Рішення № 90467821, 15.07.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2252/18

15 липня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

представника позивача: Покотила Ю.В.;

представника відповідача: Мурованої І.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.10.2018 №№ 00213401302, 00213421302 та 00213391302.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. За результатами перевірки складено акт від 01.10.2018 № 2199/19-00-13-06-16/НОМЕР_1, на підставі якого відповідач прийняв наступні податкові повідомлення - рішення від 22.10.2018:

- № 00213401302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1438045,62 грн., в тому числі 287609,12 грн. штрафних санкцій;

- № 00213421302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 107910,51 грн., в тому числі 21582,10 грн. штрафних санкцій;

- № 00213391302, яким застосовано до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штраф) в розмірі 170 грн. Прийняті відповідачем зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

За результатами перевірки встановлено, що позивач не оподаткував отриманий дохід у вигляді додаткового блага, чим порушив підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункт 164.2 статті 164, статтю 167, підпункт «в» пункту 176.1 статті 176, статтю 179, пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України). Однак, позивач не погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та з військового збору від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік, оскільки згідно пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не вважається податковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу сума різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014. Також зазначив, що позивач за період з 23.06.2006 по 19.03.2015 в рахунок погашення заборгованості за кредитом сплатив в гривневому еквіваленті 4475815,36 грн., у той час як отримав лише 1462911,12 грн. згідно укладеного кредитного договору № 11013672000, а тому внаслідок анулювання кредитором решти суми заборгованості внаслідок передання відступного доходу у вигляді додаткового блага позивач не отримав.

Водночас, звернув увагу на те, що будь - яких порушень податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 позивач не допустив та не міг допустити, оскільки періодом, який підлягав перевірці був календарний 2015 рік. При цьому, висновки, які викладені у зазначеному акті перевірки, ґрунтуються виключно на результатах перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору у 2016 році, тобто поза межами періоду, який був визначений зазначеною перевіркою. Додатково зазначив, оскільки обов`язок із декларування доходу у вигляді додаткового блага, який міг бути отриманий у 2015 році, виник з 01.01.2016, а такого доходу позивач не отримував, то такий дохід ним не декларувався.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року №00213401302 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування податкового зобов`язання на суму 831305,22 грн. та штрафних санкцій на суму 207826,30 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року №00213421302 в частині визначення грошового зобов`язання зі сплати військового збору на суму 62347,89 грн. та штрафних санкцій на суму 15586,97 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року у справі №500/2252/18 скасувано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 10 грудня 2019 прийнято справу до провадження.

Ухвалою від 09 січня 2020 року замінено неналежного відповідача Головного управління Державної фіскальної служби України на належного - Головне управління ДПС у Тернопільській області.

Ухвалами від 09 січня 2020 року, 29 січня 2020 року, 12 лютого 2020 року, 20 лютого 2020 року, 02 березня 2020 року, 18 березня 2020 року, 08 квітня 2020 року, 27 квітня 2020 року, 19 травня 2020 року, 06 червня 2020 року, 16 червня 2020 року розгляд справи відкладався. Судове засідання 24 червня 2020 року не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві та відповідях на відзив (т.1, арк. справи 91-93, т.2, а.с. 192-195), просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що оскаржені дії відповідача щодо прийняття на підставі акта перевірки від 01.10.2018 № 2199/19-00-13-06-16/НОМЕР_1 оскаржених податкових повідомлень - рішень здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позовну заяву (т.1, арк. справи 80-83), запереченні (т.1 арк. справи 121-123) та відзиві (т.2, а.с. 176-181), просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» надіслала на адресу суд клопотання про розгляд справи без участі представника у якому просила суду у задоволенні позову відмовити (т.2, а.с. 241).

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Суд встановив, що з 18.09.2018 по 24.09.2018 працівником Головного управління ДФС у Тернопільської області згідно наказу № 1745 від 10.09.2018 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 01.10.2018 № 2199/19-00-13-06-16/НОМЕР_1, у якому встановлено наступні порушення (т.1, арк. справи 20-23):

- підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункт 179.1 статті 179 ПК України, а саме неподання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) за 2015 рік;

- підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статтю 167, підпункт «в» пункту 176.1 статті 176, статтю 179 ПК України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2015 рік у сумі 1150436,50 грн.;

- пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, внаслідок чого донараховано військового збору за 2015 рік у сумі 86328,41 грн.

Не погоджуючись із висновками, які викладені у зазначеному акті перевірки, позивач подав до Головного управління ДФС у Тернопільській області заперечення до зазначеного акта перевірки (т.1, арк. справи 24-27).

Листом ГУ ДФС у Тернопільській області повідомило позивача, що розгляд заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.10.2018 № 2199/19-00-13-06-16/НОМЕР_1 буде проводитися 16.10.2018 о 15 год. 00 хв. в приміщенні ГУ ДФС у Тернопільській області (т.1, арк. справи 68).

Згідно відповіді, комісією з розгляду спірних питань прийнято колегіальне рішення про залишення без змін висновків акта зазначеної перевірки (арк. справи 70).

На підставі акта перевірки відповідач прийняв наступні податкові повідомлення - рішення від 22.10.2018 (т. 1, арк. справи 14-16):

- № 00213401302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1438045,62 грн., в тому числі 287609,12 грн. штрафних санкцій;

- № 00213421302, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 107910,51 грн., в тому числі 21582,10 грн. штрафних санкцій;

- № 00213391302, яким застосовано до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штраф) в розмірі 170 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, що 23.06.2006 між позивачем та АКБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання кредиту № 11013672000 (додаткові угоди від 30.01.2009 №№ 1, 2 до договору про надання кредиту № 11013672000), згідно якого ОСОБА_1 було надано в кредит грошові коштів в сумі 360 000,00 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 1470417,12 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього договору, під 8,99 відсотків річних зі строком остаточного повернення не пізніше 23.06.2017 (арк. справи 28-33).

11.06.2012 між AT «УкрСиббанк» та TOB «Кей-Колект» був укладений договір факторингу № 4, відповідно до якого права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, проценти, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі) за кредитним договором відступлені TOB «Кей-Колект».

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 2 лютого 2015 року у справі №602/990/14-ц задоволено позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «Фортуна» на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4430879,18 грн. Зустрічний позов про визнання частково недійсним договору факторингу залишено без задоволення (том 1 а.с.60-61).

Надалі, 04.03.2015 між TOB «Кей-Колект» та ОСОБА_1 було укладено договір № 11013672000/732733 про припинення зобов`язання переданням відступного (арк. справи 55). Пунктом 1.1 зазначено, що станом на 04.03.2015 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 332335,35 швейцарських франків, з яких: 262335,35 швейцарських франків - заборгованість по основній сумі кредиту; 70486,33 швейцарських франків - заборгованість за процентами.

Водночас, повідомленням про анулювання боргу від 19.03.2015 № 143-16749 ТОВ «Кей-Колект» повідомило позивача, що 19.03.2015 прийняте рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості останнього. Водночас, ТОВ «Кей-Колект» звернуло увагу позивачу на те, що відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України анулювання суми заборгованості є його доходом, отриманим як додаткове благо, а тому останньому необхідно відобразити відповідну суму у річній податковій декларації та відповідно сплатити наступні податки та податкові платежі (арк. справи 86):

- податок на доходи фізичних осіб;

- військовий збір.

Відповідно до статті 67 Конституції України та підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України на відповідача покладений обов`язок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу (підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України)).

Підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (підпункт «д» в редакції, який діяв на момент спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що податкове законодавство визначає включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, отриманого як додаткове благо, та фактично визначає один з видів такого додаткового блага.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого зазначеного пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Аналізуючи зазначені норми ПК України, суд дійшов висновку, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу проценти, прощені (анульовані) кредитором та суму прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 813/3526/17, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує з розрахунку заборгованості (т.1, арк. справи 163) та не заперечується сторонами у справі, що позивачу було анульовано основну суму боргу (кредиту) в розмірі 177135,54 швейцарських франків та суму процентів в розмірі 70486,33 швейцарських франків.

Станом на 01.01.2014 офіційний курс гривні до іноземної валюти (1 швейцарський франк) становив 9,0253 грн. (https://minfin.com.ua/ua/currency/nbu/2014-01-01/), тому 177135,54 швейцарських франків х 9,0253 грн. = 1598701,39 грн.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України (пункт 167.1 в редакції, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України (пункт 120.1 в редакції, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з цим, повертаючи чи справу на новий розгляд Верховний Суд, серед іншого, вказав, що суди ні питання зміни валюти грошового зобов`язання при прощенні (анулюванні) боргу, ні питання співвідношення між курсовою різницею та сумою прощеного боргу не з`ясовували, також суди не надали жодної правової оцінки рішенню Лановецького районного суду Тернопільської області від 2 лютого 2015 року у справі №602/990/14-ц.

Як вже зазначалося, цим рішенням задоволено позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ПП «Фортуна» на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4430879,18 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з моменту набрання рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 2 лютого 2015 року у справі №602/990/14-ц законної сили борг позивача перед третьої особою по невиконаному кредитному договору становив 4430879,18 грн, а не 321029,69 швейцарських франків, з яких заборгованість за кредитом 3620701,35 грн (262336,36 швейцарських франків).

Зазначене спростовує пояснення представника відповідача про те, що у спірних правовідносинах не відбулося зміни валюти зобов`язання.

Ця обставина не спростовується також тим, що при прощенні боргу в договорі сторони вказали як валюту зобов`язання швейцарські франки, оскільки рішенням суду було встановлено наявність боргу позивача саме у гривнях.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 25 листопада 2019 року вказав, що для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача.

Суд бере до уваги пояснення представника позивача (т. 3, а.с. 44), що враховуючи суму боргу визначену рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 2 лютого 2015 року 4430879,18 грн та сплату позивачем третій особі відступного в сумі 2125000,00 грн непогашеною залишилася сума 2305789,18 грн, яка могла бути прощеною.

Однак курсова різниця станом на дату припинення зобов`язання 04 березня 2015 року становила 4132547,26, тобто перевищувала суму непогашеного боргу, отже відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України така сума не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

З наведеного суд вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позов слід задовольнити.

Суд також бере до уваги пояснення представника позивача про те, що податкова перевірка проводилася за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, тобто за 2015 рік. Однак у акті перевірки на сторінках 6 та 7 у таблицях невірно вказано 2016 рік. Проте суд вважає, що такі помилки не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень. Крім того, висновки які наводяться у акті перевірки стосуються саме 2015 року, про що у ньому зазначено.

Також суд не вбачає порушення пункту 86.8 статті 86 ПК України при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень та погоджується із поясненнями представника відповідача про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті 22 жовтня 2018 року, тобто протягом трьох робочих днів, наступних за днем надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків щодо розгляду заперечень на акт перевірки, а не з дня розгляду таких заперечень.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2018 року № 00213401302, № 00213421302 та № 00213391302.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 липня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 43142763;

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» місцезнаходження: вул. Іонна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус «В», каб. 402, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37825968.

Головуючий суддя Баранюк А.З.