Ухвала суду № 90433342, 06.07.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8908/20

Провадження № 2-з/752/256/20

У Х В А Л А

06 липня 2020 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває вищезазначена цивільна справа.

Від представника позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову в якій просить забезпечити позов шляхом: заборони Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві вчиняти будь-які дії, направлені на нарахування суми грошового зобов`язання ОСОБА_2 виходячи з відомостей наданих ПАТ «Укрсоцбанк» у розрахунковій формі № 1 ДФ за 2 квартал 2019 року про наявність доходів ОСОБА_2 у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням та додаткового блага до набранням рішенням по справі № 752/8908/20 законної сили.

В обгрунтування заяви посилається на те, що відповідачем було самостійно прийнято рішення про прощення боргу позивачу у зв`язку з реалізацією іпотечної квартири позивача, яка перейшла у власність банку з виконавчим написом нотаріуса, який рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року визнаний таким, що не підлягає виконанню (про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 166 492,83 доларів США, зареєстрований в реєстрі за № 24405). У зв`язку з прощенням боргу банк подав розрахункову форму №1 ДФ за 2 квартал 2019 року, в якій визначив доходи позивача за 2019 рік, як: дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням - 757 884,26 грн.; додаткове благо - 2 059 022, 75 грн.

Так, відповідач направив значну частину отриманих коштів від продажу квартири не на погашення тіла кредиту, з урахуванням того факту, що нарахування процентів та штрафних санкцій позивачу як військовослужбовцю на якого розповсюджуються положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припиняється до закінчення особливого періоду (який наразі триває), а визначив як додаткове благо (у вигляді нарахованих процентів).

Вважає, що відповідач, всупереч нормам законодавства, також нараховував відсотки за вказаний період.

Як наслідок, позивач має ситуацію, за якої він має сплатити податок з додаткового блага у сумі, яку він не отримував і не міг отримати, в силу того, що суми по відсотках за користування кредитом були незаконно нараховані відповідачем та вказані ним у податковій звітності.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, надходжу до наступного.

Статтею 1291 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 18, 153 ЦПК поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Разом з тим, представником позивача не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме: відсутнє обґрунтоване доведення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду й обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, не доведено обґрунтоване підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, а сам по собі неврегулювання спору в досудовому порядку не може свідчити про те, що відповідач має намір не виконувати судове рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити його виконання рішення.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

в задоволенні заяви представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, відповідно до вимог, встановлених ст. 353-356 ЦПК України.

Суддя В.С. Хоменко