Рішення № 9037526, 13.04.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

______________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                    13.04.2010 Справа № 17/61-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна", м. Ходорів Жидачівського району Львівської області

до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Промконтакт" ЛТД, м. Херсон

про стягнення 55086 грн. 63 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув.

від відповідача - не прибув.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" (позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Промконтакт” ЛТД” (відповідач) заборгованості за отриманий на підставі видаткових накладних № Н100712 від 14.10.2009р., №Н100723 від 15.10.2009р., №Н100797 від 30.10.2009р. та за довіреністю серії ЯПЗ №623517 від 07.10.2009р. товар в сумі 55086 грн. 63 коп., що становить суму основного боргу. Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 550 грн. 87 коп. витрат на оплату державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 1653 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

          Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за товарними накладними, що змусило позивача звернутися за захистом майнових прав до господарського суду.

          Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в дане судове засідання та в судове засідання, яке відбулося 30.03.2010р. не забезпечив; надав суду витребувані документи, які долучено до матеріалів справи.

          Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, вимог ухвал суду від 18.03.2010р. та 30.03.2010р. не виконав, відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, проти наявності заборгованості не заперечив, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

          Ухвали суду, направлені відповідачеві за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, а саме: м.Херсон, вул.Горького, 13, повернулись до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за даною адресою. Ухвали, направлені за поштовою адресою, вказаною в позовній заяві: м.Херсон, вул.Лугова, 24/94 а також повідомлення про вручення даних ухвал до суду не повернулись.

          12 квітня 2010 року позивачем до матеріалів справи надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якою підтверджується правильність зазначеної позивачем у позові юридичної адреси відповідача.

          Враховуючи ті обставини, що відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав і судом вживалося всіх передбачених процесуальним законом заходів щодо його належного інформування про дату, час та місце проведення судового засідання по справі - розгляд справи здійснюється відповідно до положень ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача, який належним чином був інформований судом про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки відповідно до положень ст. 93 ЦК України та Закону України від 15.05.2003р. №755-ІУ (зі змінами) “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Положеннями ст.ст. 16,17 Закону України від 15.05.2003р. №755-ІУ (зі змінами) “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” встановлено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. Відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

          Як свідчать матеріали справи, між товариством з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Промконтакт” ЛТД” (відповідач) у спрощений спосіб укладено договір поставки продукції на суму 68086грн. 63 коп.

Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Стаття 205 ЦК України передбачає вчинення правочинів в усній формі. При цьому, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

          Згідно зі ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

          Положеннями ч.1 ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Волевиявлення покупця придбати товар підтверджується видатковими накладними, а саме: № Н100712 від 14.10.2009р. на суму 17740 грн. 80 коп., №Н100723 від 15.10.2009р. на суму 35561 грн. 83 коп., №Н100797 від 30.10.2009р. на суму 14784 грн. за якими він отримав товар від постачальника, всього на суму 68086 грн. 63 коп.

          Поставлений товар було отримано уповноваженим представником відповідача на підставі довіреності від 07.10.2009р. року серія ЯПЗ №623517.

          Як слідує з письмових пояснень позивача, згідно досягнутої домовленості між сторонами на момент передачі товару відповідачу у власність гофропродукції, відповідач зобов’язаний був проводити оплату за передану продукцію протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження продукції.

          Натомість, відповідач грошові зобов'язання виконав частково, у зв’язку з чим станом на 09.03.2010 року за ним обліковується заборгованість в розмірі 55086 грн. 63 коп.

          Приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Так, майново-господарське зобов'язання як один з основних видів господарських зобов'язань, виникає при здійсненні господарської діяльності, під якою слід розуміти діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що має цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України). Юридичним об’єктом майново-господарського зобов'язання є певна господарська дія - виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, передача майна, сплата грошей тощо або утримання від певної дії. Такому зобов’язанню відповідає активна (позитивна) поведінка зобов’язаної сторони, спрямована на виконання нею вимог управненої сторони. Матеріальним об’єктом майново-господарського зобов'язання є відповідна продукція, товари, роботи, послуги, гроші або інше майно.

          Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

          Під правочином слід розуміти дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Відповідно до статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Нормами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

          Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          04.02.2010р. за вихідним №57 позивачем на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією було направлено вимогу в порядку ч.2 ст.530 ЦК України (а.с.13-15) щодо погашення заборгованості за поставлений товар в сумі 55086 грн. 63 коп., яка залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 55086 грн. 63 коп. або заперечень щодо її наявності суду не надано.

          На підставі викладеного суд констатує, що заявлена до стягнення сума основної заборгованості в розмірі 55086 грн. 63 коп. є обґрунтованою, документально доведеною, а тому підлягає задоволенню у повному розмірі.

          Враховуючи, що даний спір доведено до вирішення в судовому порядку з вини відповідача, судові витрати - 550 грн. 87 коп. на оплату витрат державного мита та 236,00 грн. на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, за правилами статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

          Щодо заявленої позивачем до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1653 грн. слід зазначити наступне.

          За приписом частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

          Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

          Відповідно до приписів статті 44 ГПК України оплата послуг адвоката віднесена до судових витрат. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

          Вартість адвокатських послуг, що надаються по цій справі, підтверджується договором про надання юридичних послуг від 05.03.2010р., укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Дунапак-Україна" (замовник) та адвокатом Янклевичем Я.Є. (виконавець), що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1095 від 06.07.2005р. та копією платіжного доручення від 11.03.2010р. №722.

          Дослідивши умови договору від 05.03.2010р. суд встановив, що предметом даного договору є надання послуг по підготовці та представництву інтересів позивача (замовника) в господарському суді Херсонської області з питання стягнення грошових коштів з товариства з обмеженою відповідальністю "Промконтакт” ЛТД". Вартість наданих послуг складає 1653,00 грн.

          В розділі 2 договору сторони обумовили обов'язки виконавця. За умовами даного розділу договору виконавець бере на себе наступні зобов'язання: здійснювати ведення справи в господарському суді Херсонської області; готувати необхідні для ведення справи в суді документи правового характеру та подавати їх у встановленому порядку від імені замовника в господарський суд та відповідачу по справі; представляти інтереси замовника в судових засіданнях господарського суду Херсонської області по даній справі.

Умови вищезазначеного договору свідчать про те, що оплата за договором від 05.03.2010р. здійснюється за виконання цілого комплексу послуг. Зважаючи на те, що стягненню підлягають реальні збитки за фактично надані послуги, то позивач повинен довести розмір понесених витрат за фактично надані послуги. До того ж, позивачем не надано будь-яких доказів, як-то: Акт приймання адвокатських послуг, на підставі яких можливо зробити висновок як про обсяг наданих адвокатом Янклевичем Я.Є. послуг, так і про обсяг затраченого ним часу.

          При цьому судом враховуються Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами), в п. 12 яких зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто, явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

          У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

          В даному випадку, аналізуючи категорію спору, суд дійшов висновку, що дане адвокату Янклевичу Я.Є. доручення за договором від 05.03.2010р. не потребувало значного обсягу часу і роботи для його належного виконання, не мало великого ступеня складності і не містило новизни правових питань, що їх стосуються, та потребувало виїзду у відрядження.

          При цьому, як вбачається із матеріалів справи, адвокат Янклевич Я.Є. не був присутній у судових засіданнях, які відбулися 30.03.2010р. та 13.04.2010р.

          Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з урахуванням матеріалів конкретної справи, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, слід обмежити розмір витрат на послуги адвоката за складання позовної заяви та підготовку додаткових документів по справі до 500,00 грн.

          Отже судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 500 грн. також покладаються на відповідача.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.           

          На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44,48,49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити у повному обсязі.

          2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Промконтакт” ЛТД” (м. Херсон, вул. Горького, буд. 13; м. Херсон, вул. Лугова, буд. 24/94, код ЄДРПОУ 23139321, р/рах. 26001300367 в ХФ "Західінкомбанк", МФО 352327) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” (Львівська область, Жидачівський район, м. Ходорів, вул. Стрілецька, буд. 11, код ЄДРПОУ 30028622, р/рах. 26009014039 в ПЛФ ВАТ "Кредобанк" м. Львова, МФО 325365) 55086 грн. 63 коп. основної заборгованості, 550 грн. 87 коп. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

                     Суддя М. Б. Сулімовська

Рішення складено у повному обсязі

та підписане 19 квітня 2010 року.