Рішення № 9031169, 13.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2010 р.Справа № 11/148-09-4417 За позовом: Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області;

До відповідачів: 1) Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж";

                    2) Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж";

про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від прокуратури: Вербовщук С.Г. (за посвідченням);

Від позивача: Курбанова Г.Р., Калиновська О.С., Чистяков О.О. (за довіреністю);

Від відповідача-1 (ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж"): Сахно Л.В. (за довіреністю);

Від відповідача-2 ( ДП "ЖЕД" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж"): Буран В.М. (за довіреністю);

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: Вербовщук С.Г. (за посвідченням);

Від позивача: Курбанова Г.Р. (за довіреністю);

Від відповідача-1 (ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж"): Сахно Л.В. (за довіреністю);

Від відповідача-2 ( ДП "ЖЕД" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж"): Буран В.М. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 28.08.2009 р. за вх. № 6614 Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області з позовною заявою до відповідачів Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж" та Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Закритого акціонерного товариства "Чорноморсантехмонтаж" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.06.1994 р. за № 76 державного майна цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж" в частині включення до нього гуртожитку за адресою м. Одесі по вул.Жоліо-Кюрі, 32 та зобов'язання ДП ЖЕД ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" передати Фонду державного майна України житлову будівлю гуртожитку у м. Одесі по вул. Жоліо-Кюрі, 32.

Прокурор позовні вимоги підтримує, 05.10.2009 р. за вх. № 25523 та 16.11.2009 р. за вх. № 29575 надав уточнену позовну заяву.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 30.10.2009 р. за вх. № 28031 надав уточнення до позовної заяви.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 16.09.2009 р. за вх. № 23750.

Відповідач-2 проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 22.09.2009 р. за вх. № 24351.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси зазначає, що Прокуратурою Суворовського району м. Одеси, за завданням прокуратури Одеської області № 7/1-455-08 від 03.06.2009 р., було проведено перевірку законності відчуження гуртожитку підприємства ДП ЖЕД ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж", розташованого по вул. Жоліо-Кюрі, 20 у місті Одесі. Перевіркою було встановлено, що 17.06.1994 р. між регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області та організацією орендарів орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж" було укладено договір купівлі-продажу № 76 державного майна цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж", правонаступником якого є ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж".

18.08.1994 р. орендному підприємству було видане свідоцтво про право власності на вказане майно. 18.08.1994 р., згідно акту прийому-передачі, майно було передано організації орендарів орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж". Згідно акту оцінки, затвердженого начальником органу приватизації від 31.05.1994 р., відомості розрахунку вартості будівель, споруд та передавальних пристроїв станом на 01.04.1994 року, переліку нерухомого майна, що приватизується у складі цілісного майнового комплексу, до складу приватизованого майна підприємства увійшов гуртожиток, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо -Кюрі, 32.

Заступник прокурора також зазначив, що 15.07.1994 р. організація орендарів СОП "Чорноморсантехмонтаж" провела конференцію за участю акціонерів підприємства, на якій був затверджений акт ліквідації організації орендарів СОП "Чорноморсантехмонтаж" та визначено його правонаступником ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж". До статутного фонду ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" увійшло тільки майно, яке зазначено в акті оцінки майна від 31.05.1994 р., вклади засновників та усі наявні кошти були розподілені на акції на загальну суму 8245025000 крб.

Заступник прокурора стверджує, що на час проведення приватизації майна підприємства, правовідносини регулювались Законом України "Про приватизацію державного майна", Постановою КМ України "Про затвердження методики оцінки вартості об'єктів приватизації". Крім цього, приватизація майна здійснювалась на підставі ст.17 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 р. та Декрету КМ України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду".

Посилаючись на п. 4 ст. 17 Закону України "Про приватизацію державного майна" заступник прокурора вказує, що до статутного капіталу підприємства відноситься державне майно, здане в оренду (за винятком майна, що не підлягає приватизації), та майно, що є власністю орендаря. З урахуванням викладеного житлові будинки, які були на балансі орендного підприємства, не увійшли до статутного фонду акціонерного товариства, створеного на базі орендного підприємства, крім гуртожитків.

З огляду на викладене, керуючись наведеними положеннями законодавства, Фонд державного майна України включив до складу приватизованого майна підприємства СОП "Чорноморсантехмонтаж" гуртожиток, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32.

Актом від 15.01.1995 р. ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" передало в колективну власність ДП "ЖЕУ" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" гуртожиток, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32. На підставі вказаного Акту та договору купівлі-продажу державного майна № 76 від 17.06.1994 р, 25.03.2008 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано свідоцтво САВ 800300 про право власності на будівлю гуртожитку розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, № 20.

Проте заступник прокурора зауважує, що ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, яка діяла на момент приватизації гуртожитку, було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів житлового фонду.

Статтею 4 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі становлять державний житловий фонд. Статтями 127-131 Житлового кодексу УРСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. №208, передбачено, що гуртожитки це спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки. Враховуючи, що такі жилі будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх, тобто гуртожитки, слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду є Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду". Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Заступник прокурора наполягає на тому, що виходячи з вищевказаного, гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду, не підлягали приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна".

Посилаючись на ст.5 Цивільного Кодексу України заступник прокурора вказує, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Оскільки цивільні відносини між сторонами Договору виникли до прийняття чинного ЦК України, вони регулються Цивільним кодексом УССР в редакції 1963 р.

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

На підставі вищевикладеного, заступник прокурора вважає, що Фонд державного майна України неправомірно застосував загальні норми Закону України "Про приватизацію державного майна", Постанову КМ України "Про затвердження методики оцінки вартості об'єктів приватизації", замість спеціальних норм Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", і тому вважає, що вказана угода має бути визнаною недійсною.

Відповідно до статті 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (ч. 2 ст. 80. ЦК УРСР).

Заступник прокурора стверджує, що про вказаний договір прокуратурі Суворовського району м. Одеси стало відомо під час проведення перевірки в червні-липні 2009 р., і тому останній вважає, що позовна давність пропущена з поважної причини.

З урахуванням викладеного заступник прокурора просить суд поновити прокуратурі Суворовського району м. Одеси позовну давність на оскарження договору купівлі-продажу від 17.06.1994 р. № 76 державного майна цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж"; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.06.1994 р. № 76 державного майна цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж" в частині включення до нього гуртожитку за адресою м. Одесі по вул.Жоліо-Кюрі, 32 та зобов'язати ДП "ЖЕД ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" передати Фонду державного майна України житлову будівлю гуртожитку у м. Одесі по вул.Жоліо-Кюрі, 32.

Відповідач-1 (ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж") проти позовних вимог заперечує та зазначає, що ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" було створено на підставі Установчого договору, прийнятому на загальних зборах акціонерів 27.07.1994 р. внаслідок реорганізації шляхом перетворення спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморпромсантехмонтаж", є його правонаступником, яке в свою чергу було створено на базі тресту "Чорноморпромсантехмонтаж".

Орендному підприємству Фонд державного майна України надав в оренду з правом викупу майно на підставі договору від 29.12.1992 р. За актом прийому-передачі, крім об'єктів виробничого призначення, у складі орендованого майна передані гуртожитки, в тому числі гуртожиток по вул. Жоліо-Кюрі, 32. Орендар у відповідності із договором оренди прийняв рішення про викуп орендованого майна.

Приватизація майна здійснювалась на підставі ст. 17 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 р. та Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду" від 20.05.1993 р. Оцінка майна здійснювалась на підставі Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 р. № 717.

Відповідач-1 вказує, що до складу майна увійшли сімейні гуртожитки у відповідності із протоколом № 2 від 30.05.1994 р.

31.05.1994 р. було складено акт оцінки вартості майна № 01415884, якій був затверджений розпорядженням Фонду державного майна України Регіональним відділенням по Одеській області від 31.05.1994 р.

На умовах договору оренди сторонами - Фондом державного майна України й організацією орендарів був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства, зданого йому в оренду з правом викупу. Орендному підприємству видане свідоцтво про право власності на майно 18.08.1994 р.

Відповідач-1 також стверджує, що у встановленому чинним законодавством порядку орендне підприємство перереєстровано в ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж", яким було створено дочірне підприємство "Житлово-експлутаційна дільниця" для обслуговування жилого фонду та гуртожитків. Житлові будинки, які не увійшли до статутного фонду підприємства та гуртожитки були передані на баланс ДП "Житлово-експлутаційна дільниця" на підставі акту прийому-передачі.

25.03.2008 р. ДП "Житлово-експлутаційна дільниця" видано свідоцтво на право власності на будівлю гуртожитку за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі. 32.

Посилаючись на п.4 ст.17 Закону України "Про приватизацію державного майна" Відповідач-1 зазначає, що до статутного капіталу товариства вноситься державне майно, здане в оренду (за винятком майна, що не підлягає приватизації), та майно, що є власністю орендаря. Пунктом 4 ст.42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою КМ України від 08.09.1993 р. закріплено, що виключається з вартості майна цілісного майнового комплексу державний житловий фонд, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст.8 п.9 п.п.2 якого в редакції Закону № 3981-ХII (3981-12) від 22.02.94 р. встановлює, що в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, і тому жилі будинки, які були на балансі орендного підприємства, не увійшли до статутного фонду створеного на базі орендного акціонерного товариства, крім гуртожитків.

Крім того, Відповідач-1 зазначив, що в подальшому до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках" від 03.03.2005 р. були внесені зміни до ст. 8 п. 9 п.п.2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", слова "(крім гуртожитків)" замінено словами "(у тому числі гуртожитки)". Стаття 58. Конституції України закріплює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідач-1 також стверджує, що гуртожиткам надається статус житлового будинку лише після приведення його шляхом реконструкції у відповідність до вимог СНІП 08.01-89 "Жилые здания". Будівля, що розташована за адресою м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32, була прийнята в експлуатацію 29.10.1976 р. виконавчим комітетом Ленінського районної ради депутатів трудящих як будинок гуртожитку на 450 місць та зареєстрований як гуртожиток органами місцевого самоврядування. У відповідності до розділу 4 Житлового кодексу України та Примірного положенням про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. № 208 гуртожиток це особливий вид жилого приміщення, що призначене для тимчасового проживання здебільшого одиноких людей, які поселяються у зв'язку з роботою на підприємстві, в установі та організації чи навчанням у навчальному закладі, яким це житлове приміщення належить. Як гуртожитки використовуються спеціально споруджені приміщення чи переобладнані для цих цілей будинки. Із зазначеного Відповідач-1 робить висновок, що включення гуртожитків (як особливий вид жилого приміщення для тимчасового проживання робітників, які працюють на підприємстві) до складу приватизованого майна, як цілісного майнового комплексу не протирічить законодавству, яке діяло на момент приватизації майна орендним підприємством "Чорноморпромсантехмонтаж".

Відповідач-2 (Дочірне підприємство "ЖЕД" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж") проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позовну заяву від 22.09.2009 р. за вх. № 24351 зазначає, що передача спірного гуртожитку до статутного фонду ВАТ "Чорноморпромсантехмонтаж" в процесі приватизації була проведена відповідно до вимог чинного законодавства. Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції на момент приватизації спірного гуртожитку) кімнати в гуртожитках не підлягають приватизації.

Зазначені висновки на думку Відповідача-2 підтверджуються рішенням Конституційного Суду України від 28.09.2000 р. №10-рп/2000 відповідно до якого включення кімнат у гуртожитках державного житлового фонду до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, зумовлюється тимчасовим характером надання жилих приміщень. З огляду на це не можна розцінювати як обмеження прав і свобод людини і громадянина визначення Верховною Радою України (шляхом прийняття законів) конкретних об'єктів державного житлового фонду, які не підлягають приватизації виходячи з цільового призначення жилих приміщень та інших обставин, пов'язаних з особливістю їх правового режиму, що унеможливлюють передачу цих жилих приміщень у приватну власність.

Також Відповідач-2 вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції на момент проведення приватизаційних процедур) дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Заборону на приватизацію будівель гуртожитків встановлено лише Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках" від 03.03.2005 р., який набрав чинності з 05.04.2005 р., відповідно до положень якого у ч. 2 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" слова "(крім гуртожитків)" замінено словами "(у тому числі гуртожитки)", а абз. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" після слів "земельного та житлового фондів" доповнено словами "у тому числі гуртожитків", а отже, на думку Відповідача-2, на момент проведення приватизації таких обмежень чинним на той час законодавством встановлено не було.

Посилаючись на ст. 58 Конституції України, Відповідач-2 вказує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Стосовно строку позовної давності, Відповідач-2 вважає, що Позивач пропустив його без поважних причин, оскільки законність укладення спірного договору за весь час його існування з 1994 р. перевірялась по скаргам мешканців вказаного гуртожитку багато разів прокуратурою різних рівнів. Від районних у Одесі до Генеральної прокуратури. У тому числі перевірки були за ініціативою прокуратурі у Суворовському районі м. Одеси.

30.10.2009 р. за вх. № 28031 Позивач надав уточнення до позовної заяви та зазначає, що відповідно до п. 23 Методики оцінки вартості приватизації об'єктів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993р. № 717, яка діяла на той момент, визначена вартість цілісного майнового комплексу може бути змінена відповідно до вимог розділів IV та V цієї Методики. Пункт 34 розділу IV Методики встановлював, що приватизації підлягають основні засоби, передані в оренду і придбані в період оренди за рахунок амортизаційних відрахувань на майно орендодавця, а також майно, придбане орендарем за рахунок державних коштів, наданих державою для фінансової підтримки підприємства або виконання цільових державних програм.

Згідно п. 41 розділу V вартість майна, розраховану згідно з цією Методикою, може бути змінено за рішенням органу приватизації. А відповідно до п. 42 розділу V вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна:

- що належить орендареві;

- для якого встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення);

- на яке поширюється особливий режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, фінансових вкладень у цінні папери та паї інших підприємств, господарських товариств, банків, у відсоткові облігації та позики, вклади до статутних фондів спільних підприємств);

- державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

- об'єктів, що не підлягають приватизації.

Позивач зазначає, що ч.2 ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, яка діяла на момент приватизації гуртожитку, чітко було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів. Відповідно до статті 4 Житлового кодексу Української РСР до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки, жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі становлять державний житловий фонд.

Згідно ст. 127 Житлового Кодексу УРСР від 30.06.1983, № 5464-Х визначено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки. В п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.061986 року №208 зазначено, що під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки.

Позивач вважає, що гуртожитки, як об'єкти державного житлового фонду, не підлягали приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна". З урахуванням зазначеного Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.06.1994 р. № 76 державного майна цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморпромсантехмонтаж" в частині включення до нього гуртожитку за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32 та визнати за Державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області право власності на житлову будівлю гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одесі, вул. Жоліо-Кюрі, 32.

16.11.2009 р. за вх. № 29575 заступник прокурора надав уточнення до позовної заяви, в яких уточнені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області підтримує та також просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.06.1994 р. № 76 державного майна цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморпромсантехмонтаж" в частині включення до нього гуртожитку за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32 та визнати за Державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області право власності на житлову будівлю гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одесі, вул. Жоліо-Кюрі, 32.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до стаття 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

17.06.1994 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та організацією орендарів орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж" було укладено договір купівлі-продажу №76 державного майна цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж".

З матеріалів справи також вбачається, що правонаступником організації орендарів орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж" є ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж".

Актом прийому –передачі майна від 18.08.1994 р., підписаним сторонами на виконання договору купівлі - продажу державного майна за № 76 від 17 червня 1994 р., майно було передано організації орендарів орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж".

18.08.1994 р. орендному підприємству було видане свідоцтво про право власності на вищезазначене майно.

Комісією з інвентаризації, утвореною відповідно до наказу начальника регіонального відділення від 25.03.1994 р. № 191, було проведено інвентаризацію майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж", за результатами складено Протокол засідання з інвентаризації та оцінки вартості (протокол № 2 засідання комісії по приватизації державного майна спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж") на підставі якого складено акт оцінки вартості майна орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж".

Зазначений протокол суд вважає чинним, оскільки представниками сторін в ході розгляду справи не було доведено протилежного.

Згідно акту оцінки, затвердженого начальником органу приватизації від 31.05.1994 р., відомості розрахунку вартості будівель, споруд та передавальних пристроїв станом на 01.04.1994 р., переліку нерухомого майна, що приватизується у складі цілісного майнового комплексу, до складу приватизованого майна підприємства увійшов гуртожиток, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 32.

З урахуванням викладеного, із змісту акту оцінки, вбачається, що регіональним відділенням було внесено до складу приватизованого майна вартість гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 32.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що орендне підприємство перереєстровано в закрите акціонерне товариство "Чорноморсантехмонтаж", у встановленому законом порядку, ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" в свою чергу було створено дочірнє підприємство "Житлово-експлутаційна дільниця" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" для обслуговування жилого фонду та гуртожитків. Житлові будинки, які не увійшли до статутного фонду підприємства та гуртожитки передані на баланс ДП "ЖЕД" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" на підставі акту прийому-передачі.

25.03.2008 р. ДП "Житлово-експлутаційна дільниця" ЗАТ "Чорноморсантехмонтаж" було видано свідоцтво на право власності на будівлю гуртожитку за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32.

На час приватизації правовідносини, які виникли між сторонами, регулювалися Законом України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 року, в редакції від 23.12.2004 р., Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 р. "Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації".

На підставі Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року № 717, розробленої відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 р. та Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 р. № 158, була проведена інвентаризація та оцінка майна, як цілісний майновий комплекс, що підлягає викупу.

Згідно з п. п. 8,9 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації оцінка здійснюється на підставі балансу підприємства. Оцінка майна цілісних майнових комплексів здійснюється у такій послідовності: проведення повної інвентаризації майна; розроблення передаточного балансу; визначення вартості об'єкта приватизації згідно з даними інвентаризаційного балансу; складання акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу.

Передаточний баланс розробляється за результатами проведеної інвентаризації для здійснення оцінки вартості майна.

Методикою встановлено, що оцінці вартості об'єкта приватизації повинна передувати його повна приватизація, проведена відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 р. № 158.

Гуртожиток, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, 32 увійшов до інвентаризаційного опису основних засобів. Після чого, за актом передачі проданого майна від 18.08.1994 року, організації орендарів спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж" був переданий цілісний майнових комплекс на суму 2790087000 крб., на яке між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та організацією орендарів орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж" був укладений договір купівлі-продажу державного майна № 76 від 17.06.1994 р.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що приватизація цілісного майнового комплексу була проведена відповідно до плану його приватизації, складання якого передбачено ст. 14 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" та відповідно до чинного на той період законодавства, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Відповідно до п.4 ст.17 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 р. до статутного капіталу товариства вноситься державне майно, здане в оренду (за винятком майна, що не підлягає приватизації), та майно, що є власністю орендаря. Стаття 42 п. 4 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 р. виключає з вартості майна цілісного майнового комплексу державний житловий фонд, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Згідно до п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" в редакції Закону № 3981-ХІІ від 22.02.1994 року, в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, тобто при зміні форми власності підприємства, у повному господарському відданні якого знаходиться державний житловий фонд, передача гуртожитків до комунальної власності не передбачалась.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що орган приватизації включив вартість спірного гуртожитку до вартості цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж", відповідно до приписів чинного на той момент законодавства.

На час проведення приватизації цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж", діючим законодавством не було встановлено заборону щодо приватизації підприємствами гуртожитків.

Обмеження стосовно приватизації будівель гуртожитків було встановлено Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках" від 03.03.2005 р. за № 2453-ІV, який набрав чинності з 05.04.2005 р., відповідно до положень якого у ч. 2 п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" слова "(крім гуртожитків)" замінено словами "(у тому числі гуртожитки)"; а абзац 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" після слів "земельного та житлового фондів" доповнено словами "у тому числі гуртожитків".

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 28.09.2000 р. за №10-рп/2000, включення кімнат у гуртожитках державного житлового фонду до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, зумовлюється тимчасовим характером надання жилих приміщень. З огляду на це не можна розцінювати як обмеження прав і свобод людини і громадянина визначення Верховною Радою України конкретних об'єктів державного житлового фонду, які не підлягають приватизації виходячи з цільового призначення жилих приміщень та інших обставин, пов'язаних з особливістю їх правового режиму, що унеможливлюють передачу цих жилих приміщень у приватну власність. Разом з тим, встановлюючи заборону на приватизацію зазначених об'єктів державного житлового фонду, законодавець передбачив гарантії компенсаційного характеру для громадян, які мешкають у таких квартирах (будинках). В разі зміни правового статусу об'єктів житлового фонду за тих чи інших обставин, внаслідок чого стала можливою приватизація цього майна, громадяни не позбавлені права вирішувати це питання в порядку, передбаченому Законом, в тому числі шляхом звернення за захистом порушеного права до суду загальної юрисдикції.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи, що прокуратурою та позивачем не було надано доказів, які б могли підтвердити недодержання сторонами договору купівлі-продажу від 17.06.1994 р. № 76 державного майна цілісного майнового комплексу спеціалізованого орендного підприємства "Чорноморсантехмонтаж", вимог, необхідних для чинності правочину у розумінні ст. 203 ЦК України, позовні вимоги задоволенню не підлягають, як недоведені.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В позові –відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                             Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 22.01.2010 р.