Ухвала суду № 90293954, 09.07.2020, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №902/522/12

6/339/4/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Київська Русь”до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернувшись до суду із зазначеною заявою, просить поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого листа Болехівського міського суду від 21 травня 2013 року у справі № 902/522/12 про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором.

Вимоги заяви обгрунтовує тим, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2013 року задоволено позов та стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» 1256053.32 грн. заборгованості за кредитним договором № 4563-09-08-2 від 08 липня 2008 року.

На виконання вказаного рішення видано виконавчі листи №902/522/12 про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором та судових витрат, які в жовтні 2016 року пред`явлено до виконання в Болехівський міський ВДВС.

21 жовтня 2016 року на адресу ПАТ «Банк Київська Русь» надійшло повідомлення Болехівського міського ВДВС від 07 жовтня 2016 року, яким стягувача проінформовано про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.8 ч. 4 ст. 4, п. 2 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність доказів сплати авансового внеску).

Ухвалою Болехівського міського суду від 09 січня 2019 року замінено стягувача ПАТ "Банк Київська Русь" на ОСОБА_1 у виконавчих листах про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором № 4563-09-08-2 від 08 липня 2008 року та судових витрат.

21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Болехівського міського ВДВС про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа, проте 08 листопада 2019 року отримала повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання в зв"язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Просить поновити їй вказаний строк з тих підстав, що тривалий час після отримання виконавчого листа та ухвали про заміну стягувача вона не пред`являла виконавчий лист до примусового виконання, оскільки боржник гарантував добровільну сплату боргу, бажаючи уникнути додаткових майнових витрат у вигляді сплати виконавчого збору. Оскільки свої зобов`язання по рішенні суду ОСОБА_5 добровільно не виконав, тому змушена для захисту своїх прав пред`явити виконавчий документ на примусове виконання.

05 червня 2020 року ОСОБА_3 подав заперечення, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа. Такі вимоги обгрунтовує тим, що оскільки виконавчий лист по справі №902/522/12 повернуто 07 жовтня 2016 року, то строк пред`явлення його до виконання минув 08 жовтня 2019 року. Єдиною причиною пропуску строку ОСОБА_6 зазначає те, що вона тривалий час не зверталася до ВДВС, так як хотіла врегулювати дане питання і ОСОБА_5 просив не звертатися до ВДВС, оскільки обіцяв добровільно оплатити борг. При цьому доказів, що нею вживалися заходи для добровільного врегулювання сплати боргу немає, відсутні листи, претензії, повідомлення, які напрявлялися йому, чи будь-які відповіді на них. Вказує, що ОСОБА_5 із ОСОБА_7 з 2018 року жодного разу не зустрічався і розмов щодо заборгованості чи щодо того, що вона набула права стягувача не мав і жодних вимог від неї не отримував. А також йому не було відомо, що заявниця зверталася до Болехівського міського ВДВС з виконавчим листом про стягнення заборгованості. За відсутності самого факту добровільного врегулювання спору та відповідно доказів цього, вказана заявницею причина не може бути визнана поважною, так як нічим не підтверджена. Жодних перешкод для звернення до відділу виконавчої служби у ОСОБА_1 у встановлені строки не було. ( т.5 а.с.153-154). Заявниця ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її участі, що не суперечить вимогам ст.211 ЦПК України, у відповідності до якої, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності ( т.5. а.с.185). Представник ПАТ “Київська Русь” та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися повторно, про причину неявки суд не повідомили, незважаючи на те, що про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином (т.5 а.с.107, 118, 119, 120, 121, 123, 131, 136, 148, 150, 151, 167, 169, 170, 171, 172, 178, 180, 181, 182).

Згідно ч.3 ст.433 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні докази у справі та надавши їм оцінку, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2013 року задоволено позов та стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Київська Русь» 1256053.32 грн. заборгованості за кредитним договором № 4563-09-08-2 від 08 липня 2008 року (том. 2 а.с.104-110).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ « Про виконавче провадження № 606-XIV від 21 квітня 1999 року, в редакції Закону, чинній на момент видачі виконавчого листа від 21 травня 2013 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Встановлено, що на виконання рішення 21 травня 2013 року видано виконавчі листи №902/522/12 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання зазначено 13 березня 2014 року. Вказаний лист перебував на виконанні в Болехівському міському ВДВС (том 3 а.с. 32-33, 84).

11 листопада 2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа щодо боржника ОСОБА_5 стягувачу, оскільки боржника і майно не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

11 жовтня 2016 року стягувачем повторно пред`явлено вказаний виконавчий лист до виконання.

Однак, 12 жовтня 2016 року державним виконавцем на підставі п. 8 ч.4 ст. 4 та п. 2 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження" винесено повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачеві без прийняття до виконання ( том. 4 а.с.130).

Так, згідно п. 8 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим.

Разом з тим, суд звертає увагу, що рішення суду від 21 травня 2013 року прийнято судом на користь ПАТ "Київська Русь", отже, обов`язок отримання та пред`явлення виконавчих документів до виконання було покладено саме на ПАТ " Київська Русь" », як позвача по справі.

Як встановив суд, ПАТ " Київська Русь", отримавши 21 жовтня 2016року вказаний виконавчий лист, не вчиняв ніяких дій щодо його повторного пред"явлення до виконання.

Також встановлено, що 13 березня 2018 року ОСОБА_1 набула права вимоги за кредитним договором № 4563-09-08-2 від 08 липня 2008 року та договором поруки, за яким ОСОБА_5 виступив боржником перед ПАТ «Банк Київська Русь». Відступлення права вимоги здійснено за Договором про відступлення прав UA-EA-2018-01-31-000078-а/42 (том. 3 а.с.35-36, 38-42).

В момент укладення договору про відступлення прав 13 березня 2018 року ПАТ «Банк Київська Русь» передав ОСОБА_1 виконавчий лист Болехівського міського суду про стягнення з ОСОБА_5 на користь 1256053.32 заборгованості за кредитним договором ПАТ «Банк Київська Русь» № 4563-09-08-2 від 08 липня 2008 року ( том 3 а.с.36).

На підставі договору відступлення прав UA-EA-2018-01-31-000078-а/42 ухвалою Болехівського міського суду від 09 січня 2019 року замінено стягувача ПАТ "Банк Київська Русь" на ОСОБА_1 у виконавчому листі про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором № 4563-09-08-2 від 08 липня 2008 року та судових витрат (том. 3 а.с.100-103).

ОСОБА_1 , отримавши виконавчий лист 13 березня 2018року, тільки 21 жовтня 2019 року звернулася до Болехівського міського ВДВС про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа.

Але 07.11.2019 отримала повідомлення начальника Болехівського міського ВДВС Соловія В.Б. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання ( т.4 а.с. 195, т.5 а.с.20-21).

Начальник відділу Соловій В.Б. в повідомленні від 30.10.2019року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання правильно виходив з того, що пред`являючи повторно 21 жовтня 2019 року спірний виконавчий лист до виконання ОСОБА_1 , як правонаступник ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулася з пропуском трьохрічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Так, як зазначено в ст. 12 ЗУ " Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. ( ст. 28 Закону "Про виконавче провадження" .

Отже, виходячи із системного аналізу ст.12, 28 Закону "Про виконавче провадження" та вказаних норм ЦПК України, днем повернення виконавчого документа стягувачу може вважатись день надсилання цього виконавчого документа рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а трьохрічний строк має відраховуватись з наступного дня після цієї дати.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів, вбачається, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу винесено 12 жовтня 2016року та відправлено 17 жовтня 2016року. ( т.4 а.с. 190, т.5 а.с. 37).

З наданого ПАТ " Київська Русь" копії супровідного листа, вбачається, що вказана постанова про повернення виконавчого документа від 17.10.2016року та виконавчий лист надійшов до стягувача 21 жовтня 2016 року.

Отже, враховуючи дату отримання банком зазначених документів, а також середню тривалість поштопробігу по Україні –4 дні, суд вважає, що є доведеним той факт, повідомлення про повернення виконавчого документа та спірний виконавчий лист були надіслані державним виконавцем 17 жовтня 2016року.

А тому, саме з цього часу має відраховуватись перебіг трьохрічного строку для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання в розумінні ст. 12 ЗУ " Про виконавче провадження", тобто до 17 жовтня 2019року .

Вказані обставини викладені в ухвалі суду від 17.02.2020, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо визнання незаконними дій начальника Болехівського міського відділу державної виконавчої службиПівденно- західного міжрегіонального управління міністерства юстиції ( м.Івано-Франківськ) Соловій Віталія Богдановича, які полягають у відмові щодо прийняття до виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 1256053.32 грн. заборгованості за кредитним договором, оформленій повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 30 жовтня 2019 року.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що державний виконавець не може прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, а тому чинним законодавством встановлено відповідний порядок поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені ст. 120 ЦПК України.

Згідно ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_1 просить поновити їй строк пред"явлення виконавчого листа до виконання, вказуючи поважною обставиною лише той факт, що тривалий час після отримання виконавчого листа та ухвали про заміну стягувача вона не пред`являла виконавчий лист до примусового виконання, оскільки боржник гарантував добровільну сплату боргу, бажаючи уникнути додаткових майнових витрат у вигляді сплати виконавчого збору.

Однак, в порушенні вимог ст. 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надала будь-яких доказів на підтвердження таких доводів, оскільки із заяви та долучених до неї доказів не вбачається підстав для її задоволення.

Обов`язок пред`явити виконавчий лист до виконання в межах строків, визначених Закону України «Про виконавче провадження», покладено саме на стягувача.

Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущений та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 433 ЦПК України питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У даному провадженні вирішується питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа за судовим рішенням, яке набрало законної сили 12 березня 2013 року, а тому для правильного вирішення даного питання мають значення лише обставини, які об`єктивно унеможливлювали чи утруднювали пред`явлення виконавчого листа до виконавчої служби.

Як встановив суд, первісним кредитором - ПАТ "Банк Київська Русь" " не були вчинені дії, спрямовані на виконання зазначеного рішення суду після повернення виконавчого листа 17 жовтня 2016 року.

Придбавши 13 березня 2018 року кредитний портфель, ОСОБА_7 мала би звернути увагу на те, що на момент укладення договору рішення суду не виконується.

Оскільки заміна кредитора у зобов`язанні відбулась до закінчення строку для пред"явлення виконавчого документа до виконання і ОСОБА_7 не була позбавлена можливості, набувши статус нового стягувача за вказаним виконавчим листом, вчасно пред"явити його до виконання.

Крім того, державний виконавець ще в листі від 18.02.2019року роз"яснює ОСОБА_1 про те, що виконавчий лист повернуто стягувачу ПАТ "Банк Київська Русь" в 2015році та роз"яснює їй право пред"явити до виконання оригінал виконавчого листа ( т. 3 а.с.152).

ОСОБА_1 , як стягувач, не вказала жодних об`єктивних обставин, які б перешкоджали їй вирішити питання про пред`явлення виконавчого документа до виконання у строк з 13 березня 2018року по 17 жовтня 2019 року включно.

Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України").

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України" заява № 32053/13 ).

Можливість отримати своєчасний судовий захист є головним аспектом реалізації права на доступ до правосуддя. Однак вказане право не може бути абсолютним і його реалізація повинна бути здійснена в межах певних процесуальних строків.

Слід зазначити, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки.

Так, в рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.

У рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків Судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст.6 Конвенції) «про захист прав людини і основоположних свобод».

За таких обставин, з врахуванням того, що ОСОБА_1 була обізнана про повернення виконавчого листа стягувачу, не вжила заходів щодо звернення до виконання виконавчого листа у строк передбачений чинним законодавством, суд приходить до висновку, що строк на пред`явлення до виконання виконавчого листа пропущений заявником без поважних причин, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для пред"явлення виконавчого листа до виконання слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 433 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Київська Русь”до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд, з урахуванням п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя О.С.Головенко