Постанова № 9039629, 15.01.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"15" січня 2010 р.                                                  Справа № 11/386а/44/19/20

Позивач:          Відкрите акціонерне товариство „Чернігівбуд”, вул. Мстиславська, 9 м. Чернігів, 14000           

Відповідач:          Державна податкова інспекція у м. Чернігові, вул. Кирпоноса, 28, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про визнання нечинними податкових повідомлень -

рішень

Головуючий суддя Бобров Ю.М.

Суддя Мурашко І.Г.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

від позивача: Коленченко О.О., довіреність № 09-09/09-02 від 09.09.2009р.

від відповідача: Усенко Л.М. - начальник юридичного відділу, довіреність № 10406/9/10-010 від 31.12.2009р.

від відповідача: Репех О.О. –головний держподатінспектор, довіреність № 9424/9/10-010 від 24.11.2009р.

В судовому засіданні присутній помічник прокурора м. Чернігова Бобруйко І.М., посвідчення № 307 від 11.09.09.

СУТЬ СПОРУ:

Представником позивача –Відкритого акціонерного товариства „Чернігівбуд” подано адміністративний позов до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Провадження у справі зупинялося, розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалися перерви.

Здійснюючи повноваження представництва інтересів держави в особі ДПІ у м. Чернігові, за письмовою заявою від 14.01.2008р. № 1003-вих., у справу вступив прокурор.

Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, по справі проведено будівельно-технічну (т. IV а.с. 1-70) та економічну (т. IV а.с. 71-126) судові експертизи.

До закінчення судового розгляду, представник позивача, з урахуванням висновків проведених судових експертиз, подавши письмову заяву, змінив позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві, у заяві про зміну позовних вимог (т. V а.с. 1) та у додаткових письмових поясненнях по справі (т. VII а.с. 62-74).

Позивач частково не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, що вони прийняті з порушенням норм чинного податкового законодавства України, при невідповідності висновків акта перевірки фактичним обставинам.

У заяві про зміну позовних вимог представник позивача просить суд:

- визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0005382320/0 від 22 листопада 2007 року на загальну суму 335470,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 205064,01 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 130406,00 грн.;

- визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0005392320/0 від 22 листопада 2007 року на загальну суму 888122,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 592081,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 296041,00 грн.;

- визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0013631720/0 від 22 листопада 2007 року на загальну суму 26527,56 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 8842,52 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 17685,04 грн.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву (т.III а.с. 1) позовних вимог не визнає, вважаючи їх безпідставними, та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові відповідають вимогам чинного законодавства, просить суд відмовити ВАТ „Чернігівбуд” в задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідачем надані письмові заперечення на експертизу ( т. IV а.с. 140).

В судовому засіданні представники ДПІ у м. Чернігові зазначили, що висновки акта перевірки зроблені на підставі аналізу документів, наданих ВАТ „Чернігівбуд” під час перевірки.

Представники відповідача та прокурор в судовому засіданні підтримали заперечення на позов з мотивів, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву та у письмових запереченнях на експертизу.

Розглянувши подані матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, прокурора та пояснення судових експертів, судова колегія встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство „Чернігівбуд” зареєстровано як суб’єкта господарювання, взято на податковий облік у ДПІ у м. Чернігові, зокрема, зареєстровано як платника податку на додану вартість.

ДПІ у м. Чернігові була проведена планова виїзна перевірка щодо дотримання ВАТ „Чернігівбуд” податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., за результатами якої складено акт перевірки від 14.11.2007р. № 983/23/14236516 (далі - акт перевірки).

Як вбачається із висновку акта перевірки, перевіркою було встановлено, порушення:

1.)          п. 1.20 ст. 1; п. 3.1 ст. 3; п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4; п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5; п. 6.1 ст. 6; п.п. 7.10.3, п.п. 7.10.4, п.п. 7.10.5, п.п. 7.10.6, п.п. 7.10.7 п. 7.10 ст. 7; п.п. 8.1.4 п. 8.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.4.3 п. 8.4, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8; п.п. 11.2.3 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2007 року на суму 1225214,00 грн., в тому числі по періодах: за 2006 рік на суму 226776,00 грн.;

2.)          п. 1.20 ст. 1; п. 3.1 ст. 3; п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4; п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5; п. 6.1 ст. 6; п.п. 7.10.3, п.п. 7.10.4, п.п. 7.10.5, п.п. 7.10.6, п.п. 7.10.7 п. 7.10 ст. 7; п.п. 8.1.4 п. 8.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.4.3 п. 8.4, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8; п.п. 11.2.3 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997р. „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток на 205360,00 грн., в тому числі по періодах: за 9 місяців 2006 року на 178786,00 грн., за півріччя 2007 року на 205064,00 грн.;

3.)          п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3; п. 4.1 ст. 4; п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6; п. 7.1, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 590814,00 грн., в тому числі по періодах: липень 2006 року –80904,00 грн., вересень 2006 року –43404,00 грн., листопад 2006 року –35062,00 грн., грудень 2006 року - 136988,00 грн., січень 2007 року - 21351,00 грн., березень 2007 року –24169,00 грн., квітень 2007 року –158168,00 грн., травень 2007 року - 41994,00 грн., червень 2007 року –48774,00 грн.

4.)          п. 4.2.1, п.п. „б”, п.п. „г” п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4; п. 7.1 ст. 7; п.п. „а” п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України від 22.05.2003р. № 889-IV „Про податок з доходів фізичних осіб”, в результаті чого занижена сума податку з доходів фізичних осіб – 8842,52 грн., в т.ч. за 2006 рік –4510,08 грн., за 2007 рік –4332,44 грн.

          На підставі акта перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення:

          - № 0005392320/0 від 22 листопада 2007 року, яким ВАТ „Чернігівбуд” визначене податкове зобов’язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 205064,00 грн. за основним платежем та у розмірі 130406,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього 335470,00 грн.;

          - № 0005382320/0 від 22 листопада 2007 року, яким визначене податкове зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 620513,00 грн. за основним платежем та у розмірі 310257,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього 930770,00 грн.;

          - № 0013631720/0 від 22 листопада 2007 року, яким визначене податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 8842,52 грн. за основним платежем та у розмірі 17685,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, всього 26527,56 грн.

Як вказувалося вище, перевіркою було встановлено порушення вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі –Закону № 334).

Перевіркою правильності валового доходу (сторінка акта 18-21) встановлено заниження скоригованого валового доходу за 3-й квартал 2006 року на суму 474725,00 грн., за 2006 рік на суму 72028,00 грн., за 1 квартал 2007 року на суму 116666,00 грн., за півріччя 2007 року на суму 520400,00 грн.

Заниження скоригованого валового доходу, на думку відповідача, сталося внаслідок порушення позивачем ряду статей податкового законодавства.

Як вказано в акті перевірки, в результаті вищевказаного порушення позивачем було завищено валові доходи за 3 квартали 2006 року на суму 45859,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, між Українською державною корпорацією (Генпідрядник) та ВАТ „Чернігівбуд” (Головний підрядник) було укладено контракт № 2/98 від 05 лютого 1998р. на будівництво першої черги „Комплексу виробництв по дезактивації, транспортуванню, переробці і похованню радіоактивних відходів з територій, забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС” (кодова назва „Вектор”) (далі –Контракт № 2/98).

Умови Контракту № 2/98 вказують на те, що цей контракт є довгостроковим договором (контрактом), оскільки згідно з п.п. 7.10.2 п. 7.10 ст. 7 Закону № 334 достроковий договір (контракт) –це будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов’язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу „інжиніринг”, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, що такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Відповідачем при перегляді розрахунків вартості обсягів виконаних робіт (додаток до форми КБ-26) було встановлено, що ВАТ „Чернігівбуд” при розрахунку оціночного коефіцієнту до витрат пов’язаних з виконанням довгострокових договорів, було включено генпослуги, виставлені субпідряднику по об’єкту „Вектор” за квартал 2006 року на суму 62913,06 грн. (в т.ч. за липень –30613,85 грн., серпень –7867,17 грн., вересень –14118,34 грн.) та прибуток субпідрядників на суму 81505,00 грн. ( в т.ч. за липень –52273,00 грн., серпень –15915,00 грн., вересень –13317,00 грн.), чим було порушено вимоги п.п. 7.10.3, п.п. 7.10.4, п.п. 7.10.6, п.п. 7.10.7, п. 7.10 ст. 7 Закону № 334.

Пунктом 7.10 Закону № 334 визначено порядок оподаткування доходів від виконання дострокових договірних зобов’язань.

В п.п 7.10.1 п. 7.10 ст. 7 Закону № 334 надано платнику податку можливість вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Так, згідно п.п 7.10.3 Закону № 334, виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв’язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту (позиція ДПА України в листі від 01.10.2003 року за № 8193/6/15-2415-26 (т.I а.с. 144).

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту (п.п. 7.10.4 п. 7.10 ст. 7 Закону № 334).

Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту (п.п 7.10.5 п. 7.10 ст. 7 Закону № 334).

Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов’язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді (п.п. 7.10.6 п. 7.10 ст. 7 Закону № 334).

Витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті (п.п. 7.10.7 п. 7.10 ст. 7 Закону № 334).

Для цілей оподаткування суми авансів або переплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цього пункту (п.п 7.10.8 п. 7.10 ст. 7 Закону № 334).

Податкові звіти щодо результатів діяльності виконавця довгострокового договору (контакту) за наслідками кожного податкового періоду надаються податковому органу за формою, що встановлюється центральним податковим органом (п.п. 7.10.10 п. 7.10 ст. 7 Закону № 334).

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що виконавець довгострокового договору (контракту), звітуючи перед податковим органом за результатами своєї діяльності за кожний податковий період за формою, що встановлюється центральним податковим органом, самостійно визначає доходи і витрати, використовуючи оціночний коефіцієнт.

При цьому, оціночний коефіцієнт є динамічним показником (неостаточним, відкритим), оскільки фактичні витрати у кожному звітному періоді можуть змінюватися. Тому законодавець передбачив, що кінцева сума податкових зобов’язань за результатами діяльності виконавця довгострокового договору (контракту), визначається після завершення довгострокового договору (контракту) шляхом перерахунку податкових зобов’язань із застосуванням фактичного коефіцієнту (остаточного). При цьому, при кінцевому перерахунку податкових зобов’язань по податку на прибуток, можливе виявлення як їх завищення, так і їх заниження.

Так, п.п. 7.10.9 п. 7.10 ст. 7 Закону № 334 визначено, що після завершення довгострокового договору (контракту) виконавець здійснює перерахунок суми податкових зобов’язань, попередньо визначених ним за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту, визначаючи фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат понесених (нарахованих) виконавцем при виконанні довгострокового договору (контракту), та доход таких періодів як добуток кінцевої договірної ціни об’єкта довгострокового договору (контракту) на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту).

У разі, коли за наслідками перерахунку виявляється, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов’язань, розраховану за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту), зазначення завищення або заниження враховується відповідно у зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку в податковому періоді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента, якій дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати. (позиція ДПА України в листі від 25.09.2003 року за № 8042/6/15-241526) (т. I а.с. 145).

При цьому, відлік строку позовної давності починається з податкового періоду, в якому завершується довгостроковий договір (контракт).

Таким чином, відповідачем неправомірно зменшено позивачу валові доходи за достроковим договором (контрактом) на суму 45859,00 грн. за 3 квартал 2006 року, оскільки Закон № 334 не надає права податковому органу самостійно визначати валові доходи та витрати за довгостроковими договорами (контрактами) до їх завершення.

Така позиція підтверджується і судовою практикою, зокрема, постановою господарського суду Чернігівської області від 27 серпня 2007 року по справі № 11/182а та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2008 року (т. V а.с. 79-84).

Правильність відображення позивачем валових доходів за довгостроковими контрактами було підтверджено і висновком судово-економічної експертизи (т. IV а.с. 80-83).

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення вимог п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1. п. 11.3 ст. 11 Закону № 334: до складу валового доходу не включено суму отриманої попередньої оплати в розмірі 14860,74 грн. за розрахунками з ТОВ „Склоплюс” у 4 кварталі 2006 року та 1 кварталі 2007 року, а також з ПП „Чернігівцементторг” за 2 квартал 2007 року.

Як вказано у висновках судово-економічної експертизи ( т. IV а.с. 83), експертами встановлено, що в результаті дослідження платіжних доручень, банківських виписок та даних облікових регістрів по рахунку бухгалтерського обліку 633 „Розрахунки з іншими дебіторами” за грудень 2006 року, 1 квартал та 2 квартал 2007 року встановлено, що ВАТ „Чернігівбуд” в даному періоді отримало передплату від ряду підприємств, а саме:

- ТОВ „Склоплюс” за електроенергію на загальну суму 4 832,89 грн., без ПДВ 4 027,41 грн. – 22.12.2006 р. (2 846,35 грн.) та 25.12.2006р. (1 986,54 грн.);

- ТОВ „Склоплюс” за електроенергію в сумі 10 000,00 грн., без ПДВ 8 333,33 грн. - 28.03.2007 року;

- ПП „Чернігівцементторг” в сумі 3 000,00 грн., без ПДВ 2 500,00 грн. - 04.06.2007р.

Разом 17 832,89 грн., без ПДВ 14 860,74 грн. (4 027,41 грн. + 8 333,33 грн. + 2500,00 грн.).

З наданих документів вбачається, що платіжним дорученням № 6 від 04.06.2007 року здійснено оплату АКІБ „УкрСіббанк” на користь ВАТ „Чернігівбуд” як аванс за оренду приміщення згідно рахунку № 0122 від 04 червня 2007р. на загальну суму 3 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 500,00 грн. через Каращука Володимира Михайловича ПП „Чернігівцементторг”, що також підтверджується випискою банку за 04 червня 2007 року.

Експертами встановлено, що вказані суми передплат по кожному контрагенту відображені Товариством в бухгалтерському обліку проводками Дт 31340, 31390 „Розрахунковий рахунок”, Кт 63300 „Розрахунки з іншими дебіторами”.

В податковому обліку ВАТ „Чернігівбуд” отримана передплата за оренду приміщення по контрагенту „Каращук Володимир Михайлович”, який здійснив оплату від імені ПП „Чернігівторцементторг” в розмірі 2 500,00 грн. (3 000,00 –500,00) відображена у складі валового доходу 2 кварталу 2007 року (Декларація з податку на прибуток за півріччя 2007 року).

Отримані суми передплат ВАТ „Чернігівбуд” від контрагента ТОВ „Склоплюс” в 4 кварталі 2006 року в розмірі 4 027,41 грн. (4 832,89 грн. –805,48 грн.) та в 1 кварталі 2007 року в розмірі 8 333,33 грн. (10 000,00 грн. –1 666,67 грн.) в податковому обліку по податку на прибуток у складі валових доходів не проведено.

Враховуючи наведене вище, ВАТ „Чернігівбуд” не дотримано вимоги п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334 та не включено до складу валового доходу суми отриманих передплат від контрагента ТОВ „Склоплюс” в розмірі 12 360,74 грн. (4 027,41 грн. + 8 333,33 грн.), в тому числі в 4 кварталі 2006 року 4 027,41 грн., в 1 кварталі 2007 року 8 333,33 грн.

Висновок акта перевірки щодо заниження валових доходів ВАТ „Чернігівбуд” за 4 квартал 2007 року в розмірі 2 500,00 грн. документально та нормативно не підтверджується.

За результатами експертного дослідження документально та нормативно підтверджується заниження валового доходу ВАТ „Чернігівбуд” за 4 квартал 2006 року та 1 півріччя 2007 року на загальну суму 12360,74 грн. (4 027,41 грн. + 8 333,33 грн.) в тому числі:

- за 4 квартал 2006 року на 4 027,41 грн.;

- за 2006 рік на 4027,41 грн.;

- за 1 квартал 2007 року на 8333,33 грн.;

- за півріччя 2007 року на 8333,33 грн.

Щодо порушення позивачем п.п. 8.1.4 п. 8.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334, на які вказується на сторінках 22-30 акта перевірки, то, як свідчать матеріали справи, у період, що перевірявся, ВАТ „Чернігівбуд” здійснювало відчуження декількох об’єктів нерухомості, які належали позивачу на праві власності.

Зокрема, 21.07.2006 року між ВАТ „Чернігівбуд” та Назаренком Михайлом Івановичем було укладено договір купівлі-продажу, згідно до умов якого у власність Назаренка М.І перейшло право власності на нежитлову будівлю, господарчий блок, що розташований за адресою: с. Новоселівка, вул. Шевченка, 20-е, Чернігівського району, Чернігівської області.

Згідно до пункту 4 Договорупродаж вищевказаного майна було здійснено за 68000,00 грн.

За даною операцією купівлі-продажу, позивачем, вважає відповідач, було порушено приписи абзацу 4 п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334, який визначає, що до валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням, чим було занижено валові доходи за 3 квартал 2006 року у розмірі 68000,00 грн.

З вказаними порушеннями суд погоджується тільки частково, оскільки, як встановлено судово-економічною експертизою (т. IV а.с. 85-86), позивачем було продано приміщення за ціною 68000,00 грн. та в т.ч. ПДВ 11333,33 грн., а не за 68000,00 грн. крім того ПДВ, як це вважає відповідач.

Така позиція підтверджується і рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.12.2008 року по справі № 1/33 (т. V а.с. 156) за позовом ВАТ „Чернігівбуд” до ФОП Назаренко М.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.07.2006 року, укладеного між сторонами щодо купівлі-продажу господарчого блоку за адресою с. Новоселівка, вул. Шевченка 20е, Чернігівського району Чернігівської області.

Це рішення господарського суду Чернігівської області щодо встановлених у ньому певних обставин, звільняє позивача від доказування (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, суд погоджується з висновками судово-економічної експертизи щодо порушення позивачем п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334 лише в сумі 56666,67 грн.

У перевіряємий період ВАТ „Чернігівбуд” здійснювало також відчуження інших об’єктів, зокрема, нежитлових приміщень з усіма необхідними спорудами та технічними комунікаціями, що розташовані в м. Ніжин Чернігівської області, вул. Шаумяна, 28.

Це майно відчужувалося позивачем Відкритому акціонерному товариству „Укроптбакалія” на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2007 року за ціною 650000,00 грн. (сума ПДВ у договорі не вказана). Згідно первинних документів бухгалтерського обліку балансова вартість майна станом на 01.04.2007 року складала 184203,70 грн.

На думку відповідача, за наслідками вищевказаної операції купівлі-продажу, позивачем було порушено приписи п.п. 8.4.3 п. 8.4. ст. 8 Закону № 334 у 1 кварталі 2007 року, що призвело до заниження суми перевищення виручки від продажу даного об’єкту над балансовою вартістю об’єкту на суму 108333,33 грн.

Також відчужено нежитлову будівлю складу літ. „Д-1” площею 1045,5 кв.м., що знаходиться в м. Чернігові, вул. Ціолковського, 39.

Дане майно відчужувалося позивачем Приватному підприємству „МІР” на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2007 року за ціною 470000,00 грн. (сума ПДВ у договорі не вказана). Згідно первинних документів бухгалтерського обліку балансова вартість майна станом на 01.07.2007 року складала 0,00 грн.

На думку відповідача, за наслідками вищевказаної операції купівлі-продажу, позивачем було порушено приписи п.п. 8.4.3 п. 8.4. ст. 8 Закону № 334 у 2 кварталі 2007 року, що призвело до заниження суми перевищення виручки від продажу даного об’єкту над балансовою вартістю об’єкту на суму 78333,33 грн.

Відчужено також склад літ. О-1” за внутрішніми обмірами –215,4 кв.м., за зовнішніми обмірами –248,8 кв.м., що складає 1/30 частину об’єктів нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Чернігів, вул. Ціолковського, 39.

Це майно відчужувалося позивачем Найдьон Наталії Михайлівні на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2007 року за ціною 138000,00 грн. (сума ПДВ у договорі не вказана). Згідно первинних документів бухгалтерського обліку балансова вартість майна станом на 01.07.2007 року складала 3447,79 грн.

На думку відповідача, за наслідками вищевказаної операції купівлі-продажу, позивачем було порушено приписи п.п. 8.4.3 п. 8.4. ст. 8 Закону № 334 у 2 кварталі 2007 року, що призвело до заниження суми перевищення виручки від продажу даного об’єкту над балансовою вартістю об’єкту на суму 23000,00 грн.

Порушення, на думку відповідача, сталися внаслідок того, що позивачем до складу валового доходу було включено суми доходу по вищевказаним об’єктам не від договірної вартості майна, що продавалося, як того вимагає п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.2007р. № 168/97-ВР (далі –Закон № 168), а договірну вартість, зменшену на суму ПДВ.

З такими висновками відповідача погодитися не можна, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України по договору купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає чи зобов’язується прийняти майно та сплатити за нього певну суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу, зокрема, являються зокрема предмет і ціна. Продавець та покупець самостійно домовляються по якій ціні буде продано майно. Сторони обумовлюють строки та спосіб оплати.

          Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Тобто, сторони можуть витлумачити для себе зміст правочину щодо всіх істотних умов правочину.

Підтвердженням та доказом того, що сторони у договорах купівлі-продажу мали на увазі ціну договору, яка включає в себе в тому числі і ПДВ, є попередні договори та протоколи намірів підписані між сторонами, акти приймання-передачі майна, та платіжні доручення (проплати здійснені покупцем), де вказується ціна та (в тому числі) ПДВ.

Окрім того, підтвердженням такої позиції є й рішення господарського суду Чернігівської області (т. V а.с. 112), рішення Деснянського районного суду м. Чернігова (т. V а.с. 126), рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова (т. V а.с. 136), в яких вказано, що договірною (контрактною) ціною за вищевказаними договорами купівлі-продажу є ціна, яка вже включає в себе ПДВ. Вищевказані рішення судів набрали законної сили, а тому обставини встановлені ними, відповідно до ст. 72 КАС України, не повинні доводитися знову при вирішенні даної справи.

До такої ж думки прийшли й експерти, про що зазначено у висновку судово-економічної експертизи (т. IV а.с. 84-91).

Таким чином, позивачем було вірно визначено валові доходи з урахуванням договірної ціни договорів купівлі-продажу як того вимагає п. 4.1 ст. 4 Закону № 168, та, як наслідок, не було порушено вимог п.п. 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334.

Відносно порушень позивачем п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334, за наслідками операцій по договору купівлі-продажу від 04.06.2007 року, укладеного між ВАТ „Чернігівбуд” та Красною Н.К., то при визначенні суми перевищення виручки над балансовою вартістю дійсно позивачем невірно було враховано балансову вартість 394222,00 грн., а не 179524,00 грн., яка відображується у податковому обліку, чим було порушено п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону № 334. Різниця складає 394222,00 грн. - 179524,00 грн. = 214698,00 грн., яка мала б бути включена позивачем до складу валових витрат в 2 кварталі 2006 році.

Проте, по даному договору не можна погодитися з відповідачем відносно того, що позивач порушив п.п. 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334, оскільки договірною ціною, у даному договорі купівлі-продажу, сторони мали на увазі договірну вартість у розмірі 426010,00 грн., без ПДВ, а не 511212,00 грн., як вважає відповідач. Це підтверджується, зокрема, попереднім договором до договору купівлі-продажу, актом приймання-передачі, та виписками банку.

Крім того, як встановлено висновком судово-економічної експертизи, позивачем самостійно було виправлено помилку щодо невключення ним до складу валових доходів у 2 кварталі 2006 році суми у розмірі 214698,00 грн., дана помилка, відповідно до вимог Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-III (далі –Закон № 2181), до моменту закінчення перевірки (акт перевірки датовано 14.11.2007 року) була виправлена позивачем самостійно та віднесено до складу валового доходу в 3 кварталі 2007 року перевищення виручки від реалізації фізкультурно-оздоровчого комплексу за договором купівлі-продажу № 2447 від 04.06.2007 року над його балансовою вартістю в розмірі 214698,00 грн. ((рядок 01 „Доходи від продажу товарів” Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року).

В результаті самостійно виправлених помилок, які здійснило Товариство та враховуючи акт перевірки на момент проведення судової експертизи, Товариством двічі включено суму 214 698,00 грн., а саме:

- за актом перевірки в 2 кварталі 2007 року (декларація за півріччя 2007 року);

- самостійно платником податку в 3 кварталі 2007 року (декларація за 9 місяців 2007 року).

Оскільки платником податку самостійно було скориговано валові доходи в 3 кварталі 2007 року, то ця обставина була врахована експертами при визначенні суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету.

Щодо порушення Будівельно-монтажним управлінням „Житлобуд-1” ВАТ „Чернігівбуд” п. 5.9 ст. 5 Закону № 334 (стор. 30-31 акта перевірки), то відповідно до висновку судово-економічної експертизи (т. IV а.с. 84), виходячи з положень п. 5.9 ст. 5 Закону № 334 та наданих на дослідження документів, експерти дійшли висновку, що документально та нормативно підтверджується висновок акта перевірки щодо заниження валових доходів за 3 квартал 2006 року на суму 452584 грн. за рахунок неврахування у складі доходів суми приросту балансової вартості запасів та завищення валових доходів в 4 кварталі на суму 452584,00 грн. З чим погоджується і позивач.

На сторінках 31-57 акта перевірки містяться висновки щодо правильності визначення ВАТ „Чернігівбуд” валових витрат.

В акті перевірки зроблено висновок про завищення позивачем скоригованих валових витрат за 3 квартал 2006 року на суму 240419,00 грн., за 2006 рік на суму 263150,00 грн., за 1 квартал 2007 року на суму 291497,00 грн., за півріччя 2007 року на суму 1525069,00 грн.

Згідно висновку акта перевірки, внаслідок порушення п.п. 7.10.3, п.п. 7.10.6, п.п. 7.10.7 п. 7.10 ст. 7 Закону № 334 (сторінки 32-34 акта перевірки), позивачем було завищено валові витрати за 3 квартал 2006 року на 144418,06 грн., за 2006 рік на 167387,00 грн.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з підстав, зазначених у вищенаведених дослідженнях щодо порушень по валових доходах.

Зокрема, суд вважає, що відповідач має проводити таку перевірку після закінчення довгострокового контракту, та, у випадку невиконання виконавцем довгострокового контракту приписів п.п. 7.10.9 п. 7.10 ст. 7 Закону № 334, перевірити правильність визначення позивачем оціночного коефіцієнту і, якщо за наслідками такого визначення (перерахунку) виявиться, що платник податку завищив або занизив суму податкових зобов’язань, розраховану за наслідками будь-якого попереднього податкового періоду протягом виконання довгострокового договору (контракту), врахувати зазначене завищення або заниження відповідно у зменшенні або збільшенні валового доходу такого платника податку в податковому періоді завершення довгострокового договору (контракту) із застосуванням до суми визначеної різниці процента, якій дорівнює 120 відсоткам ставки Національного банку України, що діяла на момент здійснення такого перерахунку, за строк дії такої переплати чи недоплати.

Правильність відображення позивачем валових витрат за довгостроковими контрактами було підтверджено і висновком судово-економічної експертизи (т.IV а.с. 92-93).

Висновком судово-економічної експертизи (т. IV а.с. 93) спростовується і викладений на сторінках 34-35 акта перевірки висновок про порушення позивачем п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334 та заниження (не включення) валових витрат за 3 квартал 2006 року у розмірі 67892,97 грн.

В акті перевірки (сторінки 35-36) зроблено висновок про те, що в результаті порушення п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334, позивачем було завищено валові витрати за 9 місяців 2006 року на суму 88750,61грн., за півріччя 2007 року на 9671,00 грн., занижено валові витрати за 2006 рік на 21134,44 грн. та за 1 квартал 2007 року на 10373,90 грн.

Дане порушення сталося внаслідок того, що позивачем було віднесено до складу валових витрат суми попередніх оплат по укладеним договорам, в яких не було зазначено статус платника згідно з вимогами вказаного підпункту Закону № 334 або по договорам, які взагалі не заключалися.

Згідно з Додатком № 4 до акта перевірки порушення сталося по договорам з наступними контрагентами:

-          ТОВ „Картех-Чернігів”, договір купівлі-продажу кабелю № 1 від 17.01.2006 року. У письмовому договорі не зазначено статус платника податку. Кошти у сумі 40581,67 грн. перераховані 25.09.2006 року;

-          ПП „Лерком”, відсутній письмовий договір. Кошти у сумі 4166,67 грн. перераховані 11.08.2006 року;

-          ПП „Рідна хата”, договір субпідряду № 1703/06 від 03.04.2006 року – у письмовому договорі не зазначено статус платника. Кошти у сумі 2335,60 грн. перераховані 12.09.2006 року;

-          ПП „Аква-Україна”, договір на поставку, монтаж, наладку та здачу в експлуатацію ИТИ № 11 від 07.09.2006 року –у письмовому договорі не зазначено статус платника. Кошти у розмірі 41666,67 грн. перераховані 25.09.2006 року;

-          ТОВ ТД „Водолій”, договір купівлі-продажу насосної станції підвищеного тиску № ТД-1106/7-1 від 15.11.2006 року –у письмовому договорі не зазначено статус платника. Кошти у розмірі 10827,75 грн. перераховані 17.11.2006 року;

-          ПП „Метком”, відсутній письмовий договір. Кошти у розмірі 5906,55 грн. перераховані 07.12.2006 року;

-          ПП „Флеш”, відсутній письмовий договір. Кошти у розмірі 4400,14 перераховані 11.12.2006 року;

-          ПП „Інженерно-технічна фірма „АІФ”, договір на створення (передачу) інженерно технічної продукції –в договорі зазначено статус платника єдиного податку 10%. Кошти у розмірі 20045,00 грн. перераховані 11.05.2007 року та 11.06.2007 року.

У відповідності до п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:

а) нерезидентами;

б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст. 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у п. 7.2 ст. 7 Закону № 334), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, -

є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена абзацом "б" цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

Загальний порядок укладення господарських договорів передбачений Господарським кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, по ТОВ „Катех-Чернігів” фактично відбулося укладення договору у спрощений спосіб, шляхом прийняття до виконання, оскільки ТОВ „Картех-Чернігів” було виставлено рахунок-фактуру № 2 від 16 січня 2006 року, який був оплачений позивачем (прийнятий до виконання), окрім того, у вищевказаному рахунку було зазначено, що ТОВ „Картех-Чернігів” є платником податку на прибуток підприємства на загальних підставах.

Аналогічна ситуація склалася і з ПП „Лерком”, яке виставило для оплати рахунок від 20 липня 2006 року, а позивач вищевказаний рахунок оплатив (укладення договору, шляхом прийняття до виконання). У вищевказаному рахунку вказано, що ПП „Лерком” є платником податку на прибуток на загальних умовах.

По договору з ПП „Аква-Україна” сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 11 від 07.09.2006 року (угода була укладена 12.09.2006 року), якою сторони доповнили ст. 5 договору п. 5.2 „Замовник та Виконавець є платниками податків на загальних умовах”.

За договором по ТОВ ТД „Водолій”, ТОВ „ТД „Водолій” на адресу ВАТ „Чернігівбуд” було надіслано листа, в якому повідомлялося, що в додаток до Договору № ТД-1106/7-1 від 15.11.2006 року ТОВ ТД „Водолій” повідомляє, що має статус платника податку на загальних умовах, передбачених Законом № 334.

За договором по ПП „Меткон” у висновку експерта вказано, що при співставленні видаткової накладної №1-00000282 від 18 грудня 2006 року з обліковим регістром по рахунку №631 „Розрахунки з постачальниками” за грудень 2006 року, експертами встановлено, що ВАТ „Чернігівбуд” отримано від контрагента ПП „Меткон” двері металеві кількістю 8 шт. на загальну суму 9267,63 грн., крім того ПДВ 1853,53 грн., разом 11121,16 грн. Станом на 01.01.2007 року в обліку підприємства обліковується дебіторська заборгованість по ПП ”Меткон” в розмірі 7087,86 грн., без ПДВ 5906,55 грн.

          В видатковій накладній на отримання товару постачальником зазначено, що він є платником податку на прибуток на загальних підставах. Видаткова накладна підписана та скріплена печаткою.

Враховуючи наведене вище, за результатами експертного дослідження наданих документів, документально та нормативно не підтверджується           висновок акта перевірки щодо завищення валових витрат ВАТ „Чернігівбуд” в 4 кварталі 2006 року на суму передплати, наданої контрагенту ПП „Меткон” в грудні в розмірі 5906,55 грн. та заниження валових витрат за 1 квартал, півріччя 2007 року на вказану суму.

За договором з ПП „Флеш” в висновку експерта вказано, що за результатами проведеного дослідження наданих первинних документів, облікових регістрів та з урахуванням норм діючого законодавства, експертами підтверджуються валові витрати по передплаті контрагенту ПП „Флеш” в 4 кварталі 2006 року на суму 4 400,14 грн., оскільки як в рахунку-фактурі № СФ-0326 від 08 грудня року, так і в видатковій накладній № РН-1015 від 12 грудня 2006 р. зазначено, що Постачальник є платником податку на прибуток на загальних підставах та не підтверджується заниження валових витрат в 1 кварталі 2007 року на суму 4 400,14 грн.

ВАТ „Чернігівбуд” має підстави для включення до складу валових витрат 1 кварталу 2007 року в розмірі 10 764,54 грн. внаслідок того, що видаткові накладні №РН-0092 від 12 лютого 2007 року, №24 від 23 березня 2007 року, за якими частково отримано товар, рахунок фактура №СФ-000039 від 08.02.2007р., оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підписані та скріплені печатками і свідчать, що Постачальник є платником податку на загальних підставах.

Отже, висновок акта перевірки щодо завищення валових витрат в 4 кварталі, заниження валових витрат в 1 кварталі 2007 року на суму 4 400,14 грн. та завищення валових витрат в 1 кварталі 2007 року в розмірі 10 764,54 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Таким чином, ВАТ „Чернігівбуд” не порушувало п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334 за договорами з ТОВ „Картех-Чернігів”, ПП „Лерком”, ПП „Аква-Україна”, ТОВ „ТД „Водолій”, ПП „Меткон” та ПП „Флеш”.

Тому суд не погоджується зі зменшенням відповідачем позивачу валових витрат по наступних сумах:

- у розмірі 40581,67 грн. за договором з ТОВ „Картех-Чернігів” за 3 квартал 2006 року;

- у розмірі 4166,67 грн. за договором з ПП „Лерком” за 3 квартал 2006 року;

- у розмірі 41666,67 грн. за договором з ПП „Аква-Україна” за 3 квартал 2006 року;

- у розмірі 10827,75 грн. за договором з ТОВ ТД „Водолій” за 4 квартал 2006 року;

- у розмірі 5906,55 грн. за договором з ПП „Меткон” за 4 квартал 2006 року;

- у розмірі 4400,14 грн. за договором з ПП „Флеш” за 4 квартал 2006 року.

Суд погоджується із зменшення відповідачем позивачу валових витрат по наступних сумах:

- у розмірі 2335,60 грн. за договором з ПП „Рідна хата” за 3 квартал 2006 року;

- у розмірі 20045,00 грн. за договором з ПП „Інженерно-технічна фірма „АІФ” за 2 квартал 2007 року.

На сторінці 51 акта перевірки відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат на 1194328,52 грн., у т.ч. за 1 квартал 2007 року на 8144,00 грн. та за 2 квартал 2007 року на 1186184,52 грн., яке сталося в результаті порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334.

На думку податкового органу (стор. 37-51 акта перевірки), вказане порушення сталося внаслідок того, що позивачем виконувалися роботи після закінчення будівництва по об’єктам:

- житловий будинок з офісними приміщеннями на першому поверсі по вул.. Гетьмана Полуботка, 6 у м. Чернігові, на підставі договору № 12/12-2005 від 31 грудня 2005 року укладеного між ЗАТ „Чернігівкнига” та ВАТ „Чернігівбуд”;

- 48-ми квартирний житловий будинок з об’єктами соціально-культурного призначення на перехресті вулиці Щорса та проспекту Перемоги в м. Чернігові з необхідними супутніми роботами та тимчасовими спорудами в межах земельної ділянки будівельного майданчика, на підставі договору № 11/9 від 19.11.2004 року укладеного між КП „Чернігівбудінвест”, ТОВ українсько-німецьке спільне підприємство „Союз-інвест-Берлін-Чернігів” та ВАТ „Чернігівбуд”.

По договору № 12/12-2005 від 31.12.2005р.відповідачем встановлено, що згідно до акта Державної приймальної комісії від 16 квітня 2007 року роботи по об’єкту житловий будинок з офісними приміщеннями на першому поверсі по вул. Гетьмана Полуботка, 6 у м. Чернігові були закінчені у березні 2007 року, проте позивачем, ще в квітні 2007 року та травні 2007 року проводились БМР на загальну суму 598535,82 грн., а тому, вважає відповідач, позивач не має права відносити витрати по БМР за квітень, травень 2007 року до складу валових витрат.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 встановлює, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено в акті перевірки, за період з липня 2006 року по лютий 2007 року ВАТ „Чернігівбуд” по об’єкту житловий будинок з офісними приміщеннями на першому поверсі по вул. Гетьмана Полуботка, 6 у м. Чернігові було виконано робіт на суму 8309000,40 грн. (в тому числі ПДВ).

За квітень 2007 року та травень 2007 року позивачем було виконано БМР по вищевказаному об’єкту на загальну суму 598535,82 грн. (в тому числі ПДВ).

Тобто, позивачем за період з липня 2006 року по травень 2007 року було виконано робіт на загальну суму 8907536,22 грн. (598535,82 грн. + 8309000,40 грн.)

Згідно п. 3.1 ст. 3 договору № 12/12-2005 від 31.12.2005 року загальна вартість робіт та витрат, що доручаються до виконання ВАТ „Чернігівбуд” за даним договором, визначена за підсумком вартості будівництва загальної розрахункової площі всіх приміщень будинку –всього 4583,70 кв.м., з розрахунку вартості спорудження одного кв.м. їх площі 2160 грн./кв.м, що разом становить 9901000,00 грн., в тому числі ПДВ, і складає ціну договору. Ціна договору є твердою договірною ціною.

Різниця між договірною ціною та виконаними роботами складає 1591999,60 грн. (9901000,00 грн. - 8309000,40 грн.).

Таким чином, витрати позивачем у сумі 598535,82 грн. в тому числі ПДВ, було здійснено в межах договірної вартості, визначеної договором № 12/12-2005 від 31.12.2005 року.

По договору № 11/9 від 19.11.2004р. відповідачем встановлено, що згідно до Акта Державної приймальної комісії роботи по об’єкту 48-ми квартирний житловий будинок з об’єктами соціально-культурного призначення на перехресті вулиці Щорса та Проспекту Перемоги в м. Чернігові з необхідними супутніми роботами та тимчасовими спорудами в межах земельної ділянки будівельного майданчика, були закінчені у 2006 році, проте, позивачем проводились БМР на загальну суму 674858,40 грн., тому вважає відповідач, позивач не має право відносити витрати по БМР до складу валових витрат.

Як встановлено в акті перевірки, за період замовник по договору звертався до генерального підрядника з вимогою про усунення недоліків за договором.

Таким чином, витрати позивачем у сумі 674858,10 грн., в тому числі ПДВ, було здійснено в межах договірної вартості, визначеної договором № 11/9 від 19.11.2004 року та у зв’язку з виправленням недоліків, витрати по яким включаються до складу валових витрат платника податку.

Слід зазначити, що за висновками судової будівельно-технічної експертизи (т.IV а.с. 12-13) позивачем завищено вартість виконаних будівельно-монтажних робіт за договором №12/12-2005 від 21.12.05р. в 2 кварталі 2007 року на загальну суму 4 867,30 грн., в тому числі ПДВ 811,22 грн., без ПДВ 4 056,08 грн., з чим погоджується і позивач.

Отже, валові витрати підлягають зменшенню на суму 4056,08 грн., а податковий кредит зменшенню на суму 811,22 грн.

Згідно акта перевірки (стор. 51-54 акта перевірки) позивач, в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334, включив до складу валових витрат, у рядку „інші витрати”, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій:

- за 3 квартал 2006 року у розмірі 38419,42 грн.;

- за 4 квартал 2006 року у розмірі 21043,98 грн.;

- за 1 квартал 2007 року у розмірі 18649,62 грн.;

- за 2 квартал 2007 року у розмірі 21943,04 грн.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003р. № 1058-ІV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі –Закон № 1058), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах за списками № 1 та № 2, на посадах що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, та за результатами атестації робочих місць, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

При цьому до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності вказаного Закону.

Водночас порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21-1 від 19.12.2003р. (далі –Інструкція № 21-1).

Отже, чинним законодавством передбачено порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, зокрема, встановлено порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку таких пенсій.

Згідно діючого законодавства, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, які мають право на призначення пенсій за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, відповідно до положень вказаного вище Закону, підприємства та організації зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а»статті 13 Закону України від 05.11.1991р. № 1788-XII „Про пенсійне забезпечення". Тобто зазначені виплати здійснюються платником податку до Пенсійного фонду України аналогічно відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 2 (п. «б»ст. 13 цього Закону).

Зокрема, абзацом третім п. 6.1 Інструкції № 21-1 для платників, зазначених у пп. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції, передбачено, що відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 1.

Крім того, розмір сум до відшкодування (як для пенсій за списком № 1, так і для пенсій за списком № 2) на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій (п. 6.4 Інструкції № 21-1), а підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (абзац перший п. 6.4 Інструкції № 21-1).

          Оскільки чинним законодавством на підприємства покладено обов'язок щодо часткового відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а»ст. 13 вказаного вище Закону № 1788-ХП, то фактичні виплати платника, здійснені у зв'язку з таким відшкодуванням, з метою оподаткування прирівнюються до збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та включаються до складу валових витрат платників податку на прибуток відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334.

          Щодо витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з»ст. 13 Закону № 1788-ХП, то слід зазначити таке.          

          Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997р. № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»ст. 13 Закону № 1788-ХП до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення".          

          При цьому, відповідно до абзацу третього статті 4 Закону України від 26.06.1997р. № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", встановлено ставку збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 % від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.          

          Водночас, абзацом п'ятим п. 1 ст. 2 розділу XV Закону № 1058, встановлено, що виплата пенсії особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначено відповідно до пунктів «в»- «е»та «ж»статті 13 Закону України від 05.11.1991р. № 1788-ХП „Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 р. за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з січня 2005 р. - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058.

          При цьому слід зазначити, що статтею 14 Закону від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ „Про систему оподаткування" визначено, що до загальнодержавних податків і зборів належить збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.          

          Відповідно до п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються, суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом „Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом).

          Беручи до уваги вказані вище норми законодавства у їх сукупності, витрати платника податку на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”-„з” статті 13 Закону України від 05.11.1991р. № 1788-ХП „Про пенсійне забезпечення" (крім пенсій, призначених відповідно до пунктів «в»—«е»та «ж»цієї статті, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України або державного бюджету), включаються до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У випадку якщо платник податку не сплачує або несвоєчасно сплачує суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, то сума штрафних санкцій та пені, нарахованих у зв'язку зі стягненням цих витрат, на підставі п.п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не підлягає включенню до складу валових витрат такого платника.

Розмір сум до відшкодування (як для пенсій за списком № 1, так і для пенсій за списком № 2) на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій (п. 6.4 Інструкції № 21-1), а підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (абзац перший п. 6.4 Інструкції № 21-1).

На дослідження судово-економічної експертизи були надані Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № І058 в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”-„з” ст. 113 Закону України „Про пенсійне забезпечення” (додаток № 7 до пункту 6.4 Інструкції № 21-1), підписані від імені Начальника управління Пенсійного фонду та скріплені печатками, на підставі яких ВАТ „Чернігівбуд" здійснено нарахування в бухгалтерському та податковому обліку за відповідний звітний період сум витрат на виплату та доставку пенсій.

ВАТ „Чернігівбуд" за даними бухгалтерського обліку здійснено нарахування витрат на виплату та доставку пенсій в 2 півріччі 2006 року на загальну суму 59463,40 грн. та відображено відповідно в податковому обліку з податку на прибуток у складі валових витрат в рядку 4.13 „Інші витрати" Декларації за податку на прибуток за 3 квартал 2006 року в розмірі 38 419,42 грн., за 4 квартал 2006 року 21 043,98 грн., за 2 півріччя 2006 року на загальну суму 59463,40 грн. (38 419,42 грн. + 21 043,98 грн.).

Співставленням Розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”-„з” ст. 113 Закону України „Про пенсійне забезпечення" з даними головної книги та обліковими регістрами по рахунку 651 „Пільгові пенсії" експертами встановлено, що підприємством проведено нарахування витрат на виплату та доставку пенсій в бухгалтерському обліку за 1 півріччя 2007 року на загальну суму 40 592,66 грн., що знайшло відображення в податковому обліку у складі валових витрат, а саме в рядку 01.13 „Інші витрати" Декларації за податку на прибуток за 1 квартал 2007 року в розмірі 18649,62 грн., за 2 квартал 2007 року 21 943,04 грн., за півріччя 2007 року на суму 40592,66 грн. (18 649,62 грн. + 21 943,04 грн.).

          Таким чином, віднесення до складу валових витрат з відображенням ВАТ „Чернігівбуд" у рядку 4.13 „Інші витрати" витрат на виплату і доставку пенсій за період в 2 півріччі 2006 року на загальну суму 59 463,40 грн. ( в т. ч. за 3 квартал 2006року в розмірі 38 419,42 грн., за 2 квартал 2006 року в розмірі 21 043,98 грн.) та в 1 півріччі 2007 року на загальну суму 40 592,66 грн. ( в т.ч. за 1 квартал 2007року в розмірі 18 649,62грн., за 2 квартал 2007року в розмірі 21 943,04 грн.) є нормативно обґрунтованим, оскільки відповідає вимогам п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334 як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

          Отже, не підтверджується висновок акта перевірки щодо завищення валових витрат ВАТ „Чернігівбуд" на загальну суму 100 056,06 грн.(59 463,40 грн. + 592,66 грн.), в тому числі:

-          за 3 квартал 2006року на 38 419,42 грн.;

-          за 2 квартал 2006року на 21 043,98 грн.;

-          за 2006 рік на 59 463,40 грн.;

-          за 1 квартал 2007 року на 18649,62 грн.;

-          за 2 квартал 2007 року на 21943,04 грн.;

-          за півріччя 2007 року на 40592,66 грн.

Як вбачається із акта перевірки (стор. 55-56 акта перевірки), перевіркою встановлено, що у результаті порушення Будівельно-монтажним управління „Жилбуд-1” ВАТ „Чернігівбуд” п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334, витрати на виплату і доставку пенсій по БМУ „Жилбуд–1” було неправомірно включено до складу валових витрат на загальну суму 132996,00 грн., в тому числі:

-          за 3 квартал 2006 року на 36724,00 грн.;

-          за 2006 рік на 89681,00 грн.;

-          за 1 квартал 2007 року на 43315,00 грн.;

-          за півріччя 2007 року на 43315,00 грн.

З підстав викладених вище, з урахуванням висновків судово-економічної експертизи, суд не погоджується з висновками акта перевірки, оскільки відповідно до вимог пенсійного законодавства, витрати на оплату і доставку пенсій є об’єктом оподаткування збором на пенсійне забезпечення, отже, відповідно до п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334, мають включатися до складу валових витрат платника податку.

Суд погоджується з висновком про порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334 (стор. 54-55 акта перевірки), в результаті якого позивачем було завищено валові витрати за 3 квартал 2006 року на суму 35646,00 грн.

Погоджується суд і з висновком порушення Управління механізації будівництва ВАТ „Чернігівбуд” п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334 (стор. 56-57 акта перевірки), в результаті чого позивачем було завищено валові витрати за 1 квартал 2007 року на суму 4986,00 грн. та за 2 квартал 2007 року на суму 5400,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та висновки судово-економічної експертизи, суд доходить висновку, що документально та нормативно не підтверджується висновок акта перевірки щодо зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування за 2006 рік на суму 226776,00 грн.

Документально та нормативно не підтверджується висновок акту перевірки щодо зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування за півріччя 2007 року на суму 998438 грн. та заниження суми податку на прибуток за півріччя 2007 року на 205 064 грн.

Документально та нормативно підтверджується зменшення ВАТ „Чернігівбуд” від’ємного значення об’єкту оподаткування за досліджуваний період на загальну суму 285 965 грн., в тому числі:

-          за 2006 рік на 28 447 грн.,

-          за півріччя 2007 року на 257 518 грн., в т.ч. 214 698 грн.

Висновки, наведені позивачем в позовній заяві, щодо визначення ним об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств:

-          за 2006 рік відносно зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування на суму 107 674,00 грн.;

-          за півріччя 2007 року відносно зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування на суму 235 215,00грн. документально та нормативно не підтверджуються.

При цьому, слід зазначити, що позивачем (платником податку) самостійно скориговано валові доходи в 3 кварталі 2007 року на суму 214 698,00 грн., тобто до складу валового доходу за 9 місяців 2007 року віднесено суму перевищення виручки від реалізації фізкультурно-оздоровчого комплексу за Договором купівлі-продажу №2447 від 04.06.07р. над його балансовою вартістю та відображено в рядку 01 „Доходи від продажу товарів” Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року.

Отже, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005382320/0 від 22.11.2007р. підлягає визнанню недійсним повністю.

Щодо оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення № 0005392320/0 від 22.11.2007р., то, як вбачається із висновків акта перевірки, податкове зобов’язання з ПДВ визначене позивачу внаслідок порушення норм Закону № 168.

Так, в акті перевірки (стор. 60-61 акта перевірки) вказується, що в результаті порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168, позивачем було не включено до податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2006 року 805,00 грн. та за березень 2007 року 1667,00 грн.

В порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1 п. 6.1 ст. 6 Закону № 168, позивачем не включено до податкових зобов’язань з ПДВ за червень 2007 року 25148,00 грн. (стор. 61-63 акта перевірки).

У зв’язку з порушенням п. 4.1 ст. 4, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, п. 7.1 ст. 7 Закону № 168 (стор. 63-68 акта перевірки) позивачем, на думку відповідача, було занижено податкові зобов’язання з ПДВ:

- за липень 2006 року у розмірі 2266,67 грн.;

- за лютий 2007 року у розмірі 21666,67 грн.;

- за квітень 2007 року у розмірі 15666,67 грн.;

- за червень 2007 року у розмірі 4600,00 грн. та 17040,70 грн.

Як вже вказувалося вище, у перевіряємому періоді ВАТ „Чернігівбуд” здійснювало відчуження об’єктів, зокрема таких як нежитлова будівля господарчого блоку, що розташована по вул. Шевченка, 20-е, с. Новоселівка, Чернігівського району, Чернігівської області.

Вищевказане майно відчужувалося позивачем Назаренку М.І. на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2007 року за ціною 68000,00 грн. (сума ПДВ у договорі не вказана).

Відчужувалися нежитлові приміщення з усіма необхідними спорудами та технічними комунікаціями: контора площею 526,6 кв.м., профілакторій площею 712,7 кв.м., ганок, котельня площею 138,7 кв.м., трансформаторна підстанція площею 23,0 кв.м., прибудова площею 5,7 кв.м, огорожа залізобетонна № 1, ворота з хвірткою металеві № 2, що розташоване в м. Ніжині, Чернігівської області, вул. Шаумяна, 28.

Вищевказане майно відчужувалося позивачем Відкритому акціонерному товариству „Укроптбакалія” на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2007 року за ціною 650000,00 грн. (сума ПДВ у договорі не вказана). Згідно первинних документів бухгалтерського обліку балансова вартість майна станом на 01.04.2007 року складала 184203,70 грн.

Відчужено нежитлову будівлю складу літ. „Д-1” площею 1045,5 кв.м., що знаходиться в м. Чернігові, вул. Ціолковського, 39.

Вищевказане майно відчужувалося позивачем Приватному підприємству „МІР” на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2007 року за ціною 470000,00 грн. (сума ПДВ у договорі не вказана). Згідно первинних документів бухгалтерського обліку балансова вартість майна станом на 01.07.2007 року складала 0,00 грн.

Відчужуваввся склад літ. О-1” за внутрішніми обмірами –215,4 кв.м., за зовнішніми обмірами –248,8 кв.м., що складає 1/30 частину об’єктів нерухомості, що знаходяться за адресою: м. Чернігів, вул. Ціолковського, 39.

Вищевказане майно відчужувалося позивачем Найдьон Наталії Михайлівні на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2007 року за ціною 138000,00 грн. (сума ПДВ у договорі не вказана). Згідно первинних документів бухгалтерського обліку балансова вартість майна станом на 01.07.2007 року складала 3447,79 грн.

Також відчужувавсяздоровчий комплекс літ „А-2” загальною площею 981,1 кв.м., склад літ. „Б-1” загальною площею 30,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Савчука, 5а.

Вищевказане майно відчужувалося позивачем Красній Н.К. на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2007 року за ціною 511212,00 грн. (сума ПДВ у договорі не вказана).

Порушення, на думку відповідача, сталися внаслідок того, що позивачем до складу валового доходу було включено суми доходів по вищевказаним об’єктам не від договірної вартості майна, що продавалося, як того вимагає пункт 4.1 ст. 4 Закону № 168, а договірну вартість зменшену на суму ПДВ, чим було також порушено п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 та п. 7.1 ст. 7 Закону № 168.

Але з такими висновками відповідача не можна погодитися, виходячи з вищенаведеного аналізу судом ст.ст. 213, 655 ЦК України відносно тлумачення сторонами змісту правочину щодо всіх істотних умов правочину.

Як вказувалося вище, підтвердженням та доказом того, що сторони у договорах купівлі-продажу мали на увазі ціну договору, яка включає в себе в тому числі і ПДВ, є попередні договори та протоколи намірів підписані між сторонами, акти приймання-передачі майна, та платіжні доручення (проплати здійснені покупцем) де вказується ціна та в тому числі ПДВ.

Таким чином, відповідачем було невірно донараховано позивачу податкові зобов’язання з ПДВ:

- за липень 2006 року у розмірі 2266,67 грн.;

- за лютий 2007 року у розмірі 21666,67 грн.;

- за квітень 2007 року у розмірі 15666,67 грн.;

- за червень 2007 року у розмірі 4600,00 грн. та 17040,70 грн.

У зв’язку з порушенням п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 (стор. 68-71 акта перевірки), позивачем, на думку відповідача, було завищено податковий кредит по договору № 12/12-2005 від 31 грудня 2005 року:

- за березень 2007 року у розмірі 36813,20 грн.;

- за квітень 2007 року у розмірі 21846,37 грн.;

- за травень 2007 року у розмірі 41096,40 грн.;

- за червень 2007 року у розмірі 26633,33 грн.;

- завищено податковий кредит по договору № 11/9 від 19 листопада 2005 року:

- за лютий 2007 року у розмірі 248,29 грн.;

- за березень 2007 року у розмірі 1378,00 грн.;

- за квітень 2007 року у розмірі 110847,60 грн.

У відповідності до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Проте, суд вважає такі висновки відповідача такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вартість виконаних робіт за вищевказаними договорами призначалася саме для господарської діяльності на отримання доходжу у зв’язку з виконання вищевказаних договорів підряду.

В акті перевірки відповідачем не зазначено, чому такі витрати він не вважає витратами, які пов’язані з веденням господарської діяльності ВАТ „Чернігівбуд”. Посилання, як на підставу відсутності у позивача права відносити до складу податкового кредиту, на ту обставину, що БМР проводилися після закінчення будівництва, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, які відповідачем і не встановлювались, оскільки вищевказаний податковий кредит був включений до податкових зобов’язань контрагентів, зокрема БМУ „Житлобуд-1”, про що було видано відповідні податкові накладні.

На думку відповідача, внаслідок порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону № 168 (стор. 71-74 акта перевірки), позивачем не було нараховано ПДВ в розмірі 292286,43 грн. (1461432,16 грн. Х 20%) на суму наданих структурним підрозділом послуг по організації робіт по будівництву об’єктів.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач має декілька структурних підрозділів, які у відповідності до своїх положень не мають статусу юридичної особи, проте є окремо зареєстрованими платниками податку.

          Основним видом економічної діяльності позивача, у відповідності до його Статуту, є будівництво. Таким же видом діяльності займаються і структурні підрозділі позивача.

          Таким чином, структурні підрозділи позивача входять в єдиний виробничий комплекс, що забезпечує, у взаємодії з іншими структурними підрозділами позивача, комплексне будівництво і запровадження в експлуатацію виробничих потужностей, об’єктів соціального, культурного, побутового, комунального призначення і житла, а також виробництва промислової продукції, товарів народного споживання, надання різноманітного виду послуг фізичним і юридичним особам.

Тобто, головне підприємство, укладаючи договори підряду, частину робіт по даному підряду передає на виконання своїм структурним підрозділам та, відповідно, частину грошових коштів за виконані роботи також надає своїм структурним підрозділам. А оскільки головне підприємство ВАТ „Чернігівбуд”, як окрема юридична особа (в сукупності структурних підрозділів та головного підприємства), несе витрати щодо обслуговування структурних підрозділів (витрачає кошти, наприклад, на оренду земельної ділянки, на якій будує той чи інший об’єкт), то відповідні адміністративні затрати, які виникають у головного підприємства (управління), позивач, у відповідності до бухгалтерського обліку, виставляє (всередині юридичної особи) своїм структурним підрозділам, про що виставляє відповідні рахунки без укладення договорів (тому що їх укласти неможливо зі структурним підрозділом внаслідок відсутності у останнього правового статусу юридичної особи) та відповідні рахунки оплачуються структурними підрозділами.

Тобто, дані кошти, однозначно використовуються для нормальної виробничої діяльності усієї юридичної особи (в сукупності структурних підрозділів та головного підприємства).

У відповідності до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону № 168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Також Закон № 168 визначає і поняття поставки товарів. Зокрема у відповідності до п. 1.4 Закону № 168 поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

В даному випадку, щодо визначення поняття поставки товарів, операції з якої є базою оподаткування ПДВ, не може бути мови про набуття будь-яким структурним підрозділом або головним підприємством прав власності на предмет поставки, оскільки структурні підрозділи не є юридичними особами, а тому і не можуть бути суб’єктами, які набувають прав власності в такому випадку, оскільки неможливо продати що-небудь самому собі.

Таку думку має і ДПА України, яка викладена в листі ДПА України від 04.01.2002 року за № 100/6/16-1215 „Про податок на додану вартість”, яким і керувався позивач при визначенні податкових зобов’язань з податку на додану вартість у 2006 році (т. III а.с. 57).

Так, у відповідності до вищевказаного листа, у випадку передачі для виробничого використання товарів (робіт, послуг) в межах балансу платника податку (головної організації), витрати по яким відносяться на валові витрати виробництва і підлягають амортизації, коли передача товарно-матеріальних цінностей або основних виробничих фондів відбувається від одного філіалу іншому (незалежно від того, чи зареєстровані такі філіали в якості платників ПДВ), або від головної організації одному із філіалів (незалежно від факту реєстрації в якості платника ПДВ), чи, навпаки, від одного з філіалів (не зареєстрованого в якості платника ПДВ) головні організації без переходу права власності від головного підприємства, така передача не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Тобто, ДПА України погоджується, що у випадку відсутності переходу права власності не може йти і мови про поставку, а якщо немає операції поставки, то немає і бази оподаткування.

У відповідності до абзацу „а” п.п. 4.4.2 п. 4.4. ст. 4 Закону № 2181 роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

Згідно абзацу „г” вищевказаного підпункту Закону № 2181 податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами.

Відповідно до абзацу „д” вищевказаного підпункту Закону № 2181 не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Враховуючи, що це офіційний лист ДПА України направлений на невизначене коло платників податків, то такий лист у відповідності до вищевказаних приписів п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону № 2181 є нічим іншим як узагальнюючим податковим роз’ясненням, тобто оприлюдненням офіційного розуміння саме положень п. 4.1 та п. 1.4 Закону № 168, яке й повинно було використовуватися відповідачем при обґрунтуванні оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Це стосується і вищевказаних у цьому рішенні листів ДПА України.

Таким чином, відповідачем було невірно визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за період липень 2006 року –грудень 2006 року у розмірі 292286,43 грн.          

Проте, у відповідності до висновків судово-економічної експертизи (т. IV а.с. 121), аналіз чинного законодавства та зведені дані Таблиці №13 свідчать, що документально та нормативно не підтверджується висновок акта перевірки щодо заниження ВАТ „Чернігібуд” ПДВ за перевіряємий період на суму 590814,00 грн. та визначення податкового зобов’язання позивачу з ПДВ податковим повідомленням –рішенням №0005392320/0 від 22.11.07р. у розмірі 620513,00 грн. основного платежу.

          Заниження ВАТ „Чернігібуд” податку на додану вартість за перевіряємий період підтверджується на загальну суму 28432 грн.

          Виходячи з наведеного вище, висновки, наведені позивачем в позовній заяві щодо визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість ВАТ „Чернігібуд” за перевіряємий період на загальну суму 28120,00 грн. не підтверджуються.

          Таким чином, суд вважає, що відповідачем було правомірно нараховане податкове зобов’язання з ПДВ лише у сумі 28432,00 грн., інша сума податкових зобов’язань з ПДВ у розмірі 592081,00 грн. (620513,00 грн. - 28432,00 грн.) нараховано неправомірно та всупереч положенням чинного податкового законодавства, а тому в цій частині податкове повідомлення рішення підлягає визнанню нечинним.

          Враховуючи, що на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 за порушення приписів Закону № 168 на суму нарахованого податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 28432,00 грн. підлягає нарахуванню штраф у розмірі 50%, то суд погоджується з нарахуванням відповідачем штрафу у розмірі 14216,00 грн. (28432,00 грн. х 50%). В іншій частині нарахування штрафної санкції, податкове повідомлення-рішення має бути визнано нечинним.

          З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005392320/0 від 22 листопада 2007 року на суму 888 122,00 грн. = (930770,00 грн. –28432,00 грн. –14216,00 грн.), в тому числі на суму основного платежу в розмірі 592081,00 грн. (620513,00 грн. –28432,00 грн.) та на суму штрафної фінансової санкції в розмірі 296041,00 грн. (310257,00 грн. –14216,00 грн.).

          На 77 і 78 сторінках акта перевірки зазначено, що вибірковій перевірці правильності визначення сукупного оподатковуваного доходу відповідно до Закону України від 22.05.2003р. № 889-IV „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі –Закон № 889) по особових рахунках працівників, повноти нарахування до складу місячного оподатковуваного доходу премій, виплат за лікарняними листами, додаткових виплат, одноразових виплат встановлено, що не увійшли до сукупного оподатковуваного доходу працівників підприємства виплати за вахтову надбавку, та харчування, які виплачуються за рахунок коштів підприємства протягом перевіряє мого періоду і які є додатковим благом працівників.

          Підприємством порушено: п. 4.2.1, п.п „б”, п.п. „г”, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. „а” п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону № 889.

          Донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі –8842,52 грн.

          Згідно п. 4.3 ст. 4 Закону № 889 до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п.п. 9.10 ст. 9 цього Закону.

          Визначення вахтового методу організації робіт, порядок його застосування та перелік підприємств, організацій та об’єктів, на яких може застосовуватися вахтовий метод організації робіт, визначено Основними положеннями про вахтовий метод організації робіт, затвердженими постановою Держкомітету з праці і соціальних питань СРСР від 31.12.1987р., яка є чинною в Україні відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991р. № 1545-XII „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”.

          ВАТ „Чернігівбуд” є саме таким підприємством.

          Відповідно до ст.. 15 Закону України „Про оплату праці” від 24.03.1995р. № 108/95-ВР підприємства самостійно встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат в колективних договорах з обов’язковим дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

          Виходячи з викладеного, підприємство самостійно вирішує доцільність встановлення та розмір надбавок (польового забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер робіт.

          Як свідчать матеріали справи, пунктом IV.3.2 Колективних угод між Правлінням і профспілковим комітетом ВАТ „Чернігівбуд” на 2006 та 2007 року (т.III а.с. 138, 154) встановлено, що працівникам, робота яких виконується вахтовим методом, кожний день перебування на вахті виплачується надбавка в розмірі, встановленому чинним законодавством і погодженому з замовником будівництва.

          У випадку, коли підприємство вирішило встановити надбавку до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких проводиться вахтовим методом, необхідно керуватися нормами постанови КМУ від 31.03.1999р. № 490 „Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться „у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер” (далі –Постанова № 490).

          Постановою № 490 встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

          Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

          Гарантії та компенсації працівникам у разі службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та Законом України „Про оплату праці” від 24.03.1995р. № 108/95-ВР (ст. 12 Закону № 108).

          Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці (п.3.16 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.04.2004р. № 5, зареєстрованої в Мінюсті України 27.01.2004р. за № 114/8713).

Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв’язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), установлених постановою КМУ від 23.04.1999р. № 663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном” та вищевказаною Інструкцією № 5, не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, установлених п.п. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону № 889.

Отже, суд доходить висновку про задоволення позову в частині визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові № 0005392320/0 від 27.01.2007р.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши та оцінивши надані позивачем докази, матеріали та висновки проведених по справі судових експертиз, судова колегія вважає, що вони доводять обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В свою чергу, відповідачем не надано суду доказів які б спростовували обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 51, 71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія -

Постановила:

1.          Позов задовольнити повністю.          

2.          Визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0005382320/0 від 22 листопада 2007 року.

3.          Визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0005392320/0 від 22 листопада 2007 року на загальну суму 888122,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 592081,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 296041,00 грн.

4.          Визнати повністю нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0013631720/0 від 22 листопада 2007 року.

5.          Присудити Відкритому акціонерному товариству „Чернігівбуд” (14000, м. Чернігів, вул.. Мстиславське, 9, р/р 26000304830686 в Промінвестбанку м. Чернігів, МФО 353436, код 14236516) з Державного бюджету України 3,40 грн. сплаченого держмита та 20889,60 грн. сплачених за проведення судових експертиз.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 15.01.2010р. проголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 18.01.2010р.

Головуючий суддя Ю.М. Бобров

Суддя І.Г. Мурашко

Суддя І.В. Кушнір