Ухвала суду № 905402, 24.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 квітня 2007 року                                                                        м.Київ                                                              

Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду України в складі:

суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва на рішення господарського суду м.Києва від 15 лютого 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2005 року, у справі № 28/470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атланта ЛТД» до ДПІ у Оболонському районі м.Києва, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Атланта ЛТД» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Оболонському районі м.Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000342320/0 від 22.04.2004 р., № 0000342320/1 від 24.05.2004 р, №0000342320/2 від 23.07.2004 р, №0000342320/3 від 26.10.2004 р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 42397,50 грн. (28265,00 грн. основного платежу та 14132,50грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Рішенням господарського суду м.Києва від 15 лютого 2005 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2005 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м.Києва просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту № 532-23-2-22856977 від 22.04.2004 р. "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Атланта ЛТД" за період з 01.09.2001р. по 31.12.2003 р.". Як зазначено в акті перевірки від 22.04.2004 р., перевіркою правильності визначення позивачем валових витрат встановлено наступне. Між ТОВ "Атланта ЛТД"" (покупець) та ДП "Калерія" (продавець) 30.01.2002 р. укладений договір № 300102-01НП про купівлю-продаж нафтопродуктів (бензину) у кількості 49,2 т на загальну суму 62927,19 грн., в т.ч. ПДВ 10487,86 грн. Фактичне виконання передачі нафтопродуктів позивачу підтверджується актом прийому-передачі нафтопродуктів № 010202-3 від 01.02.2002 р., видатковою накладною № 13 від 01.02.2002 р., продавцем виписані податкові накладні № 43-А від 31.01.2002 р. на суму 15000,00грн. в т.ч. ПДВ 2500,00 грн. та № 47-А від 01.02.2002 р. на суму 47927,19 грн., в т.ч. ПДВ 7987,87 грн. В оплату за отриманий товар позивач перерахував на розрахунковий рахунок ДП "Калерія" грошові кошти на загальну суму 62926,80 грн.   (в   т.ч.   ПДВ   10487,80 грн.);   сума   витрат,   пов'язаних   з придбанням нафтопродуктів, на підставі первинних документів, отриманих від ДП "Калерія" по договору від 30.01.2002 р. № 300102-01НП, віднесена підприємством до складу валових витрат 1 кварталу 2002 року у розмірі 52439,33 грн..

За договором № 030602-25 НП від 03.06.2002р. та додаткової угоди № 1 від 12.06.2002 р., укладених між ТОВ "Атланта ЛТД" (Покупець) та ДП "Калерія" (Продавець), позивач придбав нафтопродукти (бензин) у кількості 46,578 тон на загальну суму 106663,99 грн. в т.ч. ПДВ 17777,33 грн. Факт передачі нафтопродуктів позивачу підтверджується актом прийому передачі нафтопродуктів № 130602-28 від 13.06.2002 р., накладною № 13/06-01 від 13.06.2002 р. також продавцем виписані податкові накладні № 13/06-01 від 13.06.2002 р. на суму 106663,99 грн. в т.ч. ПДВ 17777,33 грн. В оплату за отриманий товар позивач перерахував на розрахунковий рахунок ДП "Калерія" грошові кошти на загальну суму 10663,99 грн. (в т.ч. ПДВ 17777,33грн.); сума витрат у розмірі 88886,66 грн., пов'язаних з придбанням нафтопродуктів, на підставі первинних документів, отриманих від ДП "Калерія" по договору № 030602-25 НП від 03.06.2002 р., віднесена підприємством до складу валових витрат 2 кварталу 2002 року.

Крім того, в акті перевірки від 22.04.2004 р. зазначено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.12.2003 р. по справі № 2-3954/20003 визнані недійсними первинні бухгалтерські документи ДП "Калерія", підписані від імені Загірняк В.М., як від імені директора ДП "Калерія", невстановленою особою з моменту їх складання, в тому числі податкові накладні ДП "Калерія" з моменту їх складання.

На підставі викладеного перевіряючими зроблений висновок про порушення позивачем вимог пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме - віднесено до складу валових витрат у 1 та 2 кварталах 2002 року витрат у розмірі 141325,99 грн., що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Також, враховуючи порушення, викладені в пунктах 2.2.2 та 2.2.3 акту перевірки від 22.06.2004 р., відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме - віднесення до складу податкового кредиту за січень 2002р. -2500,00 грн., березень 2002р. - 7987,00 грн., червень 2002р. - 17777,33 грн. суми ПДВ по придбаним товарам, вартість яких не відносяться до складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку-день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Договори № 300102-01НП від 30.01.2002 р. та № 030602-25НП від 03.06.2002 р. укладені позивачем з ДП "Карелія", фактично виконані обома сторонами договору. Факт виконання ДП "Карелія" поставки нафтопродуктів (бензину) підтверджується актами прийому передачі нафтопродуктів, накладними та податковими накладними. Як встановлено відповідачем в акті перевірки від 22.04.2004 р., позивачем проведена оплата вартості отриманих нафтопродуктів (в т.ч. ПДВ).

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що ним оскаржена відповідність зазначених договорів вимогам закону. А тому позивач правомірно керувався умовами цих угод при визначенні своїх податкових зобов'язань.

Судом також встановлено, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.12.2003 р. по справі № 2-3954/20003 скасовано за нововиявленими обставинами. Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 25.03.2005 р. позов залишено без розгляду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про відсутність викладених в акті перевірки порушень.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва відхилити, а рішення господарського суду м.Києва від 15 лютого 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2005 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: