Постанова № 9043067, 15.04.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2010 р. Справа № 9/239-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Дараган Ю.В., Коломієць В.П.

відповідача - Ватула В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 492С/3-7 на рішення господарського суду Сумської області від 02.02.10 по справі № 9/239-09

за позовом ТОВ "Юридична компанія "Правове партнерство", м. Київ

до ТОВ "Телерадіокомпанія "Відікон", м. Суми

про стягнення 52 246,00 грн. -

встановила:

В липні 2009 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40000 грн. за договором № 7 від 01.08.2007 р. про надання юридичних послуг, пеню - 3457,89 грн., 3% річних - 431,09 грн., інфляційні збитки -1815 грн., що разом складало 45703,98 грн. а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

26.10.2009 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 50000 грн., 3% річних –431 грн., інфляційні збитки 1815 грн., а всього 52246 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.02.2010 р. по справі № 9/239-09 (суддя О.Ю. Соп’яненко ) позов задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 50000 грн., 3% річних –431 грн., інфляційні збитки 1815 грн., а також 522,47 грн. витрати по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов’язання за договором щодо оплати абонентської плати не виконав, доказів сплати не надав.

Відповідач з рішенням суду не погоджується, вважає рішення прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та в задоволенні позову відмовити.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов щодо стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних, оскільки відповідач в період з листопада 2008 р. по серпень 2009 р. з замовленням щодо надання юридичних послуг до позивача не звертався, актів виконаних робіт не отримував, заборгованості перед позивачем не має.

У апеляційній скарзі відповідач також зазначив, що суд першої інстанції безпідставно вказав в рішенні на те, що відповідно до п.2.2.1 та розділу 3 договору № 7 відповідач повинен здійснювати абонентську плату, що не залежить від кількості виконаних робіт і наданих позивачем юридичних послуг, оскільки це суперечить нормам чинного законодавства, та в додатковій угоді від 05.08.2007 р. не вказано до якого саме розділу 2.1 були внесені зміни.

Позивач з обставинами викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що посилання відповідача на п.1.2 договору № 7 про надання юридичних послуг від 01.08.2007 р., де передбачено, що обсяг, строки надання послуг, їх загальна вартість, умови, термін оплати послуг визнаються в окремих замовленнях, що узгоджуються сторонами та є невід’ємною частиною цього договору, є неправомірним та необґрунтованим, так як умови даного п.1.2. та фактично сам розділ 1 базового договору були змінені додатковою угодою від 05.08.2007 р. Позивач вважає, що відповідач зобов’язаний оплачувати фіксований платіж в незалежності від факту отримання послуг за договором, хоча послуги надавалися.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що між позивачем та відповідачем укладений договір № 7 від 01.08.2007р. про надання юридичних послуг, згідно з яким виконавець зобов’язується за завданням замовника надавати кваліфіковані юридичні послуги, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначені послуги (згідно Додатку 1 до договору), обсяг, строки надання послуг, їх загальна вартість, умови, термін оплати послуг визначаються в окремих замовленнях, що узгоджуються сторонами та є невід’ємною частиною цього договору, на підтвердження факту надання виконавцем замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт здачі приймання послуг.( р.1. п. п. 1.1., 1.2, 1.3. договору)

Пунктами 9.2,9.3 договору передбачено, що строк дії договору закінчується 1 вересня 2008р., строк дії автоматично пролонгується на наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про розірвання договору за 1 календарний місяць до закінчення строку дії договору.(п..п.9.2,9.3.) Доказів наявності заяв про розірвання договору до 8.07.2009р. сторони не надали.

Додатковою угодою від 01.08.2007 р. встановлено, що плата за надання виконавцем юридичних послуг за договором визначається за згодою сторін у розмірі 5000 грн. без ПДВ .

05.08.2007р. додатковою угодою до договору про надання юридичних послуг змінено п.п.1.1, 2.1,3.1 договору, за якими виконавець зобов'язується постійно, на принципах абонентського обслуговування, щомісячно, надавати замовнику кваліфіковані юридичні послуги, а замовник зобов'язується регулярно оплачувати виконавцеві зазначені послуги ( згідно додатку 2 до договору),замовник, щомісячно , до 5 числа календарного місяця, в порядку передплати сплачує на поточний рахунок виконавця грошові кошти за абонентське юридичне обслуговування, розмір яких узгоджений сторонами та визначається додатковою угодою до цього договору.

Як свідчать матеріали справи сторони змінили істотні умови договору замість надання послуг за окремими замовленнями, в яких узгоджувались обсяг, строки надання послуг, їх загальна вартість, умови, термін оплати послуг, встановили надання послуг на принципах абонентського обслуговування, але не узгодили вартість абонентського юридичного обслуговування, доказів укладання додаткової угоди до договору, якою передбачена вартість абонентського юридичного обслуговування позивач не надав.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, розмір оплати, порядок оплати і строк оплати є істотними умовами договору про надання послуг і при відсутності узгодженого розміру оплати за абонентське юридичне обслуговування договір вважається неукладеним, так як відповідно до ст.. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини, безпідставно вважав узгодженим вартість абонентського юридичного обслуговування за договором та зробив помилковий висновок, що відповідач за умовами укладеного договору № 7 зобов'язався здійснювати абонентську оплату, яка не залежить від кількості виконаних робіт і наданих позивачем юридичних послуг.

В зв’язку з чим суд першої інстанції помилково вважав, що стягується плата не за надані послуги, а попередня абонентська плата за минулий період і позивач не повинен доказувати факт надання послуг, що суперечить вимогам діючого законодавства та умовам договору.

Суд першої інстанції належним чином не досліджував умов договору, зокрема п. 1.2 договору, у якому зазначено: "На підтвердження факту надання виконавцем замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається Акт здачі-приймання послуг", та п.4.3 договору, яким передбачено, що приймання послуг замовником оформлюється актами здачі –приймання послуг, що підписуються уповноваженими представниками сторін.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що умови договору в частині складання актів здачі –приймання послуг виконувались сторонами, зокрема в період з серпня 2007 р. по вересень 2008 р. позивач надавав юридичні послуги, а відповідач оплачував послуги, що підтверджується банківськими виписками, підписаними актами здачі –приймання послуг та рахунками - фактурами, в яких зазначено: за юридичні послуги в такому-то місяці, а не за абонентське обслуговування.

Суд першої інстанції зробивши правильний висновок , що акт здачі-приймання послуг є підтвердженням факту надання юридичних послуг, не звернув уваги на те, що позивач стверджував про надання юридичних послуг за минулий період в зв’язку з чим позивач повинен довести їх надання згідно з умовами договору та зробив помилковий висновок проте, що обов'язок відповідача сплати позивачу кошти відповідно до умов договору настає незалежно від підписання актів здачі-прийняття послуг, тобто без підтвердження фактів надання юридичних послуг.

Як свідчать матеріали справи в період з листопада 2008 р. по серпень 2009 р. юридичні послуги не надавались, відповідач не отримував рахунків –фактур, актів здачі-прийняття послуг, вказаних в письмових поясненнях та позові позивача, та не мав можливості направити позивачу згідно п.4.4. договору обґрунтовану відмову від приймання послуг у зв'язку з їх відсутністю.

Отже, позивач не надав доказів надання юридичних послуг за листопад 2008 р. - серпень 2009 р. в сумі 50000 грн., відсутні докази направлення відповідачу рахунків –фактур та актів здачі –приймання послуг. В актах здачі –приймання послуг, які не направлялись відповідачу, відсутній зміст і обсяг наданих позивачем юридичних послуг та підстави їх виконання з урахуванням вимог п.4.2. договору, згідно з яким виконавець розпочинає виконання своїх зобов’язань за цим договором з моменту перерахування грошових коштів згідно п.3.1 договору. Тобто до перерахування попередньої оплати у позивача відсутні підстави для виконання послуг.

Суд першої інстанції безпідставно вважав, що довіреності Величко Л.Ю. та Нагорному В.Б. надавалися як працівникам ТОВ "ЮК "Правове партнерство, які вчиняли дії за довіреностями, наданими Товариством "Телерадіокомпанія "Відікон", на виконання договору № 7 від 01.08.2007 р., так як в довіреностях відсутні посилання на договір №7 від 1.08.2007р., та що ці фізичні особи є працівниками позивача чи діють від його імені на виконання договору.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем не виконано.

Судова колегія вважає, що договір на абонентського юридичного обслуговування є неукладеним, підстави для стягнення грошових коштів за абонентське юридичне обслуговування відсутні, доказів надання юридичних послуг за договором позивач не надав в зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги - залишенню без задоволення.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 638,901,903 ЦК України, ст. ст. 101-105 ГПК України, колегія суддів –

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 02.02.2010 р. по справі № 9/239-09 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з ТОВ "Юридична компанія "Правове партнерство" (м. Київ, вул.. Лабораторна,11 код 35142219) на користь ТОВ "Телерадіокомпанія "Відікон" (м. Суми, вул.. Харківська, 5 код 21107661) 261,24 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Сумської області.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови підписано 15.04.2010 р.