Рішення № 90427487, 06.07.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2547/19

Провадження № 2/591/296/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", 3-тя особа: керівник відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" ОСОБА_2

про визнання незаконним та скасування наказу № 819-к від 29.12.2018 року про припинення трудового договору, поновлення на посаді сторожа групи охорони об`єктів електропідстанції 330 кВ «Суми-Північна» відділу забезпечення виробництва Сумського ремонтно - експлуатаційного центру відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" зі змінним режимом роботи, визначеним графіком з підсумованим обліком робочого часу з місячною тарифною ставкою, стягнення суми середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з часу звільнення 31.12.2018 року по день ухвалення судового рішення, з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, стягнення моральної шкоди в сумі 30000 грн. та допущення негайного виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць –

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", третя особа: керівник відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" Макаров В.М. з вимогами:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ № 819-к від 29.12.2018 року про припинення трудового договору;

2. Поновити на посаду сторожа групи охорони об`єктів електропідстанції 330 кВ «Суми-Північна» відділу забезпечення виробництва Сумського ремонтно - експлуатаційного центру відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" зі змінним режимом роботи, визначеним графіком з підсумованим обліком робочого часу з місячною тарифною ставкою;

3. Стягнути з відповідача суму середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з часу звільнення 31.12.2018 року по день ухвалення судового рішення, з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів;

4. Стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення в сумі 30 000,00 грн., з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів;

5. Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

В подальшому, 07.10.2019 року, 05.12.2019 року та 15.01.2020 року позивачем ОСОБА_1 подано уточнені позовні заяви, в яких відповідачем зазначено приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та відповідно третя особа: керівник відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" Макаров В.М..

В обґрунтування поданого позову позивач зазначає, що він працював у відокремленому підрозділі «Сумські магістральні електричні мережі» державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" з 12 грудня 2006 року на посаді сторожа, а 14 серпня 2017 був переведений до відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі – Північна ЕС) на посаду сторожа Сумського РЕЦ відділу забезпечення виробництва групи охорони об`єктів електропідстанції 330 кВ «Суми-Північна».

Наказом № 819-к від 29.12.2018 року з ним було припинено трудовий договір на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з 31.12.2018 року.

Зазначає, що звернення з заявою про звільнення з підприємства не відповідало його волі, керівником юридичної особи заява не узгоджувалась, а відповідно угоду про звільнення досягнуто не було, а тому вважає що є підстави для визнання оскаржуваного наказу недійсним та поновлення його на роботі.

До того ж, в наказі № 819-к від 29.12.2018 року міститься посилання на п. 1 ст. 36 КЗпП України, але правовою підставою для припинення трудового договору за угодою сторін є п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а отже невірне зазначення підстави для звільнення тягне за собою визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування. В позовній заяві зазначає, що є інвалідом 2-групи, знаходиться на постійному диспансерному обліку та його звільнення, яке він вважає незаконним, завдало значної моральної шкоди, яку він оцінює в 30000, 00 грн.. Від сплати судового збору за подачу позовної заяви до суду звільнений на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою суду від 07.05.2019 року відкрито провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» Буряк О.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, вважає їх необґрунтованими, а тому в їх задоволенні просила відмовити в повному обсязі за безпідставністю. В наданому до суду 10.10.2019 року відзиві на уточнену позовну заяву зазначає наступне:

-позивачем пропущено строк звернення до суду за вирішенням трудових спорів, так як наказ № 819-к «Про припинення трудового договору (контракту)» з ОСОБА_1 за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України видано 29 грудня 2018 року, в той же день ознайомлено ОСОБА_1 з даним наказом, що підтверджується його власним підписом в наказі та копія наказу № 819-к від 29.12.2018 «Про припинення трудового договору (контракту)» отримана позивачем 21.01.2019 року о 15 год 02 хв., що підтверджується роздруковкою з сайту «Укрпошта» та копією поштового повідомлення;

-ініціатором звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП може бути як працівник, так і власник або уповноважений ним орган, а в даному випадку саме власноруч написана позивачем заява від 28.12.2018 року стала підставою для припинення трудового договору;

-вказує про відсутність порушень з боку відповідача законодавства при припиненні трудового договору з позивачем;

-в зв`язку, з відсутністю порушень законних прав позивача, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди безпідставні;

Стверджує, що 28 грудня 2018 року від сторожа Сумського РЕЦ відділу забезпечення виробництва групи охорони об`єктів електропідстанції 330 кВ «Суми-Північна» ОСОБА_1 надійшла власноруч написана заява про звільнення з посади за угодою сторін. До видачі наказу про припинення трудового договору за угодою сторін заяв від ОСОБА_1 про відкликання вище вказаної заяви не надходило. Керівником Північної ЕС 29.12.2018 року видано наказ №819-к про припинення трудового договору з ОСОБА_1 31.12.2018 року згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, на підставі заяви ОСОБА_1 з візами від 28.12.2018 року. З наказом № 819-к від 29.12.2018 року Хомутинник ознайомлений 29.12.2018 року, про що свідчить його підпис в наказі. Написання заяви від 28.12.2018 року про звільнення під тиском позивачем в судовому засіданні не доведено будь-якими належними та допустимими доказами. Позивачем було написано та подано відповідачу заяву про звільнення з посади за угодою сторін, яка погоджена директором Сумського РЕЦ ОСОБА_4 та передана на розгляд керівнику Північної ЕС ОСОБА_2 , який в свою чергу її розглянув, про що свідчить його резолюція на даній заяві, та даний факт вказує на досягнення між сторонами домовленості і про наявність добровільного волевиявлення обох сторін про дату та підстави припинення трудового договору.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача та представника відповідача, показання свідка, проаналізувавши матеріали справи, перевіривши подані докази, з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу №819-к від 29.12.2018 року про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення суми середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в сумі 30000,00 грн. та допущення негайного виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць слід відмовити з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України „Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Північна електроенергетична система є відокремленим підрозділом державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» без статусу юридичної особи і створена відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 02.07.1998 року № 107 «Про створення відособлених структурних одиниць державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 року згідно наказу Міністерства фінансів України №321 від 29.07.2019 року, як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 року № 73.

Наказом Міністерства фінансів України №321 від 29.07.2019 року визнано відокремлені підрозділи ДП «НЕК «Укренерго» такими, що належать до ПрАТ «НЕК «Укренерго» з моменту його державної реєстрації та змінено в їх найменуваннях: слова «Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» словами «Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго».

З 12 грудня 2006 року ОСОБА_1 , позивач по справі, працював на посаді сторожа в підрозділі «Охорона» Сумських магістральних мереж державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Згідно запису № 43 від 14.08.2017 року з трудової книжки ОСОБА_1 , останнього переведено згідно наказу Північної ЕС від 10.08.2017 року № 296-к до Сумського ремонтно – експлуатаційного центру відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в тій же посаді до відділу забезпечення виробництва в групу охорони об`єктів ПС 330 кВ «Суми-Північна».

В період з 21 грудня 2018 по 29 грудня 2018 (включно) позивачем оформлено листок непрацездатності серії НОМЕР_1 , згідно якого стати до роботи з 30 грудня 2018.

28 грудня 2018 року від ОСОБА_1 на розгляд керівнику Північної ЕС надано заяву про звільнення з роботи 31.12.2018 за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Трудові відносини припинено 31.12.2018 року, згідно наказу № 819-к від 29.12.2018, за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, на підставі заяви ОСОБА_1 з візами від 28.12.2018 року.

В судовому засіданні допитано в якості свідка інженера 1-ї категорії групи з обліку персоналу Північного регіону Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» ОСОБА_5 , яка підтвердила, що 28 грудня 2018 року ОСОБА_1 було за власною ініціативою без будь - якого примусу власноруч написано заяву про припинення трудового договору 31.12.2018 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні позовних вимог суд бере до уваги, що заява ОСОБА_1 про звільнення за угодою сторін була написана позивачем власноручно, що останній підтвердив в судовому засіданні, 28 грудня 2018 року вказана заява була погоджена посадовими особами відповідача, а саме: директором Сумського РЕЦ ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та передана на розгляд керівнику Північної ЕС, за резолюцією якого заява передана для подальшої роботи та оформлення звільнення у встановленому законодавством порядку.

02.05.2019 року, тобто після видання наказу про припинення трудового договору, ОСОБА_1 звернувся до відокремленого підрозділу «Північна електроенергетична система» з заявою щодо відкликання заяви від 28.12.2018 року про звільнення за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Судом встановлено, що в заяві позивача від 28.12.2018 зазначається, зокрема, наступне: «Заява написана мною власноруч та без примусу».

Отже, на момент видачі наказу № 819-к від 29.12.2018 між роботодавцем та працівником було досягнуто згоди щодо припинення трудового договору у визначену в заяві дату, а саме 31.12.2018 року.

В свою чергу, між сторонами виник спір стосовно відсутності у позивача волевиявлення на звільнення за угодою сторін.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону, а саме.

Згідно зі ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Однією з підстав припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін (п. 1 ст.36 КЗпП України). У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що за домовленістю між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді в цьому власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Отже, при розірванні трудового договору за угодою сторін, обов`язковою умовою є волевиявлення обох сторін трудового договору та додержання таких умов: сторони не мають претензій один до одного, сторони не повинні виконувати будь - які додаткові дії, між ними досягнута домовленість про дату і основу припинення відносин.

Так, написавши власноручно заяву від 28.12.2018 року про звільнення 31.12.2018 року за угодою сторін, позивач проявив своє волевиявлення щодо його звільнення з займаної посади.

Видавши 29.12.2018 року наказ №819-к про звільнення ОСОБА_1 31.12.2018 року, відповідач тим самим підтвердив згоду на звільнення позивача за угодою сторін. Зазначене свідчить, що між сторонами існувала домовленість щодо припинення трудового договору за взаємною згодою.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає доведеним, що в момент видачі спірного наказу про звільнення волевиявлення позивача на припинення трудового договору було вільним, оскільки, як встановлено, 29.12.2018 року позивач був ознайомлений під підпис з наказом № 819-к від 29.12.2018 року про припинеення трудового договору та ніякої незгоди з цим наказом не виказував, намірів продовжувати роботу не висловлював.

Суду не надано належних і допустимих доказів тому, що написання позивачем заяви про звільнення суперечило його волевиявленню та не було добровільним, а було вчинено під тиском відповідача, тоді, як стороною відповідача надано докази того, що звільнення ОСОБА_1 відбулося за його власноруч написаною заявою, за його власним волевиявленням, на підставі п.1 ст.36 КЗпП, за відсутності будь-якого тиску з боку підприємства.

Приймаючи до уваги, що 29.12.2018 року Північною ЕС видано наказ № 819-к «Про припинення трудового договору (контракту)» за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, на підставі написаної власноруч заяви від 28.12.2018 року про звільнення з роботи, доводи позивача щодо відкликання даної заяви аж 02.05.2019 року, після припинення трудового договору, судом не приймаються.

Тобто, позивачем було власноручно написано та в подальшому подано відповідачу заяву про звільнення з посади за угодою сторін, керівником Північної ЕС було прийнято цю заяву, про що свідчить його резолюція на заяві, що вказує на досягнення між сторонами домовленості та наявність добровільного волевиявлення обох сторін про дату та підстави припинення трудового договору.

З цих підстав. суд вважає доведеним, що сторони дійсно домовилися про припинення трудового договору 31.12.2018 року, про що був виданий відповідний наказ про звільнення позивача згідно з п.1 ст. 36 КЗпП.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для скасування наказу про звільнення позивача, поновлення його на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи позивача щодо відсутності погодження заяви від 28.12.2018 року керівником юридичної особи також судом не приймаються, так як позивач працював у відокремленому підрозділі «Північна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00131624), який не має статусу юридичної особи. В даному випадку юридичною особою є НЕК «Укренерго», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 00100227).

Виходячи зі змісту розділу 6 Положення «Про відокремлений підрозділ «Північна електроенергетична система» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке діяло на момент припинення трудових відносин з позивачем, управління поточною діяльністю Північної ЕС здійснюється директором технічним, який безпосередньо підпорядковується заступнику директора – операційному директору ДП «НЕК «Укренерго», діє на підставі виданої йому довіреності та цього Положення. Керівник Північної ЕС здійснює приймання та звільнення працівників, забезпечує їх розстановку, переведення та переміщення, облік, контроль за їх роботою тощо.

Таким чином, керівник Північної ЕС наділений усіма необхідними для звільнення працівника повноваженнями, а отже погодження заяви про припинення трудового договору керівником юридичної особи не вимагається.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 188 ЦПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимог про визнання незаконним і скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення на роботі, які не підлягають до задоволення, тому у суду відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та відповідно третя особа: керівник відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" Макаров В.М. про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді сторожа групи охорони об`єктів електропідстанції 330 кВ «Суми-Північна» відділу забезпечення виробництва Сумського ремонтно - експлуатаційного центру відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", стягнення сумм середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та допущення негайного виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць слід відмовити.

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2-групи, а тому згідно п.6 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 36, 40, 235 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 11-13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", 3-тя особа: керівник відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу №819-к від 29.12.2018 року про припинення трудового договору, поновлення на посаді сторожа групи охорони об`єктів електропідстанції 330 кВ «Суми-Північна» відділу забезпечення виробництва Сумського ремонтно - експлуатаційного центру відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" зі змінним режимом роботи, визначеним графіком з підсумованим обліком робочого часу з місячною тарифною ставкою, стягнення суми середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з часу звільнення 31.12.2018 року по день ухвалення судового рішення, з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів, стягнення моральної шкоди в сумі 30000 грн. та допущення негайного виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць – відмовити в зв`язку з необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 липня 2020 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО