Рішення № 90342564, 13.07.2020, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/566/20

Провадження № 2/188/279/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Ніколаєва І.К.,

з участю секретаря судового засідання Фесик Ю.В.,

розглянувши у спрощеному судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 10 січня 2017 року ОСОБА_1 подав до Товариства з Обмеженою відповідальністю « Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень», Заяву №9581612624 від 10 січня 2017 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» , підписанням якої підтвердив згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» становлять кредитний договір між ТОВ « ФК «ЦФР» та Відповідачем, як позичальником, а також , що отримав примірник Кредитного договору та погодив отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР».

Відповідно до Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», умови разом із заявою про приєднання і заявою на отримання кредиту становлять кредитний договір.

26.06.2019 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та позивачем було укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступив право грошової вимоги до відповідача позивачу.

Згідно з п.1.2. договору відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором позивач заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває права грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з реєстру боржників - за кредитними договорами, укладеними між Позичальником та ТОВ «ФК «ЦФР»- Додатку №1 до договору відступлення права вимоги № 20190626 від 26 червня 2019 року (а.с. 19) позивач набув права вимоги до відповідача в сумі 16997, 24 гривент, з яких:

8035 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

1242.75 грн. - заборгованість за відсотками;

3712.91 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом;

4006.58 грн. - сума заборгованості за пенею.

Позивач зазначає, що відповідач не виконував умов договору та не повернув кредитні кошти, хоча був повідомлений про виникнення заборгованості по сплаті передбачених договором платежів.

Станом на 26.06.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, тому позивач, посилаючись на статті 509, 512, 526, 530, 549, 610-612, 625 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором та його судові витрати.

Ухвалою суду від 22.05.2020 року дану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Також даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.

Позивач та його представник копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі отримали.

Відповідачу ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження у справі надіслано кореспонденцією.

В матеріалах справи, маються докази того, що відповідач належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, що підтверджується його особистим підписом на судовій повістці № 188/566/20/5868/20-ваих, яку він особисто отримав в приміщенні суду 17.06.2020 року

Оскільки відповідач був повідомлений про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку, передбаченому статтями 128, 130 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, в судове засідання не з`явився без поважних причин, відзив на позов не надав, суд відповідно до ст.ст.280-281 ЦПК України за згодою представника позивача постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалив у справі заочне рішення.

У позовній заяві представник позивача просить позовні вимоги задовольнити, у разі неявки відповідача провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та відповідача на підставі наданих суду доказів.

У відповідності до положень ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки сторонами не направлено на адресу суду клопотань про інше.

Суд відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснював.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, відзив відповідача, надану позивачем відповідь на відзив відповідача вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 10 січня 2017 року ОСОБА_1 подав до Товариства з Обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень», Заяву №9581612624 від 10 січня 2017 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» , підписанням якої підтвердив згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» становлять кредитний договір між ТОВ « ФК «ЦФР» та Відповідачем, як позичальником, а також , що отримав примірник Кредитного договору та погодив отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР».

Відповідно до Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», умови разом із заявою про приєднання і заявою на отримання кредиту становлять кредитний договір.

26.06.2019 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та позивачем було укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступив право грошової вимоги до відповідача позивачу.

Згідно з п.1.2. договору відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором позивач заміняє ТОВ «ФК «ЦФР» у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває права грошових вимог ТОВ «ФК «ЦФР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Згідно з п. 6.2.3. договору відступлення права вимоги, права вимоги переходять до позивача з моменту підписання сторонами цього договору, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання позивачем та ТОВ «ФК «ЦФР» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

На виконання п. 6.6. договору відступлення права вимоги, за вимогами ст.ст. 512, 514, 516 ЦК України на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, простою кореспонденцією від імені ТОВ «ФК «ЦФР» надіслано повідомлення про відступлення права вимоги до позивача.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання та повинен сплатити суму боргу.

За положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 524, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

З розрахунку заборгованості випливає, що відповідач порушив умови договору щодо термінів, сум повернення кредиту та відсотків, у зв`язку з чим за ним виникла заборгованість, за несплату якої нарахована пеня за порушення умов договору. Загальна сума заборгованості склала 16997, 24 гривен, з яких:

8035 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

1242.75 грн. - заборгованість за відсотками;

3712.91 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом;

4006.58 грн. - сума заборгованості за пенею.

В той же час, визначаючи розмір частини цієї заборгованості, яка підлягає задоволенню суд виходить з наступного.

Умовами кредитного договору № 9581612624 від 10.01.2017 року на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» передбачено щомісячну плату за управління кредитом по дату остаточного повернення кредиту, що склало 3712 грн. 91 коп.

Оскільки відповідно до умов вказаного кредитного договору банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 визначено, що положення пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, які діяли на час укладення договору між сторонами, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Згідно з п. 3.4 даних Правил банк зобов`язаний в кредитному договорі зазначати, в тому числі, вид і перелік кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги.

З кредитного договору взагалі неможливо встановити за які саме послуги фінансової установи встановлюється плата за управління кредитом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, яка відповідно до положень частини першої статті 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку , що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача плати за управління кредитом слід відмовити.

Таким чином, кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача становитиме 13284 гривні 33 копійки, з яких:

8 035 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

1242. 75 грн. - сума заборгованості за відсотками;

4006. 58 грн. - сума заборгованості за пенею.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, а також з урахуванням роз`яснень, що містяться у п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, тобто з відповідача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2102,00 грн. (13284 гривен 33 грн. х 100/ 16997.24 грн. = 78.16 %, 2102 х 78.16 % = 1642.92 гривен).

На підставі викладеного та ст.ст. 526, 527, 530, 549, 611, 612, 623, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інпп. НОМЕР_1 , який народився в с. Козляничі, Сосницького району Ченігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014 ( юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30), реквізити ІВАN № НОМЕР_2 в АТ « ТАСкомбанк», заборгованість за кредитним договором № 9581612624 від 10 січня 2017 року в розмірі 13284 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) гривні 33 копійки, з яких:

8 035 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

1242. 75грн.- сума заборгованості за відсотками

4006. 58 грн. - сума заборгованості за пенею.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інпп. НОМЕР_1 , який народився в с. Козляничі, Сосницького району Ченігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014,( юридична адреса: 01032,м. Київ,вул. Симона Петлюри,30), реквізити ІВАN № НОМЕР_2 в АТ « ТАСкомбанк», витрати, що складаються з судового збору в сумі 1642 гривні 92 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, особам, які брали участь у справі, але не були присутні під час його проголошення, в той же строк після отримання копії.

Суддя І. К. Ніколаєва