Ухвала суду № 90298313, 08.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

08 липня 2020 року м. Київ № 640/15049/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І. , розглянувши заяву про забезпечення позову

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Головного управління ДПС у місті Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), повноти та своєчасності сплати податків та зборів податковим агентом за період з 23.08.2017 по 31.12.2018 та з питань повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23.08.2017р по 31.12.2018р;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» № 0036224203 від 08.04.2020 р. ухвалене Головним управлінням ДПС у місті Києві;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» № 0036264203 від 08.04.2020р. ухвалене Головним управлінням ДПС у місті Києві;

4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 0036254203 від 08.04.2020 р. ухвалене Головним управлінням ДПС у місті Києві;

5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 0036284203 від 08.04.2020р., ухвалене Головним управлінням ДПС у місті Києві.

6) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-146 від 02.04.2020 року ухвалену Головним управлінням ДПС у місті Києві;

7) визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 0028044203 від 02.04.2020р. ухвалене Головним управлінням ДПС у місті Києві;

8) визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 0028034203 від 02.04.2020р. ухвалене Головним управлінням ДПС у місті Києві;

9) стягнути на користь позивача - ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 18042,00 грн., що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі З 042,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2020р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Одночасно з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом:

1) зупинення дії індивідуальних актів:

- податкового повідомлення-рішення форми «Д» № 0036224203 від 08.04.2020р.;

- податкового повідомлення-рішення форми «Д» № 0036264203 від 08.04.2020р.;

- податкового повідомлення-рішення форми «ПС» № 0036254203 від 08.04.2020р.;

- податкового повідомлення-рішення форми «ПС» № 0036284203 від 08.04.2020р.

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-146 від 02.04.2020 року;

- рішення про застосування штрафних санкцій № 0028044203 від 02.04.2020р.;

- рішення про застосування штрафних санкцій № 0028034203 від 02.04.2020р.;

2) зупинення виконавчого провадження № 62101649 від 18.05.2020 року та постанови про арешт коштів боржника - ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до винесення остаточного рішення у даній справі.

В обґрунтування необхідності задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення ефективного захисту прав позивача, а також унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Посилається на ту обставину, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-146 від 02.04.2020 року на даний час відповідачем передано до виконавчої служби для примусового виконання, якою відкрито відповідне виконавче провадження.

В межах даного виконавчого провадження 19.05.2020 року була винесена:

- постанова про арешт коштів боржника, яка направлена для виконання до ПАТ «КБ «Приватбанк», AT «Універсалбанк»;

- постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

- постанова про стягнення виконавчого збору.

Відповідач почав згадане вище примусове стягнення коштів на підставі оскаржуваних рішень, накладено арешт на рахунки позивача, визначено виконавчий збір до стягнення.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 3 ст. 150 КАС України, ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 КАС України).

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що останнім не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів та не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 293-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська