Рішення № 90479230, 02.07.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3979/17

Провадження № 2/488/110/20 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді - Селіщевої Л.І.,

при секретарі - Тузові Р.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

та представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Приватного Акціонерного Товариства «Європейський Страховий Союз» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ОСОБА_5 :

ОСОБА_6 ОСОБА_3 звернулась до суду із даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача - ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у сумі - 50 246,68 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що 18.06.2017 р. сталася ДТП за участю належного їй автомобіля «Toyota Camru» д/н НОМЕР_1 під її керуванням, та «Mercedes» д/н НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_4 Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.08.2017 р. відповідач був визнаний винним у даній ДТП.

Внаслідок ДТП автомобіль позивачки зазнав механічних ушкоджень, а їй була спричинена шкода у вигляді вартості відновлювального ремонту автомобіля, розмір якої становить 50 246,68 грн., крім цього, позивачка понесла витрати на складення оцінки визначення вартості збитку у розмірі 1 500 грн. Через відмову відповідача в позасудовому порядку відшкодувати завдану шкоду, позивачка звернулася до суду із даним позовом, в якому крім вказаного розміру збитків, вона просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 1500 грн. та судовий збір у розмірі - 640 грн.

Ухвалою судді від 27.10.017 р. було відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21.11.2019 р. за клопотанням позивача до участі в справі було залучено як співвідповідача ПрАТ «Європейський Страховий Союз».

Після проведення у справі підготовчого судового засідання, до суду надійшла позовна заява позивачки у новій редакції, в якій вона просила стягнути з відповідача - ПрАТ «Європейський Страховий Союз» страхове відшкодування у сумі - 30 258,59 грн., і з відповідача - ОСОБА_4 різницю між вартістю ремонтних дій і страховою виплатою у сумі - 19 007,54 грн., а також судові витрати, понесені по справі.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.07.2020 р. було відмовлено у задоволенні клопотання про прийняття до розгляду позовної заяви у новій редакції, тому суд розглядає справу за позовною заявою, поданою у первісній редакції.

У судове засідання по справі позивачка не з`явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник позивачки у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у первісній редакції, просила їх задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову через його необґрунтованість та безпідставність та вказала, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Європейський Страховий Союз», до якого позивачка зверталась із заявою про отримання страхового відшкодування. Відомостей про отримання чи неотримання позивачкою страхового відшкодування від вказаної страхової компанії матеріали справи не містять. Крім цього, представник відповідача посилалась на недоведеність дійсного розміру відновлювального ремонту автомобіля позивачки. Відзив відповідача долучений до матеріалів даної справи.

Представник відповідача - ПрАТ «Європейський Страховий Союз» у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся неодноразово та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, зібрані по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що 18.06.2017 р. близько 00 год. 35 хв. у м. Миколаєві, на вул. Шевченко 60, відповідач по даній справі - ОСОБА_4 керував транспортним засобом марки «Mercedes» д/н НОМЕР_3 , та порушив вимоги п.п. 2.3 б, 10.1 та 10.9 ПДР України, зокрема, починаючи рух заднім ходом, не переконався у безпеці свого маневру, не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Camru» д/н НОМЕР_1 , який стояв позаду. Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження.

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.08.2017 р. ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєнні вказаної ДТП.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка - ОСОБА_3 є власником автомобіля «Toyota Camru» д/н НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Відповідно до частин першої і другої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно із частинами першою та другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних прав за позовами про відшкодування шкоди»).

Враховуючи викладене, суд приходить для висновку, що з особи, винної у ДТП, підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплачених страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02 грудня 2015 у справі № 6-691цс15 та постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 18-679 від 25.06.2019 р., складеного провідним судовим експертом Миколаївського відділення ОНДІСЕ ОСОБА_7 , - утворення пошкоджень лівого переднього крила та лівої бічної частини облицювання переднього бамперу автомобіля «Toyota Camru» д/н НОМЕР_1 можна віднести до процесу контактування з іншим транспортним засобом, з урахуванням наявного у матеріалах справи опису пошкоджень, зафіксованих на місці ДТП 18.06.2017 р., не виключається утворення вказаних пошкоджень в процесі ДТП, яка сталася 18.06.2017 р. Можливість ушкодження лівої блок-фари на автомобілі «Toyota Camru» д/н НОМЕР_1 під час ДТП, яка сталася 18.06.2017 р. в категоричній формі експерт вважає неможливим через відсутність можливості безпосереднього дослідження автомобілів у стані, відповідному безпосередньо після ДПТ методами транспортної трасології, а також обмеженими інформативними можливостями представлених матеріалів.

Крім цього, експерт зазначив, що можливість утворення пошкоджень правої блок-фари на автомобілі «Toyota Camru» д/н НОМЕР_1 під час ДТП, яка сталася 18.06.2017 р., викликає обґрунтовані сумніви через обмежені інформативні можливості представлених матеріалів, та неможливість безпосередньо дослідити автомобілі у стані, відповідному безпосередньо після ДТП методами транспортної трасології.

Відповідно до висновку судової авто товарознавчої експертизи транспортного засобу № 18-678 від 29.12.2018 р., складеного старшим судовим експертом сектору інженерно-технічних досліджень Миколаївського відділення ОНДІСЕ Кульовим О.Ю., - механічні пошкодження, а саме - пошкодження передніх фар у вигляді тріщин, без порушення цілісності та втрати фрагментів, кількох тріщин на лівій та правій фарі, - переднього лівого крила у вигляді деформації, переднього бамперу у вигляді зміщення з місця кріплення з утворенням викривлення та тріщини лакофарбового покриття, наявні на автомобілі «Toyota Camru» д/н НОМЕР_1 , могли утворитися в результаті його контактування переднім лівим крилом з правою задньою частиною бамперу автомобіля «Mercedes» д/н НОМЕР_3 , під час ДТП, що сталася 18.06.2017 р. у м. Миколаєві, по вул. Шевченко 60.

Розмір збитків, завданих внаслідок ДТП власнику автомобіля «Toyota Camru» д/н НОМЕР_1 , становить - 30 258,59 грн. Вартість ремонтних дій, без врахування фізичного зносу, по детально становить:

-Передня ліва фара - 21 119,50 грн.;

-Передня права фара - 21 119,50 грн.;

-Відновлення переднього лівого крила - 2 938,32 грн.;

-Відновлення переднього бамперу - 3 746,81 грн.;

-Супутні роботи по розбиранню складанню - 342 грн.

Розрахований коефіцієнт фізичного зносу становить - 0,47 грн.

Між тим, суд критично сприймає висновки судової авто товарознавчої експертизи транспортного засобу № 18-678 від 29.12.2018 р. в частині включення до розміру збитків вартості передньої правої фари у розмірі - 21 119,50 грн., оскільки отримання таких пошкоджень в результаті ДТП, що сталася 18.06.2017 р. з вини відповідача, не знайшла свого підтвердженні судовим розглядом.

Так, зі схеми місця ДТП (а.с. 6) вбачається, що автомобіль позивачки отримав пошкодження переднього лівого крила ближче до бамперу. Інших пошкоджень не зафіксовано.

Суд також вважає необхідним зауважити, що звіт про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку № 182-17 (а.с. 14-24), був складений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 у період з 29.06.2017 р. по 19.07.2017 р., тобто через 10 днів після ДТП та у відсутність відповідача та представника страховика. Доказів їх належного повідомлення про дату та місце оцінки матеріали справи не містять.

Доказів того, що автомобіль позивачки не експлуатувався після ДТП і до дати оцінки, матеріали справи не містять. За такого, на думку суду, протягом цього часу він міг отримати ушкодження правої фари і при інших обставинах, що не пов`язані із ДТП, що сталася 18.06.2017 р.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка - ОСОБА_3 зверталася до ПрАТ ««Європейський Страховий Союз», у якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача, із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 30.06.2017 р. та із заявою про виплату страхового відшкодування від 24.07.2017 р. (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 33.3. статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Проте доказів того, що позивачка дотрималася приписів п. 33.3 щодо обов`язку збереження пошкодженого майна, матеріали справи не містять, зокрема, немає відомостей щодо того чи одержав страховик повідомлення про ДТП і дати одержання ним такого повідомлення.

Суд також вважає необхідним зазначити, що у пункті 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Судовим розглядом встановлено, що автомобіль позивачки на час розгляду судом справи вже відремонтований, проте позивачкою не було надано суду доказів дійсного розміру виконаних робіт, здійснених для відновлення пошкодженого транспортного засобу (акт виконаних робіт тощо). Через це суд не має можливості встановити фактичний розмір спричинених позивачці збитків.

До того ж, в силу положень ст. 1194 ЦК України та статей 29 та 32 (п. 32.7) Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на користь позивачки підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди, страховою виплатою і витратами, що необхідні для повного відновлення транспортного засобу. Проте, матеріали справи не містять даних щодо отримання/неотримання позивачкою страхового відшкодування від страхової компанії, в якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача, ліміту страхової відповідальності, а також того, що фактичний розмір збитків перевищує ліміт відповідальності страховика.

Доводи представника позивача у судовому засіданні про те, що страхова компанія - ПрАТ «Європейський Страховий Союз», у якій відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, була ліквідована, а через це позивачка позбавлена можливості отримати страхове відшкодування, не знайшли свого підтвердження судовим розглядом через таке.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Європейський Страховий Союз» як юридична особа не ліквідована, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору. У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

В силу ст. 22 цього ж Закону, - у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

24.11.2017 року на офіційному сайті МТСБУ було розміщено оголошення про те, що МТСБУ розпочинає врегулювання страхових випадків за зобов`язаннями ПрАТ «Європейський страховий союз», і вказано, що відшкодування за невиконаними зобов`язаннями страховика відбуватиметься в межах залишку коштів страховика у фондах МТСБУ та згідно п.3 Порядку повернення гарантійних внесків страховиків до фонду захисту потерпілих у ДТП шляхом врегулювання страхових випадків. Також було вказано, що прийом документів потерпілих у ДТП за зобов`язаннями СК «Європейський страховий союз» здійснюватиметься в період з 1 грудня 2017 року до 28 лютого 2018 року, вказано адресу та необхідні для цього документи.

В подальшому, на цьому ж сайті були опубліковані оголошення від 26.03.2018 р. та від 28.03.2018 р. про початок виплати потерпілим та затвердження граничного розміру виплат за зобов`язаннями СК «Європейський страховий союз».

Проте судом встановлено, що позивачка із відповідною заявою до МТСБУ не зверталася, що підтвердила її представник у судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення даного позову та відмовляє у його задоволенні у повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд не відшкодовує позиваці понесені нею судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу через те, що їй було відмовлено у задоволенні позову. Суд вважає необхідним стягнути з позивачки на користь відповідача ОСОБА_4 понесені ним судові витрати за проведення експертизи у розмірі - 3 432 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Приватного Акціонерного Товариства «Європейський Страховий Союз» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі - 3 432 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач - ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Відповідач - Приватне Акціонерне Товариство «Європейський Страховий Союз», місцезнаходження: 04128 м. Київ, вул. Академіка Туполєва 18 В, офіс 4, код ЄДРПОУ 33552636.

Повний текст рішення суду складено 13.07.2020 року

Суддя Л.І. Селіщева