Ухвала суду № 90383459, 13.07.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/18038/20

Провадження № 2-з/947/806/20

УХВАЛА

13.07.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Кирикової О.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4 , про визнання довіреності недійсною та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2020 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання довіреності недійсною та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якій позивач просить суд:

- визнати недійсною довіреність, за реєстраційним №324;

- витребувати з незаконного володіння відповідача транспортний засіб марки «Land Rover Vogue», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , усунувши перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 право користування та розпорядженням майном.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 06.07.2020 року вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк терміном в п`ять днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення недоліків поданої заяви.

08.07.2020 року до суду надійшла заява від представника позивача на усунення недоліків поданої заяви, до якої подано оригінал квитанції на підтвердження доплати судового збору в сумі 5919 гривень 20 копійок та уточнену позовну заяву.

Оглянувши надані до суду документи, суддею було встановлено, що представником позивача належним чином усунуті недоліки поданого позову у відповідності до ухвали суду від 06.07.2020 року, за наслідком чого 13.07.2020 року постановлено ухвалу про прийнято позовної заяви до розгляду, відкриття провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання. Одночасно вказаною ухвалою суду, судом залучено до участі по справі в якості третьої особи – ОСОБА_4 .

Разом з позовною заявою, представником позивача надано до суду заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на транспортний засіб марки «Land Rover Vogue», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 ;

- оголошення в розшук транспортного засобу марки «Land Rover Vogue», 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 .

В обґрунтування заяви представник позивача посилається на те, що вказаний транспортний засіб 05.12.2015 року було зареєстровано за ОСОБА_1

У 2016 році заявник передав у тимчасове користування зазначений транспортний засіб малознайомому чоловіку на ім`я ОСОБА_5 .

Однак, як стверджує позивач у позові, останній з 2016 року по теперішній час транспортний засіб не повернув.

В подальшому, позивач дізнався, що 16.03.2017 приватним нотаріусом Кобзар Олександром Юрійовичем, від його імені - ОСОБА_1 була видана і посвідчена довіреність на право розпоряджатися транспортним засобом автомобілем марки «Land Rover Range Rover Vogue», номер кузова ( НОМЕР_3 ) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Однак, як стверджує позивач, він зазначену довіреність не підписував, що стало підставою для звернення до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, яку 30.03.2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160500001533.

Також позивачеві стало відомо, що в подальшому належний йому транспортний засіб було перереєстровано, який на цей час перебуває у власності ОСОБА_3 , що стало підставою для звернення до суду з відповідною заявою.

Також представник позивача вважає, що є об`єктивні підстави для вжиття заходів забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль, оскільки під час розгляду справи відповідачем спірне майно може бути знов відчужене на користь третіх осіб, а відтак невжиття таких заходів забезпечення позову значним чином ускладнить виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, чим будуть значно порушені права та інтереси позивача.

Одночасно представник позивача вважає, що є необхідність у вжитті заходів забезпечення позову шляхом оголошення спірного транспортного засобу у розшук, посилаючись на те, що такий вид заходу забезпечення позову здійснить збереження спірного майна, оскільки в іншому випадку крім продажу спірного майна існують інші можливості для його знищення та отримання прибутку, що призведе до неможливості виконання рішення суду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Оглянувши вказану заяву, суд встановив, що заява представника позивача відповідає вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України, а відтак підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документі вбачається, що між сторонами по справі виник спір стосовно рухомого майна – транспортного засобу марки «Land Rover Vogue», номер кузову НОМЕР_2 .

З наданих позивачем до суду сформованих реєстраційних карток стосовно спірного транспортного засобу вбачається, що автомобіль марки «Land Rover Vogue», номер кузову НОМЕР_2 :

- 05.12.2015 року був зареєстрований за ОСОБА_1 , з присвоєним реєстраційним номером НОМЕР_4 ;

- 24.02.2018 року був перереєстрований за ОСОБА_4 , з присвоєним реєстраційним номером НОМЕР_5 ;

- 17.08.2018 року був перереєстрований за ОСОБА_3 , з присвоєним реєстраційним номером НОМЕР_1 .

З метою перевірки зазначених обставин, судом з відкритого реєстру Опендатабот, за посиланням: https://opendatabot.ua/, встановлено, що дійсно остання реєстрація спірного транспортного засобу за реєстраційним номером НОМЕР_1 , відбулась 17.08.2018 року.

Позивач зазначає, що перереєстрація спірного транспортного засобу з нього – ОСОБА_1 на ОСОБА_4 , відбулась на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2018 року за №СГ№7268/18/000251, який був укладений від імені ОСОБА_1 третьою особою, яка діяла на підставі довіреності від 16.03.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Кобзарем О.Ю.

Як стверджує позивач він зазначену довіреність не підписував, за наслідком чого відкрито кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12019160500001533 від 30.03.2019 року за ознаками кримінального правопорушення.

З наданої позивачем копії ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 06.07.2020 року вбачається, що в рамках зазначеного кримінального провадження було призначено низку судово-почеркознавчих експертиз.

Так, в ухвалі суду здійснено посилання, що відповідно до висновку експерта (УСБУ в Одеській області ) №5 від 11.02.2020 встановлено, що рукописні записи " ОСОБА_1 ", у довіреності від 16.03.2017 (НАМ №808036), якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_6 розпоряджатися транспортним засобом автомобілем марки «Land Rover Range Rover Vogue», номер кузова ( НОМЕР_3 ) НОМЕР_2 , н.з. НОМЕР_4 , ймовірно виконані не ОСОБА_1 . Відповісти на питання, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності від 16.03.2017 (НАМ №808036), якою ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_6 розпоряджатися транспортним засобом автомобілем марки «Land Rover Range Rover Vogue», номер кузова ( НОМЕР_3 ) НОМЕР_2 , н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_1 чи іншою особою, неможливо. 25.02.2020 до НДЕКЦ МВС України направлено постанову про призначення почеркознавчої експертизи. Відповідно клопотання експерта №121-П від 27.02.2020 встановлено, що для проведення зазначеної експертизи необхідно надати експерту оригінал досліджуваного документу, а саме оригінал довіреності від 16.03.2017 (НМА 808036.)

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно транспортного засобу марки «Land Rover Vogue», номер кузову НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на цей час належить на праві власності ОСОБА_3 , що в свою чергу оспорюється позивачем по справі, як попереднім власником, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний транспортний засіб, що є співрозмірним заявленим позовним вимогам, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може значним чином ускладнити виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, з урахуванням того, що до розв`язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідачем спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, на підставі чого суд доходить до висновку про обґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову в цій частині.

На переконання суду, дані заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль в достатній мірі відповідатимуть меті забезпечення позову та принципам розумності, а також достатньою мірою гарантуватимуть досягнення дієвості таких заходів забезпечення.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову – це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Одночасно суд вважає необґрунтованою заяву представника позивача про забезпечення позову в частині оголошення спірного транспортного засобу в розшук, оскільки такий вид забезпечення позову не є співрозмірним засобом забезпечення заявленого позову, зазначені заходи забезпечення позову значним чином можуть порушити право відповідача – ОСОБА_3 на користування належним на праві власності майном, а заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Так згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності. Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Отже, дана норма Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права власності і обмежувати його згідно закону, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним.

В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в постанові від 13 січня 2020 року по справі №922/2163/17.

Позивачем не надано до позову жодного доказу на підтвердження того, що існують будь-які ризики саме знищення спірного майна, та взагалі відповідачем ОСОБА_3 здійснюються такі дії.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що розшук майна, як забезпечення позову не визначено статтею 150 ЦПК України, а є однією з примусових заходів спрямованих на виконання рішення суду на стадії його виконання у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, суд вважає заяву представника позивача про забезпечення позову підлягаючою частковому задоволенню в частині накладення арешту.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З наданих до суду документів, вбачається, що позивач зареєстрований на території України, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, у зв`язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідач у відповідності до вимог ст. 154 ЦПК України, має право після застосування судом заходів забезпечення позовуна звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/18038/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_4 , про визнання довіреності недійсною та витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме:

- Накласти арешт на транспортний засіб – автомобіль марки «Land Rover Vogue», номер кузову НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

У задоволені решти вимог заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову – залишити без задоволення.

Копію ухвали направити для виконання до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області (65000, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5).

Копію ухвали направити для відома учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Головуючий Калініченко Л. В.