Рішення № 90310032, 10.07.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/7467/20

Провадження № 2/947/2420/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями інспектора патрульної поліції-

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи

Позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 25 000 гривень моральної шкоди завданої незаконними діями інспектора роти Відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області рядовим поліції Яманди Володимиром Сергійовичем на підставі ст. 1173,1174,1167 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспектором ОСОБА_2 .С ОСОБА_3 була винесена 27.08.2019 року постанова про накладення на позивача адміністративної відповідальності , у зв`язку із тим, що позивач керував транспортним засобом без страхового полісу, яку постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеській області було скасовано а справу закрито.

У відзиву представника Державної казначейської служби України зазначено про незгоду із заявленими позовними вимогами так як органи поліції не мають статуту органів за протиправні дії яких шкода відшкодовується державою а несуть матеріальну відповідальність на загальних підставах.

Від представника співвідповідача Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшла заява про залишення даного позову без розгляду так як аналогічні вимоги цього ж позивача до тих самих відповідачів розглядається у іншої справі.

2. Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Одеси 03.04.2020 року ( а/с 1 ) та позивач звільнений від сплати судового збору згідно вимог п.13. ч.2 ст. 3 Закону України « про судовий збір »..

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04 .2020 року головуючим визначено Луняченко В.О. (а/с 12).

Ухвалою суду від 13.04.2020 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін ( а/с 13 ).

12.05.2020 року від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області надійшов відзив (а/с 22).

12.05.2020 року від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшла заява про залишення позову без розгляду (а/с 29).

3. Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів

Як встановлено у судовому засіданні 27.08.2019 року рядовим поліції відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції Яманди В.С. в м. Ізмаїл по пр. Суворова, 55 відносно ОСОБА_1 була прийнята постанова серії ЕАВ №1461802 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху яке зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на підставі ч.1 ст. 126 КУпАП застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності у постанові зазначено факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу без чинного страхового полісу обов`язкового страхування.

Згідно рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.10.2019 року у справі №946/6302/19 встановлено незаконність дій інспектора ОСОБА_4 який, без наявності офіційно задокументованого іншого правопорушення здійснив перевірку наявності у водія страхового полісу а тому постанова скасована а адміністративна справа про притягнення ОСОБА_1 27.08.2019 року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП закрито.

4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із стягненням моральної шкоди завданої незаконними рішеннями,діями чи бездіяльністю органу державної влади врегульовані Конституцією України та Цивільним кодексом України ( далі ЦК).

Згідно статей 19, 56 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб вказаних органів лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін

Предметом даного розгляду є факт притягнення особи до адміністративної відповідальності, яке визнано незаконним і скасовано рішенням суду, та вимоги про стягнення моральної шкоди внаслідок такого незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, та причинний зв`язок між ними. Наявність чи відсутність вини посадової особи органу державної влади правового значення при цьому не має.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості, вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.

З боку позивача окрім самого факту незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та переліку норм права яким визначена недоторканість прав і свобод людини та наявність гарантій відсутні докази завдання особі безпосередньо моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, при цьому докази повинні надаватись самими сторонами та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Законодавством України визначено «спрощений» порядок розгляду інспекторами поліції справ про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Одночасно із цим державою здійснені гарантії запобіганню свавіллю інспекторів поліції, шляхом «спрощеного» розгляду позовів у порядку Адміністративного судочинства які мають право подавати особи, яки притягнути до адміністративної відповідальності а також процедура розгляду таких справ, згідно якої тягар доказування наявності правопорушення та обґрунтованості законності своїх дій покладено саме на орган владних повноважень.

Законами України не встановлено що будь-яки незаконні дія або рішення інспектора поліції автоматично тягнуть за собою встановлення наявності моральної шкоди.

Рішенням суду від 07.10.2019 року яким було встановлено, що дії інспектора поліції Рашкова В.І. були незаконними та даний факт є підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності поновлено порушене право ОСОБА_1 в частині його незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

Тягар доведеності наявності заподіяної моральної шкоди такими діями і рішенням законодавець все одно покладає на позивача.

Якщо позивачем внаслідок необхідності поновлювати свої порушені права були понесені судові витрати вони повинні стягуватись в рамках справи №№946/6302/19.

Враховуючи вищенаведене суд вважає не доведеними позовні вимоги в частині заподіяння позивачу моральної шкоди а тому визнає їх такими що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позиції Державної казначейської служби України щодо невірно обраного способу захисту своїх прав позивачем, який повинен звертатись із позовом про стягнення грошових коштів безпосередньо з Державного деартаменту патрульної поліції України а не з держави суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1, частиною третьою статті 19, статтею 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

У пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

За змістом пунктів 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в частині першій статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

Верховний суд у своїй практиці, зокрема, у справах № 521/10640/15-ц і № 520/3307/16-ц, виходить з того, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В даному випадку суд вважає що спосіб захисту свого права обраний позивачем щодо стягнення моральної шкоди, заподіяної йому рішенням інспектора поліції про притягнення до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу , саме з держави відповідає діючому законодавству.

Стосовно заяви представника співвідповідача УПП про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із розглядом іншої справи суд вважає що воно не підлягає задоволенню, так як предметом розгляду справи №947/7468/20 є стягнення моральної шкоди завданої внаслідок неправомірних дій і рішення інспектора поліції Юденко А.В. 17.07.2019 року а предметом розгляду даної справи дії і рішення інспектора поліції Яманди В.С. 27.08.2019 року, тому незважаючи на тотожність правовідносин і кола учасників справи мають різні підстави позовних вимог.

6.Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У статті 137 ЦПК визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зазначене місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції ( місце розташування: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5 ) та Державної казначейської служби України ( код ЄДРПОУ 37567646, місце розташування: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6 ) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями інспектора роти Відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області рядовим поліції Яманди В.С. внаслідок притягнення 27.08.2019 року позивача до адміністративної відповідальності по ч.1 ст. 126 КУпАП та застосування до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяті днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до вимог ч.1,2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано а у разі подання апеляційної скарги, після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, а згідно ч.3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені , зокрема ст. 354 ( строки апеляційного оскарження рішень суду ) продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Луняченко В. О.