Рішення № 90479231, 13.07.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1699/20

Провадження № 2/488/1175/20 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді - Селіщевої Л.І.,

при секретарі - Тузові Р.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна Біржа «Південна товарна біржа» про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу № 10232 нерухомого майна - садового будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0, 0479 га, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-МК № 012784 від 27.11.1997 року, укладений між відповідачем ОСОБА_2 , з однієї сторони, та нею, ОСОБА_1 , з другої сторони, посвідчений на Товарній Біржі «Південна товарна біржа» 18 листопада 1999 року, зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю" № 10232 від 18.11.1999 року, зареєстрованого в Миколаївському КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером 73 від 23.11.1999 року; визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0, 0479 га, яка розташована на території м. Миколаєва СВТ «Зорька» № 132.

В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що положенням даного Договору передбачено, що подальше його нотаріальне посвідчення не потрібно, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», таким чином позивач вважала, що договір укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.

На теперішній час позивачу стало відомо, що вищезазначений договір купівлі - продажу нерухомого майна необхідно в судовому порядку визнати дійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, договір купівлі-продажу земельної ділянки з Відповідачем не укладався, оскільки сторони вважали, що з укладанням договору купівлі - продажу садового будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0, 0479 га, до позивача, перейшло право власності і на земельну ділянку, на якій розташований садовий будинок.

З моменту укладення договору купівлі-продажу позивач користується земельною ділянкою в особистих цілях, жодних претензій до неї від колишнього власника з приводу незаконного придбання чи користування землею не було.

Таким чином, у позивача об`єктивно існує перешкода у реєстрації права власності на земельну ділянку, яку неможливо вирішити у позасудовому порядку.

На підставі вищевикладеного позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

16.06.2020 року ухвалою судді відкрите провадження по справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Одночасно, в ухвалі роз`яснено відповідачу, що він має право подати до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також має право подати до суду заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу було направлено ухвалу про відкриття провадження, проте, у встановлений в ухвалі строк, відповідач відзив та клопотання до суду не надав, в судове засідання не з`явився, хоча судом про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України.

Позивач в судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, був належним чином та своєчасно повідомлений про час та місце судового засідання, будь - яких заяв від нього не надходило, причина його неявки суду не відома.

Враховуючи те, що від відповідача заперечення та заява про розгляд справи у його відсутність не надходила, то суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних в справі доказів.

Суд, дослідивши надані суду письмові докази по справі, знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Згідно до ст.ст. 47, 227 ЦК УРСР (в редакції ЦК 1963р.), які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, коли одна із сторін повністю виконала угоду, що вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд має право на вимогу сторони, що виконала угоду, визнати її дійсною.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з другої сторони, уклали договір № 10232 купівлі - продажу нерухомого майна - садового будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0, 0479 га, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-МК № 012784 від 27.11.1997 року (а.с.20).

Вказаний договір купівлі - продажу був посвідчений 18 листопада 1999 року на Товарній Біржі «Південна товарна біржа», зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю" № 10232 від 18.11.1999 року, та 23.11.1999 року зареєстрований в Миколаївському КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером 73.

Однак через невідповідність даного договору вимогам закону, позивач позбавлена можливості розпорядитися належним їй майном.

Аналізуючи викладене, керуючись нормами ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, суд вважає за можливим визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований 18 листопада 1999 року на Південній Товарній Біржі, за яким ОСОБА_1 купила у ОСОБА_2 садовий будинок АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0, 0479 га, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-МК № 012784 від 27.11.1997 року.

Щодо вимоги позивача про визнання за нею право власності на земельну ділянку площею 0, 0479 га, яка розташована на території м. Миколаєва СВТ «Зорька» № 132, суд виходить з наступного.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України, частини першої та другої статті 120 Земельного Кодексу, які діють на даний час, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За ними визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК у поєднанні з нормою статті 125 ЗК слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, аналіз змісту норм статті 120 ЗК та статті 377 ЦК у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Саме таку позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 13 квітня 2016 року № 253цс16.

Отже в такому випадку діє принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований 18 листопада 1999 року на Південній Товарній Біржі, садового будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0, 0479 га, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-МК № 012784 від 27.11.1997 року.

Земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів № 598 від 30.09.1997 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 848 (а.с.21).

При посвідченні вищевказаного договору купівлі - продажу від 18.11.1999 року не було вирішено питання про перехід права власності на земельну ділянку новому власнику ОСОБА_1 .

Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

В свою чергу стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позов в частині визнання за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0, 0479 га, яка розташована на території м. Миколаєва СВТ «Зорька» № 132 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 10232 нерухомого майна - садового будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0, 0479 га, згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-МК № 012784 від 27.11.1997 року, укладений між ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, посвідчений на Товарній Біржі «Південна товарна біржа» 18 листопада 1999 року, зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю" № 10232 від 18.11.1999 року, зареєстрованого в Миколаївському КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за реєстровим номером 73 від 23.11.1999 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0, 0479 га, яка розташована на території м. Миколаєва СВТ «Зорька» № 132.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 11.02.2000 року Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 29.03.1997 року Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Товарна Біржа «Південна товарна біржа», вул. Наваринська, 3/69 м. Миколаїв індекс 54090, ідентифікаційний код юридичної особи 13854212.

Суддя Л.І. Селіщева