Рішення № 90427483, 15.07.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/617/16-ц

Провадження № 2/591/1330/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором –

встановив:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і свої позовні вимоги мотивує тим, що 23 грудня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №б/н, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 9 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі, проте відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, станом на 31.12.2015 року, у загальному розмірі 47270,03 грн., що складається із заборгованості за кредитом - 8787,70 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 33193,28 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2800,00 грн., а також штрафу - 500,00 грн. та 2 239,05 грн., яку позивач разом судовими витратами просить стягнути з відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить суд позов задоволити, слухати справу у його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_1 надала суду письмову заяву про слухання справи у її відсутність, з позовом не згодна, просить суд в позові відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав:

Судом встановлено, що 23 грудня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (у зв`язку із зміною типу банку, змінено найменування банку з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 9 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до заяви та Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що є складовою частиною договору, сторонами погоджено базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами 3,0 % на місяць з розрахунку 360 днів у році (36,00% на рік), розмір та строк внесення щомісячних платежів, а саме 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним. Свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 47270,03 грн., з якої: заборгованості за кредитом - 8787,70 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 33193,28 грн., заборгованості за пенею та комісією - 2800,00 грн., а також штрафу - 500,00 грн. та 2 239,05 грн..

Правовідносини, які виникли між сторонами відносяться до договірних та насамперед регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України та умовами укладеного ними договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язань. Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Зі ст. 1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач допустила порушення зазначених вище норм законодавства та умов договору. Щодо вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом. Як вбачається з розрахунку заборгованості, що є додатком до позову, позивачем, нараховувались відсотки до 31 грудня 2015 року включно, а сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту, який відповідає строку дії картки, а саме по 31 січня 2014 року включно. В той же час, в матеріалах справи, відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідач користувалася карткою зі строком дії до 28 лютого 2023 року. Дану картку відповідач отримала 03 червня 2019 року, тобто через п`ять років після закінчення дії останньої та після звернення банку до суду за захистом свого порушеного права.

Кредитні кошти останній раз знімалися в банкоматі 29 червня 2013 року (105 грн. з комісією) та в подальшому були лише нарахування по процентам та неустойці. А тому, в частині вимог позивача щодо стягнення заборгованості по процентам, нарахованим відповідно до умов договору, за період з 01.02.2014 року по 31.12.2015 року включно, варто зазначити наступне. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Тобто, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи, що сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту, який відповідає строку дії картки, а саме по 31 січня 2014 року включно, слід дійти висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане, відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення договірних процентів за користування кредитом, нарахованих після закінчення строку кредитування, тобто, з 01.02.2014 року по 31.12.2015 року включно. Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо вимог про стягнення неустойки. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті). Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку можна лише у межах строку позовної давності. Отже, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки слід відмовити, оскільки визначений договором строк кредитування закінчився 31 січня 2014 року, а до суду з позовом банк звернувся 10 лютого 2016 року, тобто з пропуском річного строку позовної давності. Крім того, пеня нарахована в межах річного строку, що передував зверненню до суду також стягненню не підлягає так як нарахована після закінчення строку дії картки. Матеріали справи не містять обставин, які б свідчили про зупинення, переривання або про наявність підстав для поновлення строку спеціальної позовної давності. Таким чином, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача лише в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 8787,70 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1 969,07 грн., всього 10 756,77 грн.. Однак, за час знаходження цивільної справи в провадженні Зарічного районного суду м. Суми, відповідачем, згідно виписки по картці/рахунку, погашено заборгованості у загальному розмірі 5736,37 грн., а тому, сплачена сума повинна бути врахована при визначенні остаточного розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача. На підставі викладеного, проаналізувавши надані сторонами докази, розрахунки, суд вважає, що позов необхідно задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 23 грудня 2008 року у розмірі 5020,40 грн.. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Відповідно до статті 141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 146 грн. 44 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 551, 598, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 11-13, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 23 грудня 2008 року у розмірі - 5020 грн. 40 коп..

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) – 146 грн. 44 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 липня 2020 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО