Ухвала суду № 90460571, 25.06.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5273/17

Провадження № 4-с/752/175/20

У Х В А Л А

іменем України

25 червня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», -

в с т а н о в и в:

у березні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Нікіпелову К.Є. звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просила визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. про відкриття виконавчого провадження № 61419125 від 28.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Софійський» судового збору в розмірі 87 275,35 грн., стягувачем за якою є ТОВ «ФК «Форінт».

В обґрунтування своїх вимог вказала на те, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам, встановленим ч. 2 ст. 24 Законом України «Про виконавче провадження», а саме: винесена з порушенням територіальної юрисдикції приватних виконавців, адже місцем її проживання є місце реєстрації: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 . Крім того, вказала, що квартира АДРЕСА_3 вже давно не є її місцем проживання, оскільки дана квартира нею була продана ще ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 02.04.2020 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання скарги та відкрито провадження у даній справі з призначення судового засідання на 29.04.2020 року (т. 2 а.с. 36).

29.04.2020 року справа не розглядалась, розгляд призначено на 25.06.2020 року (а.с. 73).

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. в судове засідання не з`явилась, про розгляд скарги повідомлена належним чином, надала пояснення щодо скарги, в котрих просила у задоволенні останньої відмовити за її безпідставністю та недоведеністю. Вказала про те, що виконавче провадження відкрито у чіткій відповідності до вимог ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 19.02.2020 року, в якому вказано як місце реєстрації боржника: АДРЕСА_1 , так і місце її проживання: АДРЕСА_2 . Крім того, зауважила, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2020 року, котра була направлена скаржнику на адресу її місця проживання: АДРЕСА_3 , була отримана останньою особисто 12.03.2020 року, а 10.03.2020 року ОСОБА_1 ознайомлювалась з матеріалами виконавчого провадження та робила з них фотокопії.

Заінтересована особа - ТОВ «ФК «Форінт» в судовому засіданні проти скарги заперечила, просила суд відмовити у її задоволенні.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, в силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши учасників процесу, котрі з`явились, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.11.2017 року задоволено позов ПАТ «Банк Софійський» та в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Агротехнологія» перед ПАТ «Банк Софійський» за генеральною угодою № 01/32/031 від 29.11.2013 року та кредитного договору № 010/32/032 від 03.12.2013 року, укладеного між ТОВ «Агротехнологія» та ПАТ «Банк Софійський» в розмірі 5 818 356,90 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_3 , та стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 87 275,35 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2019 року виправлено описки у даному заочному рішенні.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.01.2020 року замінено стягувача - ПАТ «Банк Софійський» іншою юридичною особою, а саме: ТОВ «ФК «Форінт».

19.02.2020 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 752/5273/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Софійський» судового збору в розмірі 87 275,35 грн., в якому вказано місце реєстрації боржника: АДРЕСА_1 , місце проживання боржника: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 14-15).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. від 28.02.2020 року за заявою стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 752/5273/17, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 19.02.2020 року, на підставі ст. ст. 3, 4, 24,25, 26,27 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження № 61419125, зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Рекомендованим листом 02.03.2020 року копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику на адресу: АДРЕСА_3 та отримана останньою особисто 12.03.2020 року.

10.03.2020 року ОСОБА_1 особисто ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження та робила з них фотокопії, про що склала відповідну розписку.

За змістом Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пункт 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і п. 4 ч. 1ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачеві права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абз.2 ч. 1 ст. 9 Закону).

Тобто, зазначені положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Частина 1 ст. 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачають право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» права та обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частинами 1, 3 ст. 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Як встановлено судом, виконавчий лист по справі № 752/5273/17 містить реквізити боржника, в тому числі місце реєстрації боржника ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , та місце її проживання: АДРЕСА_2 , що за адміністративно-територіальним розподілом відноситься до м. Києва, у зв`язку з чим, стягувач скористався своїм правом на пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до приватного виконавця, та пред`явив виконавчий лист саме до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва, у зв`язку з чим в останнього виникли передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» права та обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Оскільки, виконавчим документом було стягнуто судовий збір з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у приватного виконавця були наявні правові підстави для прийняття виконавчого документа до виконання, як такого, що подано за місцем проживання боржника на території м. Києва, що відноситься до виконавчого округу приватного виконавця.

При цьому, як вбачається з матеріалів скарги, приватний виконавець після відкриття виконавчого провадження копію постанови у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку направив рекомендованим листом боржнику на адресу місця її проживання: АДРЕСА_3 , котрий боржник особисто отримала, що останньою не спростовано в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

За таких обставин, суд не вбачає законних підстав для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Хоменко