Ухвала суду № 905405, 29.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29.05.2007№К-8575/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників:

позивача: ГаврилюкаО.О. та відповідача:ХристофороваО.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю«Гаврилюк» на рішення Господарського суду Харківської області від30.06.2005 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від16.08.2005 по справі№А-13/387-04

за позовом    Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Гаврилюк»

до                               Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про                 визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від08.10.2004 №000462310/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в розмірі 5687грн., яке було прийнято на підставі Акту планової комплексної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства від07.10.2004 №104/23/30772868 за період з 01.08.2002 по 31.07.2004, в якому було зазначено про наступні порушення:    складання та реєстрації податкової накладної за відсутності номеру;

реалізація товару за цінами нижчими за звичайні;

реалізація товару, який не був продуктом власного виробництва.

Рішенням Господарського суду Харківської області від30.06.2005, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від16.08.2005 по справі№А-13/387-04 - позов задоволено частково. Визнано недійсними податкове повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ від08.10.2004 №000462310/0 в частині визначення податкового зобов’язання по ПДВ в розмірі 493грн. та застосування фінансових санкцій 1349,96грн. В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач повинен був виконувати вимоги законодавства при зменшенні ціни на зерно у зв’язку із втратою його якості, а тому враховуючи положення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у позивача були відсутні підстави для збільшення податкового кредиту.

При цьому, оскільки судом встановлено правомірність включення сум ПДВ по належним чином оформлених податкових накладних та виготовлення продукції власного виробництва, тому податкове повідомлення-рішення визнано недійсним частково.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції повністю.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач (далі-СТОВ) подав касаційну скаргу. Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому СТОВ обґрунтувало свою скаргу тим, що судами не досліджено наявність податкової накладної та особливості продажу товару за низькою ціною. Також скаржник посилається на те, що відповідачем не надавались докази рівня звичайних цін на спірний товар. І тому враховуючи зазначене, СТОВ просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, позов задовольнити повністю.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому пославшись на пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.1.ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», просив судові рішення залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» - платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Тобто, оскільки судами вірно встановлено факт відсутності порядкового номеру на податковій накладній, як зв'язкового реквізиту податкової накладної, що позбавляє підприємство права на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ, так як не відповідає вимогам вищезазначеного підпункту Закону, тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанції в цій частині як правомірним і законним. Відповідно оскільки до податкового кредиту можуть бути включені суми ПДВ, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що підприємство безпідставно включило до податкового кредиту суму податку по податковій накладній, яка не відповідає пп.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому стосовно донарахування податкових зобов’язань в розмірі 493грн., судами встановлено, що податкові зобов'язання по спеціальній податковій декларації за 2002рік у розмірі 493грн. були правомірні, так як позивачем була реалізована олія, яка була продуктом власного виробництва, та на підставі чого суди вірно встановили відсутність порушень п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому в силу пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 (зі змінами) «Про податок на додану вартість» які визначають склад податкового кредиту звітного періоду та підстави не включення до податкового кредиту вартості придбаного товару, робіт та послуг, які не відносяться до складу валових витрат, суди правомірно встановили, що у позивача не було підстав збільшувати податковий кредит по операціям придбання та продажу ременів ДАІ та портупей ДАІ а також продажу насіння кукурудзи. Порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» судами встановлено наступним порядком: позивачем не було проведено експертне визначення якості насіння та не доведено втрату якості останнього; а при продажу ременів та портупей здійснивши збиткову операцію з придбання продукції за значно вищою ціною ніж ціна продажу, - не для подальшого використання у власній господарській діяльності, позивач не мав права відносити витрати з придбання товарів до валових витрат виробництва.

Таким чином в частині зменшення суми ПДВ в розмірі 5194грн. і донарахування податкових зобов'язань в сумі 2385грн. позовні вимоги не задоволені правомірно. Відповідно в частині застосованих фінансових санкцій в розмірі 2514грн. судами законно вказано, що із самого розміру санкцій випливає, що він (розмір) не відповідає положенням наведеної норми, тобто перевищує 50% нарахованої суми ПДВ. А оскільки судами вірно визначено, що фінансові санкції можуть бути застосовані в розмірі 116404грн., тому фінансові санкцій у розмірі 1349,96грн. законно визнані такими, що застосуванню не підлягають.

Таким чином, оскільки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено порушення норм профільного законодавства при поданні та за змістом податкових декларацій з ПДВ, і посилання скаржника на вказані вище підстави щодо права позивача на податковий кредит спростовані в ході судового розгляду справи, відповідно судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується у повному обсязі із правовою позицією господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Суди, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши факт проведення податковою інспекцією перевірки позивача, надали належну оцінку вказаним обставинам та виходячи із вимог вищезазначеного Закону України «Про податок на додану вартість» дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від08.10.2004 №000462310/0 в частині визначення податкового зобов’язання по ПДВ в розмірі 493грн. і застосування фінансових санкцій у розмірі 1349,96грн.

Таким чином рішення Господарського суду Харківської області від30.06.2005 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від16.08.2005 по справі№А-13/387-04 не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю«Гаврилюк» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від30.06.2005 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від16.08.2005 по справі№А-13/387-04 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                            О.В.Карась

Судді                                                                         А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров