Постанова № 9043005, 15.04.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2010 р.Справа № 34/163-09-4633

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від ВАТ „Страхове товариство „Гарантія”: Бобрик О.А. за дорученням

від ТОВ „Лузанівка”: не зявився

від ВАТ „Страхова компанія „Універсальна”: Авсєєнко М.П. за дорученням

від ОСОБА_4.: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”, м. Київ

на рішення господарського суду Одеської області від 22 лютого 2010 року

у справі № 34/163-09-4633

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”, м. Київ

до:

- Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка”, м. Одеса

- Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна”, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, смт. Черноморське, Комінтернівський район, Одеська область

про стягнення 35 589 грн. 12 коп.

В С Т А Н О В И Л А:

09.09.2009 р. Відкрите акціонерне товариство „Страхове товариство „Гарантія” (далі ВАТ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка” (далі ТОВ) та Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” (далі Компанія) з залученням до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів громадянина ОСОБА_4 про стягнення виплаченого страхового відшкодування.

Позов мотивований тим, що 03.03.2009 р. між ВАТ і гр. ОСОБА_5 був укладений договір добровільного страхування № 5-2621-04/09 автомобіля марки Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_3, за умовами якого до страхового випадку віднесено, в тому числі, і пошкодження названого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, франшиза за ризиком якого складає 0%.

29.05.2009 р. на вул. Дніпропетровська дорога в м. Одесі водій, що перебував у трудових відносинах з ТОВ та керуючи автомобілем марки ЗІЛ 431410 державний номерний знак НОМЕР_4 порушив п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість та дистанцію руху, та допустив зіткнення з автомобілем марки Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_5, внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.08.2009 р. водій ТОВ признаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Згідно висновку № 433 від 10.06.2009 р. фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 вартість відновлювального ремонту автомобілю марки Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_3 складає 35589 грн. 12 коп.

За видатковими касовими ордерами від 30.06.2009 р., 02.07.2009 р., 16.07.2009 р., 20.07.2009 р. на суму 10000 грн.; 7500 грн.; 9000 грн., 9089 грн. 12 коп. відповідно ВАТ сплатило гр. ОСОБА_5 страхове відшкодування в загальній сумі 35589 грн. 12 коп.

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ на випадок завдання шкоди його працівником під час керування автомобілем марки ЗІЛ 431410 державний номерний знак НОМЕР_4 була застрахована Компанією за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9487066 від 06.10.2008 р. з лімітом відповідальності 25500 грн. та франшизою 510 грн., то відповідно до вимог ст. ст. 993, 1172 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування” та ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” з ТОВ на користь ВАТ підлягає стягненню 10599 грн. 12 коп., а з Компанії 24990 грн. Крім того, ТОВ і Компанія повинні відшкодувати ВАТ понесені судові витрати по справі: 356 грн. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ТОВ і гр. ОСОБА_4 відзив на позов не надали, їх представники в судове засідання не зявились та не скористались своїм правом на участь в розгляді справи місцевим судом.

У відзиві на позов Компанія просила позовні вимоги ВАТ до неї залишити без задоволення, посилаючись на те, що потерпіла сторона до Компанії з будь-якими претензіями не зверталась, про проведення технічного огляду пошкодженого транспортного засобу її не повідомила, а тому в неї не виникає обовязку відшкодування, в порядку регресу, виплаченого страхового відшкодування в сумі 24990 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2010 р. (судді Фаєр Ю.Г. - головуючий, судді: Панченко О.Л., Смелянець Г.Є) позовні вимоги ВАТ залишені без задоволення.

Рішення суду мотивоване тим, що на момент подання даного позову до суду будь-яких звернень та заяв щодо виплати страхового відшкодування з переліком передбачених у ст. 35 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” документів, ані ВАТ, ані потерпілий до Компанії не подавали, а тому у ВАТ не виникло право предявлення вимог про стягнення страхового відшкодування саме з Компанії. Крім того, матеріалами справ не доведено, що на момент ДТП водій, що керував автомобілем марки ЗІЛ 431410 державний номерний знак НОМЕР_4, що належить ТОВ знаходився в трудових стосунках з останнім.

В апеляційній скарзі ВАТ просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник ВАТ доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу Компанія просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ без задоволення. В судовому засіданні представник Компанії доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

ТОВ був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але його представник в судове засідання не зявився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Направлена на адресу гр. ОСОБА_4 ухвала суду з повідомленням про день, час і місце розгляду справи повернута органами звязку за закінченням терміну зберігання та неявкою адресату за названою кореспонденцією.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то колегія суддів примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернутий органами звязку за закінченням терміну зберігання та неявкою адресату за названою кореспонденцією, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, вважає належним доказом виконання судом обовязку щодо повідомлення гр. ОСОБА_4 про вчинення судом певних процесуальних дій, а тому вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 03.03.2009 р. між ВАТ і гр. ОСОБА_5 був укладений договір добровільного страхування № 5-2621-04/09 автомобіля марки Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_3, за умовами якого до страхового випадку віднесено в тому числі і пошкодження названого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, франшиза за ризиком якого складає 0%.

29.05.2009 р. на вул. Дніпропетровська дорога в м. Одесі водій, що перебував у трудових відносинах з ТОВ та керуючи автомобілем марки ЗІЛ 431410 державний номерний знак НОМЕР_4 порушив п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість та дистанцію руху та допустив зіткнення з автомобілем марки Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням гр. ОСОБА_5, внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.08.2009 р. водій ТОВ признаний винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Згідно висновку № 433 від 10.06.2009 р. фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, що має кваліфікацію судового експерта, згідно свідоцтва Міністерства юстиції України № 1217 від 29.02.2008 р. зі строком дії до 29.02.2011 р., за спеціальністю 12.2 „Визнання вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу” вартість відновлювального ремонту автомобілю марки Mitsubishi Lancer державний номерний знак НОМЕР_3 складає 35589 грн. 12 коп.

За видатковими касовими ордерами від 30.06.2009 р., 02.07.2009 р., 16.07.2009 р., 20.07.2009 р. на суму 10000 грн.; 7500 грн.; 9000 грн., 9089 грн. 12 коп. відповідно ВАТ сплатило гр. ОСОБА_5 страхове відшкодування в загальній сумі 35589 грн. 12 коп.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ на випадок завдання шкоди його працівником під час керування автомобілем марки ЗІЛ 431410 державний номерний знак НОМЕР_4 застрахована Компанією за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9487066 від 06.10.2008 р. з лімітом відповідальності 25500 грн. та франшизою 510 грн.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст. 27 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні вимоги містяться і в ст. 993 ЦК України.

Положеннями ч. 1 ст. 1191 ЦК України також передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, у відповідності до п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В свою чергу, згідно зі ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Спеціальні правила щодо предявлення регресного позову страховика встановлені ст. 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, згідно під. 38.1.1 п. 38.1 якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Зі змісту вказаних норм права вбачається, що у разі, якщо страхувальник або водій, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у під. 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вищезгаданого Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду, а у разі, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, не повідомили свого страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону, то страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Як вбачається з матеріалів справи, Компанія взагалі ніким не була повідомлена у строки, визначені у під. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 вищезгаданого Закону, про настання ДТП, що відбулось 29.05.2009 р.

Слід зазначити, що вказаний факт визнається самим ВАТ, який в апеляційній скарзі зазначає, що Компанія не була повідомлена страхувальником та водієм про настання ДТП.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції ВАТ взагалі не звертався до Компанії із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку ст. 35 названого Закону, що не заперечується скаржником в його апеляційній скарзі та його представником в процесі розгляду справи апеляційним судом.

За таких обставин, відповідно до приписів під. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38, ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ВАТ не набув права регресної вимоги (позову) саме до Компанії, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне залишив позовні вимоги ВАТ, в цій частині, без задоволення, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Ці висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи та сформованій судовій практиці (постанова Вищого господарського суду України від 14.01.2009 р. у справі №29/229).

Разом з тим, як зазначалося вище, якщо страхувальник (у даному випадку ТОВ) або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, не повідомили свого страховика (у даному випадку Компанію) у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону, то страховик (у даному випадку ВАТ) після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у звязку колегія суддів вважає, що позовні вимоги ВАТ в частині стягнення з ТОВ 10599 грн. 12 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі, а протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими, так як не ґрунтуються на матеріалах справи та вищенаведеному законодавстві України.

Таким чином, позовні вимоги ВАТ підлягають задоволенню на 29.78% (позов заявлений на 35589 грн. 12 коп., а підлягає задоволенню на 10599 грн. 12 коп.). Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України з ТОВ на користь ВАТ підлягає стягненню: 105 грн. 99 коп. понесених витрат на сплату держмита за подану позовну заяву та 70 грн. 09 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 53 грн. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення змінити та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”, м. Київ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2010 року у справі № 34/163-09-4633 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”, м. Київ задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка” (ЄДРПОУ 22481842 кафе Лузанівка, пляж Лузанівка, м. Одеса, 65102) на користь Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”(01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3 п/р № 26507010031815 в ВАТ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313, код 14229456): 10 599 грн. 12 коп. виплаченого страхового відшкодування, 105 грн. 99 коп. понесених витрат на сплату держмита за подану позовну заяву та 70 грн. 09 коп. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна”, м. Київ про стягнення 24 990 грн. виплаченого страхового відшкодування відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка” (ЄДРПОУ 22481842 кафе Лузанівка, пляж Лузанівка, м. Одеса, 65102) на користь Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” (01601, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3 п/р № 26507010031815 в ВАТ "Укрексімбанк", м. Київ, МФО 322313, код 14229456): 53 грн. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Шевченко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя М.А. Мирошниченко