Рішення № 9037091, 25.04.2007, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2007 р. Справа № 11/136

За позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача Комунальне теплопостачаюче підприємство "Комуненергія"

про стягнення в сумі 12 353 876 грн. 42 коп.

За зустрічним позовом Комунального теплопостачального підприємства "Комуненергія"

до відповідача Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про визнання договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 284/ЗП-06/03-3494ТЕ-28 від 31.12.2003 р. в частині нарахування штрафних санкцій недійсним

Суддя Тимошенко О.М.

Представники:

Від позивача : представник Єнік Є.В.

Від відповідача : представник Сухомлин А.А.

В судовому засіданні 25.04.2007 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

29 травня 2006 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 7 532 537 грн. 30 коп. заборгованості по розрахунках за отриманий природний газ, 1 674 880 грн. 57 коп. пені, 527 277 грн. 61 коп. штрафу, 2 076 857 грн. 28 коп. інфляційних втрат та 542 323 грн. 66 коп. –3% річних за користування коштами.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.07.2006 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача 7 532 537 грн. 30 коп. заборгованості по розрахунках за отриманий природний газ та 542 323 грн. 66 коп. –3% річних за користування коштами. В частині стягнення 1 674 880 грн. 57 коп. пені та 527 277 грн. 61 коп. штрафу в позові відмовлено. В частині стягнення 2 076 857 грн. 28 коп. інфляційних втрат позов залишено без розгляду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 року рішення господарського суду Рівненської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2007 року частково задоволено касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 року та рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2006 року у справі № 11/136 в частині стягнення пені в сумі 1 674 880,57 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 076 857,28 грн. скасовано. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 року та рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2006 року у справі № 11/136 залишено без змін.

Справу № 11/136 в частині стягнення пені та інфляційних втрат передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

При новому розгляді справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в частині інфляційних втрат. Згідно наданого розрахунку сума збитків від інфляції складає 3 025 840 грн. 31 коп. за період з лютого 2004 року по лютий 2007 року. Вимоги в частині позову, переданого на новий розгляд, позивач підтримує в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи тим, що наданий розрахунок збитків від інфляції не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки позивач індексував суму боргу до якої додавав проіндексовану за попередній місяць заборгованість. Відсутня розшифровка суми, яка індексується в наступному місяці. За таких обставин розрахунок збитків від інфляції вважає завищеним. Просить вимоги в цій частині залишити без розгляду. В частині стягнення пені просить відмовити в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Поряд з цим, відповідачем подано до суду зустрічний позов до ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” про визнання договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 284/ЗП-06/03-3494ТЕ-28 від 31.12.2003 року в частині нарахування штрафних санкцій недійсним, а саме п.п. 7.2, 7.5 договору (заява про уточнення вимог від 25.04.2007 року № 02-02/1872).

Вимоги обгрунтовує тим, що ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” використовуючи своє становище на ринку газопостачання нав’язує умови договору, які становлять контрагентів у нерівне становище. Зокрема, встановлюючи умову про нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов’язання протягом 1 року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, порушує принципи розумності і справедливості, оскільки на кредитора покладається обов’язок вживати заходів щодо зменшення розміру збитків завданих йому порушенням зобов’язання. Вказана умова надає можливість нарахування штрафної санкції всупереч загальним правилам незалежно від моменту порушення зобов’язання і суперечить ст.ст. 256, 258, 261 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України.

Відповідач за зустрічним позовом проти вимог заперечує, мотивуючи тим, що КТП “Комуненергія” пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду з позовом про визнання договору частково недійсним. Просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному та всебічному розгляді всіх обставин справи, місцевий господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2003 року між Дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(постачальник) та КТП «Комуненергія»(покупець) було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій №284/ЗП-06/03-3494ТЕ-28 (надалі в тексті Договір). Згідно пп. 1.1, 1.3, 2.1, 2.3, 3.1, 4, 5.1, 6.1 Договору постачальник зобов’язувався передати у власність покупцю в 2004 році природний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а покупець зобов’язувався прийняти природний газ та щомісячно оплачувати його вартість до 10 числа наступного за звітним місяця. Договором передбачено поставку 64 млн.м3 газу протягом 01.01.2004 р. - 30.04.2004 р. Строк дії договору в частині поставки газу з 01.01.2004 р. до 30.04.2004 р., а в частині розрахунків – до повного виконання.(п.11.1 Договору). Договір з протоколом розбіжностей підписано уповноваженим представником ДчК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та керівником КТП «Комуненергія», скріплено відбитками печаток сторін.

Сторони внесли зміни та доповнення до Договору шляхом укладення 28.04.2004 р. Додаткової угоди №1 та 17.05.2004 р. –Додаткової угоди №2. Першою додатковою угодою сторони уточнили, що в міжопалювальний період для забезпечення населення, бюджетних установ та організацій гарячою водою протягом травня-липня 2004 р. необхідно додатково поставити 2,25 млн.м3 газу, продовживши строк дії Договору до 30.09.2004 р. Другою додатковою угодою сторони погодили умови і порядок оплати газу та вартості його транспортування.

Додатковою угодою №3 до Договору від 30.09.2004 р. сторони узгодили поставку додатково 46 млн.м3 газу протягом жовтня-грудня 2004 р., продовживши строк дії Договору до 31.12.2004р.; доповнили розділ “4”, який регулює порядок обліку газу та змінили умови оплати газу та вартості його транспортування.

Всі додаткові угоди підписано уповноваженим представником ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та керівником КТП «Комуненергія», скріплено відбитками печаток сторін.

За даним договором протягом січня-грудня 2004 року позивач поставив відповідачу 106327904 тис.м.куб. природного газу на суму 22328859,87 грн., що стверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2004 р., 29.02.2004 р., 31.03.2004 р., 30.04.2004 р., 31.05.2004 р., 30.06.2004 р., 31.07.2004 р., 31.08.2004 р., 30.09.2004 р., 31.10.2004 р., 30.11.2004 р., 31.12.2004 р.

Отриманий природний газ відповідачем оплачено частково в сумі 14796322,57 грн. Заборгованість на час звернення до суду складала 7 532 537 грн. 30 коп. і відповідачем не заперечувалась.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості КТП "Комуненергія" за спожитий природний газ по договору № 284/ЗП-06/03-3494ТЕ-28 від 31.12.2003 р., відповідачем здійснювались часткові оплати газу протягом січня 2004 року - березня 2006 року (а/с 10-12). Тобто, відповідачем допущено порушення договірного зобов'язання по оплаті газу, визначеного п. 6.1 Договору.

У розділі 7 Договору сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору. Зокрема, п. 7.2 визначено, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) % від суми заборгованості.

Пунктом 7.5 Договору сторони погодили, що штраф та пеня нараховуються постачальником протягом 1 (одного) року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

За порушення виконання зобов'язання по оплаті поставленого природного газу позивач, керуючись чинним законодавством та умовами договору, нарахував:

- пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за один рік, що передував моменту звернення з позовом, а саме: з 17.05.2005 року по 17.05.2006 року в розмірі 1 674 880,57 грн.;

- штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів - в сумі 527 277,61 грн.;

- збитки від інфляції в сумі 2 076 857,28 грн. за період з лютого 2004 року по березень 2006 року;

- три відсотки річних в сумі 542 323,66 грн. за період з 11.02.2004 року по 17.05.2006 року.

Згідно рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2006 року у даній справі, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 7532537,30 грн. та 542323,66 грн. процентів річних задоволені. В частині стягнення 1674880,57 грн. пені та 527277,61 грн. 7% штрафу в позові відмовлено. В частині стягнення 2076857,28 грн. інфляційних втрат позов залишено без розгляду.

За результатами перегляду даного рішення в касаційному порядку, постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2007 року рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2006 року № 11/136 скасовано в частині стягнення 1674880,57 грн. пені та 2076857,28 грн. інфляційних втрат та передано у цій частині на новий розгляд. В інших частинах рішення залишено без змін.

Відтак, суд розглядаючи вимоги позивача в частині стягнення 1674880,57 грн. пені та 2076857,28 грн. інфляційних втрат встановив наступне.

Відповідно до ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, положення цього Кодексу щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями (01.01.2004 р.), крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в п. 1 цього розділу строку.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За умовами ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частина 4 ст. 231 ГК України передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналізуючи викладені положення чинного законодавства суд приходить до висновку, що позивачем правомірно, відповідно до умов договору та положень закону нараховано пеню в сумі 1 674 880,57 грн. за період з 17.05.2005 р. по 17.05.2006 р. Наведені норми закону засновані на принципі диспозитивності в регулюванні відносин щодо господарсько-правової відповідальності і дозволяють сторонам самостійно визначати розмір і порядок застосування штрафних санкцій. Вказане знаходить своє відображення у п.п. 7.2 та 7.5 Договору, за умовами яких в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) % від суми заборгованості. При цьому штраф та пеня нараховуються постачальником протягом 1 (одного) року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відтак вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосування індексу інфляції та нарахування трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відноситься до інших санкцій в розумінні ст.16 ЦК України і за своєю правовою природою є самостійними способами захисту цивільних прав та обов'язків.

Позивачем проведено нарахування інфляційних втрат за період з лютого 2004 року по лютий 2007 року на суму 3025840,31 грн. (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог). Оскільки за умовами ст. 625 ЦК України збитки від інфляції нараховуються за весь час прострочення та зважаючи, що сума основного боргу на день розгляду справи відповідачем не сплачена, заява про збільшення розміру вимог в цій частині є правомірною. Наданий розрахунок перевірено судом та визнано вірним. Відтак, вимоги позивача про стягнення 3025840,31 грн. інфляційних підлягють задоволенню.

Стосовно зустрічного позову КТП "Комуненергія" до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про визнання договору в частині нарахування штрафних санкцій недійсним судом встановлено таке.

Договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 284/ЗП-06/03-3454ТЕ-28 укладено між стронами 31 грудня 2003 року.

За умовами ст.ст. 256, 257, ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи, що договір на постачання природного газу підписаний без заперечень уповноваженими представниками сторін 31 грудня 2003 року, перебіг позовної давності розпочався 01 січня 2004 року. Відповідно строк позовної давності сплинув 01 січня 2007 року. КТП "Комуненергія" звернулось з зустрічним позовом про визнання договору в частині нарахування штрафних санкцій недійсним 02 квітня 2007 року, тобто з пропуском трьохрічного строку позовної давності. Будь-яких обставин для визнання судом поважними причин пропущення позовної давності позивачем надано не було.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Про застосування наслідків спливу позовної давності ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зроблено заяву у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Таким чином, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити по причині спливу позовної давності.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи залишені в силі касаційною інстанцією вимоги позивача в частині стягнення основного боргу та 3% річних, первісний позов підлягає задоволенню частково в сумі 12775581,84 грн., з яких: 7532537,30 грн. - основний борг, 1674880,57 грн. - пеня, 3025840,31 грн. - збитки від інфляції, 542323,66 грн. - 3% річних. Вимоги позивача в частині стягнення 7% штрафу в розмірі 527277,61 грн. задоволенню не підлягають з підстав, викладених у рішенні господарського суду Рівненської області від 05.07.2006 року, залишеним в цій частині постановою ВГСУ від 01.02.2007 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача поклаладються судові за первісним позовом в пропорції 95,7 %. За зустрічним в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 811, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального теплопостачаючого підприємства "Комуненергія" (вул. Д. Галицького 27,Рівне,33021, код ЄДРПОУ 25321716, розрахунковий рахунок № 26002301157, банк: РФ КБ "Західінкомбанк" м. Рівне, МФО банку 333611) на користь Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка 1,Київ 116,04116, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг в сумі 7522537грн. 30коп., нараховану пеню в сумі 1674880грн. 57коп., збитки від інфляції в сумі 3025840грн. 31коп., 3 % річних в сумі 542323грн. 66коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 24403грн. 50коп., 112 грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини 3-4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення суддею підписано "11" травня 2007 р.