Рішення № 90467822, 15.07.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/508/20

15 липня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

позивача: ОСОБА_1 ;

представника позивача: Дяків О.Я.;

представника відповідача: Онофрійчука Д.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії -,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним дії та рішення Лановецького об`єднаного управління пенсійного фонду України Тернопільської області та Головного управління пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови мені у призначенні пільгової пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати мені до пільгового стажу періоди роботи з 01.07.1979 по 16.04.1981, з 15.05.1983 по 31.03.2000 та з 01.04.2000 по 31.12.2001 та призначити мені згідно п.2 ст.114 Закону України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням, оскільки вважає, що у нього наявний загальний та страховий для призначення пенсії згідно ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою суду від 03.03.2020, у зв`язку із неусуненням недоліків позовної заяви, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 про повернення позовної заяви у справі №500/508/20 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

10.06.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що наданими позивачем документами не підтверджено його роботу у важких і шкідливих умовах праці за Списком №2, а тому відповідачем прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні пенсії згідно ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судове засідання 24.06.2020 не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

15.07.2020 представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить призначити пенсію з 08.10.2019, тобто з дати подання заяви на її призначення.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.

16.02.2018 позивач звернувся до Збаразького відділу Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розглянувши вказану заяву, комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років рішенням від 01.02.2018 №6, відмовила у призначенні позивачу пенсії за віком згідно ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Комісія нарахувала загальний стаж роботи позивача 22 роки 06 місяців 07 днів та не підтвердила пільговий стаж за періоди роботи з 01.07.1979 по 16.04.1981, з 15.05.1983 по 31.03.2000 в ССГ "України" та з 01.04.2000 по 31.12.2001 в ТзОВ "Іванчанське".

Дане рішення обґрунтоване тим, що на розгляд комісії не було представлено висновок щодо якості проведеної атестації за періоди роботи в ССГ "Україна" та ТзОВ "Іванчанське".

08.10.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак рішенням від 21.11.2019 йому було відмовлено з підстав наведених у оскаржуваному рішенні.

Не погодившись із таким рішенням, позивач 09.12.2019 звернувся до Пенсійного фонду України із скаргою.

Розглянувши вказану скаргу, листом від 15.01.2020 №934-32191/П-03/8-2800/20, Пенсійний фонд України повідомив позивача, що підстави для скасування прийнятого комісією рішення відсутні.

Однак, позивач вважаючи, що має достатньо стажу для призначення пільгової пенсії звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі- Закон № 1058).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Частиною 1 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 зі змінами та доповненнями передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п.2 ч. ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків.

Також, відповідно до п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, у даному випадку, для призначення позивачу пенсії за віком за Списком №2 необхідно мати 55 років та загальний трудовий стаж роботи 26 років 6 місяців, років з них не менше 12,6 років на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 55-річного віку та його підтверджений загальний стаж роботи становить 22 роки 06 місяців 07 днів.

Згідно атестата НОМЕР_2 від 20.07.1979, позивач закінчив міське професійно-технічне училище №8 м.Підволочиськ Тернопільської області УРСР і йому присвоєно кваліфікацію електрозварювальника другого розряду.

Як вбачається із записів трудової книжки НОМЕР_3 позивач:

- з 01.07.1979 по 31.03.2000 працював у колгоспі "Україна" (ССГ "Україна") зварювальником;

- з 01.04.2000 по 31.10.2002 працював в ТзОВ "Іванчанське" зварювальником;

- з 20.11.2002 по 14.11.2003 та з 26.11.2003 по 23.05.2004 перебував на обліку в Збаразькому центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю.

Також згідно військового білету НК №4712650 з 17.04.1981 по 13.05.1983 проходив службу в лавах Радянської армії.

Професії газозварника та електрозварника відносяться до розділу ХХХІІ "Загальні професії" "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах" затверджених постановою Ради Міністрів від 22.08.1956 №1173, та до розділу ХХХІІІ підрозділу 23200000-19756 "Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, яка була чинною у спірний період.

Проте періоди з 01.07.1979 по 31.03.2000, з 01.04.2000 по 31.10.2002 не були зараховані відповідачем як вид трудової діяльності позивача за Списком №2, оскільки на розгляд комісії не було представлено висновок щодо якості проведеної атестації за періоди роботи в ССГ "Україна" та ТзОВ "Іванчанське".

Крім того, відмовляючи позивачу зарахуванні спірних періодів до пільгового стажу, відповідач вказував на те, що відповідно до опису трудового стажу виданого Іванчанською сільською радою від 04.12.2017 № 774 позивач працював зварщиком в колгоспі «Україна» з 01.07.1979 по 16.04.1981 та з 15.05.1983 по 31.03.2000. В книгах обліку трудового стажу за 1979-1981, 1983-2000 роки вказана посада зварщик. В книгах по оплаті праці за 1979-1981, 1983-1987, 1989-1998 роки посада не вказана, за 1999-2000 роки займана посада зварщик дописана.

В документах архівного фонду колгоспу «Україна» у протоколах засідань правління колгоспу за 1985, 1989-1994,1996 є відомості про надання відпусток зварювальнику ОСОБА_1 У 1988 при наданні відпусток посада не вказана. Відповідно до довідки сільської ради від 04.12.2017 №766 заявнику надавалися відпустки як зварщику за 1980, 1985, 1989, 1990-1996, 1999.

Для підтвердження факту роботи в ТзОВ «Іванчанське» представлено опис трудового стажу, виданого Іванчанською сільською радою від 04.12.2017 809, згідно якого заявник працював зварщиком в зазначеному господарстві з 01.04.2000 по 31.12.2001. В книгах обліку трудового стажу за 2000-2001 роки вказана посада зварщик. В книгах по оплаті праці за 2000 рік дописано зварщик, за 2001 рік посада не вказана.

В індивідуальних відомостях про застраховану особу відомості про спецстаж відсутні.

З огляду на вказані обставини суд зазначає наступне.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ч. 1 ст. 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, відомості про наявність у позивача стажу роботи за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, в першу чергу, підтверджуються записами в трудовій книжці, і лише за відсутності таких записів - відповідними довідками з місця роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Також, згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

В спірні періоди позивач працював на посаді зварником в ССГ "Україна" та ТзОВ "Іванчанське", що підтверджується записами в його трудовій книжці.

Зазначена посада відносилась до розділу ХХХІІ "Загальні професії" "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах" затверджених постановою Ради Міністрів від 22.08.1956 №1173, та до розділу ХХХІІІ підрозділу 23200000-19756 "Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, тобто до Списку №2.

Суд зазначає, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до списків, що діяли в період такої роботи. Вимоги щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12 грудня 2019 року у справі №404/7457/16-а (адміністративне провадження №К/9901/37284/18).

Враховуючи те, що з ухваленням постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», яка врегулювала відносини між власником або уповноваженим ним органом і працівниками щодо реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці, а також на підставі змін, внесених наказом Держстандарту України від 15.04.2002 № 230 додатка «В» Класифікатора професій ДК 003 - 95, затвердженого наказом Держстандарту України від 27.07.95 №257, періоди роботи працівників за похідними професіями, в тому числі утвореними за допомогою похідного слова, можуть зараховуватись до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Тобто професія "зварювальник" відповідає професії електрозварник і робота за цією професією надає право на пільги і компенсації.

Стосовно відсутності інформації щодо проведення атестації робочих місць на підприємствах у вказані періоди, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а висловила правову позицію, у відповідності до якої непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Отже, з урахуванням вищенаведеного слідує, що періоди 01.07.1979 по 31.03.2000, з 01.04.2000 по 31.10.2002 відносяться до пільгового стажу, як вид трудової діяльності позивача за Списком №2.

Крім цього суд зазначає, що згідно записів трудової книжки загальний робочий стаж позивача становить 24 роки 9 місяців 25 днів (01.07.1979-31.03.2000 ССГ «Україна», військова служба, що становить 20 років 9 місяців; 01.04.2000-31.10.2002 ТзОВ «Іванчанське», що становить 2 роки 6 місяців 30 днів; 20.11.2002-14.11.2003 Збаразький РЦЗ, що становить 11 місяців 26 днів; 26.11.2003-24.05.2004 Збаразький РЦЗ, що становить 5 місяців 29 років).

Період навчання у міському професійно-технічному училищі №8 м.Підволочиськ Тернопільської області УРСР з 01.09.1978 по 20.07.197, що становить 10 місяців 20 днів, у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення" також зараховується до робочого стажу позивача.

Крім того, 29.12.2017 позивач уклав з ГУ ДФС у Тернопільській області договір №О1819069100001 та здійснив одноразову сплату добровільних внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за попередній період з 01.01.2005 по 31.10.2006, що становить 1 рік 10 місяців.

А тому, загальний стаж є більшим за необхідні 26 років та 6 місяців.

Також, враховуючи, що періоди 01.07.1979 по 31.03.2000, з 01.04.2000 по 31.10.2002 відносяться до пільгового стажу, як вид трудової діяльності позивача за Списком №2, суд приходить до висновку, що у позивача також наявний достатній страховий стаж для призначення йому пільгової пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, з урахуванням вищенаведеного відмова Лановецького об`єднаного управління пенсійного фонду України Тернопільської області у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправною, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 01 лютого 2018 року № 6 підлягає до скасування.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Оскільки, позивач набув право для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивачем до заяви були подані всі необхідні документи, так як має для цього наявний відповідний стаж, суд приходить до висновку, що слід зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.07.1979 р. по 16.04.1981р., з 15.05.1983р. по 31.03.2000р. та з 01.04.2000р. по 31.12.2001р. та призначити пенсію ОСОБА_1 згідно ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 08 жовтня 2019 року з дати звернення із відповідною заявою, а саме з 08 жовтня 2019 року.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати протиправною відмову Лановецького об`єднаного управління пенсійного фонду України Тернопільської області у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України Тернопільської області від 01 лютого 2018 року № 6.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.07.1979 р. по 16.04.1981р., з 15.05.1983р. по 31.03.2000р. та з 01.04.2000р. по 31.12.2001р. та призначити пенсію ОСОБА_1 згідно ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 08 жовтня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 липня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Іванчани, Збаразький район, Тернопільська область, 47340, РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769. м

Головуючий суддя Баранюк А.З.