Ухвала суду № 90558512, 23.07.2020, Березанський районний суд Миколаївської області

23.07.2020 Справа № 469/548/20

2/469/510/20

У Х В А Л А

23 липня 2020 року смт. Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши заяву представника позивачів адвоката Труби Клавдії Борисівни про забезпечення позову, –

в с т а н о в и в :

Адвокат Труба К.Б., яка діє в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 21 липня 2020 року звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” про припинення іпотеки, у якому просили визнати припиненим договір іпотеки, укладений 18 червня 2007 року між позивачами та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, зареєстрований в реєстрі за №1325, предметом якого є належні позивачам житловий будинок та земельна ділянка АДРЕСА_1 .

Одночасно представник позивачів адвокат Труба К.Б. подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані житловий будинок та земельну ділянку, посилаючись на існування реальної загрози реалізації спірного будинку у зв"язку з направленням відповідачем у травні 2020 року вимоги до позивачів про усунення порушення основного зобов`язання та іпотечного договору з попередженням щодо можливого звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачу.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Всупереч вимогам п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України заявник просить накласти арешт на нерухоме майно, власниками якого є самі позивачі, а не потенційний відповідач, що виключає можливість задоволення заяви про накладення арешту на майно як такого, що обмежує права позивача.

Вказане узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 308/8454/16 (провадження № 61-36214св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 757/15097/18-ц (провадження № 61-47879св18) щодо неможливості накладення арешту на майно за заявою особи, якій це майно належить на праві власності.

Крім того, у заяві відсутні дані про вартість житлового будинку і земельної ділянки та їх власників на момент звернення до суду (витяг з ДЗК, Єдиного реєстру прав на нерухоме майно), що не дає можливості суду з достатньою повнотою встановити коло осіб, чиї права будуть обмежені внаслідок застосування заходів забезпечення позову, а також з"ясувати можливість застосування зустрічного забезпечення та його розмір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 258- 261 ЦПК України, суд

постановив :

У задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Труби Клавдії Борисівни про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Березанський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п"ятнадцяти днів з моменту її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя: