звільнено від сплати цього податку.

АТЗТ «ФК «Дніпро-96» є платником податку на прибуток на загальних умовах.

Тобто збільшення валових витрат здійснюється позивачем у тому податковому періоді, в якому цю суму було перераховано як передоплату на виконання договору з АТЗТ «ФК «Дніпро-96» №15/03-Ф від 26.03.2003р..

За таких обставин, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що  позивачем не було порушено податкове законодавства з податку на прибуток, а податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оріхівському районі Запорізької області №0000292302/0 від 04.04.2005р. було прийнято неправомірно.

Згідно ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Оріхівський комбінат хлібопродуктів» - задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29 березня 2006 року – скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області від 15 листопада 2005 року.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2007 року про зупинення виконання постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 29 березня 2006 року – скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Судді      (підписи)

З оригіналом згідно:

                  Суддя

Вищого адміністративного суду

    України                                                                                                   Н.Є.Маринчак