Рішення № 90285889, 23.06.2020, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3503/19

Провадження № 2-395/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Бочаровій С.М.,

за участю представників Артеменка П.М ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

справа № 372/3503/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «ПРІОРИТЕТ» Максюта Дмитра Вікторовича, треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

в с т а н о в и в:

25.09.2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40568737 від 11.04.2018, номер запису про право власності 25662832 від 11.04.2018 виконане державним реєстратором Комунального підприємства «Пріоритет» ОСОБА_7 Д. ОСОБА_8 . на квартиру АДРЕСА_1 ПАТ «Укрсоцбанк» та поновити запис про право власності ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на вказану квартиру. Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що в забезпечення виконання зобов`язань між сторонами було укладено договір іпотеки № 04/1-533 від 26.10.2008 р., відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 11.04.2018 р. державним реєстратором КП «Пріоритет» зареєстрував право власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк», індексний номер 40568737, номер запису про право власності 25662832. При цьому позивач та треті особи не укладали з банком угоду про задоволення вимог іпотекодержателя чи будь-яких інших угод про відчуження квартири на користь АТ «Укрсоцбанк». Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач не отримувала та разом з третіми особами продовжує проживати у спірній квартирі. Тому, позивач вважаючи, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком була здійснена протиправно, звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з даним позовом, та просив застосувати строки позовної давності.

Ухвалою судді від 14.11.2019 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.01.2020 року залучено у справі АТ «Альфа-Банк» в якості правонаступник відповідача АТ «Укрсоцбанк».

Ухвалою суду від 29.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав вказаних у ньому, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Альфа-Банк» в судовому засіданні повністю заперечив щодо задоволення позовних вимог, в зв`язку з їх безпідставністю, необґрунтованістю, та недоведеністю жодними доказами. Вказував на те, що державна реєстрація права власності квартири за банком була проведена відповідно до закону та іпотечного договору.

Державний реєстратор та треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, заслухавши думку представників, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2006 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту № 384/130/06-М, відповідно до умов якого банк надав, а ОСОБА_4 прийняла грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості. Повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в сумі 40000,00 доларів США, зі сплатою 13,0% річних, та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 25.10.2021 року на умовах, визначених цим договором або дострокового повернення у випадках, передбачених договором або договорами, які забезпечують (забезпечуватимуть) виконання зобов`язання за цим договором або чинним законодавством України.

Кредит надавався позичальнику для купівлі нерухомості (п.1.2. договору кредиту).

26.10.2006 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 04/І-533, відповідно до умов якого іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання першим іпотекодавцем зобов`язань перед іпотекодержателем за договором кредиту № 384/130/06-М, укладеним між першим іпотекодавцем та іпотекодержателем 26 жовтня 2006 року, а також зобов`язань іпотекодавців за цим договором нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 65,5 кв.м., жилою площею 39,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначені договори є чинними, обов`язковими для виконання і ніким не оспорюються.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 120967658 від 17.04.2018 року вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» на праві приватної власності належить квартира загальною площею 65,5 кв.м., житловою площею 39,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 з 11.04.2018 року. Підстава виникнення права власності: договір іпотеки від 26.10.2006 року.

Підставою внесення запису стало рішення державного реєстратора Комунального підприємства «ПРІОРИТЕТ» Максютою Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 40568737 від 11.04.2018 р., підставою виникнення права власності – договір іпотеки від 26.10.2006 р., рекомендоване поштове повідомлення б/н від 25.09.2017 р. видане ПАТ «Укрпошта»; письмова вимога б/н від 25.09.2017 р. видане ПАТ «Укрсоцбанк».

За змістом ст.ст. 3, 6, 627, 629 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Так, в силу вимог ст. 589 ЦК України та ст.ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За приписами ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно зі ст. 36 вказаного Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням: за іпотеко держателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

Відповідно до ст. 37 цього Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Загальні засади державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, порядок проведення державної реєстрації прав визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV (далі Закон №1952-ІV), а також Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (далі Порядок №1127).

Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запиту є від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; 4) підчас проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені підчас прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ст. 11 Закону).

Згідно з ст. 26 Закону №1952-IV за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (п.1 ч. 1 ст. 27 Закону №1952-ІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до п.40 Порядку №1127 проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону № 1952-IV та цим Порядком.

Зокрема, згідно з п.61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Предметом оскарження у даній справі є рішення державного реєстратора про реєстрацію за банком права власності на нерухоме майно на підставі іпотечного договору, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Стаття 4 іпотечного договору, копія якого міститься в матеріалах справи, передбачає право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання Іпотекодавцем забезпеченого цим договором основного зобов`язання та визнає відповідний порядок.

Так, відповідно до п.4.5. іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», або шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем, та в інший спосіб, визначений за домовленістю сторін.

Пункт 4.5 є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, та за діючим законодавством є договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, що надає право Іпотекодержателю в порядку позасудового регулювання звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі даного Договору.

Згідно з п.4.5 іпотечного договору право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки з числа передбачених в цьому договорі та законодавстві України належить Іпотекодержателю.

Відповідно до п.4.9 іпотечного договору передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки для задоволення його вимог, що випливають з основного зобов`язання, може здійснювались шляхом надіслання (надання) іпотекодавцю повідомлення про передачу предмета іпотеки (його частини) у власність іпотекодержателя. При цьому право власності на предмет іпотеки його частину) переходить до іпотекодержателя з моменту отримання іпотекодавцем такого повідомлення особисто або з моменту отримання такого повідомлення за останнім, відомим іпотекодержателю, місцем проживання іпотекодавців.

ПАТ «Укрсоцбанк» направляв на адресу іпотекодавців повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору від 25.09.2017 р., в якому попереджував, що має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Факт того, що за позивачем перед відповідачем рахується заборгованість сторонами не оспорюється.

В даному випадку банк виконав вимоги договору і направив на адреси іпотекодавців письмове повідомлення з вимогою про виконання порушеного зобов`язання і про намір звернути стягнення на іпотечне майно у випадку невиконання цієї вимоги.

Крім того, судом встановлено, що письмову вимогу від 25.09.2017 р., іпотечний договір від 26.10.2006 р. та рекомендоване повідомлення від 25.09.2017 р. були надані банком державному реєстратору для державної реєстрації права власності на іпотечне майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Зазначені обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розділі «Підстава виникнення права власності».

Отже, банком були надані державному реєстратору усі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності.

Таким чином, на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності банку на іпотечне майно і внесення відповідного запису до реєстру державному реєстратору були надані усі необхідні документи, які передбачені п.п.40,61 Порядку №1127, і останній мав підстави для проведення зазначених дій.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Статтею 4 зазначеного іпотечного договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель (банк) має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за своїм вибором.

Крім того посилання позивача на сплив позовної давності, ЗУ «Про захист прав позивачів», суд вважає безпідставним та необгрунтованим, оскільки дане законодавство не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , у зв`язку з недоведеністю позивачем обґрунтованості позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволені вимог відмовлено за відсутності правових підстав, у суду відсутні підстави застосування наслідків пропуску позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 263,265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «ПРІОРИТЕТ» Максюта Дмитра Вікторовича, треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 02.07.2020 року.

Суддя: